Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/11984/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/11984/16

касаційне провадження № К/9901/32736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАПОЛІС (далі - Товариство) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Межевич М.В., Сорочко Є.О) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАПОЛІС до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Державної регуляторної служби України (далі - Регуляторна служба), Державного підприємства газети Урядовий кур`єр (далі - Газета), Державного підприємства Українська правова інформація (далі - Підприємство), Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Мін`юсту, Мінфіну, Регуляторної служби, Газети, Підприємства та Інспекції, у якому просило: визнати незаконним та скасувати рішення Інспекції від 18.02.2016 вих. №1159/10/10-13-11-02/10; визнати незаконним та скасувати рішення Регуляторної служби про погодження проекту наказу Мін`юсту від 28.01.2016 №21; визнати незаконним та скасувати наказ Мінфіну від 28.01.2016 №21; визнати незаконним та скасувати рішення Мін`юсту від 29.01.2016 про державну реєстрацію за №159/28289 наказу Мінфіну від 28.01.2016 №21; зобов`язати Газету опублікувати у газеті Урядовий кур`єр резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування (втрату чинності) наказу Мінфіну від 28.01.2016 №21; зобов`язати Підприємство опублікувати у журналі Офіційний вісник України резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування (втрату чинності) наказу Мінфіну від 28.01.2016 №21; зобов`язати Інспекцію прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць січень 2016 року, з додатками та доповненнями до неї Товариства, з введенням до інформаційних баз ДФС України відомостей з цих поданих позивачем податкової звітності та доповнення до податкової декларації від 16.02.2016.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 05.08.2016 позовну заяву Товариства залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.11.2016 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 залишив без змін.

Товариство оскаржило ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.01.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, оскільки в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 суд безпідставно зазначив про необхідність сплати Товариством судового збору за кожну із заявлених ним позовних вимог, оскільки згідно абзацу 6 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору визначена за подання позову, а не позовної вимоги, з огляду на що відсутність встановленого законом розміру ставки судового збору за подання вимоги немайнового характеру у разі подання позову немайнового характеру з кількома позовними вимогами немайнового характеру не дозволяє відносити суми сплаченого за кожну таку позовну вимогу судового збору до складу витрат Товариства, з огляду на що при оформленні матеріалів адміністративного позову було вирішено оплатити судовим збором лише адміністративний позов за визначеною законом ставкою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.10.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 06.10.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як вбачається з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 про залишення позовної заяви Товариства без руху, недоліком позовної заяви суд визначив те, що позивач заявив сім позовних вимог немайнового характеру, проте судовий збір сплатив лише за одну позовну вимогу, що підтверджується квитанцією № 422 від 01.08.2016.

Київський апеляційний адміністративний суд погодився із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає зазначений висновок судів першої та апеляційної інстанцій помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позову Товариства вбачається, що воно заявила одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку і був сплачений судовий збір, а не дві, як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування наказу Мінфіну від 28.01.2016 № 21 є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Окружний адміністративний суд міста Києва, ухваливши рішення від 05.08.2016 про залишення позовної заяви Товариства без руху, та Київський апеляційний адміністративний суд, залишаючи зазначене рішення суду першої інстанції без змін, порушили норми процесуального права, у зв`язку з цим їх рішення підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАПОЛІС задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна Р.Ф. Ханова