Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/14362/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016№910/14362/16

За позовом Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моден Трейд»

про стягнення 164 407,01 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Загальський І.О. за довіреністю № 35/2016 від 20.09.2016 р.;

від відповідача: Клоков В.В. за довіреністю від 25.02.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «ФМ Ложістік Дніпро» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моден Трейд» (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 167 318,39 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14362/16, її розгляд призначено на 31.08.2016.

19.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про зміну предмета позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 167 318,39 грн.

В судовому засіданні 31.08.2016 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.09.2016.

21.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.09.2016 представником відповідача подано відзив а позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, у зв'язку з тим, що строк оплати наданих позивачем послуг не настав, оскільки позивач не надав відповідачу всі належним чином оформлені оригінали необхідних документів для здійснення оплати, що передбачені в п.3.2. Договору, а надані позивачем копії CMR не містять відміток вантажоодержувача про одержання вантажу та відміток митниці, що є обов'язковим згідно з умовами Договору. Крім того, відповідач зазначає, що станом на 19.09.2016 всі надані позивачем послуги відповідачем оплачені в повному обсязі, в тому числі, шляхом попередньої оплати згідно з платіжними дорученнями № 423 від 29.12.2015, № 472 від 22.01.2016, № 684 від 25.02.2016, № 776 від 14.03.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2016, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду справи №910/14362/16, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

26.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про зменшення суми позовних вимог, відповідно до змісту якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 164 407,01 грн., з яких 136 543,00 грн. основного боргу, 1 582,00 грн. 3% річних, 20 803,17 грн. пені, 5 478,84 грн. інфляційних втрат.

04.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

05.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення, відповідно до змісту яких відповідач вважає, що строк оплати наданих позивачем послуг не настав, оскільки позивач не надав відповідачу всі належним чином оформлені оригінали необхідних документів для здійснення оплати, що передбачені в п.3.2. Договору, а надані позивачем копії CMR не містять відміток вантажоодержувача про одержання вантажу та відміток митниці, що є обов'язковим згідно з умовами Договору.

В судовому засіданні 10.10.2016 судом відкладено вирішення питання про прийняття поданої позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяви про зменшення розміру позовних вимог до встановлення фактичних обставин у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.10.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.10.2016.

В судовому засіданні 24.10.2016 судом прийнято до розгляду подану 26.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 24.10.2016 представник позивача подав клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з перекладом Протоколу розбіжностей до спірного Договору в сумі 162,50 грн.

В судовому засіданні 24.10.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 26.10.2016.

В судовому засіданні 26.10.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2016 проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 26.10.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 25/11/15 (далі - Договір) на надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному та міжміському сполученні (далі - Договір) з Протоколом розбіжностей до нього, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання надати послуги з організації перевезення і доставки довіреного йому вантажу замовника транспортом експедитора або залученої третьої особи - перевізника в пункт призначення, вказаний замовником, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги, відповідно до умов цього договору і заявки на конкретне перевезення, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2.1. Договору, в редакції Протоколу розбіжностей, дата і точна адреса завантаження/розвантаження; відомості про вантаж; маршрут руху; необхідний рухомий склад; інформація про контактні особи на завантаженні та розвантаженні; ставка на перевезення вантажів, що включає вартість транспортування; інформація про склад тимчасового зберігання; умови оплати; перелік необхідних документів для належного оформлення замовником попереднього повідомлення, інші необхідні умови для організації перевезення. Підписання заявки експедитором є її акцептом.

30.11.2016 відповідач надав позивачу заявку на перевезення № 64МТ за маршрутом м. Пирятин - м. Прилуки (митниця) - м. Берлін (митниця) - м. Борхен, з умовою оплати протягом 5 б.д. по оригіналам документів; для оплати необхідні: ТТН (CMR) з підписами та печатками відправника, отримувача та перевізника, видаткова накладна (Invoice) з підписами та печатками відправника та отримувача, акт виконаних робіт, р/ф на оплату.

21.01.2016 відповідач надав позивачу заявку на перевезення № 66МТ за маршрутом м. Ужгород - м. Берлін (митниця) - м. Борхен, з умовою оплати протягом 5 б.д. по оригіналам документів; для оплати необхідні: ТТН (CMR) з підписами та печатками відправника, отримувача та перевізника, видаткова накладна (Invoice) з підписами та печатками відправника та отримувача, акт виконаних робіт, р/ф на оплату.

27.01.2016 відповідач надав позивачу заявку на перевезення № 68МТ за маршрутом м. Ужгород - м. Берлін (митниця) - м. Борхен, з умовою оплати протягом 5 б.д. по оригіналам документів; для оплати необхідні: ТТН (CMR) з підписами та печатками відправника, отримувача та перевізника, видаткова накладна (Invoice) з підписами та печатками відправника та отримувача, акт виконаних робіт, р/ф на оплату.

По факту надання вказаних у заявках послуг сторонами складені Акти надання послуг №238 від 25.01.2016 на суму 50 911,20 грн., №611 від 08.02.2016 на суму 42 090,22 грн., №612 від 08.02.2016 на суму 43 541,60 грн.

Проте, надані позивачем послуги відповідачем в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. Договору, в редакції протоколу розбіжностей до нього, оплата послуг здійснюється замовником протягом 10 робочих днів з моменту одержання оригіналів необхідних документів для здійснення оплати (акту виконаних робіт, рахунку-фактури, податкової накладної, ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу. У випадку, якщо залучений експедитором перевізник не є платником ПДВ, до повного комплекту документів, що необхідний для здійснення оплати послуг експедитора, входить податкова накладна тільки на суму оплати експедитору за надання транспортно-експедиторських послуг.

У наданих відповідачем заявках також вказано умови оплати: протягом 5 б.д. по оригіналам документів; для оплати необхідні: ТТН (CMR) з підписами та печатками відправника, отримувача та перевізника, видаткова накладна (Invoice) з підписами та печатками відправника та отримувача, акт виконаних робіт, р/ф на оплату.

Аналізуючи зміст вищевказаного пункту Договору, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що факт виконання вказаних у заявках послуг з перевезення вантажу підтверджується Актами надання послуг №238 від 25.01.2016 на суму 50 911,20 грн., № 611 від 08.02.2016 на суму 42 090,22 грн., № 612 від 08.02.2016 на суму 43 541,60 грн.

Підписання відповідачем означених актів, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Судом встановлено, що надані в обґрунтування позовних вимог акти оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», містять всі обов'язкові реквізити, а відтак є первинними документами, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Доказів того, що при підписанні вищевказаних актів відповідач не отримав оригінали інших документів, передбачених у п. 3.2. Договору та заявках в матеріалах справи відсутні. Умовами договору не передбачено, що означені документи надаються відповідачу окремо від актів, шляхом вручення чи надсилання.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача виник обов'язок по сплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

При цьому, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи CMR містять відмітки вантажоодержувача про одержання вантажу та відмітки митниці, що є обов'язковим згідно з умовами Договору.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що до порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 20 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1035 від 02.08.2016.

Виходячи зі змісту п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 20 000,00 грн., оскільки він був сплачений відповідачем до порушення провадження у справі.

Водночас, після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено залишок основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 1065 від 12.08.2016 на суму 10 000,00 грн., № 2610824472 від 17.08.2016 на суму 20 911,20 грн., №1088 від 23.08.2016 на суму 20 000,00 грн., № 2610824506 від 31.08.2016 на суму 10 000,00 грн., № 2610824581 від 19.09.2016 на суму 55 631,82 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено основний борг в сумі 116 543,00 грн., суд дійшов висновку про припинення в цій частині позовних вимог провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Разом з цим, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо здійснення попередньої оплати наданих послуг згідно з платіжними дорученнями № 423 від 29.12.2015, № 472 від 22.01.2016, № 684 від 25.02.2016, № 776 від 14.03.2016, оскільки в означених платіжних дорученнях міститься посилання на інші рахунки-фактури, ніж були виставлені відповідачу для оплати за спірними актами наданих послуг: № 238 від 25.01.2016 на суму 50 911,20 грн., № 611 від 08.02.2016 на суму 42 090,22 грн., № 612 від 08.02.2016.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 1 582,00 грн. 3% річних та 5 478, 84 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 р).

В силу приписів п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд вважає його арифметично невірним та заниженим в силу допущених арифметичних та методологічних помилок, проте, враховуючи відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, задовольняє їх в розмірі, зазначеному позивачем.

Разом з цим, суд вважає арифметично невірним наданий позивачем розрахунок 3% річних через невірне визначення кількості днів календарного року (у 2016 році не 365, а 366 днів).

Так, згідно з розрахунком суду розмір 3% річних складає 1 578,08 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 20 803,17 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за несплату замовником платежів в строки, встановлені договором, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 20 803,17 грн. за період з 23.02.2016 по 13.07.2016 суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства через невірне визначення кількості днів календарного року (у 2016 році не 365, а 366 днів).

За розрахунком суду розмір пені складає 20 743,33 грн.

Відповідно до п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в тому числі в частині вимог, провадження у справі щодо розгляду яких суд припинив, оскільки в цій частині спір виник з вини відповідача.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 6.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Згідно з наявною в матеріалах справи Довідкою-рахунком № 160 від 20.10.2016, складеною Приватним нотаріусом Ракитянським В.А., витрати позивача на переклад Протоколу розбіжностей до спірного Договору склали 325,00 грн.

За таких обставин, у зв»язку з частковим задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати, пов'язані з перекладом Протоколу розбіжностей до спірного Договору у розмірі 162,50 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 116 543 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 00 коп. основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моден Трейд» (01601, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 5; код ЄДРПОУ 39447090) на користь Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» (08330, Київська область, Бориспільській район, село Дударків, вулиця Незалежності, будинок 2/2; код ЄДРПОУ 20071893) 1 578 (одну тисячу п'ятсот сімдесят вісім) грн. 08 коп. 3% річних, 5 478 (п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 20 746 (двадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 33 коп. пені, 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору, 162 (сто шістдесят дві) грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з перекладом документів.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова