Постанова

від 26.10.2016 по справі 910/5811/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р. Справа№ 910/5811/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.08.2016

у справі №910/5811/16 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівторгбуд»,

до 1) Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення,

2) Міністерства інфраструктури України

про стягнення 12 397,16 грн,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Гамрецький Є.О. - представник (довіреність від 31.12.2015 №6389/9);

від відповідача 2: Бельмас Л.О. - представник (довіреність від 22.04.2016 №1978/15/14-16),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Чернігівторгбуд» (надалі - ПАТ «Чернігівторгбуд», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (надалі - Концерн, відповідач 1) про стягнення 12 397,16 грн заборгованості, з яких 11 149,16 грн інфляційних втрат та 1 248,00 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 Міністерство інфраструктури України було залучено до участі у справі в якості відповідача 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» 1 181 грн 3% річних, 11 149,16 грн інфляційних втрат та 1 370,55 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф., порушено апеляційне провадження у справі №910/5811/16 та призначено розгляд справи на 21.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 розгляд справи № 910/5811/16 відкладено на 12.10.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 № 09-52/5071/16, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади за її заявою про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа №910/5811/16 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження визначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 26.10.2016.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представники скаржника та відповідача 2 підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Вислухавши думку представників відповідачів щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноваженого представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності зазначеного учасника судового процесу.

26.10.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у листопаді 1998 року Відкритим акціонерним товариством «Чернігівторгбуд» для Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру відповідно до умов двостороннього договору підряду були виконані ремонтно-будівельні роботи.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт, Відкрите акціонерне товариство «Чернігівторгбуд» звернулось до Арбітражного суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру заборгованості.

Рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 у справі №3/458 позов задоволено, стягнуто з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» 13 870,45 грн боргу та 693,50 грн витрат по держмиту.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для справи, що розглядається.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх належність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву правильність судового акту, який набрав законної сили.

06.07.1999 Арбітражним судом Чернігівської області було видано наказ на виконання рішення суду від 06.07.1999 у справі №3/458.

За твердженнями позивача, рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 у справі №3/458 на даний час не виконано, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є правонаступником Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, а тому має нести відповідальність за зобов'язаннями останнього.

Крім того, чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

У пункті 4. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вказано, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 1 статті 106 вказаного Кодексу злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.07.2015 №751 «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» вирішено реорганізувати підприємства, зазначені у Додатку 1 до цього наказу, шляхом їх приєднання в якості відокремлених підрозділів (філій) до Концерну, погодивши процедуру концентрації з Антимонопольним комітетом України у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 2. вищевказаного Наказу встановлено, що Концерн є правонаступником прав та обов'язків державних підприємств, зазначених у додатку 1 до цього наказу.

У переліку державних підприємств, що реорганізуються шляхом приєднання до Концерну (код 01190043) зазначено Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр (код 14251651).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого станом на 26.03.2015, вбачається, що ДП «Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр» припинено за рішенням засновників 11.07.2007, про що в реєстрі міститься запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за номером: 10641120006002729. Правонаступником ДП «Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр» є Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (код 01190043).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91 ЦК України).

Частиною 2 статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом частини 3 статті 59 ГК України (в редакції, чинній на час внесення запису про припинення юридичної особи) у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини 11 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час внесення запису про припинення юридичної особи) приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Враховуючи, що підприємницька діяльність юридичної особи ДП «Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр» припинилась шляхом приєднання до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, колегія суддів дійшла висновку, що з 11.07.2007 до відповідача 1 перешли права та обов'язки ДП «Чернігівський обласний радіотелевізійний передавальний центр», в тому числі, за зобов'язаннями, які були предметом судового розгляду у справі №3/458.

Твердження апелянта про те, що передавальним актом комісії з припинення юридичної особи вказані зобов'язання не передавались, колегія суддів находить безпідставними, оскільки порушення вимог частин 2-3 статті 107 ЦК України могло слугувати підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників, в той же час, як уже зазначалось, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься запис про припинення юридичної особи за рішенням засновників.

Місцевим господарським судом було також встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №825/1777/15-а позов ПАТ «Чернігівторгбуд» було задоволено частково, зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2015 за вих. №32 щодо виконання рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 про стягнення з рахунку Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь ВАТ «Чернігівторгбуд» 13 870,45 грн боргу та 693,50 грн витрат по держмиту за правилами, встановленими Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі №825/1777/15-а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015 №32 про виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 та повернення вказаної заяви. В цій частині прийнято нове рішення, яким визнано протиправними дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015 №32 про виконання рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 та щодо повернення вказаної заяви. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 залишено без змін.

Разом з тим, Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.08.2015 відхилено доводи відповідача про закінчення строку пред'явлення наказу Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458, оскільки відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною 1 статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

В абзаці 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону визначено, що заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Позивачем додано до матеріалів справи повідомлення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 18.09.2015 №02-45/19504/3 та лист Головного управління державної Казначейської служби України у Чернігівської області від 19.04.2016 №12-09/217/2856, відповідно до яких вбачається, що рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 згідно з пунктом 7. Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0309.2014 №440, прийнято для обліку та включено до третьої черги задоволення вимог.

Дані про судове рішення №3/458 внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою 18.09.2015 під номером 5183207 (stack.informjust.ua).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 06.06 2012 у справі №6-49цс12).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07. 2011 у справі №3-65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

З розрахунку, доданого до позовної заяви вбачається, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 01.02.2013 по 31.01.2016, виходячи із стягнутої суми боргу 13 870,45 грн.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановила, що правильний розмір 3% річних становить 1 181,00 грн, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення вказаної позовної вимоги.

Правильний розмір інфляційних втрат становить 11 273,52 грн, проте зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем, а саме, 11 149,16 грн.

Доводи апелянта, що саме відповідач 2 є належною стороною, яка має відповідати за спірними зобов'язаннями, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що у розпорядника бюджетних коштів не виникає обов'язку оплачувати товари, роботи чи послуги, які придбаваються (отримуються) державним підприємством за бюджетні кошти.

Колегією суддів також враховано, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 04.08.2016 у справі №910/5811/16 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у справі №910/5811/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у справі №910/5811/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5811/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук