Ухвала

від 28.09.2016 по справі 760/21154/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/11896/2016 Головуючий у І інстанції Калініченко О.Б.

Доповідач Котула Л.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, Гаражно - будівельний кооператив " Волгоградський" про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Зазначала , що з 2008 року позивач є власником Ѕ частини гаражного боксу НОМЕР_1, загальною площею, 56,0 кв.м на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 ГБК " Волгоградський", який знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Городня, 13.

Право власності на 1/2 частини вказаного гаражного боксу також підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1230151 від 14.03.2013.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.11.2008 за позовом її колишнього чоловіка ОСОБА_4 до неї про поділ майна подружжя, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.01.2009, визнано за нею право власності по Ѕ частини гаражного боксу НОМЕР_1 , загальною площею 56,00 кв.м., на 1 поверсі, який знаходиться : м. Київ, вул. Городня, 13.

Незважаючи на рішення суду, ОСОБА_5 разом із сторонньою особою ОСОБА_2 користується без її згоди та правової підстави всім гаражним боксом, чим грубо порушує її право власності на Ѕ частини гаражного боксу. При цьому відповідач влаштував у гаражному боксі авто майстерню та відповідно використовує у власних цілях належній їй Ѕ частини боксу.

Посилаючись на те, що 22.01.2009 позивач укладала з ОСОБА_6 попередній договір № 1 про найм ( оренду) 1 / 2 частини гаражного боксу, а 01.02.2009 між ними також укладено договорі № 1 про найм ( оренду) нерухомого майна , відповідно до якого ціна оренди складала 600,00 грн. на місяць зі строком дії договору оренди 7 років ( 698 місяців) з правом пролонгації і з 01.02.2009 могла б отримувати дохід у розмірі 40 800 грн. за надання в оренду її Ѕ частини гаражного боксу. Однак, відповідач використовує гаражний бокс всупереч інтересам позивача як власника Ѕ нерухомого майна і зайняв всю площу гаражного боксу та перешкоджає їй користуватися належною їй частиною боксу, у зв'язку з чим наймач змушена була припинити з позивачем договірні відносини.

Крім того, вказувала на те, що після влаштування в гаражному боксі авто майстерні, значно погіршився стан його приміщення, тому всі витрати необхідні для ремонту будуть покладені на неї як власника 1/ 2 частини гаражного боксу. Через такі дії відповідача позивач постійно знаходиться в депресії та нервовій напрузі, що значно впливає на її стан здоров'я, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталася із заявами до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві та прокуратури Солом'янського району м. Києва , внаслідок чого з відповідачем були проведені профілактичні бесіди правоохоронних органів, оскільки вона не має фізично можливості користуватися , володіти та розпоряджатися її приватної власності, що завдає її моральної шкоди.

Посилаючись на вищенаведені обставини, з урахуванням неодноразових уточнених позовних вимог в ході розгляду справи, позивач просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні Ѕ частини гаражного боксу НОМЕР_1 , загальною площею 56,0 кв.м на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі " Волгоградський " , який знаходиться за адресою : м. Київ , вул.. Городня , 13 , додавши " зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні Ѕ частини гаражного боксу НОМЕР_1 загальною площею 56, 00 кв. м, на 1 поверсі, блоку НОМЕР_1 в ГБК " Волгоградський " , який знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Городня, 13, шляхом передачі ОСОБА_1 комплексу ключів від гаражного боксу і можливості його використання ОСОБА_1 за призначенням без будь-яких обмежень;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 140,00 грн. на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 17 660,00 грн. на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 ,00 грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1501,92 грн. ( т.2 а.с. 25,26).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, Гаражно - будівельний кооператив " Волгоградський" про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном - Ѕ частиною гаражного боксу НОМЕР_1 загальною площею 56,0 кв.м на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 в ГБК "Волгоградський " , що знаходиться за адресою : м. Київ , вул. Городня , 13 шляхом передачі ОСОБА_1 комплексу ключів від гаражного боксу і надання можливості використання нею його Ѕ частини за призначенням без будь-яких обмежень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3 особа , ГБК " Волгоградський " про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволені позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її вимог в повному обсязі , оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

Рішення суду в частині задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкоди в користуванні належною їй частиною гаражного боксу не оскаржується , а тому набрало законної сили і не є предметом перевірки щодо його законності і обґрунтованості судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав , викладених у ній , ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги , перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2009 року , позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, ГБК "Волгоградський" по поділ майна подружжя задоволено частково.

Розділено майно подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на гаражні бокси:

бокс НОМЕР_2, що на 2 поверсі блоку НОМЕР_3 , загальною площею 16, 6 кв.м. згідно технічного паспорту Київського міського БТІ; бокс НОМЕР_4 , що на 1 поверсі блоку НОМЕР_5, загальною площею 64, 3 кв.м, згідно технічного паспорту КМБТІ, Ѕ частини боксу НОМЕР_1, що на 1 поверсі блоку НОМЕР_1, загальною площею 56,0 кв.м. згідно технічного паспорта КМБТІ , які розташовані у гаражно-будівельному кооперативі "Волгоградський" ( код 21617880) за адресою : Соломянський район м. Києва, вул. Городня, 13.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину боксу НОМЕР_1 , що на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 загальною площею 56,0 кв.м. згідно технічного паспорту КМБТІ, який розташований у ГБК " Волгоградський" ( код 21617880) за адресою : Солом'янський район, м. Київ, вул. Городня, 13. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено.(а.с. 12-15).

Згідно з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2013, ОСОБА_1 є власником Ѕ частини боксу НОМЕР_1 на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Городня,13 , ГБК"Волгоградський"( а.с. 16, т. 1 ).

