Ухвала

від 27.10.2016 по справі 761/17329/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Осаулов А.А.

№ 22-ц/796/11732/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа №761/17329/15-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бойко Марії Дмитрівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року про задоволення скарги по справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про визнання постанови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2016 року заявник ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» звернувся до суду зі скаргою в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві БойкоМ.Д. із винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому провадженню №51008662, скасувати її та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа за №761/17329/15-ц від 11.12.2016 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що по теперішній час рішення суду, на підставі якого було видано вказаний виконавчий лист про стягнення з боржника на користь підприємства заявника коштів не виконано, а державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» без значення конкретних обставин такого винесення, тобто таких, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження, а тому представник стягувача вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2016 року скаргу задоволено частково.

Визнано незаконною та скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за №51008662 від 06.05.2016 року, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бойко М.А.

Зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, на виконанні якого перебувають вказані матеріали, розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 14.12.2015 року по справі за заявою представника ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

В задоволенні решти скаргивідмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бойко М.Д. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду в повному обсязі.

Зазначає, що постанову про відмову у відкриття виконавчого провадження за №51008662 від 06.05.2016 року, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бойко М.А. винесено відповідно до вимог п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Щодо відсутності ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника, про це в мотивувальній частині постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено у вигляді інформації, а не як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Старший державний виконавцець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бойко М.Д. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери», з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу частково суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець у своїй постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження не обґрунтував обставини, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження, а тому вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 383 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.387 ЦПК України за результатами справи суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Так, згідно з п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до положень ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до роз'яснень, які викладені в п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2015 року клопотання представника TOB «Міжнародна Юридична Компанія «Гапоненко Роман і Партнери» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України задоволено.

Надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.09.2011 року по справі АС №121/2011.

Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.09.2011 року по справі АС №121/2011 про стягнення з компанії FIDELITYForMachinery&EquipmentSAL(Холдинг) (Ліванська республіка, Бейрут, Адлейх, вул. Мечака, ЧаміБілдінг, офіс 602) на користь TOB «Міжнародна Юридична Компанія «Гапоненко Роман і Партнери» (Україна, 01033, вул. Шота Руставелі, Г-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 36351411) рахунок № 26000455008370 відкритий в AT «ОТП БАНК», код банку (МФО) 300528, коштів в сумі 8668 Євро і 17 центів.

Стягнуто з компанії FIDELITYForMachinery&EquipmentSAL(Холдинг) (Ліванська республіка, Бейрут, Адлейх, вул. Мечака, ЧаміБілдінг, офіс 602) на користь TOB «Міжнародна Юридична Компанія «Гапоненко Роман і Партнери» судові витрати у розмірі 121,80 грн.

Вказаний виконавчий лист 04.05.2016 року був пред'явлений до виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

06.05.2016 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бойко М.Д. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Вказаною постановою встановлено, що перевірити наявність у боржника коштів не вбачається можливим оскільки боржник по виконавчому документі неє резидентом України та не має коду ЄДРПОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із заяви про прийняття до виконання вищевказаного виконавчого листа стягувачем було зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підприємство боржника має частку у статутному капіталі ТОВ «ЛІТОС АКТИВ» (код ЄДРПОУ 37996412), що відповідно до чинного законодавства є його майном.

А тому,державний виконавець володів інформацією про майно боржника, на яке можливо звернути стягнення у відповідності до вимог ч.5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність інформації про ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника не перешкоджало державному виконавцю звернути стягнення на те майно боржника про яке йому було відомо, оскільки боржник має право запропонувати ті види майна, чи предмети, на яке необхідно в першу чергу звернути стягнення, а черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі №6-62цс14 від 24.06.2014 року, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номеру боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Посилання державного виконавця на ст.ст.15, 149 ЦК України та ст.57 Закону України «Про господарські товариства» як на обґрунтування неможливості прийняти до виконання виконавчий лист є необґрунтованими, оскількинаведені норми не виключають можливості здійснення державним виконавцем виконавчого провадження, так як ст.15 ЦК України регулює право на захист цивільних прав та інтересів, а ст.149 ЦК України та ст.57 Закону України «Про господарські товариства» визначають порядок звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційно частці учасника товариства у статутному капіталі.

Посилання апелянта на те, що дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві були вчинені та прийняті відповідно до закону колегія суддів відхиляє, оскільки державний виконавець у своїй постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження не навів обставин, які передбачені законодавством та які виключають можливість здійснення виконавчого провадження. Право на звернення стягнення на відоме майно боржника, а саме на частку у статутному капіталі ТОВ «ЛІКОС АКТИВ» державним виконавцем не реалізоване.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за №51008662 від 06.05.2016 року та про зобов'язання державного виконавця розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 14.12.2015 року.

Враховуючи наведене вище колегія дійшла висновку про законність постановленої ухвали та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Ухвала суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бойко Марії Дмитрівни відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: