Рішення

від 24.10.2016 по справі 41/576

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №41/576

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

«Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва

про стягнення 5 924 184,98 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Драчова М.С. - по дов.

від відповідача: Сахно В.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту звернулося до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва про стягнення 5 924 184,98 грн.

Ухвалою від 03.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.09.2009 року.

В судовому засіданні 21.09.2009 року представник позивача не надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 21.09.2009 року не з'явився, проте, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 21.09.2009 року розгляд справи відкладено на 09.10.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання надав усні пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що провадження по справі підлягає зупиненню з наступних підстав.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.11.2008 року по 01.07.2009 року.

Проте слід зазначити, що Розпорядженням КМДА №1661 від 27.11.2008 року було змінено тарифи починаючи з грудня 2008 року, а Розпорядженням КМДА № 1780/1 від 25.12.2008 року було змінено тарифи починаючи з 01.01.2009 року.

Разом з тим, нечинність вищезазначених Розпоряджень є предметом розгляду по справі № 8/588, що підтверджується ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2009 року по справі №8/588 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київгума» до Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, треті особи Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання нечинними розпоряджень від 27.11.2008 року № 1661, № 1662, № 1663, від 25.12.2008 року № 1780, № 1780/1, від 30.12.2008 року № 1792, від 16.01.2009 року № 33.

За таких обставин, враховуючи те, що справа №41/576 та справа № 8/588 є пов'язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 8/588, ухвалою від 09.10.2009р. було зупинено провадження у справі №41/576 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

07.09.2016р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія «Київводоканал» про поновлення провадження по справі, з якої вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі 41/576, відпали.

Зокрема, ухвалою від 04.03.2009р. Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №8/588 вказану адміністративну справу було передано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Києва.

Ухвалою від 16.11.2010р. по справі №2а-220/10 Шевченківським районними судом міста Києва адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Київгума» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними розпоряджень від 27.11.2008 року № 1661, № 1662, № 1663, від 25.12.2008 року № 1780, № 1780/1, від 30.12.2008 року № 1792, від 16.01.2009 року № 33. залишено без розгляду.

Ухвалою від 20.01.2011р. Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу від 16.11.2010р. по справі №2а-220/10 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Постановою від 25.06.2011р. Шевченківського районного суду міста Києва по справі №2а-1552/11 в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Київгума» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними розпоряджень було відмовлено.

Ухвалою від 10.04.2012р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою на постанову від 25.06.2011р. Шевченківського районного суду міста Києва було закрито.

Ухвалою від 14.02.2013р. Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/29597/12 ухвалу від 10.04.2012р. Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 25.04.2013р. Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу від 25.06.2011р. Шевченківського районного суду міста Києва по справі №2а-1552/11 залишено без змін.

Згідно з частиною 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 41/576, господарський суд вважає за необхідне поновити провадження у зазначеній справі.

Одночасно, з представлених позивачем документів, а саме статуту заявника, в редакції затвердженій рішенням від 28.04.2011р. загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке оформлене протоколом №1/11, що на підставі приписів Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено організаційно-правову форму позивача з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариства.

Таким чином, з огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне змінити найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Ухвалою суду від 21.09.2016 року провадження у справі № 41/576 поновлено та призначено розгляд справи на 03.10.2016 року.

30.09.2016 року представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.10.2016 року представник позивача подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

03.10.2016 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.09.2016 року не виконав, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 03.10.2016р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.10.2016р.

Представником позивача у судовому засіданні 17.10.2016р. подано письмові пояснення по справі, на виконання вимог суду.

Представником відповідача 17.10.2016р. через відділ діловодства суду було подано заперечення по справі.

У судовому засіданні 17.10.2016р. у відповідності до вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.10.2016р.

Представником позивача 21.10.2016р. через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 24.10.2016р. було надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову в повному обсязі надав заперечення.

У судовому засіданні 24.10.2016р. судом було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову. При цьому, суд виходив з наступного.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, позивачем не було наведено жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», приймаючи до уваги, що клопотання позивача позбавлене будь-якого доказового обґрунтування, останнє залишене судом без задоволення.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.10.2016р.

В судовому засіданні 24.10.2016 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Комінальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» (абонент) було укладено договір №00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу України.

Згідно з пунктом 2.1 договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору; щоквартально представляє перелік об'єктів, в тому числі, субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами Правил; відповідає за збереження водолічильників, пломб, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником; при зміні банківських та казначейських реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, абонент вносить про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі майна, та сповіщає нового власника про обов'язок оформитись абонентом у постачальника.

Відповідно до пункту 3.1 договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п.3.3 договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Згідно з пунктом 2.3 договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У відповідності до положень пункту 3.5 спірного правочину абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.6 договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р.).

У п.3.7 договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. вказано, що щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Пунктом 7.1 договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. встановлено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №00004А/2-03 від 01.02.2002р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

З представлених позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що для облікування послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором №00004А/2-03 від 01.02.2002р. позивачем було відкрито відповідачу наступні коди: №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553.

З метою облікування послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів заявником було відкрито коди №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080.

За твердженнями позивача, у період з 01.11.2008р. по 01.07.2009р. Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за означеними вище кодами на загальну суму 23 012 623,18 грн.

Проте, за твердженнями заявника, відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення на момент звернення до суду з розглядуваним позовом не було в повному обсязі оплачено, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 5 924 184,98 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 29.09.2016р. було зобов'язано позивача надати розрахунок розміру заборгованості відповідача з визначенням окремих складових (холодна вода, стоки холодної води, вода, що йде на підігрів, стоки води, що йде на підігрів) за кожним з кодів: №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553, №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080.

На виконання вимог суду позивачем 18.10.2016р. подано до відділу діловодства Господарського суду міста Києва пояснення по суті спору, до яких додано витребуваний судом розрахунок.

З означеного вище розрахунку вбачається, що у спірний період позивачем було надано відповідачу послуг з холодного водопостачання, приймання стоків холодної води за кодами №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553 та приймання стоків води, що йде на підігрів, на загальну суму 16 557144,04 грн. (знижка 826 642,21 грн.). Вказані послуги було частково сплачено, внаслідок чого у абонента утворилась заборгованість в розмірі 2 794 053,86 грн.

Проте, суд наведений позивачем розрахунок заборгованості за означеними вище кодами, як заборгованості з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення (стоки холодної води та стоки води, що йде на підігрів) не приймає, оскільки до вказаного розрахунку позивачем безпідставно включено нарахування за постачання води, яка йде на підігрів на загальну суму 40 482,99 грн.

При цьому, суд зауважує, що такі нарахування було включено розрахунок за 01.2009р., 02.2009р., 03.2009р., 04.2009р., 05.2009р., як це попередньо містилось в розрахунку позовних вимог, який було додано до позовної заяви.

Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати послуг за договором №00004А/2-03 від 01.02.2002р., зокрема, за кодами №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553 за період 01.11.2008р. по 01.07.2009р. (холодна вода, стоки холодної води та стоки води, що йде на підігрів) становить 2 753 570,87 грн.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виходячи з фактичних обставин справи та вимог наведених вище правових норм, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва в частині стягнення заборгованості з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення (стоки холодної води та стоки води, що йде на підігрів) в сумі 2 753 570,87 грн.

Одночасно, з представленого заявником розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем до суми основного боргу включено вартість послуг з постачання води, що йде на підігрів, за кодами №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080 на загальну суму 3 130 131,15 грн.

Суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг постачання води, що йде на підігрів, в сумі 3 130 131,15 грн. та 40 482,99 грн., які було включено до розрахунків за кодами на холодне водопостачання, є безпідставними на такими, що підлягають залишенню без задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.

В силу приписів ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У статті 13 зазначеного Закону України встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом №190 від 27.06.2008р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України та зареєстрованих Міністерством юстиції України 07.10.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач.

При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

За твердженнями відповідача, які з боку позивача не заперечені, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва не здійснюється діяльності щодо підігріву води, а отже, останнє відповідного бойлера на балансі не має. При цьому, відповідачем наголошено, що послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді останній отримує безпосередньо від Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Також матеріали справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води.

Крім того, в пункті 3.1. договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи не містять доказів в підтвердження реєстрації в Публічному акціонерному товаристві «Акціонерна компанія «Київводоканал» лічильників Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст.34 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Разом з тим, позивач належними та допустимими доказами не довів суду факт споживання відповідачем питної води для підігріву по кодам №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080.

Наразі, твердження позивача про те, що фактично відповідачем було визнано заборгованість з оплати холодного водопостачання та водовідведення (стоки холодної води та стоки води, яка йде на підігрів) у розмірі більшому, ніж визначено у розрахунку заявника, ніяким чином не спростовують висновків суду щодо безпідставного включення до розрахунку заборгованості вартості води, що йде на підігрів. До того ж, суд зазначає, що відповідачем фактично обставини щодо отримання від позивача з гарячого водопостачання було заперечено.

Отже з огляду на вищевказане, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту в частині стягнення з відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва заборгованості з оплати послуг гарячого водопостачання в сумі 3 170 614,11 грн.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (02217, м.Київ, вул.Закревського, буд.15, ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.1-А, ЄДРПОУ 03327664) заборгованість в розмірі 2 753 570,87 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 11 852,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 54,85 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

31.10.2016 р.

Суддя Спичак О.М.