Постанова

від 05.12.2016 по справі 910/17310/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/17310/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

прокурор: Шуманська А.А. за посвідченням;

позивача 1: Брунь Ю.І. за довіреністю;

позивача 2: не з'явився;

позивача 3: Панкова В.А. за довіреністю;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: Великанов К.С. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016

у справі № 910/17310/16 (головуючий суддя Князьков В.В.)

за позовом Виконувача обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради; 2) Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації; 3) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга"

про визнання недійсним договору суборенди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2016 у справі №910/17310/16 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуга" щодо передачі в суборенду складського приміщення площею 200,0 кв.м. по вул. Щорса, 98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуга" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року у справі №910/17310/16 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не зазначено, в чому саме полягає порушення інтересів держави, зокрема органу місцевого самоврядування, внаслідок укладення спірного договору суборенди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., судів Коршун Н.М., Ткаченка Б.О..) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.12.2016.

Також не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року у справі № 910/17310/16 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не зазначено, в чому саме полягає порушення інтересів держави, зокрема органу місцевого самоврядування, внаслідок укладення спірного договору суборенди, також скаржник зазначив, що спірний договір фактично є договором зберігання, а не суборенди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., судів Коршун Н.М., Ткаченка Б.О..) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.12.2016.

01.12.2016 директор відповідача 1 - ТОВ "Трансбуд-ХХІ" подав заяву про відмову від апеляційної скарги.

Представники позивача 2 та відповідача 1 у судове засідання не з'явились, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача 2 та відповідача 1.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ТОВ "Гуга", просив її задовольнити, також вказав, що на даний час строк дії договору суборенди закінчився.

Прокурор та представники позивачів 1, 3 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів 1, 3 та відповідача 2, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційні скарги, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.12.2003 на підставі розпорядження Солом'янської районної у .Києві державної адміністрації від 24.09.2003 № 1160 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд XXI", як орендарем, укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Білогородка, вул. Щорса, 98.

За умовами п. 2.2 договору передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.

Орендна плата відповідно до п. 3.1 договору за користування цілісним майновим комплексом становить за базовий місяць розрахунку 15 140 грн. 17 коп.

Відповідно до п. 6.1 орендар має право самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльності підприємства, в межах визначених статутом орендаря.

У п. 6.5 договору сторонами погоджено, що орендар має право розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця.

Згідно з п.10.1 Договору цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 24 вересня 2003р. до 24 вересня 2008 р.

На виконання умов договору, по акту прийому-передачі від 25.09.2008р., товариству з обмеженою відповідальністю "Трансбуд XXI" був переданий в оренду цілісний майновий комплекс за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Щорса, 98.

На підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.08.2005р. сторонами укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до п. 10.1, та термін дії договору оренди, змінено на двадцять п'ять років.

На підставі рішення Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.2007р. за № 218 "Про утворення комунальних підприємств" було створено Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради.

Згідно розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.08.2008 № 1364 "Про внесення змін і доповнень до розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 09.07.2003 №812 "Про використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва" цілісний майновий комплекс за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Щорса, 98 закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві ради (далі - КП "Дирекція").

Розпорядженнями Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.08.2008р. № 1364 та від 25.09.2008 № 1634 КП "Дирекція" зобов'язано внести зміни та доповнення до існуючого договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003р. № 1, а саме: стороною по договору визначити КП "Дирекція".

Відповідно до п.2 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісний майновий комплекс розташований за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с.Білогородка, вул. Щорса, 98 на підставі передавального балансу від 25.09.2008р. було знято з балансу КП "Дирекція" з метою передачі на позабаланс орендаря ТОВ "Трансбуд-ХХІ".

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011р. за №291/5678 "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" (із змінами від 10.11.2011р. за №607/6843), найменування Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради змінено на Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно рішення Київської міської ради від 09.10.2014р. за № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перейменовано на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", та віднесено до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Враховуючи те, що здійснення правомочностей власника стосовно комунального майна належить до виключної компетенції Київської міської ради, цілісний майновий комплекс розташований за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с.Білогородка, вул. Щорса, 98 передано до управління Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації. Отже, зазначене майно є комунальною власністю, а Київська міська рада та Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація є органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції щодо розпорядження цим майном.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму. Тому оренда майна будь-якої форми власності, як різновид майнового найму, регулюється положеннями як Цивільного кодексу України, так і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

У позовній заяві прокурор вказує, що частина приміщень цілісного майнового комплексу передано орендарем в суборенду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Гуга" було укладено договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2016р. щодо передачі в суборенду складського приміщення площею 200,00 кв.м. по вул. Щорса,98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська обл.

За актом приймання - передачі від 01.11.2015р., предмет договору суборенди передано суборендарю.

Відповідно до п. 10.1 договору суборенди договір набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.10.2016р. включно.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на незаконну передачу відповідачем 1 частини цілісного майнового комплексу в суборенду без дозволу орендодавця, органу управління та власника майна, надання у користування майна без визначення та обмеження щодо цільового призначення при наявності обмеження щодо використання майна цілісного майнового комплексу лише за цільовим призначення.

На підставі, ч. 2 ст. 203 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" прокурор просив задовольнити позов та визнати недійсним договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуга" щодо передачі в суборенду складського приміщення площею 200,0 кв.м. по вул. Щорса, 98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київської області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку щодо їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, норми цивільно-правового інституту "Майновий найом" (статті 759 - 786 ЦК України) і норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" узгоджуються між собою, крім положень щодо істотних умов договору та порядку передачі майна в піднайом і суборенду.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється. Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди.

Разом з тим, у п. 6.2 договору сторонами погоджено, що за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна Підприємства за умови, що це не спричинить зміни вартості підприємства і не порушує інших положень цього договору. За згодою орендодавця здавати в суборенду частину нерухомого майна за умови, що це не суперечить чинному законодавству. Матеріальні цінності і кошти, отримані від цих операцій, є власністю орендодавця і направляються на відтворення основних фондів підприємства.

Згідно з п. 11 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015р. №415/1280, орендар має право передати майно в суборенду лише за рішенням орендодавця, про що повідомляється Департамент. Не допускається передача в суборенду цілісних майнових комплексів та об'єктів, які передані орендарям, зазначеним в абзаці четвертому частини четвертої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зазначена норма не застосовується у випадках передачі в суборенду об'єктів оренди або їх частини бюджетними установами. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії договору оренди. З метою укладання договору суборенди потенційний суборендар звертається до відповідного орендодавця з заявою за формою та документами згідно з переліком (додаток 4 до цього Положення). Після отримання згоди орендодавця укладається договір суборенди між орендарем та суборендарем. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Відповідно інформації №38-3724\03 від 26.07.2016р., №108-11850 від 29.07.2016р., №062\05\18-8096 від 09.08.2016р. Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацію, Київською міською радою, як власником комунального майна, договір суборенди не погоджувався.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, орендарем передано частину цілісного майнового комплексу в суборенду без дозволу орендодавця, органу управління та власника майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року №11 (далі - Постанова № 11) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 2.5.1. Постанови № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Враховуючи ту обставину, що ТОВ "Трансбуд-ХХІ", передаючи в суборенду складське приміщення площею 200,00 кв.м. по вул. Щорса,98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська обл. не отримало згоди орендодавця, органу управління та власника майна, договір суборенди №15/11-1 від 01.11.2015р., є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону та є таким, що укладений учасником господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. ст. 13, 41 Конституції України право власності від імені народу України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст.ст. 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить рухоме і нерухоме майно, управління яким здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами ст.ст. 172, 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки Київською міською радою, Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" жодні заходи реагування щодо усунення порушень прав та інтересів територіальної громади не вживались, фактично самоусунулись від контрольних функцій, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, на підставі зазначених положень виконувач обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга" про визнання недійсним договору суборенди.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених прокурором меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга", викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 у справі № 910/17310/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ", то відповідно до ст. 100 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Якщо рішення місцевого господарського суду оскаржено також іншою стороною (чи учасником процесу), апеляційний господарський суд не вправі винести ухвалу про прийняття відмови від апеляційної скарги, а повинен розглянути апеляційну скаргу іншої сторони по суті та за результатами розгляду цієї скарги винести відповідну постанову. При цьому в постанові повинно бути зазначено, що одна зі сторін відмовилася від апеляційної скарги і її відмову прийнято (або не прийнято), а щодо інших скарг - результат їх розгляду по суті вимог.

Відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ" від апеляційної скарги не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, при цьому директор товариства ОСОБА_6, який підписав заяву, має повноваження щодо відмови від апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає за можливе прийняти дану відмову.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - ХХІ" від апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 у справі № 910/17310/16.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуга" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 у справі № 910/17310/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/17310/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Н.М. Коршун