Відповідно до договору купівлі - продажу частини гаражного боксу від 06 травня 2010 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 Ѕ частину гаражного боксу НОМЕР_1 на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 , розташованого на території ГБК "Волгоградський " за адресою : м. Київ, вул. Городня, буд. 13, який в свою чергу 18.11.2013 року подарував вказану частину гаражного боксу ОСОБА_3 за договором дарування від 18 листопада 2013 року ( а.с. 88-89).

22 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено Попередній договір № 1 про найм ( оренди ) нерухомого майна , за умовами якого сторони зобов'язалися до 01 лютого 2009 року укласти договір найму ( оренди ) Ѕ частини гаражного боксу НОМЕР_1 на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 ГБК " Волгоградський " , загальною площею 28 кв.м., який знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Городня, 13 у користування за плату з орендою платою 600,00 грн. в місяць на строк 1 рік .

01 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено Договорі № 1 про найм ( оренду ) нерухомого майна, відповідно до умов якого наймодавець зобов'язалася передати наймачеві в користування 1/ 2 частини гаражного боксу НОМЕР_1 на 1 поверсі блоку НОМЕР_1 ГБК " Волгоградський " у користування з орендною платою 600,00 грн. в місяць для тимчасового користування для стоянки автомобіля на строк визначений цим договором ( а.с 33-37).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з грудня 2010 року неодноразово зверталася із заявами до начальника Солом'янського РУ ГУ МВС України м. Києва, Прокуратури Солом'янського району м. Києва щодо дій її колишнього чоловіка ОСОБА_4, який без її згоди розпоряджається боксом, а з 2014 року щодо ОСОБА_2, які чинили перешкоди позивачу в користуванні належною їй Ѕ частиною гаражного боксу ( а.с. 18-22).

Із змісту заяв вбачається, що позивач посилалася на те, що з травня 2007 року в гаражному боксі НОМЕР_1 перебувають сторонні люди, які експлуатують весь гараж без згоди позивача, оскільки її колишній чоловік ОСОБА_4 викрав в неї ключі та незаконно створили в боксі автомайстерню та надходять від них постійні погрози .

У матеріалах справи є відповіді Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи в м. Києві від 28.04.2014, 06.05.2014 адресовані позивачу , щодо проведення перевірки за фактами викладеними у заяві і під час проведення перевірки було проведено бесіду профілактичного характеру з ОСОБА_2 про недопущення виникнення конфліктних ситуацій( а.с. 23-25).

14 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася із вимогою до ОСОБА_2 про звільнення Ѕ частини гаражу НОМЕР_1 ГБК"Волгоградський", що належить їй на праві власності, однак ОСОБА_2 не виконав вимогу позивача та не звільнив її частину гаражного боксу для користування і розпорядження її частиною ( а.с. 31).

У судовому засіданні Апеляційного суду м. Києва відповідач ОСОБА_3 пояснила суду що вони намагалися вирішити спірне питання щодо користування гаражем , але позивач відмовляється від запропонованих їй варіантів.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договоромабо законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, суд також дійшов правильного висновку, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів ( упущеної вигоди ) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи ( вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею отримані в разі використання Ѕ частини гаражного боксу належної їй на праві власності , оскільки вимоги позивача базуються на припущеннях, вказані розрахунки побудовані на очікуваннях отримання певного доходу і не підтверджені відповідними документами, а лише твердженнями позивача про наявність попереднього договору оренди від 22.01.2009, за умовами якого вона розраховувала укласти 01.02.2009 основний договір строком на один рік.

Крім того , до 06.05.2010 року співвласником спірного гаражного боксу був саме ОСОБА_4, а не відповідачі .

При цьому суд дійшов правильного висновку , що позивач не довела належними та допустимими доказами, що саме неправомірні дії відповідачів позбавили її можливості отримати запланований прибуток з оренди приміщення.

В той же час , необхідно зазначити , що оскільки гаражний бокс є спільною частковою власністю , то відповідно на укладення договору оренди повинна була бути згода іншого співвласника гаражного боксу, а такі дані в матеріалах справи відсутні.

За положенням ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відмовляючи у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди , суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав до його задоволення, навівши відповідні мотиви та вважав, що задоволення вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди позивачу у користуванні Ѕ частиною гаражного боксу НОМЕР_1 , загальною площею 56,0 кв.м . є достатньою сатисфакцією .

Посилання в апеляційній скарзі на те , що суд відмовляючи у задоволені позову до ОСОБА_2 не обґрунтував свої висновки , не заслуговують на увагу , оскільки на час розгляду справи власником Ѕ частини спірного гаражного боксу була ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 , а тому саме вона , як співвласник , зобов'язана усувати перешкоди позивачу у користуванні гаражем, оскільки ч. 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує і при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Доводи апеляційної скарги , що суд безпідставно відмовив у задоволені позову про стягнення з відповідачів упущеної вигоди, є необґрунтованими, оскільки відмовляючи у задоволені позову суд правильно виходив з того , що відповідачі не були власниками гаражного боксу , а ОСОБА_4 , який як співвласник несе відповідальність перед іншим співвласником і відсутні дані, що на час укладення договору оренди позивач була позбавлена можливості передати предмет оренди орендарю , у зв'язку з чим зверталася у правоохоронні органи та до суду з відповідною заявою.

Та обставина , що позивач у грудні 2010 року звернулася до Солом'янського РУ ГУ МВС України з заявою про неправомірні дії ОСОБА_4, не свідчить про те , що відповідачі чинили перешкоди до передачі частини гаражного боксу в оренду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду в оскаржуваній частині рішення та не свідчать про порушення судом вимог матеріального та процесуального права .

За таких обставин , колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині .

Керуючись ст. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: