Ухвала

від 01.11.2016 по справі 461/1505/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 876/5047/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2016 року по справі № 461/1505/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Віслок ЛТД" до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,-

В C Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Віслок ЛТД" звернулося з адміністративним позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради 26.08.2015 року «Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 02.07.2014 року № 209».

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що відповідно до договору купівлі продажу від 06.12.1995 року, йому належить нежитлова будівля загальною площею 106,8 кв.м. на вул. Науковій, 30 у м. Львові. Для обслуговування цієї будівлі, ТзОВ "Фірма Віслок ЛТД" уклало договір оренди земельної ділянки від 25.09.2007 року терміном на 10 років. Відповідно до наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.07.2014 року № 209 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію з розширенням ТзОВ "Фірма Віслок ЛТД" пункту прийому склотари на вул. Науковій, 30 під заклад громадського обслуговування з офісними приміщеннями" товариству дозволено здійснити реконструкцію своїх власних приміщень. Вказаний наказ ним виконаний частково, отримано технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об'єкта, розроблено робочий проект, а також у департаменті державної архітектурно будівельної інспекції Львівської області отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 12.12.2014 року, у Франківській районній адміністрації Львівської міської ради отримано дозвіл на влаштування будівельного майданчика від 23.08.2015 року. Відповідно до акту Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області від 09.09.2015 року № 29 ф, встановлено, що в Єдиному реєстрі повідомлень про початок виконання будівельних робіт внесено дані щодо реєстрації декларації про початок робіт на вул. Науковій, 30 у м. Львові. Однак, позивач не може здійснити реконструкцію власних нежитлових приміщень, оскільки виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення від 26.08.2015 року «Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 02.07.2014 року № 209».

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.08.2015 № 537 "Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 02.07.2014 р. № 209".

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач виконавчий комітет Львівської міської ради, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що земельна ділянка на вул. Науковій, 30, у м. Львові, на якій знаходиться металева нежитлова споруда, відведена для обслуговування пункту прийому склотари, а не для обслуговування закладу громадського харчування з офісними приміщеннями, що свідчить про нецільове використання орендарем земельної ділянки та порушення умов договору оренди землі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що відповідно до договору купівлі продажу від 06.12.1995 року, товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Віслок" ЛТД на праві власності належить будівля загальною площею 106,8 кв.м. на вул. Науковій, 30 у м. Львові.

Відповідно до договору оренди землі від 25.09.2007 для обслуговування пункту прийому склотари на вул. Науковій, 30 у м. Львові ТзОВ "Фірма Віслок ЛТД" Львівською міською радою передано земельну ділянку площею 0,0313 га кадастровий номер 4610136900:08:003:0068 терміном на 10 років.

Відповідно до наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.07.2014 року № 209 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію з розширенням ТзОВ "Фірма Віслок ЛТД" пункту прийому склотари на вул. Науковій, 30 під заклад громадського обслуговування з офісними приміщеннями» затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на реконструкцію з розширенням ТзОВ "Фірма Віслок ЛТД" пункту прийому склотари на вул. Науковій, 30 під заклад громадського обслуговування з офісними приміщеннями.

Департаментом державної архітектурно будівельної інспекції Львівської області 19.12.2014 року зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт реконструкції з розширенням пункту прийому склотари на вул. Науковій, 30 під заклад громадського обслуговування з офісними приміщеннями в м. Львові.

Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради 31.07.2014 року видано технічні умови на приєднання закладу громадського обслуговування до централізованих систем водопостачання та водовідведення, а ЛМЕМ ПАТ «Львівобленерго» 02.09.2014 року видано технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок.

Відповідно до акту Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області від 09.09.2015 року № 29-фп, встановлено, що в Єдиному реєстрі повідомлень про початок виконання будівельних робіт внесено дані щодо реєстрації декларації про початок робіт на вул. Науковій, 30 у м. Львові, є належна проектна документація та такі дані є достовірні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із виконанням ТзОВ "Фірма Віслок ЛТД" більшої частини пунктів наказу департаменту містобудування від 02.07.2014 року, затратою на це значних коштів, відсутністю достатніх та належних доказів про порушення прав ВК ЛМР у зв'язку із реконструкцією об'єкту нерухомого майна на вул. Науковій, 30 у м. Львові, дії виконавчого комітету Львівської міської ради щодо скасування вказаного вище наказу є неправомірними.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, а ст. 34 вказаного Закону передбачено, що право на виконання будівельних робіт має замовник після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

У мотивувальній частині рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 Конституційний суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз наведених положень законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого врядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

У той же час, у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 №21-64а13.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що виконавчий комітет Львівської міської ради, скасовуючи наказ директора департаменту містобудування від 02.07.2014 року № 209, на підставі якого у позивача виникли права та обов'язки, частина яких вже реалізована, діяв не у спосіб, всупереч вимогам та з перевищенням повноважень, що передбачені чинним законодавством, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для скасування такого рішення відповідача.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2016 року по справі № 461/1505/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник