Ухвала

від 26.10.2016 по справі 826/3219/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/3219/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глад» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.09.2015 №0005842205, №0005852205, №0005832205,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.09.2015 №0005842205, №0005852205, №0005832205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 31.07.2015 по 06.08.2015 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Вента плюс 2000», ТОВ «Колвест - плюс» за період з 01.01.2013 по 27.02.2015; за наслідками перевірки складено акт від 12 серпня 2015 року №740/26-54-22-05/32593341.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2192862,00 грн, у тому числі за 2013 рік на 1460792,00 грн, за 2014 рік - 732070,00 грн; відсутність права на включення до складу операційних витрат за результатами 2015 року витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Вента плюс 2000», ТОВ «Колвест - плюс», ТОВ «Компанія «Аурумінвест»; пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5243623,00 грн.

В обґрунтування порушень контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Вента плюс 2000», ТОВ «Колвест-плюс». Такі висновки відповідача ґрунтуються на даних ІС «Податковий борг», згідно яких операції ТОВ «Глад» та його контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій та їх обсягу з розрахунку на одного працівника, місцезнаходженням майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, транспортного засобу та іншого майна, які необхідні для постачання товарів; контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою; анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість; керівники та засновники контрагентів з моменту взаємовідносин з ТОВ «Глад» змінилися на осіб, які проживають у АР Крим; податкові накладні по ланцюгу постачальників не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; крім цього висновки про безтоварність господарських операцій ґрунтуються на актах про результати перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок.

23 вересня 2015 року відповідачем на підставі акту перевірки за виявлені порушення винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0005832205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2741078,00 грн;

- №0005842205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6554529,00 грн;

- №0005852205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 249629,00 грн за лютий 2015 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Вента плюс 2000» (продавець) укладений договір купівлі - продажу від 19 серпня 2013 року №1908/13, відповідно до якого останній зобов'язується продавати покупцю за його заявками непродовольчі товари (в подальшому - товар), належної якості (п. 1.1). Конкретний асортимент, кількість та вартість товару визначається у накладних на товар, які після складання становлять невід'ємну частину цього договору (п. 1.2). Продаж товару здійснюється за попередньою заявкою покупця, яку він складає на підставі асортиментного переліку продавця; заявка є приблизною і уточняється під час вибірки товару; остаточний узгоджений асортимент та кількість товару вказуються у видатковій накладній на товар (п. 2.1).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні (т. 1 а.с. 79 - 308), податкові накладні (т. 2 а.с. 1 - 312).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Вента плюс 2000» (виконавець) укладений договір на виконання робіт по виготовленню поліграфічної продукції від 01.09.2013 №10709/13 (т. 3 а.с. 1 - 2), на підтвердження виконання умов якого позивачем надані акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких позивач отримав виготовлені брошури, листівки, каталоги, послуги по заправці та відновленню картриджів, фасування тонеру в п/е пляшки (т. 3 а.с. 3 - 6).

Разом з тим, згідно акту перевірки господарські операції за зазначеним договором не ввійшли у суму грошових зобов'язань.

Крім цього, між позивачем (покупець) та ТОВ «Колвест - плюс» (продавець) укладений аналогічного змісту договір від 02 січня 2014 року №10201/14 (т. 3 а.с. 7-8) на підтвердження виконання якого надані видаткові накладні (т. 3 а.с. - 9 - 43), податкові накладні (т. 3 а.с. 44 - 104)

01 вересня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Компанія «Аурумінвест» (виконавець) укладений договір №10914/14, предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування оргтехніки, відновлення картриджів, продаж витратних матеріалів, офісної техніки. Замовник замовляє та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування оргтехніки, постачання товарів на умовах, передбачених даним договором; замовлення здійснюються згідно заявок, які передаються замовником в диспетчерську службу виконавця за мобільним телефоном (пункт 1 договору). Вартість надання послуг та виконання робіт, у відповідності до замовлення, зазначається у рахунках - фактури. Оплата фактично виконаних робіт (надання послуг), постачання товарів проводиться протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт, видаткових накладних (т. 3 а.с. 105 - 106).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні (т. 3 а.с. 107 - 212), акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 213 - 214), податкові накладні (т. 3 а.с. 215 - 361).

Також, 12 січня 2015 року між зазначеними сторонами був укладений аналогічного змісту договір від 27 жовтня 2014 року №2710/14 (т. 5 а.с. 1 - 2), на підтвердження виконання умов якого позивачем надані видаткові накладні (т. 5 а.с. 7 - 164), податкові накладні (т. 4 а.с. 1 - 251); та від 12 січня 2015 року №120115 (т. 5 а.с. 165 - 166), на підтвердження виконання умов якого позивачем надані видаткові накладні (т. 5 а.с. 167 - 262);

Під час апеляційного розгляду справи на вимогу колегії суддів позивачем надані письмові пояснення, згідно яких моментом передачі товарів по зазначеним вище договорах є момент доставки до складського приміщення, орендованого ТОВ «Глад». Також позивачем зазначено, що товари були поставлені до складського приміщення, що орендує товариство за допомогою транспортних засобів, що належать посадовим особам на умовах фінансового лізингу на підтвердження чого надані відповідні договори, та за допомогою транспортних засобів контрагентів. Крім того, частина товарів була поставлена за допомогою перевізника «Нова пошта» на підтвердження чого надано відповідний договір.

Щодо мети отримання та подальшої реалізації брошур, придбаними по договору укладеним з ТОВ «Вента плюс 2000» позивач зазначив, що товари (в тому числі брошури) були придбані з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово - господарських операцій з контрагентами - покупцями, а саме: ПП «Елтекс», ПП «Сервіс Центр Новітекс», ТОВ «Борисфен», ТОВ «КМТ-Сервіс», ПП «Офіс - Універсал», ТОВ «ЧІП І ЗІП», ПП «ЗІП», ТОВ «ВС Технолоджі», ТОВ «ТПК «Тріумф», ТОВ «ВМ-Ленд», ДП «Центр Громадської безпеки 112» та іншими, на підтвердження чого в суді першої інстанції були надані копії видаткових накладних, довіреностей, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та договорів.

Крім цього, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем не було надано до перевірки даних бухгалтерського та податкового обліку, оригіналів договорів видаткових та податкових накладених, сертифікатів якості, документів на підтвердження факту наявності власного або орендованого складського приміщення, товарно - транспортних накладних, документів щодо обліку отриманого товару.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, документів на підтвердження факту відмови позивача надати відповідні документи, зокрема, акту, відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів. При цьому, в матеріалах справи наявна копія супровідного листа від 06.08.2015 №0608/15, яким позивачем на адресу відповідача були надані первинні документи по господарським операціям зі спірними контрагентами.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання в акті перевірки на відсутність заявок на товар, рахунків - фактур та товарно - транспортних накладних, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем послуг видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару або послуг та інші, не є безумовною підставою для формування витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 31.10.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.