Ухвала

від 26.10.2016 по справі 5015/4270/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.10.2016 р. Справа№ 5015/4270/12

за скаргою Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по справі №5015/4270/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Вест», м.Львів

до відповідача: Державного підприємства «Підприємство Львівської виправної колонії №48», м.Львів

про стягнення 45265,86грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від скаржника (боржника): ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники за довіреностями

від стягувача: не з'явився

від ДВС: не з'явився

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) (вх.№4175/16 від 26.08.2016р.) про визнання дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо накладення арешту на всі кошти ДП «Підприємство Львівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48)» неправомірними та незаконними, та скасування постанови про арешт коштів від 10.09.2015р.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у зв'язку з перебуванням судді Козак І.Б. у відпустці, скаргу передано на розгляд судді Щигельської О.І.

Ухвалою суду від 29.08.2016р. скарга прийнята і призначена до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2016р. Ухвалою суду від 12.10.2016р. строк вирішення скарги за клопотанням представника скаржника продовжено на 15 днів та відкладено розгляд скарги на 26.10.2016р.

Представник скаржника в судове засідання 26.10.2016р. з'явився, долучив до матеріалів скарги додаткові документи (вх.№42612/16 від 26.10.2016р.). Вимоги скарги підтримав повністю із зазначених у ній підстав, ствердив зокрема, що накладення арешту на всі банківські рахунки боржника є неправомірним. Окрім цього також звернув увагу на те, що законом заборонене звернення стягнення на майно підприємства, яке в тому числі складають і грошові кошти. Просив вимоги скарги задоволити.

Іншими учасниками судового процесу, в тому числі й органом Державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються, явки повноважних представників в судове засідання 26.10.2016р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання їх повідомлено належним чином.

До матеріалів скарги долучено пояснення ТзОВ «Інтербуд-Вест» (вх.№40122/16 від 07.10.2016р.), в яких вимоги скарги підтримано.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також те, що судом, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України, створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, підстави для відкладення розгляду скарги, передбачені у ст.77 ГПК України, не вбачаються.

Розглянувши подані матеріали, оцінивши подані докази в їх сукупності та заслухавши пояснення скаржника (боржника) та стягувача, судом встановлено таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2012р. по справі №5015/4270/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Вест» задоволено частково: провадження у справі в частині стягнення з боржника: Державного підприємства «Підприємство Львівської виправної колонії (№48)» на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Вест» суми заборгованості в розмірі 4000 грн. 00 коп. припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України; стягнуто з боржника: Державного підприємства «Підприємство Львівської виправної колонії (№48)» на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Вест» 41265 грн. 86 коп. суми заборгованості за договором та 1609грн. 50 коп. судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили, на його примусове виконання 21.12.2012р. господарським судом Львівської області видано відповідний наказ. Як вбачається з матеріалів справи, зазначений наказ пред'явлено стягувачем до виконання у Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, яким 11.01.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №35909866.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 18.01.2013р. вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №36240220, а постановою від 10.09.2015р. - до зведеного виконавчого провадження №48698548.

Водночас, постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 10.09.2015р. ВП №35909866 накладено арешт на кошти, що містять на рахунках: всі рахунки в ПАТ «БГ Банк» ЄДРПОУ 320995, всі рахунки в ПАТ «Промінвестбанк» ЄДРПОУ 300012, всі рахунки в АБ «Укргазбанк» ЄДРПОУ 320478, всі рахунки в ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» ЄДРПОУ 305749, всі рахунки в АТ «УкрСиббанк» ЄДРПОУ 351005, всі рахунки в ГУ ДКСУ у Л/о ЄДРПОУ 825014, всі рахунки в ПАТ «Укрінбанк» ЄДРПОУ 300142 та належать боржнику: ДП «Підприємство Львівської виправної колонії (№48)»

Вважаючи дії органу Державної виконавчої служби із винесення постанови про арешт коштів боржника у вказаному виконавчому провадженні незаконними, а саму постанову такою, що підлягає скасуванню, Підприємство Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) звернулось до суду із відповідною скаргою на дії органу Державної виконавчої служби.

У заяві про відновлення строку на оскарження таких дій скаржник зазначає, що накладаючи арешт на кошти боржника, державний виконавець не надіслав постанову про накладення арешту боржнику у визначені законом строки, чим позбавив підприємство можливості вчасно реалізувати своє право на її оскарження. Звернув увагу на те, що 06.11.2016р. підприємством подано заяву про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів в Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, однак відповідь про результати розгляду даної заяви до скаржника не надходила. Скаржник також зазначає, що тривалий арешт коштів негативно впливає на фінансове становище підприємства колонії, приводить до незабезпечення засуджених, у відповідності до вимог КВК України, харчуванням, медико-санітарним та комунально-побутовим обслуговуванням, що може викликати незадоволення, ускладнити оперативну обстановку та завдати шкоди інтересам держави.

При вирішенні скарги суд виходив з такого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент вчинення оскаржуваних дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як визначено ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з п.9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Конституцією України, а саме ч.2 ст.19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права та обов'язки державного виконавця у виконавчому провадженні визначено ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, якою визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1). Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки (ч.2). Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.п. 5, 6 ч.3).

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч.2). Однак, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети (ч.3).

У ч.1 ст.33 вказаного Закону також визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Проте, як вбачається із постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 10.09.2015р. ВП №35909866, арешт накладено на всі рахунки ДП «Підприємство Львівської виправної колонії (№48)», без визначення суми встановленого судом грошового зобов'язання, в межах якої слід накласти на такі рахунки арешт.

Окрім цього, суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.3,5 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Положення аналогічного характеру знайшли своє відображення у п.6.2 розділу 6 статуту підприємства, що затверджений наказом Державної пенітенціарної служби України від 28.05.2012 року №353, в якому зазначено, що майно підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві оперативного управління, звернення стягнення на майно підприємства не допускається.

Відповідно до ч.1,2,5 ст.139 ГК України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

До майна підприємств (відповідно до діючого ГК України(ст.139) та ЦК України (ст. 189,190) відносяться: приміщення, обладнання, продукція, кошти цих підприємств, а тому звернення стягнення на продукцію та кошти підприємств ДКВС закон не допускає (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.04.2014 року №К/9991/31766/12). Таким чином, на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках в банках, поширюється статус майна підприємства установи виконання покарань.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи заявника слід визнати правомірними, а вимоги скарги - задоволити.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати доводи скаржника правомірними та задоволити скаргу Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) (вх.№4175/16 від 26.08.2016р.) на дії органу Державної виконавчої служби.

2. Визнати дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №35909866 щодо накладення арешту на всі кошти ДП «Підприємство Львівської виправної колонії (№48)» - незаконними.

3. Визнати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 10.09.2015р. про арешт коштів боржника у ВП №35909866 - недійсною.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення. Порядок оскарження ухвали суду визначено ст.106 ГПК України.

Суддя Щигельська О.І.