Ухвала

від 02.11.2016 по справі 826/11984/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11984/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Канівець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної регуляторної служби України, Державного підприємства редакції газети «Урядовий кур'єр», Державного підприємства «Українська правова інформація», Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс», звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної регуляторної служби України, Державного підприємства редакції газети «Урядовий кур'єр», Державного підприємства «Українська правова інформація», Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.02.2016 вих. №1159/10/10-13-11-02/10;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2016 №21;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21;

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства юстиції України від 29.01.2016 про державну реєстрацію за №159/28289 наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21;

- зобов'язати Державне підприємство редакції газети «Урядовий кур'єр» опублікувати у газеті «Урядовий кур'єр» резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування (втрату чинності) наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21;

- зобов'язати Державне підприємство «Українська правова інформація» опублікувати у журналі «Офіційний вісник України» резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування (втрату чинності) наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць січень 2016 року, з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс», з введенням до інформаційних баз ДФС України відомостей з цих поданих позивачем податкової звітності та доповнення до податкової декларації від 16.02.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Не погоджуючись з ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції під час прийняття ухвали про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» без руху прийшов до висновку, що позивачем всупереч частині 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви сплачено в меншому розмірі ніж це встановлено в законі, оскільки в позові позивачем заявлено сім немайнових позовних вимог до різних відповідачів, натомість судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».

01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» №484-VІІІ від 22.05.2015, яким встановлені нові ставки сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з частиною 6 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції до вказаної позовної заяви ТОВ «Вітаполіс» було долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1378 грн.

Разом з цим в адміністративному позові позивачем заявлено сім позовних вимог до різних відповідачів, а саме позивач просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.02.2016 вих. №1159/10/10-13-11-02/10; 2) визнати незаконним та скасувати рішення Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2016 №21; 3) визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21; 4) визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства юстиції України від 29.01.2016 про державну реєстрацію за №159/28289 наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21; 5) зобов'язати Державне підприємство редакції газети «Урядовий кур'єр» опублікувати у газеті «Урядовий кур'єр» резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування (втрату чинності) наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21; 6) зобов'язати Державне підприємство «Українська правова інформація» опублікувати у журналі «Офіційний вісник України» резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування (втрату чинності) наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21; 7) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць січень 2016 року, з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс», з введенням до інформаційних баз ДФС України відомостей з цих поданих позивачем податкової звітності та доповнення до податкової декларації від 16.02.2016.

Відповідно до норм статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем подано зазначену позовну заяву з порушенням норм статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору у меншому розмірі, ніж це встановлено Законом України «Про судовий збір».

Посилання апелянта на ті обставини, що деякі судді Вищого адміністративного суду України та Київського апеляційного суду України по іншому застосовують зазначені норми Закону, не заслуговують на увагу, оскільки частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Так правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як вже зазначалось вище, визначені положеннями Закону України «Про судовий збір», відповідно до частини 3 статті 6 якого, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України справа №910/19717/15 від 19 жовтня 2016 року.

Крім того, апелянт стверджує, що оскаржуваною ухвалою про залишення позовної заяви без руху, суддя суду першої інстанції перебрав на себе повноваження Верховної Ради України та Президента України та всупереч нормам матеріального права, яким є Конституція України та Закон України «Про судовий збір» самостійно та персонально визначив ставку судового збору для позивача у розмірі 1378 грн. за кожну з семи позовних вимог немайнового характеру. Такі ствердження апелянта не заслуговують на увагу, так як жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

Також безпідставними є посилання ТОВ «Вітаполіс», що відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір» сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоді самій суті цього права та має переслідувати законну мету. Такі посилання не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до контексту зазначеної Постанови Пленуму ВАСУ, з огляду на це адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону про судовий збір, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Тобто надати при наявності такого клопотання можливість відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Колегія суддів не приймає також до уваги посилання апелянта, що судом першої інстанції в порушення вимог статтей 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено недостатній строк для усунення недоліків позовної заяви, оскільки зазначені норми кодексу не передбачають конкретного терміну, який необхідно надавати для усунення недоліків поданої позовної заяви, а визначають необхідність надання позивачу достатнього строку для усунення недоліків, що й було здійснено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити також про безпідставність посилань апелянта на те, що всупереч статтям 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувана ухвала про залишення без руху не набрала законної сили та відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України не є обов'язковою для виконання, так як апелянтом самостійно та некоректно витлумачено зазначені норми кодексу та зроблено їх хибний аналіз.

Також у своїй апеляційній скарзі позивач посилався на те, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України самовільно здійснив заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області. Однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом на день подачі позовної заяви (серпень 2016 року) Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» №892 від 04.11.2015 було перейменовано на Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Апелянтом також зауважено на невірне викладення судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі позовних вимог, а саме: суд зазначив про протиправність рішень відповідачів, чим фактично на думку апелянта спотворив предмет позовної заяви. Однак, як зазначено в статті 162 КАС України суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. З огляду на зазначене судом першої інстанції було стисло викладено суть позовних вимог, що жодним чином не вплинуло на вирішення справи та не порушило прав позивача.

Згідно з частиною 2 статті 200 КАС України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Беручи до уваги, те що зазначені вище обставини не вплинули на правильність прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне судове.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» обґрунтовано та правомірно залишена без руху з встановленням строку для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 197, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 03 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.