Постанова

від 16.04.2007 по справі 9/140н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/140н

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16.04.07                                                                                 Справа № 9/140н

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пернік», м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства «Луганськголовпостач», м. Луганськ

про визнання недійсними прилюдних торгів

в присутності представників:

від позивача –Раков В.В., - юрист, дов. № 22 від 23.03.07,

від відповідача –Віскунов О.В., дов. № 12 від 26.12.06

Суть спору: позивач, ТОВ фірма «Пернік», звернувся з позовом, у якому просить:

1) визнати прилюдні торги від 06.01.04р. з продажу торгового кіоску площею 11,0 кв. м. з благоустроєним літнім майданчиком площею 154 кв. м., що розташовані зліва від торцевої частини адміністративного будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 60, недійсними,

2) Примусити відповідача виконати договірні зобов'язання та письмово повідомити про наступне відчуження орендованого майна у строк за 30 днів.

Відповідач, ВАТ «Луганськголовпостач», відзивом на позовну заяву від 23.03.07р. № 87 вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на рішення господарського суду Луганської області по справам № 16/170пн та №15/45пн, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 27.10.06р. і постанову ВГСУ від 07.02.07р.

Крім того, відповідач стверджує, що посилання позивача на фактичне продовження орендних відносин між сторонами та сплату ним орендної плати не відповідає дійсності, оскільки договір оренди № 71 від 25.11.98р. припинено, а сплачену орендну плату за спірною угодою відповідач повертав, як безпідставно отриману.

До того ж, постановою господарського суду Луганської області по справі № 10/23б відповідач визнаний банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідач вважає, що провадження за цією справою повинне бути припинено.

У судовому засіданні 10.04.07р. відповідач доповнив відзив наступними доводами.

Щодо додаткової угоди № 1 від 21.10.99р. до спірного договору оренди, відповідач вважає обмеження, зазначені у цієї угоді щодо права власника майна на його вільне відчуження та першочергове право орендаря викупу цього майна, такими, що суперечать вимогам 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон про банкрутство). Крім того, розділом ІІІ цього Закону не передбачено обов'язків ліквідатора забезпечувати зобов'язання боржника перед третіми особами стосовно їх права на викуп майна банкрута.

Обґрунтування вимог позивача зводяться до наступного.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди з правом викупу № 71 від 25.11.98р., за яким відповідач передав в оренду торговий кіоск площею 11,0 кв. м., літній майданчик площею 154 кв. м. та вбудоване нежитлове приміщення площею 68,3 кв. м., що розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 60.

Строк дії договору був узгоджений сторонами в п. 10.1 –з 25.11.98р. по 25.11.01р. з правом його подальшого продовження.

Позивач стверджує, що орендні відносини продовжуються по час розгляду цієї справи, він сплачує орендні платежі відповідачу.

За умовами договору відповідач повинен повідомити позивача у письмовій формі не менш як за 30 днів, однак позивач здійснив продаж спірного орендованого майна на аукціонних торгах 6 січня 2004 року, не попередивши позивача, тому позивач не зміг прийняти участь в аукціоні, чим, на думку позивача, порушені його права та законні інтереси.

Про факт продажу майна позивач дізнався з письмового повідомлення ліквідатора від 30.03.05р.

Позивач зазначає, що сторонами спірного договору оренди було укладено додаткову угоду № 1 від 21.10.99р., відповідно до п. 12.1 якої право першочергового викупу орендованого майна зберігається за орендарем незалежно від підстав припинення спірного договору у випадку відчуження його орендодавцем та не залежить від способу і порядку відчуження.

Оскільки проведенням аукціону від 06.01.04р. порушені права позивача на викуп орендованого майна, резюмує позивач, цей аукціон повинен бути визнаний недійсним.

Оцінивши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено рішенням господарського суду від 05.01.06р. по справі № 14/539пн, господарським судом Луганської області 27.07.01 порушено провадження у справі № 10/23б про банкрутство ВАТ „Луганськголовпостач” –відповідача у справі.

Ухвалою від 27.08.01 введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Павленка О.В. дана процедура продовжена до 01.08.02.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди з правом викупу № 71 від 25.11.98р., за яким відповідач передав в оренду торговий кіоск площею 11,0 кв. м., літній майданчик площею 154 кв. м. та вбудоване нежитлове приміщення площею 68,3 кв. м., що розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 60.

Сторонами спірного договору оренди було укладено додаткову угоду № 1 від 21.10.99р., відповідно до п. 12.1 якої право першочергового викупу орендованого майна зберігається за орендарем незалежно від підстав припинення спірного договору у випадку відчуження його орендодавцем та не залежить від способу і порядку відчуження.

Суд погоджується з доводами позивача щодо порушення умов спірного договору та додаткової угоди № 1 до нього з боку відповідача.

Відповідно до ч. 12 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, у т. ч.:

·          виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута,

·          здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно із законодавством,

·          з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника,

·          вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

З аналізу норм Закону про банкрутство випливає обов'язок ліквідатора повідомити третю особу, яка орендує майно боржника на підставі договору оренди, про припинення орендних відносин. У разі, коли орендар не погоджується на припинення договору оренди, ліквідатор повинен вирішити це питання у судовому порядку, оскільки відповідно до ст. 26 Закону про банкрутство усі види активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, навіть те майно банкрута, що є предметом застави, а також частки, які належать банкруту в спільному майні.

Суд вважає, що ліквідатор ВАТ «Луганськголовпостач», не вирішивши питання щодо спірного майна, яке було надано позивачу в оренду, у встановленому порядку, порушив процедуру продажу цього майна на публічних торгах.

Суд не приймає посилання відповідача на рішення господарського суду від 05.01.06р. по справі № 14/539пн, яким визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 10.04.02 та додаткову угоду до нього № 1 від 17.06.02р., оскільки договір, який визнаний недійсним, не породжує для сторін будь-яких прав та обов'язків.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що за своєю юридичною природою публічні торги є договором купівлі-продажу.

Відповідно до чинного законодавства договір може бути визнано недійсним за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі, коли він не відповідає вимогам закону або істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України:

·          зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,  

·          особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

·          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

·          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним,

·          правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.  

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Господарські договори відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Суд вважає, що порушення відповідачем під час ліквідаційної процедури порядку продажу спірного майна на публічних торгах не може бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

Суд частково погоджується з доводами відповідача про необхідність припинення провадження у цій справі з посиланням на рішення господарського суду від 03.07.06р. по справі № 16/170пн, в якій вже розглядався спір щодо визнання аукціонних торгів недійсними, оскільки відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду… який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Підставою спору щодо визнання аукціонних торгів недійсними у справі № 16/170пн було переважне право позивача за додатковою угодою від 21.10.99р. № 1 до спірного договору оренди, згідно якої договір оренди діє до викупу орендарем (позивачем) орендованих приміщень та у разі зміни власника майна діє право орендаря (позивача) на першочерговий викуп майна незалежно від підстав припинення дії договору оренди, у тому числі і у разі банкрутства орендодавця (першого відповідача).

Підставою спору за цією справою щодо визнання прилюдних торгів від 06.01.04р. з продажу торгового кіоску площею 11,0 кв. м. з благоустроєним літнім майданчиком площею 154 кв. м є також додаткова угода від 21.10.99р. № 1 до спірного договору оренди.

В рішенні господарського суду від 03.07.06р. зазначено про невідповідність правилам ст.ст.23,30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” додаткової угоди від 21.10.99. №1 до договору оренди нежитлових приміщень з правом викупу від 25.11.98. №71 в часті умов п.3 додаткової угоди, згідно яких договір оренди діє до викупу орендарем (позивачем) орендованих приміщень та у разі зміни власника майна діє право орендаря (позивача) на першочерговий викуп приміщень незалежно від підстав припинення дії договору оренди, у тому числі і у разі банкрутства орендодавця (першого відповідача).

Суд не приймає твердження позивача про те, що додаткова угода № 1 не була предметом дослідження у попередніх справах, оскільки позивач надавав копію цієї угоди, а ненадання оригіналу цього документу свідчило про порушення позивачем ст. 22 ГПК України, відповідно до якої сторони мають право… подавати докази…, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами…, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Як зазначив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 07.02.07р. по справі № 16/170пн, копія додаткової угоди № 1 від 21.10.99р., відповідно до якої з п. 12.1 спірного договору виключена підстава припинення договору –банкрутство, та зазначено, що про майбутнє відчуження майна, що є предметом договору, орендодавець (відповідач) повинен повідомити орендаря (позивача) письмово не менше ніж за 30 днів, не прийнята судами першої та апеляційної інстанції в якості доказу, оскільки оригінал цієї угоди наданий суду не був.          

Таким чином, спірний договір оренди 71 від 25.11.98р. та додаткової угоди № 1 від 21.10.99р. до нього вже були предметом розгляду в іншій справі, тому провадження у справі в частині визнання прилюдних торгів від 06.01.04р. з продажу торгового кіоску площею 11,0 кв. м. з благоустроєним літнім майданчиком площею 154 кв. м., що розташовані зліва від торцевої частини адміністративного будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 60, недійсними слід припинити.

Суд вважає, що вимога позивача щодо примушення відповідача виконати договірні зобов'язання та письмово повідомити про наступне відчуження орендованого майна у строк за 30 днів не підлягає задоволенню, оскільки орендоване майно вже відчужене на прилюдних торгах 06.01.04р. в рамках Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80 п. 2, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Припинити провадження у справі в частині визнання недійсними прилюдних торгів від 06.01.04р. з продажу торгового кіоску площею 11,0 кв. м. з благоустроєним літнім майданчиком площею 154 кв. м., що розташовані зліва від торцевої частини адміністративного будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 60.

2. Відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо примушення відповідача виконати договірні зобов'язання та письмово повідомити про наступне відчуження орендованого майна у строк за 30 днів.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя                                                                                А.Г. Ворожцов