Постанова

від 28.11.2011 по справі 41/329

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011 № 41/329

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Полюс"

на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2011

у справі № 41/329 (ОСОБА_2

за позовом Заступник прокурора м.Києва

до Публічне акціонерне товариство "Полюс"

третя особа відповідача

третя особа позивача ОСОБА_3 управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2011р. у справі № 41/329 задоволений позов Заступника Прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПАТ «Полюс», третя особа ГУ земельних ресурсів КМДА про звільнення самовільно зайнято й земельної ділянки.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні, заперечували проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, просили залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Беручи до уваги, що про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином про що є поштове повідомлення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників що не з'явилися, враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку .

Як встановлено матеріалами справи, в ході проведеної перевірки, виявлено порушення вимог Земельного Кодексу України стосовно використання земельної ділянки площею 0,07га по вул. Електротехнічній 18 Деснянського району м. Києва, яка використовується ПАТ «Полюс». За результатами перевірки був складений акт № 418/03 від 04.07.11.

Заступник прокурора, звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, мотивуючи вимоги тим, що самовільне зайняття земельної ділянки ПАТ «Полюс» порушує інтереси держави щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель та позбавляє міську раду права розпорядження земельною ділянкою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 2,16га для експлуатації та обслуговування оптової бази з адмінбудинком, гостьової автомобільної стоянки та майданчиків для торгівлі сезонними овочами. З боку водойми відповідач розмістив заклад громадського харчування, частина якого розміщена за межами наданих в користування земельних ділянок, тому площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить 0,07га. В зв'язку з тим, що у відповідача відсутні право установчі документи на зайняття земельної ділянки площею 0,07га то вона підлягає приведенню у придатний для використання стан та звільненню.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що судом не взято до уваги те, що акт перевірки складений та підписаний одноособово представником позивача без залучення та повідомлення представника відповідача, в зв'яжу з чим був позбавлений права надати зауваження на акт перевірки. Крім того, в серпні 2011 між відповідачем та третьою особою укладені договори пайової участі (внеску) власника МАФа в утриманні об'єктів благоустрою, тобто з моменту отримання дозволу на розміщення тимчасових споруд з прив'язкою до місцевості розмістив МАФ, а в жовтні 2011 зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Таким чином, у господарського суду не було підстав зобов'язувати відповідача звільнити земельну ділянку як таку що нібито самовільно зайняту.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. ст..5-7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу; підставами здійснення позапланової перевірки є виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання. Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» за результатами перевірки складаються акти перевірок, протоколи, відповідальним особам надаються вказівки (приписи) щодо усунення порушень.

Між тим, акт перевірки № 418/03 від 04.07.2011 жодним з приписів не відповідає. Крім того, акт не містить вказівок на те, що представник відповідача відмовився від підпису на акті. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача що акт перевірки складений одноособово представником ГУ земресурсів, незважаючи на вказівку, що перевірка проводилась в присутності представника прокуратури, оскільки підпис даної особи відсутній. Крім того, зі змісту акта вбачається, що уповноважена особа відповідача не залучалась до участі в перевірки, відповідні документи для спростування або підтвердження виявлених в ході перевірки порушень не витребувались, отже до відома відповідача взагалі не доводилось про її проведення.

Між тим, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Кодексу). Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 1,2га використовується відповідачем на підставі договору оренди, укладеного на строк 25 років. Земельні ділянки площею 0,49 та 0,47га використовувались відповідачем на підставі короткострокових договорів оренди строком 3 роки, на момент проведення перевірки строк дії договорів закінчився, але в ГУ земресурсів сформовано кадастрову справу про поновлення договору оренди даних земельних ділянок. Проте, заклад харчування - кафе, розміщений на земельній ділянці площею 0,07га, яка не надавалась відповідачу для користування

Згідно ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки. Як встановлено судом першої інстанції, станом на час звернення з позовом у справі, відповідач використовує спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення ради та договору оренди.

Документ дозвільного характеру, яким є ордер, надає суб'єкту господарювання право на здійснення господарської діяльності на певній території, земельній ділянці або в певному приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст. 79 ЗК). Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд підставно не прийняв до уваги договори про пайову участь та тимчасові ордери на розміщення МАФів.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст.99, ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Полюс» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року № 41/329 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

ОСОБА_1

30.11.11 (відправлено)