Ухвала

від 02.11.2016 по справі 541/1018/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1018/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2805/16Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Савинці"

на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року

по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Савинці", ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту та заборону чинити певні дії, за участю третіх осіб: Управління Держпраці у Полтавській області, Миргородської районної державної адміністрації, Управління Держгеокадастру в Миргородському районі Полтавської області, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2016 року ПАТ «Нафтоназвидобування» звернулося до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року позов задоволено повністю.

Встановлено на користь Приватного акціонерного товариства «Нафтогазвидобування» земельний сервітут щодо земельних ділянок під кадастровими номерами 5323287200:00:012:1034 та 5323287200:00:012:1056, які належать ОСОБА_4, площею 0,4150 га та ОСОБА_5, площею 0,3973га відповідно в межах, визначених згідно кадастрового плану технічної документації із землеустрою, розробленої Приватним підприємством «Проектно-виробниче підприємство «Азимут», відповідно до координат точок земельної ділянки, які представлені в прямокутній системі координат 1963 р., на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами № 3333 від 31.03.2004 р., а саме до 31.03.2034 року з правом проходу персоналу, під'їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, розміщення обладнання, тимчасових споруд без фундаменту, виконання ремонтних робіт та спостережень на свердловині №5 Семиренківського ГКР.

Встановлено плату за користування земельним сервітутом встановленим щодо частин вказаних земельних ділянок, у розмірі 12% на рік від вартості займаної земельної ділянки, з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації розміру нормативної грошової оцінки землі, під сервітут 0,4150 га та під сервітут 0,3973 га;

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні ПрАТ «Нафтогазвидобування» частиною земельної ділянки площею 0,4150га з кадастровим номером 5323287200:00:012:1034 та частиною земельної ділянки площею 0,3973га з кадастровим номером 5323287200:00:012:1056 відповідно, та використанні прав земельного сервітуту.

Також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Савинці» не чинити перешкод у користуванні ПрАТ «Нафтогазвидобування» частинами земельних ділянок площею 0,4150га з кадастровим номером 5323287200:00:012:1034 та площею 0,3973га з кадастровим номером 5323287200:00:012:1056, та використанні права земельного сервітуту на частинах земельних ділянок, що належать ОСОБА_4 і ОСОБА_5 шляхом здійснення проходу персоналу, під'їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, розміщення обладнання, тимчасових споруд без фундаменту, виконання ремонтних робіт та спостережень на свердловині №5 Семиренківського ГКР.

В апеляційній скарзі ТОВ "Савинці" просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в частині позовних вимог ПрАТ «Нафтогазвидобування» до ТОВ «Савинці» закрити провадження у справі. В іншій частині заявлених позовних вимог в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на те, що ухвалене рішення прийняте з порушенням правил підсудності в частині вимог, заявлених до ТОВ «Савинці», а в частині вимог, заявлених до інших відповідачів, передчасним.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПрАТ «Нафтогазвидобування» відповідно до ст.1 Закону України «Про нафту і газ» є користувачем надр Семиренківського газоконденсатного родовища, включаючи Олефірівський та Романівський блоки, що знаходяться на території Шишацького, Миргородського, Зіньківського районів Полтавської області, на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3333 від 31.03.2004р., термін дії якого продовжено до 31 березня 2034 року (а.с.15).

На Семиренківському газоконденсатному родовищі розташована свердловина № 5, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5323287200:00:012:1075, площею 0,0269га, що розташована за межами населених пунктів на території Савинцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, та перебуває в користуванні ПрАТ «Нафтогазвидобування» на правах оренди згідно договору оренди землі від 01.07.2014р., укладеного між позивачем і Полтавською обласною державною адміністрацією (а.с.16-20). Право оренди зареєстроване 27.10.2014р. за індексним номером 28643400, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.21).

16 січня 2014 року за результатами планової перевірки Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Полтавській області, правонаступником якої є Державна служба України з питань праці, відповідно до постанови КМ України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», були виявлені повторні ознаки флюїдопроявів на свердловині №5, що є порушенням вимог п. 1.16. Розділу IV Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 6 травня 2008 р. N 95 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 червня 2008 р. N 497/15188, про усунення яких до 16.03.2014 року було винесено відповідний припис №53.02/11-02П від 16.01.2014р. (а.с.22-24).

4 липня 2014 року цим же органом був винесений повторний припис №53.02/11-23П щодо усунення згаданого порушення із встановленням терміну такого усунення до 04.08.2014р. (а.с.25-27).

Відповідно до ст.46 Закону України «Про нафту і газ» ліквідацію аварійних викидів газу, нафти чи пластової води із свердловини здійснюють користувачі нафтогазоносними надрами, які проводять буріння розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин, а також розробку нафтових і газових родовищ та експлуатацію підземних сховищ газу.

Згідно п.1.16 розділу IV Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України охорону надр, профілактику флюїдопроявів з ліквідованих свердловин здійснюють підприємства - користувачі надр. У відповідності з п.13.8 розділу VIII вказаних Правил після завершення ізоляційно-ліквідаційних робіт через місяць, шість місяців і надалі з періодичністю не рідше ніж один раз на рік проводиться контроль тиску в трубному та міжколонному просторах та контроль стану газоповітряного середовища навколо устя свердловини.

Виходячи з вказаних норм діючого законодавства, місцевий суд вказав, що позивач зобов'язаний провести ізоляційно-ліквідаційні роботи на свердловині № 5 Семиренківського ГКР та періодично здійснювати контроль за станом свердловини.

З цією метою позивачем розроблено та затверджено План робіт на проведення ізоляційно-ліквідаційних робіт свердловини № 5 Семиренківського ГКР, який погоджено з ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості НАК «Нафтогаз України» (а.с.47-54), згідно якого було також затверджено схему розміщення обладнання та житлового містечка при капітальному ремонті свердловини № 5 Семиренківського ГКР (а.с.54), що потребує значно більшої площі, ніж перебуває в оренді позивача під розміщення свердловини.

Далі судом встановлено, що для встановлення сервітутів на частини сусідніх земельних ділянок, необхідних позивачу для проведення ремонтних робіт на свердловині, а також для здійснення профілактичного нагляду, ПрАТ «Нафтогазвидобування» замовило, а ПП «ПВП «Азимут» виготовило технічні документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно технічних документацій встановлені площі земельних сервітутів на земельних ділянках з межами та нерухомими орієнтирами. Так, площа частини земельної ділянки загальною площею 1,42га, яка знаходиться у власності відповідача ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 5323287200:00:012:1034, яка необхідна для виконання капітального ремонту свердловини №5 Семиренківського ГКР, становить 0,4150га (а.с.56-87), а площа частини земельної ділянки загальною площею 1,42га, яка знаходиться у власності відповідача ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5323287200:00:012:1056, яка необхідна для виконання капітального ремонту свердловини №5 Семиренківського ГКР, становить 0,3973га. Згідно даних технічної документації вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Савинці» (а.с.89-140).

Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Також судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідачів з пропозицією про укладення договору про встановлення платного земельного сервітуту (а.с.28-34, 36-46), але домовленості з цього приводу досягти не вдалося (а.с.35).

Ст.404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно такого об'єкта сервітуту, як земельна ділянка, передбачені ЗК України . Згідно ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 ЗК України передбачено види права земельного сервітуту, в т.ч. право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху , право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, інші земельні сервітути.

Врахувавши обставини справи та наведені норми чинного законодавства місцевий суд прийшов до правомірного висновку про задоволення вимог позивача про встановлення земельних сервітутів.

В той же час, місцевий суд вірно вважав обґрунтованими твердження позивача про неможливість задоволення потреб останнього в інший спосіб, виходячи з того, що в даному випадку єдиним способом для врегулювання порушеного питання є застосування інституту земельного сервітуту.

І такий висновок місцевого суду не спростовується доводами апеляційної скарги.

В свою чергу, не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про недоведеність факту порушення прав позивача при зверненні ним до суду з даними позовними вимогами, оскільки як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням надати доступ до свердловини та пропозиціями укласти відповідні договори, які залишилися без відповідей та задоволення.

Також, безпідставними є припущення апелянта щодо можливого не продовження строку дії договору оренди між Полтавською ОДА та ПрАТ «Нафтогазвидобування», оскільки як вбачається, орендована позивачем земельна ділянка може використовуватися виключно для обслуговування свердловини, нагляд за якою позивач зобов'язався здійснювати протягом терміну дії спеціального дозволу на користування надрами № 3333 від 31.03.2004 року, який встановлено до 31.03.2034 року.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано знайшов підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ «Нафтогазвидобування».

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ «Савинці», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтею 32 ЦПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідно до роз'яснень, наданих у абз. 2, 3 п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Виходячи із наведеного роз'яснення, а також предмета позову, яким являються земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб і користуванні юридичної особи, які перебувають між собою у договірних відносинах на відміну від позивача, слід дійти висновку, що позовні вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий, а відтак справа розглянута судом з дотриманням правил підсудності.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Савинці" - відхилити.

Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_2 /підпис/ ОСОБА_3

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області