Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/17310/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №910/17310/16

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом Виконувача обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради; 2) Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації; 3) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" до про 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга" визнання недійсним договору суборенди

за участю представників сторін: прокуратури від позивача1 від позивача 2 від позивача 3 Такташов О.Я. (посвідчення №038583 від 11.01.2016р.) не з`явився; Єрко Н.П. (довіреність №108-19819/01 від 18.11.2015р.) Сидоренко М.В. (довіреність №38-7614/03 від 28.12.2015р.) від відповідача 1 від відповідача 2 не з`явився; Веліканов К.С. (довіреність б/н від 05.10.2016р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконувач обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга" про визнання недійсним договору суборенди.

В обгрунтування своїх вимог прокуратура посилається на незаконну передачу відповідачем частини цілісного майнового комплексу в суборенду без дозволу орендодавця, органу управління та власника майна, надання у користування майна без визначення та обмеження щодо цільового призначення при наявності обмеження щодо використання майна цілісного майнового комплексу лише за цільовим призначення.

На підставі, ч. 2 ст. 203 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» прокурор просив задовольнити позов та визнати недійсним договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуга" щодо передачі в суборенду складського приміщення площею 200,0 кв.м. по вул. Щорса, 98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київської області.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2016р. порушено провадження у справі № 910/17310/16 та призначено розгляд справи на 05.10.2016.

28.09.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) суду від прокурори надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

05.10.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) суду відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 05.10.2016р. представником позивача 2 подано письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 05.10.2016р. оголошено перерву до 19.10.2016р.

07.10.2016 через відділ діловодства (канцелярія) суду від представника позивача 3 надійшли пояснення по справі.

18.10.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) суду представник позивача 1 подав письмові пояснення у справі.

19.10.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про витребування доказів.

Судом відхилено клопотання представника відповідача 2 про витребування доказів.

Представник відповідача 2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом відхилено клопотання представника відповідача 2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2016р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 1, розгляд справи відкладено на 26.10.2016р.

У судовому засіданні 26.10.2016р. представник відповідача 2 заявив усне клопотання про витребування доказів у позивача 3 щодо проведення перевірки дотримання відповідачем 1 (орендарем) умов договору оренди.

Судом відхилено клопотання представника відповідача 2 про витребування доказів.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

У судовому засіданні 26.10.2016р. представники прокуратури та позивачів надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач1 відзив на позовну заяву не надав. В судові засідання 19.10.2016р. та 26.10.2016р. не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, господарський суд зауважує, що дії відповідача1 щодо неявки до суду розцінюються судом як зловживання процесуальними правами.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у запереченнях.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що прокуратурою та позивачем надані всі докази необхідні для прийняття рішення та беручи до уваги приписи ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/17310/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. ст. 13, 41 Конституції України право власності від імені народу України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст.ст. 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить рухоме і нерухоме майно, управління яким здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами ст.ст. 172, 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки Київською міською радою, Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» жодні заходи реагування щодо усунення порушень прав та інтересів територіальної громади не вживались, фактично самоусунулись від контрольних функцій, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, на підставі зазначених положень виконувач обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга" про визнання недійсним договору суборенди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

01.12.2003р. на підставі розпорядження Солом'янської районної у .Києві державної адміністрації від 24.09.2003р. за № 1160 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд XXI" (надалі - орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Білогородка, вул. Щорса, 98.

За умовами п. 2.2 договору передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря прва власності на це майно.

Орендна плата відповідно до п. 3.1 договору за користування цілісним майновим комплексом становить за базовий місяць розрахунку 15 140 грн. 17 коп.

Відповідно до п. 6.1 орендар має право самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльності підприємства, в межах визначених статутом орендаря.

У п. 6.5 договору сторонами погоджено, що орендар має право розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця.

Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 24 вересня 2003р. до 24 вересня 2008 р. ( п 10.1 договору).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту прийому-передачі від 25.09.2008р., суд дійшов висновку стосовно належного виконання КП "Дирекція" обов'язку щодо надання "Трансбуд XXI" в оренду цілісного майнового комплексу за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Щорса, 98.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.08.2005р. сторонами укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до п. 10.1, та термін дії договору оренди, змінено на двадцять п'ять років.

На підставі рішення Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.2007р. за № 218 "Про утворення комунальних підприємств" було створено Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради.

Згідно розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.08.2008 № 1364 "Про внесення змін і доповнень до розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 09.07.2003 №812 "Про використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва" цілісний майновий комплекс за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Щорса, 98 закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві ради (надалі -КП Дирекція).

Розпорядженнями Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.08.2008р. № 1364 та від 25.09.2008 № 1634 КП "Дирекція" зобов'язано внести зміни та доповнення до існуючого договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003р. № 1, а саме: стороною по договору визначити КП "Дирекція".

Відповідно до п.2 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісний майновий комплекс розташований за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с.Білогородка, вул. Щорса, 98 на підставі передавального балансу від 25.09.2008р. було знято з балансу КП "Дирекція" з метою передачі на позабаланс орендаря ТОВ "Трансбуд-ХХІ".

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011р. за №291/5678 "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" (із змінами від 10.11.2011р. за №607/6843), найменування Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради змінено на Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно рішення Київської міської ради від 09.10.2014р. за № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перейменовано на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", та віднесено до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Враховуючи те, що здійснення правомочностей власника стосовно комунального майна належить до виключної компетенції Київської міської ради, цілісний майновий комплекс розташований за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с.Білогородка, вул. Щорса, 98 передано до управління Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації. Отже, зазначене майно є комунальною власністю, а Київська міська рада та Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація є органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції щодо розпорядження цим майном.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму. Тому оренда майна будь-якої форми власності, як різновид майнового найму, регулюється положеннями як Цивільного кодексу України, так і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор вказує на те, що частина приміщень цілісного майнового комплексу передано орендарем в суборенду.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Гуга" укладено договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2016р. щодо передачі в суборенду складського приміщення площею 200,00 кв.м. по вул. Щорса,98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська обл.

За актом приймання - передачі від 01.11.2015р., предмет договору суборенди передано суборендарю.

Відповідно до п. 10.1 договору суборенди договір набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.10.2016р. включно.

Норми цивільно-правового інституту "Майновий найом" (статті 759 - 786 ЦК України) і норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" узгоджуються між собою, крім положень щодо істотних умов договору та порядку передачі майна в піднайом і суборенду.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється. Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди.

Разом з тим, у п. 6.2 договору сторонами погоджено, що за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна Підприємства за умови, що це не спричинить зміни вартості підприємства і не порушує інших положень цього договору. За згодою орендодавця здавати в суборенду частину нерухомого майна за умови, що це не суперечить чинному законодавству. Матеріальні цінності і кошти, отримані від цих операцій, є власністю орендодавця і направляються на відтворення основних фондів підприємства.

Згідно п. 11 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015р. за N 415/1280, орендар має право передати майно в суборенду лише за рішенням орендодавця, про що повідомляється Департамент. Не допускається передача в суборенду цілісних майнових комплексів та об'єктів, які передані орендарям, зазначеним в абзаці четвертому частини четвертої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зазначена норма не застосовується у випадках передачі в суборенду об'єктів оренди або їх частини бюджетними установами. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії договору оренди. З метою укладання договору суборенди потенційний суборендар звертається до відповідного орендодавця з заявою за формою та документами згідно з переліком (додаток 4 до цього Положення). Після отримання згоди орендодавця укладається договір суборенди між орендарем та суборендарем. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Судом встановлено, що відповідно інформації №38-3724\03 від 26.07.2016р., №108-11850 від 29.07.2016р., №062\05\18-8096 від 09.08.2016р. Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацію, Київською міською радою, як власником комунального майна, договір суборенди не погоджувався.

Отже, з урахуванням вище встановленого, орендарем передано частину ЦМК в суборенду без дозволу орендодавця, органу управління та власника майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова № 11) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 2.5.1. Постанови № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Враховуючи ту обставину, що ТОВ "Трансбуд-ХХІ", передаючи в суборенду складське приміщення площею 200,00 кв.м. по вул. Щорса,98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська обл. не отримало згоди орендодавця, органу управління та власника майна, договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2015р., є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону та є таким, що укладений учасником господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із заявлених вимог, а також наведених позивачем обґрунтувань позову та наданих ним доказів, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 ГПК України та предмет їх доказовості та процесуальної належності.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою та позивачами не спростували господарський суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про визнання недійсним договору суборенди №15/11-1 від 01.11.2015р., укладеного між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Гуга" щодо передачі в суборенду складського приміщення площею 200,0 кв.м. по вул. Щорса, 98, с. Білогородка, Києво-Святошинського району, Київської області підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням того, що спір між сторонами виник з вини ТОВ "Трансбуд-ХХІ", у зв'язку з чим, суд вважає за доцільне стягнути з ТОВ "Трансбуд-ХХІ" на користь прокуратури судовий збір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" (03151, м. Київ, вул. Донецька,35, код ЄДРПОУ 19482349) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуга" (04111, м. Київ, вул. Салютна, 4А, кв. 90, код ЄДРПОУ 38870759) щодо передачі в суборенду складського приміщення площею 200,0 кв.м. по вул. Щорса, 98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" (03151, м. Київ, вул. Донецька,35, код ЄДРПОУ 19482349) на користь прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.10.2016 року.

Суддя В.В. Князьков