Постанова

від 12.09.2011 по справі 14/205

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 № 14/205

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Баранця О.М.

ОСОБА_1

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.06.2011

у справі № 14/205 (ОСОБА_2 .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем"

про стягнення 22105,35 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду м. Києва № 14/205 від 06.06.2011 р. частково задоволений позов ТОВ «Санвіт Холдінг» до ТОВ «Атем» про стягнення 22 105,33 грн.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з не ознайомленням з матеріалами справи.

Колегія суддів відхиляє заявлене клопотання враховуючи, що представнику відповідача нічого не перешкоджало ознайомитися зі справою, починаючи з липня 2011 ( довіреність ТОВ «Атем» представляти інтереси товариства), до початку засідання. Крім того, з 17.08.2011 прийняття апеляційної скарги до провадження іншою колегією суддів відповідач з відповідними заявами та клопотаннями не звертався.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.01.2008 сторонами укладено договір поставки продукції № 1001-08, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що в рамках діючого договору поставив відповідачеві товар, що підтверджується накладною та довіреністю відповідача на отримання матеріальних цінностей. Однак, відповідач товар не оплатив в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в суми 11 398,09грн., претензія щодо оплати залишена без задоволення. В зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором, відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річні, крім того, відповідно до положень договору, з відповідача підлягає стягненню штраф, а разом 22 105,33 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача, у встановлений договором строк оплата продукції проведена не була в зв'язку з чим стягненню підлягає сума боргу з урахуванням інфляційних втрат та річних, загалом 12 746,97 грн.

Щодо штрафних санкцій, то господарський суд дійшов висновку, що пеня та штраф не підлягають задоволенню, оскільки строк дії договору закінчився, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що договір від 01.01.08 втратив чинність31.12.08, на час отримання претензії, заборгованість була відсутня, а тому не було підстав для надання відповіді на отриману претензію. Крім того, в порядку ст. 530 ЦК України, позивачем не дотриманий строк на відповідь, а саму претензію не можна розуміти як вимогу. Враховуючи, що строк оплати за видатковою накладною від 16.03.10 не настав, то відсутні підставі для нарахування річних та інфляції.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів частково погоджується з висновками господарського суду стосовно того, що відсутні підстави для стягнення пені та штрафу в зв'яжу з закінченням строку дії договору .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що неможна прив'язувати зобов'язання відповідача з оплати за накладною РН-0000283 від 16.03.2010, оскільки згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з обов'язковим укладанням письмового документу.

Матеріали справи не містять доказів, укладання сторонами додаткових угод на продовження строку дії договору, а тому поставка товару за накладною РН-0000283 від 16.03.2010 була позадоговірною.

Так, видаткова накладна № РН-0000283 від 16.03.10 містить підпис представника та відтиск печатки товариства відповідача, також є довіреність № 002406 на отримання матеріальних цінностей. Крім того, відповідачем не оспорюється факт отримання від позивача товару за вказаною накладною.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд, задовольняючи вимоги про стягнення боргу з урахуванням інфляційних втрат та річних, на думку апеляційного суду припустився помилки, так як видаткова накладна не містить у собі а ні посилання на договір, а ні обов'язку відповідача здійснити оплату у визначений строк, отже, обов'язок сплатити вартість отриманої продукції, у відповідача виникає з моменту отримання претензії.

Між тим, колегія суддів вважає твердження відповідача, що претензія про оплату боргу не містить вимоги є хибними, так як претензія складається із стислого викладення обставин, з посиланням на накладну, а також вимогу терміново до 11.04.2011 здійснити оплату в розмірі 11 398,09 грн. Претензія отримана відповідачем 07.04.2011, що підтверджується повідомленням відділення поштового зв'язку, відповідь повинна бути надана до 15.04.11. З пояснень відповідача, що є у матеріалах справи, вбачається що відповіді надано не було.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не дочекавшись відповіді на претензію 15.04.2011, позивач вже 14.04.2011 звернувся до господарського суду з відповідним позовом, за таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позивач не має підстав для стягнення боргу з урахуванням інфляції та річних, тому рішення в цієї частині підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Атем» задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва № 14/205 від 06.06.2011- скасувати в частини стягнення інфляційних втрат та річних.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва № 14/205 від 06.06.2011 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ « «Санвіт Холдінг» (02099 м. Київ вул. Ялтинська 5Б, ЄДРПОУ 32304939) на користь ТОВ «Атем» ( 01033 м. Київ вул. Жилянська 19, ЄДРПОУ 21643937) державне мито за подачу апеляційної скарги в суми 99,25 грн. (дев'яносто дев'ять грн..25 коп.)

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Баранець О.М.

ОСОБА_1

14.09.11 (відправлено)