Постанова

від 09.03.2017 по справі 41/576

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа№ 41/576

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Отрюха Б.В.

При секретарі судового засідання - Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.03.2017 року по справі № 41/576 (в матеріалах справи).

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р.

у справі № 41/576 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м.Києва

про стягнення заборгованості у сумі 5 924 184,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 5 924 184,98 грн. за період з 01.11.2008 року по 01.07.2009 року, пред'явленої на договорі №00004А/2-03 від 01.02.2002 на послуги водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 № 41/576 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту заборгованість в розмірі 2 753 570,87 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 11 852,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 54,85 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, як заявлених безпідставно.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Київводоканал" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 № 41/576 в частині відмовлених позовних вимог про стягнення боргу за постачання питної води, що використовується для підігріву скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва у запереченнях просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 № 41/576 скасувати та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ПАТ "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2002р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (абонент) було укладено договір №00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу України.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 р. № 190 (надалі - Правила № 190).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

За умовами п. 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору; щоквартально представляє перелік об'єктів, в тому числі, субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами Правил; відповідає за збереження водолічильників, пломб, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником; при зміні банківських та казначейських реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, абонент вносить про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі майна, та сповіщає нового власника про обов'язок оформитись абонентом у постачальника.

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п. 3.3 договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію.

Згідно з п. 2.3 договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У відповідності до положень п. 3.5 спірного правочину абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. (п. 3.6 договору).

У п. 3.7 договору вказано, що щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, договір №00004А/2-03 від 01.02.2002р. є належною підставою, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 924 184,98 грн. до якої включено борг з постачання питної холодної води і водовідведення холодної води, вода, яка іде на підігрів та водовідведення гарячої води, пред'явленої на договорі №00004А/2-03 від 01.02.2002 за період визначений позивачем згідно його розрахунку з 01.11.2008 року по 01.07.2009 року.

Із сталої практики вбачається, що постачальником абонентам відкриваються особові рахунки на кожен об'єкт водокористування. Особові рахунки присвоюються на кожен лічильник, а коди абонентів - на групу об'єктів. За кожним кодом абонента обліковується об'єм поставленої питної води та прийнятих стічних вод, що розраховується за відповідним тарифом, а також відображаються кошти, що були сплачені абонентом за відповідний період та з відповідним призначенням платежу. Тобто, присвоєння таких кодів є особливостями ведення бухгалтерського обліку позивача.

Так, з представлених позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що для облікування послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором №00004А/2-03 від 01.02.2002р. позивачем було відкрито відповідачу наступні коди: №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553.

З метою облікування послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів заявником було відкрито коди №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080.

За ствердженнями позивача, у період з 01.11.2008р. по 01.07.2009р. Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за означеними вище кодами на загальну суму 23 012 623,18 грн.

При цьому, позивач, звертаючись із даним позовом, наголосив, що відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення на момент звернення до суду не було в повному обсязі оплачено, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 5 924 184,98 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали даної справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та ухвалив стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту заборгованість в розмірі 2 753 570,87 грн., в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 3 170 614,11 грн. води, яка іде на підігрів відмовлено, як заявлених безпідставно.

Як вбачається з матеріалів справи місцевим господарським судом було зобов'язано позивача надати розгорнутий розрахунок розміру заборгованості відповідача з визначенням окремих складових, а саме: холодна вода, стоки холодної води та вода, що йде на підігрів, стоки води, що йде на підігрів, за кожним з кодів: №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553, №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080.

На виконання вимог суду 18.10.2016 позивачем через відділ діловодства місцевого господарського суду було надано пояснення та розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника. (т. 10 а/с 20-62)

З названого розрахунку вбачається, що у спірний період позивачем було надано відповідачу послуг з холодного водопостачання, приймання стоків холодної води за кодами №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553 та приймання стоків води, що йде на підігрів, на загальну суму 16 557 144,04 грн. (знижка 826 642,21 грн.). Вказані послуги було частково сплачено, внаслідок чого у абонента утворилась заборгованість в розмірі 2 794 053,86 грн.

Перевіривши розгорнутий розрахунок заборгованості наданий позивачем, колегія суддів зауважує, що за означеними вище кодами, заборгованості з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення (стоки холодної води та стоки води, що йде на підігрів) розрахунок не приймає, оскільки до вказаного розрахунку позивачем безпідставно включено нарахування (борг) за постачання води, яка йде на підігрів на загальну суму 40 482,99 грн.

При цьому, слід зазначити, що такі нарахування було включено в розрахунок за період 01.2009р., 02.2009р., 03.2009р., 04.2009р., 05.2009р., як це попередньо містилось в розрахунку позовних вимог, який було додано до позовної заяви.

Таким чином, з, огляду на наведене вище, можна дійти висновку, що заборгованість відповідача з оплати послуг за договором №00004А/2-03 від 01.02.2002р., зокрема, за кодами №3-1001, №3-1002, №3-1006, №3-1033, №3-1034, №3-1056, №3-1069, №3-1080, №3-1087, №3-1088, №3-1155, №3-1177, №3-1180, №3-1181, №3-1197, №3-1205, №3-1207, №3-1225, №3-1229, №3-1553 за період 01.11.2008р. по 01.07.2009р., а саме холодна вода, стоки холодної води та стоки води, що йде на підігрів, становить 2 753 570,87 грн.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, колегією суддів взято до уваги, що заборгованість визначена позивачем включає в себе і послугу з приймання стічних вод, а саме стоки холодного водопостачання і стоки гарячої води, тобто водовідведення.

Умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування № 190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як визначено п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

Взявши до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що стягнення боргу за надані послуги з гарячого водовідведення (тобто, стоки питної води, що використовується для приготування гарячої води) є обґрунтованим та документально доведеним, оскільки приймання каналізаційних стоків передбачено п.2.1 договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва в частині стягнення заборгованості з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення (зокрема стоки холодної води та стоки води, що йде на підігрів), на загальну суму 2 753 570,87 грн.

Щодо вимог ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" в частині стягнення боргу за постачання питної води, що використовується для підігріву, слід відзначити про наступне.

Одночасно, з представленого заявником розгорнутого розрахунку вбачається, що позивачем до суми основного боргу включено також і вартість послуг з постачання води, що йде на підігрів, зокрема за кодами №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080 на загальну суму 3 130 131,15 грн.

В силу приписів ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У статті 13 зазначеного Закону України встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом №190 від 27.06.2008р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України та зареєстрованих Міністерством юстиції України 07.10.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

За твердженнями відповідача, які з боку позивача не заперечені, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва не здійснюється діяльності щодо підігріву води, а отже, останнє відповідного бойлера на балансі не має.

Також матеріали справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води.

Крім того, в пункті 3.1. договору №00004А/2-03 від 01.02.2002р. зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Однак, матеріали справи не містять доказів в підтвердження реєстрації в Публічному акціонерному товаристві "Акціонерна компанія "Київводоканал" лічильників Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем безпідставно включено до розгорнутого розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим судом визнається недоведеним факт наявності у відповідача боргу за кодами №3-51001, №51006, №3-51033, №510334, №3-51056, №-51069, №3-51080, №3-51087, №3-51088, №3-51155, №3-51177, №3-51181, №3-51197, №3-51205, №3-51205, №3-51207, №3-51225, №3-51229, №3-51553, №3-91002, №3-91080 в частині постачання питної води, що використовується для підігріву та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів, на загальну суму 3 130 131,15 грн. Таким чином, рішення місцевого господарського суду в цій частині є обґрунтованим та законним.

Аналогічна правова позиція, щодо підстав відмови у задоволенні вимог в частині стягнення води, яка йде на підігрів та стягнення боргу за стоки гарячої води, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.05.2016 №910/19814/15, від 26.01.2016 № 910/19808/15, від 06.03.2017 № 910/5256/16.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 № 41/576 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 41/576 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Б.В. Отрюх