Рішення

від 20.10.2016 по справі 369/11445/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11445/15-ц

Провадження № 2/369/561/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчко А.Я.

за участю секретаря: Раситюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно , -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про визнання права вланості на спадкове майно .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалатим, що 09 серпня 2013 року померла її мати ОСОБА_3, про що 09.09.2013 року виконкомом Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської видано Свідоцтво про смерть серії 1-ОК № 280869, а/з №42.

Після її смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями щодо майна померлої є її діти , а саме, позивач ОСОБА_1, її брат ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_4.

До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 0,2529 га, розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Нове, вул. Садова, 8 (вісім), цільове призначення якої є будівництво та обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, ведення ОСГ - 0,0029 га.

Спадкова земельна ділянка належала її матері на праві особистої приватної власності на підставі Державного акта серії КВ № 010379, виданого Тарасівською сільською радою 01.07.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2331, кадастровий номер 3222486603:02:001:0019.

Експертна грошова вартість спадкової земельної ділянки, згідно Звіту, складеного ТОВ ЄСП Оцінка-Капітал» спільно ПП «ТВІ» становить 657439 грн.

За життя її мати склала заповіт, посвідчений 24.11.2001 року секретарем виконавчого комітету Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим номер 27, за умовами якого все своє майно заповідала позивачу, ОСОБА_1.

В установленому законом порядку позивач звернулася до нотаріальної контори щодо оформлення своїх спадкових прав, однак, вона отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1213/02-31 від 12.06.2015 року. Підставою відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину слугувало те, що в правовстановлюючому документі на спадкову земельну ділянку державному акті зазначено змішане цільове призначення земельної ділянки, що станом на сьогоднішній день, не передбачено законодавством України.

Отже вирішити питання оформлення спадщини в нотаріальному порядку неможливо, тому спадкові права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вищенаведеного, та з урахуванням того, що спірна земельна ділянка належала на праві власності спадкодавцю на підставі Державного акта, право власності на земельну ділянку у спадкодавця виникло та було зареєстровано у порядку, передбаченому на час виникнення права власності, спадкоємець набув право власності на земельну ділянку, то попри відсутності свідоцтва про право на спадщину спадкові права позивача на земельну ділянку підлягають захисту шляхом визнання його власником майна в порядку спадкування.

Тому просила визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2529га, розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Нове, вул.. Садова, 8, цільове призначення якої є будівництво та обслуговування житлового будинку - 02500 га ведення ОСГ, 0,0029 га, кадастровий номер 3222486603:02:001:0019, яка належала ОСОБА_3, що померла 09.08.2013 року.

Позивач в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з проханням слухати справу за її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день слухання справи повідоляися належним чином, причини неявки суду невідомі.

За згодою представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку у натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Додатково цивільне законодавство визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, 09 серпня 2013 року померла мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3, про що 09.09.2013 року виконкомом Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської видано Свідоцтво про смерть серії 1-ОК № 280869, а/з №42.

Після її смерті відкрилась спадщина.

Спадкоємцями щодо майна померлої є її діти, а саме, позивач ОСОБА_1, її брат ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_4.

До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 0,2529 га, розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Нове, вул. Садова, 8 (вісім), цільове призначення якої є будівництво та обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, ведення ОСГ - 0,0029 га.

Спадкова земельна ділянка належала її матері на праві особистої приватної власності на підставі Державного акта серії КВ № 010379, виданого Тарасівською сільською радою 01.07.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2331, кадастровий номер 3222486603:02:001:0019.

Експертна грошова вартість спадкової земельної ділянки, згідно Звіту, складеного ТОВ ЄСП Оцінка-Капітал» спільно ПП «ТВІ» становить 657439 грн.

Як вбачається із спадковї справи за №420/2013 заведеної 13.08.2013 року за життя спадкодавицею ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений 24.11.2001 року секретарем виконавчого комітету Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим номер 27, за умовами якого все своє майно заповідала позивачу, ОСОБА_1.

В установленому законом порядку позивач звернулася до нотаріальної контори щодо оформлення своїх спадкових прав, однак, вона отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1213/02-31 від 12.06.2015 року.

Як вбачається із постанови про відмову у вчинені нотіальних дій № 1213/02-31 від 12.06.2015 року, підставою відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину слугувало те, що в правовстановлюючому документі на спадкову земельну ділянку державному акті зазначено змішане цільове призначення земельної ділянки, що станом на сьогоднішній день, не передбачено законодавством України.

Отже вирішити питання оформлення спадщини в нотаріальному порядку неможливо, тому спадкові права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вищенаведеного, та з урахуванням того, що спірна земельна ділянка належала на праві власності спадкодавцю на підставі Державного акта, право власності на земельну ділянку у спадкодавця виникло та було зареєстровано у порядку, передбаченому на час виникнення права власності, спадкоємець набув право власності на земельну ділянку, то попри відсутності свідоцтва про право на спадщину спадкові права позивача на земельну ділянку підлягають захисту шляхом визнання його власником майна в порядку спадкування.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 41 , 55 Конституції України , право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України , ратифікована Законом від 07.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків,

Кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За приписами ст. 3 ЦПК України , встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України , встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі і визнання права. Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтями 328 , 1216 , 1217 , 1218 , 1220 , 1222 , 1258 , 1268 , 1269 , 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, що відображено в ч. 3 ст. 1222 , ч. 1 ст. 1220 ЦК України .

Відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України , визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За приписами ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України , спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, ст. 392 ЦК України , встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України , що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

Відповідно ст. 212 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. цивільного законодав

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Докази, що спростовують даний висновок суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись до ст.ст. 5 , 16 , 328 , 392 , 1220 , 1225 , 1261 , 1268 , 1269 , 1270 , 1274 , 1275 ЦК України , Постанови ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 58 , 124 Конституції України ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності наземельну ділянку площею 0,2529га, розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Нове, вул.. Садова, 8, цільове призначення якої є будівництво та обслуговування житлового будинку - 02500 га і ведення особистого селянського господарства , 0,0029 га, кадастровий номер 3222486603:02:001:0019, яка належала ОСОБА_3, що померла 09.08.2013 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.Я. Волчко