Рішення

від 20.04.2007 по справі 8/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.07                                                                                 Справа № 8/38

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чародійка-ЛТД», місто Луганськ,

до Луганської митниці, місто Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, -

про стягнення  39566 грн. 93 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Лук'янов  Ю.В., - довіреність №б/н від 12.03.07 року;

від відповідача –Старікова О.О., - довіреність №  від року;

від третьої особи –Пащенко В.В. –провідний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №09-27/32 від 09.01.07 року, -  

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення   з відповідача заборгованості по  оплаті послуг  за зберігання  складає 39566,93 грн., у тому числі: основний борг  у сумі  38208,57 грн.; пеню за період з 01.02.06 року по 16.03.06 року - 1069,59 грн.; за той же період –3% річних - 188,77 грн., а також судових витрат у сумі 513,71 грн., у т.ч. 395,71 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          У відповідності зі ст.77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву з 06 лютого до 22 лютого 2007 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

           На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 22.02.07  року  до 20.03.07 року –  за клопотанням відповідача.

           20.03.07 року, о 16 год. 20 хв., від відповідача на адресу суду надійшло клопотання (вих. №1-17/2374 від 16.03.07 року), яким він просив залучити до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства у Луганській області, оскільки, як стверджує відповідач, відповідно до ст. 24 Митного кодексу України фінансування та матеріально-технічне забезпечення митних органів України здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

          Того ж дня той же представник звернувся до суду з клопотанням, згідно якому на підставі ст.ст. 22  та 69 ГПК України просив суд продовжити термін судового розгляду цієї справи на один місяць.

          Представник позивача не заперечив проти жодного з цих клопотань.

          Суд своєю ухвалою від 20.03.07 року задовольнив обидва клопотання, тобто:

          залучив до участі у справі в якості 2-го відповідача Головне управління Державного казначейства України у Луганській області;

          продовжив термін судового розгляду справи на один місяць (з урахуванням того, що клопотання про продовження терміну розгляду справи надійшло від представника відповідача 20.03.07 року, о 10 год. 00 хв.).

Вищезгаданою хвалою суду від 20.03.07 року розгляд справи було відкладено до 10.04.07 року -  внаслідок неявки позивача.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні, яке відбулося 10.04.07 року, оголошено перерву до 20.04.07 року –з  метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, а також надання можливості позивачу спрямувати на адресу 2-го відповідача копію позовної заяви, її нормативне та документальне обґрунтування.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.04.07 року, представниками сторін подано клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача  позовні вимоги підтримав. Крім того, він звернувся до суду з клопотанням (вих. №б/н від 20.04.07 року) про «перекваліфікацію процесуального положення Головного управління Державного казначейства  у Луганській області з другого відповідача –в третю сторону, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору».

Представники 1-го та 2-го відповідачів не заперечили проти цього клопотання.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини цієї справи, керуючись ст. ст. 25 та 27 ГПК України, задовольнив це клопотання шляхом виведення Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі –ГУ ДКУ) з участі у справі в якості 2-го відповідача та залучення його до участі у цій же справі в якості Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  на стороні відповідача.

З огляду на викладене Луганська митниця по даній справі є  відповідачем, а ГУ ДКУ у Луганській області –Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник відповідача позов не визнав; про це також зазначено у відзиві відповідача на позов (вих. №1-17/1057 від 05.02.07 року; доповнення до відзиву, - вих. №1-17/2951 від 02.04.07 року), з посиланням на те, що відповідач у кожному випадку, за кожним укладеним договором, здійснив повний розрахунок з позивачем; що стосується вимоги позивача про стягнення пені та 3 % річних, - то вони суперечать чинному законодавству.

Представник третьої особи позов не визнав; про це також зазначено у відзиві  третьої особи на позов (вих. №11-25/1394 від 20.04.07 року), згідно якому ГУ ДКУ у Луганській області не має безпосереднього відношення до встановлення та забезпечення рівня фінансування діяльності Луганської митниці. Крім того, з урахуванням звітності, наданої Луганською митницею, вона не має у 2006 році кредиторської заборгованості за зобов'язаннями, про неналежне виконання яких ставить питання позивач, - з огляду на що ГУ ДКУ просить відмовити у позові.

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  докази,  суд дійшов  наступного.

          1.  Між сторонами по цьому спору укладено наступні договори про надання послуг:

           а)№197 від 30.12.05 року, термін дії якого –з 01.01.06 року по 31.01.06 року.

           Невід»ємною частиною цього договору є:

           Додаток №1, який містить Перелік складських приміщень, які розташовані у 5-ти містах та районах Луганська та Луганської області;

          Додаток №2 довідка-розрахунок зберігання вилученого майна за місяць 2006 року;

          Додаток №3 – протокол погодження ціни зберігання протягом доби одиниці товару, вилученого по справах про порушення митних правил (далі –ПМП);

           б)№30 від 17.03.06 року, термін дії якого –з 17.03.06 року по 31.03.06 року.

          Невід»ємною частиною цього договору також є Додатки №1, 2 та 3, аналогічні за змістом вищеназваним.

Крім того, 31.03.06 року між сторонам за договором №30 від 17.03.06 року укладено додаткову угоду (є невід»ємною частиною договору),  згідно якій:

пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції:

«вартість послуг зі зберігання вилученого митницею майна за цим договором складає 14100 грн.»;

пункт 6.1 викладено у наступній редакції:

           «цей договір набирає чинності 17.03.06 року та діє до 30.04.06 року»;

в)згідно матеріалам справи, 22.06.06 року між сторонами укладено аналогічні договори за  №№109 та 111.

Вищеназвані договори мають типовий зміст.

           Так, за умовами цих договорів Луганська митниця (Поклажодавець) замовляє, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка-ЛТД» (Зберігач) приймає на себе зобов'язання надати послуги складів і пакгаузів щодо зберігання вилучених Поклажодавцем по справах про ПМП товарів (предметів), - надалі –«майно», - та зберігати його до розв'язання Поклажодавцем питання про подальше розпорядження майном (пункт 1.1 договору).

          Майно зберігається у складських приміщеннях (згідно додатку №1), які належать Зберігачу, або у складських приміщеннях інших підприємств, з якими Зберігач, згідно діючому законодавству, уклав відповідні договори (п. 1.2).

          Поклажодавець зобов'язаний:

          протягом терміну дії договору передавати майно на зберігання згідно умов, визначених у  договорі (п. 2.1.1);

          приймати від Зберігача результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплачувати їх у розмірах і строк, передбачених цим Договором (п. 2.1.2).

          Зберігачу не надано права самовільно припинити зберігання майна, переданого йому згідно договору Поклажодавцем (розділ 2 договору - «Права та обов'язки сторін»).

          Зберігач має право за надані послуги отримати оплату у розмірах і строки, передбачені цим Договором (п. 2.4.2).

          Надання послуг та приймання їх результатів оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими  представниками Сторін протягом 3  робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання Поклажедавцем даного Акту  є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.2).

          Послуги вважаються прийнятими Зберігачем до виконання з дати складання акту про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання (п. 3.3).

          Надання послуг зі зберігання майна по кожній справі про ПМП вважається закінченим з моменту складання органами ДВС Акту опису і арешту або оформлення видаткової накладної (п. 3.4.).

          Зберігач надає Довідку-розрахунок за зберігання вилученого майна (Додаток №2), розрахований згідно Додатку №3 «Протокол погодження ціни зберігання протягом доби одиниці товарів, вилучених по справах про ПМП», які є невід'ємною частиною цього Договору) (п. 3.5).

          Розрахунок за надані послуги зі зберігання вилученого майна проводиться на підставі рахунка та Довідки-розрахунку за зберігання вилученого майна, яка надається до 10 числа місяця, наступного за звітним. Перерахування коштів Зберігачу здійснюється по мірі надходження фінансування на зазначені цілі з державного бюджету, але не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.6).

          За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства, тобто сплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми цього Договору (п. 4.1).

          Зберігач несе повну матеріальну відповідальність за схоронність і цілісність отриманого під схов майна, у тому числі за втрату, нестачу майна –у розмірі його вартості, у разі псування та пошкодження майна –у розмірі суми, на яку знизилася його цінність (п. 4.2).

          Суперечки, пов'язані з виконанням Договору, вирішуються шляхом переговорів або у судових органах відповідно до діючого законодавства (п. 7.1).           

          2.Позивач стверджує, що ним здійснювалося зберігання майна, вилученого відповідачем у зв'язку з виявленням фактів ПМП не тільки у період дії вищеназваних договорів, але і у періоди, коли такі договори не були укладені (у проміжки часу між укладеннями цих договорів), але відповідач або передавав майно на зберігання у такі періоди, а позивач здійснював його зберігання, а саме:

          з 01.02.06 року по 16.03.06 року,

          з 01.05.06 року по 21.06.06 року.

          З огляду на те, що відповідачем не було здійснено оплату за зберігання впродовж двох названих термінів, - він (позивач)  вживав заходів до отримання плати за надані послуги зберігання.

          Так, 07.03.06 року за вих. №55 ТОВ «Чародійка-ЛТД»на адресу Луганської митниці спрямовано листа, в якому, у зв'язку з несплатою нею вартості послуг за зберігання, у тому числі і за період з 01.02.06 року по 16.03.06 року, утворився борг у сумі 40737,82 грн.

          ТОВ «Чародійка-ЛТД»було запропоновано митниці здійснити взаємозвірку стану розрахунків.

          07.04.06 року позивачем на адресу відповідача спрямовано рахунки №№1, 2та 3  на оплату послуг по зберіганню майна за лютий та березень 2006 року, а також запропоновано здійснити взаємозвірку стану розрахунків.

          06.12.06 року за вих. №3-35/35/11309 Луганська митниця спрямувала на адресу позивача інформацію, - якою підтвердила факти знаходження майна, переданого митницею  на зберігання ТОВ «Чародійка-ЛТД»у періоди, коли договори про надання послуг по зберіганню майна митниці укладено не було, - тобто з 01.02.06 року по 16.03.06 року та з 01.05.06 року по 21.06.06 року.

          3.На підставі цієї інформації позивач склав та надав до суду:

          а)довідку-розрахунок зберігання затриманого майна за період з 01.02.06 року по 16.03.06 року, - відповідно до якої:

           вартість наданих послуг зберігання майна митниці склала 21691,17 грн.;

          пеня –1173,10 грн.;

          3 відсотки річних –188,98 грн.;

          б)довідку-розрахунок зберігання затриманого майна за травень 2006 року до договору №30 від 17.03.06 року, згідно якій вартість наданих послуг зберігання майна митниці склала 9492,76 грн.;

          в)довідку-розрахунок зберігання конфіскованого майна до договору №30 від 17.03.06 року за травень 2006 року,  згідно якій вартість наданих послуг зберігання майна митниці склала 3673,37 грн.;

          г)довідку-розрахунок зберігання затриманого майна за період з 01 червня по 21 червня 2006 року до договору №30 від 17.03.06 року, згідно якій вартість наданих послуг зберігання майна митниці склала 3351,27 грн., -

а всього сума вимог згідно цим довідкам-розрахункам складає:

          основний борг –38208,57 грн.,

          пеня –1069,59 грн. (представник позивача у судовому засіданні наполягає на стягнення саме цієї суми, а не 1173,10 грн.);

          3 відсотки річних –188,77 грн. (представник позивача у судовому засіданні  наполягає на стягненні саме цієї суми, а не 188,98 грн.).

          Отже, вищеперелічені суми, на стягненні яких наполягає представник позивача, є предметом спору по цій справі.

          Представник відповідача не надав до суду будь-яких доказів, які б спростовували ці доводи позивача.

          ІІ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Суд вважає встановленим, що спірні правовідносини між сторонами по цій справі виникли у зв'язку з виконанням  укладених між ними договорів зберігання майна, а також правовідносин із зберігання майна, які продовжували мати місце у той час, коли договори зберігання на черговий термін сторонами укладені не були, але кожна з них продовжувала реалізовувати свої права та  виконувати обов'язки, передбачені раніше укладеними  договорами зберігання, термін дії яких скінчився.

          З огляду на це суд при вирішенні спору керується  правилами глави 66 «Зберігання»Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ).

          Згідно частині 1 ст. 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, передану їй іншою стороною (поклажодавцем), та повернути її поклажодавцю у збереженому вигляді.

          Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (частина 1 ст. 937 ЦКУ).

          Пунктом 1 статті 208 ЦКУ встановлено, що у письмовій формі повинні бути укладені угоди між юридичними особами, - що фактично має місце за цим спором.

          1.1.Відповідач у судовому засіданні НЕ оспорює факт знаходження його майна на зберіганні у позивача у вищезазначені періоди, коли договори зберігання сторонами укладено не було.

          Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача у цій частині,  він не надав.  

          1.2.З урахуванням вищевикладеного суд  керується частиною 1 ст. 942 ЦКУ, згідно якій зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення збереження речі.

          Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто (частина 1 ст. 943 ЦКУ).

          Дослідивши зміст вищезгаданих договорів, укладених між сторонами, суд, як уже сказано вище у цьому рішенні, дійшов  висновку, що позивач ДОТРИМАВСЯ  цих вимог ЦКУ,  оскільки згідно умовам договорів НЕ МАВ права припинити вживання заходів до зберігання майна відповідача у випадку неукладення ним договору на черговий термін, - тим більше –з огляду на те, що останній ПРОДОВЖУВАВ передавати його позивачу на зберігання у періоди, КОЛИ НОВІ ДОГОВОРИ УКЛАДЕНО НЕ БУЛО, що підтверджено наявними у справі доказами.

          Враховуючи ці обставини, суд вважає, що позивач правомірно поставив вимогу про стягнення з відповідача оплати вартості послуг зберігання за періоди, коли договори зберігання майна  на період з 01.02.06 року по 16.03.06 року та з 01.05.06 року по 21.06.06 року укладені не були.

          Таке його право передбачене наступними частинами  статті 946 ЦКУ:

            частиною 1, в якій сказано, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання;

            частиною 3, якою встановлено, що якщо поклажодавець після закінчення терміну договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.  

1.3.Як вбачається з матеріалів справи, позивач як зберігач належним чином  виконав свої зобов'язання за вказаними договорами, у тому числі в періоди, коли договори укладено не було.

          Поклажодавець –відповідач по справі -  не виконав вимог частин 1 та 3 ст. 946 ЦКУ, а також умов пункту 2.1.2 розділу 2 та розділу 3 пункту 2 укладених між сторонами договорів (з огляду на те, що він фактично продовжував реалізовувати свої права на їх підставі), - що суперечить чинному законодавству.

          Так, ст.11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та зобов'язання  виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства... Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

          Зобов'язання відповідача по сплаті вартості послуг по зберіганню його майна виникли з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

           ЦКУ встановлено, що зобов'язанням є  правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь  іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор  має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

          Чинне законодавство забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов (ст. 525 ЦКУ).

           Відповідно до  ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що  якщо у зобов'язанні встановлений  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Таким чином, відповідач припустився невиконання однієї з суттєвих умов договору зберігання майна –оплати вартості послуг за його зберігання, що  підтверджено матеріалами справи.

            2.Що стосується заперечень відповідача проти задоволення вимог позивача про стягнення пені та 3 відсотків річних, - то суд з ними не погоджується з наступних підстав.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Статтею 611 ЦКУ передбачено наслідки порушення зобов'язання, у тому числі –сплата неустойки та відшкодування збитків, при цьому боржник, який сплатив неустойку та відшкодував збитки, спричинені порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 622 ЦКУ).

Матеріалами справи належним чином доведено, що предметом спору є невиконання відповідачем  своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

У частині 1 статті 625 ЦКУ говориться, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

А частиною 2 цієї статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та  умови договору.

          На підставі викладеного,  ст.ст.11, 509, 525-527, 530, 610, 611, 625, 936, 937, 942, 943 та 946 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.44, 47, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Луганської митниці, ідентифікаційний код 21797244, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ. вул. Оборонна, 34-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чародійка-ЛТД», ідентифікаційний код 13397312, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Титова, 13, - борг у сумі 39566 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 93 коп., у тому числі: основний платіж –38208,57 грн., пеня –1069,59 грн. та 3 відсотки річних –188,77 грн., а також судові витрати у сумі  513,71 грн., у т.ч. 395,71 грн. - державне мито та 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідно до ст.85 ГПК України  за згодою представника позивача  у судовому засіданні 20.04.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у десятиденний термін з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –25.04.2007 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа