Ухвала

від 11.02.2010 по справі 2-522/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-522/09 11.02.2010 11.02.2010 11.02.2010

Справа № 22-ц-148/10р. Суддя першої інстанції Семенова Л.М.

Категорія 46 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,

за участю відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2009 року за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_2,

третя особа: садівниче товариство «Корабел» (далі - СТ «Корабел»)

про розподіл спільно нажитого майна подружжя,

за зустрічним позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_4

про виключення з переліку майна яке підлягає поділу,

ВСТАНОВИЛА:

08 січня 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частину садового будинку на земельній ділянці № 251 в СТ «Корабел» с. Калинівка Жовтневого району Миколаївської області.

Позивачка вказувала, що з 1983 року знаходилась з відповідачем у шлюбі. Під час шлюбу придбали вказану земельну ділянку та членом цього товариства на підставі Статуту СТ «Корабел» став відповідач. Вони разом збудували садовий будинок і з 1990 року використовували його та земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку не зареєстровано та право власності на садовий домик не оформлено. Оскільки це будівництво є сумісною власністю подружжя, вважає, що половина належить їй.

Посилаючись на вказане, позивачка просила позов задовольнити.

В подальшому ОСОБА_4 неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно просила суд визнати за нею право власності на всі будівлі і споруди які розташовані на земельній ділянці № 251 та на Ѕ частину земельної ділянки яка була приватизована відповідачем у березні 2008 року та визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,10 га., розташованої в с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області по вул. Садовій, 3, та придбану ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу під час їх шлюбу.

21 травня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про виключення з переліку майна, яке підлягає поділу як сумісно нажито майно подружжя, земельної ділянки № 251 та садового будинку, які розташовані в СТ «Корабел», так як він набув на неї право власності на підставі безоплатної передачі із земель державної власності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2009 року первісний позов та зустрічний позов задоволені частково. Постановлено визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,10 га. в с. Полігон Жовтневого району, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Також постановлено визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 земельну ділянку № 251, розташовану в СТ «Корабел», а в інший частині зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог про визнання права власності на Ѕ частину садового будинку та Ѕ частину земельної ділянки в СТ «Корабел», повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами і дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання права власності за позивачкою на Ѕ частину вказаної земельної ділянки та Ѕ частину садового будиночку в цьому ж товаристві. Тому, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 грудня 1983 року по липень 2008 року (а.с. 7).

Згідно рішення СТ «Корабел» від 04 жовтня 1990 року земельна ділянка № 251, яка розташована в цьому товаристві, була передана його члену - ОСОБА_2 (а.с. 48).

Статтею 35 ЗК України передбачено право громадян України набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва із земель державної або комунальної власності.

З державного акту на право власності вбачається, що спірна земельна ділянка була приватизована ОСОБА_2 12 березня 2008 року (а.с. 167).

За змістом положень статей 81, 116 ЗК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином у власність в безоплатному порядку частку із земельного фонду.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка № 251 у СТ «Корабел», одержана відповідачем у період шлюбу у приватну власність для ведення садівництва в порядку приватизації, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Зі змісту ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, позивачкою не надані суду докази зведення садового будинку під час шлюбу з відповідачем, введення його до експлуатації, а саме: в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на садовий будинок і господарські споруди, які розташовані на земельній ділянці № 251 в СТ «Корабел».

Згідно довідки Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації право власності на садовий будинок на земельній ділянці № 251 в СТ «Корабел» не зареєстровано (а.с. 11).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, є безпідставними, так як спростовуються матеріалами справи, а посилання в апеляційній скарзі на ст. ст. 67, 68 СК України, як на підставу для задоволення позову в вищезазначеній частині, є помилковими, так як ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що воно узгоджується з наявними в справі доказами і відповідає вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді