Рішення

від 22.11.2012 по справі 2-432/12

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тальнівський районний суд Черкаської області

Справа № 2-432/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2012 року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі

головуючого -судді Фролова О.Л.

при секретарі Кремсалюк Т.А

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення богу та сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання. На підставу своїх вимог посилаючись на те, що він 15 вересня 2009 року уклав договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 грошову позику в розмірі 137000 грн., зі строком повернення 15 вересня 2010 року. Укладення договору позики підтверджується розпискою від 15 вересня 2009 року, яку власноручно написав відповідач. У вказаний строк відповідач гроші не повернув, добровільно сплатити борг відмовляється, що і змусило позивача звернутись до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу та сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги частково змінив відмовившись від позову в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення, та відповідно просив суд задовольнити позов в частині стягнення з відповідача на його користь боргу в розмірі 137000 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні доповнила позивача вказавши, що так, як позичка надавалась частинами, вона підтримує позивача в частині відмови позивача від стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми, в іншій частині позову просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив суду, що він на протязі майже чотирьох років кожного місяця віддавав позивачу гроші в розмірі від 2000 грн. до 5000 грн., і на даний час віддав позивачу близько 110000 грн., але розписку про повернення вказаних грошей з відповідача не брав. Розписку на підставі якої поданий позов він писав але грошей йому ніхто не давав і він їх не бачив. Розписку написав під тиском позивача, який йому погрожував. Представник відповідача доповнив пояснення відповідача вказавши на те, що розписка не відповідає дійсності, так як гроші були отримані відповідачем у 2008 році і були отримані в розмірі 37000 грн., тому крім підстав для відмови в позові, які вказав сам відповідач, підставою для відмови в позові є і позовна давність про застосування наслідків спливу якої просив представник відповідача.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного:

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України В«Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущенняхВ» .

Згідно розписки від 15.09.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 гроші в сумі 137000 грн. і зобов'язався їх повернути до 15.09.2010 року, оригінал розписки долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідач підтвердив те, що він дійсно власноручно написав вказану розписку. Будь - яких доказів того, що він написав вказану розписку під тиском до суду не було надано. Крім того відповідач вказав що вказану розписку він написав в березні 2012 року.

Згідно статті 1047 ЦК України „Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речейВ» .

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку що встановлені договором.

„Відповідно положень статті 1050 ЦК України „Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього КодексуВ» .

Згідно статті 631 ЦК України В«Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладенняВ» . Відповідно до вказаного розпискою, яку написав відповідач встановлено, що умови договору застосовується до відносин, які виникли до його укладення.

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України В«Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховуєтьсяВ» . В судовому засіданні відповідач вказав, що розписка була переписана ним в березні 2012 року, тим самим відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу, тому для застосування наслідків спливу позовної давності, про які просив представник відповідача підстав не вбачається.

Відповідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому враховуючи те, що до суду позивачем не було надано документів підтверджуючих сплату за юридичні послуги, суд вважає за доцільне позов в частині стягнення оплати за юридичну допомогу відмовити.

Керуючись ст.ст.3; 264; 631; 1047; 1049; 1050 ЦК України, ст.ст. 10; 11; 60; 88; 209; 212-215; 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 137000 грн. (сто тридцять сім тисяч грн.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, через Тальнівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий О. Л. Фролов