Постанова

від 12.12.2011 по справі 26/144-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011 № 26/144-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Євробуд"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2011

у справі № 26/144-11 (ОСОБА_2

за позовом Вишгородська районна державна адміністрація

до ТОВ "Євробуд"

про розірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та витребування земельної ділянки

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2011 р. у справі № 26/144-11 задоволений позов Вишгородської РДА до ТОВ «Євробуд», розірвано договір оренди земельної ділянки та припинено право ТОВ «Євробуд» користування земельною ділянкою, земельна ділянка витребувана з користування.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи , в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, у матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання ухвали про прийняття справи до апеляційного провадження з зазначенням часу, місця та дати, що дає можливість для розгляду справи у його відсутність.

Представником відповідача, в судовому засіданні заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з укладанням мирової угоди.

Колегія суддів відхиляє клопотання про затвердження мирової угоди з підстав викладених в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 10.12.2008 позивач, від імені Київської ОДА, та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки, площею1,6762га, нормативною грошовою оцінкою 315 336,37 грн., під розміщення виробничої бази, що розміщена на території Вишгородської міськради та знаходиться за межами населеного пункту, строком 49 років.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Статтею 123 Земельного кодексу України передбачений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не перебуває на обліку як платник орендної плати за земельні ділянки, що свідчить про порушення умов договору оренди земділянки та є підставою для розірвання договору .

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що у матеріалах справи достатньо доказів того, що відповідач не виконує умови спірного договору щодо сплати орендних платежів, що є підставою для розірвання договору оренди та випливаючи з цього обов'язки в частині припинення права користування та повернення земельної ділянки.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач наполягає на тому, що розгляд справи у відсутність його представника призвів до того, що рішення суду прийнято без врахування доказів того, що позивач та його підпорядковані органи відмовляли відповідачеві у здійсненні реєстрації договору оренди, а тому не міг виконати умови договору з причин, що від нього не залежали, тобто можна припустити, що невиконання ним обов'язку, виникло внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Заявляючи клопотання про затвердження мирової угоди, відповідач вказує на те, що 05.12.2011 сторонами підписано договір та здійснено його реєстрацію. Мирова угода, в свою чергу, фактично зупиняє витребування земельної ділянки з його користування, оскільки здійснення реєстрації договору вказує на законність користування відповідачем ділянкою.

Відхиляючи клопотання про затвердження мирової угоди, судова колегія звертає увагу на наступне.

За змістом п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» мирова угода може бути укладена у справах про визнання угод недійсними. У процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які могли б потягти за собою визнання договору недійсним, зокрема, шляхом: укладення нового договору; внесення змін до договору, який не відповідає закону в певній частині; погодження його з відповідним державним органом, якщо це необхідно для даного договору, а таке погодження раніше не було здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права укласти угоду про внесення змін до договору з метою приведення його у відповідність із законом або про розірвання договору.

Одночасно, Вищий господарський суд України в п. 4 інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України» вказав, що затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає справу по суті.

Згідно ст. 93, ст.124 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Моментом виникнення права оренди землі відповідно до ст. 125 ЗК України, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» є момент державної реєстрації права оренди землі.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», невід'ємною частиною договору оренди землі є 1) план або схема земельної ділянки, 2) її кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень), 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 4) акт приймання-передачі земельної ділянки, та, у випадку зміни цільового призначення та/або меж земельної ділянки (ст. 16 Закону) - 5) проект відведення земельної ділянки «у разі його розроблення згідно із законом». Більша частина цієї документації не може бути виготовлена сторонами самостійно, тому для її підготовки слід звернутися до відповідної землевпорядної організації, замовивши «технічну документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» (ст. 56 Закону України «Про землеустрій»).

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина четверта статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди земельної ділянки не пройшов державної реєстрації, що сторонами не оспорюється. Між тим, судова колегія не погоджується з твердженнями відповідача що невиконання ним обов'язку, виникло внаслідок прострочення кредитора, так як відповіді третьої особи свідчать про те, що позивачем не наданий весь обсяг документів необхідних для реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Підставою для нарахування земельного податку, згідно зі статтею 13 Закону N 2535, є дані державного земельного кадастру, який відповідно до статей 193 та 204 ЗКУ містить сукупність відомостей і документів про місце розташування земельних ділянок та правовий режим, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів і ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Статтею 206 ЗКУ визначено, що використання землі в Україні є платним.

Враховувати положення ст.126 ЗК України орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку відповідно до документа, на підставі якого відбулося відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Зі змісту ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою,зокрема є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Євробуд» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 27.10.2011 року у справі № 26/144-11 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Корсакова Г.В.

ОСОБА_1

14.12.11 (відправлено)