Рішення

від 28.10.2016 по справі 128/2384/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 128/2384/15-ц

Провадження № 2/127/2938/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 жовтня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

секретаря Подоляк М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Вінницька міська рада та Вінницька-Хутірська сільська рада, орган якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване,

в с т а н о в и в :

В липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване.

Позов мотивований тим, що на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності, власник сусідньої земельної ділянки - відповідач по справі ОСОБА_3, вчинив самовільне будівництво, яке зі слів останнього він вже узаконив. Спочатку відповідач повідомив позивача про те, що заступив на земельну ділянку близько 50 см, однак, як виявилось що забудова фактично розташована на ділянці позивача. На схемах кадастрової карти та знімках супутника чітко видно, що забудова здійснена на земельній ділянці позивача. Таким чином відповідач вчинив самовільне будівництво, що позбавляє позивача права вільного розпорядження та використання земельної ділянки, якою фактично користується позивач. В обґрунтування вимоги позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає про те, що він являється інвалідом, має перелік складних невиліковних хвороб, згідно висновку МСЕК йому протипоказані будь-які психічні навантаження. Незаконними діями відповідач не лише порушив право приватної власності та можливість користуватись ділянкою, а й наніс значної матеріальної та моральної шкоди, внаслідок чого позивач опинився в умовах психо-неврологічного стресу.

Посилаючись на вказані вище обставини та з урахуванням прийнятої судом заяви з додатковим обґрунтуванням позовних вимог (т. 1 а.с. 75), позивач просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на його земельній ділянці з кадастровим номером № 0520681000:01:001:0185 та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В ході судового розгляду, ухвалою суду від 18 квітня 2016 року судом було залучено у якості співвідповідача ОСОБА_5, оскільки остання з 1999 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, а будинок, на який позивач просить визнати за ним право власності, будувався за спільні кошти сім'ї ОСОБА_3.

В ході судового розгляду, ухвалою суду від 23 травня 2016 року, до участі в справі, з метою захисту прав та законних інтересів неповнолітніх дітей відповідачів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в порядку статті 45 ЦПК України, було залучено Службу у справах дітей Вінницької міської ради.

Крім того, в ході судового розгляду судом було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору Вінницьку міську раду та Вінницьку-Хутірську сільську раду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимоги позову підтримали в повному обсязі, просили суд його задовільнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, який також представляє інтереси відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили суд у його задоволенні відмовити, надавши суду свої заперечення на позовну заяву (т. 1 ас. 154-157). Відповідач ОСОБА_3 додатково суду пояснив, що після придбання ним у 2008 році земельної ділянки, яка є суміжною із земельною ділянкою позивача, він в усному порядку звернувся до землевпорядника для з'ясування фактичних меж придбаної ним земельної ділянки, оскільки він мав намір здійснювати будівництво будинку. Впевнившись зі слів землевпорядника про межі купленої земельної ділянки, відповідач ОСОБА_3 розпочав будівництво житлового будинку. Однак, як виявилось, згодом, що збудований ним житловий будинок, було здійснено на земельній ділянці позивача. В досудовому порядку, а також в ході судового розгляду ОСОБА_3 намагався вирішити спір мирним шляхом, пропанувавши за договором міни земельної ділянки, з додатковою компенсацією обмінятися земельними ділянками. Однак, як зазначає ОСОБА_3, що позивач не погоджувався на розмір запропонованої компенсації.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 просив суд застосувати до вимог позовної заяви строк позовної давності, оскільки позивачу ОСОБА_1 з 29 листопада 2010 року в будь-якому випадку було відомо про те, що на його земельній ділянці було збудовано будинок, а тому, звертаючись до суду із даним позовом у липні 2015 року, позивачем було пропущено строк позовної давності.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради - ОСОБА_8 до судового засідання не з'явилась, однак надала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заперечувала проти задоволенні позову, оскільки буде порушено права дітей відповідачів на житло (т. 1 а.с. 187).

Представник Вінницької-Хутірської селищної ради до судового засідання не з'явився, однак відповідно до поданої заяви голови вказаної селищної ради, просив суд розгляд справи провести у відсутність представника селищної ради, при вирішенні даного спору поклався на думку суду.

Представник Вінницької міської ради до судового засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справ у встановленому законом порядку.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, яка розташована у Вінницькій-Хутірській сільській раді Вінницького району Вінницької області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 052068100:1000:01:001:0185, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 668941, виданого 21 червня 2007 року на підставі розпорядження № 143 Вінницької районної державної адміністрації від 01 лютого 2006 року (т. 1 а.с. 3).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 травня 2008 року відповідачу ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 451062, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010981000033 06 лютого 2009 року, у відповідності до якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої у Вінницькій-Хутірській сільській раді, Вінницького району, Вінницької області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0520681000:1000:01:001:0232 (т. 1 а.с. 162, 163).

Як вбачається із планів зазначених земельних ділянок, що вони є суміжними.

Рішенням виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 343 від 26 листопада 2010 року житловому будинку, який належить ОСОБА_3 присвоєно поштову адресу: Вінницька обл., Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, провулок Східний, 3, будинок 39 та оформлено право приватної власності на цілий житловий будинок літ. «А», загальною площею 157,8 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м., ганок, літ. «Б» - гараж, пандус, № 1 - криницю, які розташовані в с. Вінницькі Хутори, 3 провулок Східний, № 39, Вінницького району, Вінницької області на ім'я ОСОБА_3 згідно сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам ВН 001634 від 15 листопада 2010 року (т. 1 а.с. 195).

На підставі вказаного вище рішення, виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області 27 листопада 2010 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудою, розташованого за адресою: Вінницька обл., Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, провулок Східний, 3, будинок 39 (т. 1 а.с. 165). Право власності на даний будинок було зареєстровано за ОСОБА_3 29 листопада 2010 року, що підтверджується відповідним витягом про державну реєстрацію прав (т. 1 а.с. 164).

З оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи на будинковолодіння № 3330 встановлено, що Сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам від 15 листопада 2010 року (реєстраційний номер ВН 001634), копія якого була залучена до матеріалів цивільної справи (т. 2 а.с. 17), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області засвідчує відповідність закінчених будівництвом об'єктів - житлового будинку літ «А» загальною площею 157,8 кв.м., житловою - 58,8 кв.м. та господарської споруди згідно технічного паспорта КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» від 17 вересня 2010 року (інвентаризаційна справа № 3330) гаража літ. «Б» по 3-му провулку Східному, б/н в с. Вінницькі Хутори Вінницького району державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Забудовник об'єкта - ОСОБА_3

В будинку ОСОБА_3 зареєстровано місце проживання останнього, його дружини - ОСОБА_5 та їх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відомостями домової книги для реєстрації громадян, які проживають у будинку (т. 1 а.с. 167-169).

Відповідачем ОСОБА_3 визнається та обставина що побудований ним будинок, було здійснено на земельній ділянці позивача ОСОБА_1, а тому в силу частини 1 статті 60 ЦПК України, вказана обставина доказуванню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 12 Постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснив, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Матеріалами справи встановлено, що збудований ОСОБА_3 будинок на земельній ділянці ОСОБА_1 не має ознак самочинного, оскільки на даний будинок за ОСОБА_3 з 29 листопада 2010 року у встановлену законом порядку зареєстровано право власності, а тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на будинок, право власності якого вже зареєстровано за ОСОБА_3, не ґрунтуються на вимогах закону, в задоволенні яких слід відмовити.

Щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 29 Постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснив, що враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

Пленум Верховного Суду України в пункті 11 Постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення» роз'яснив, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, що є самостійною підставою для відмови задоволенні позовних вимог, а також з урахуванням того, що до спірних правовідносин не застосовується строк позовної давності, судом не може бути застосовано наслідки спливу позовної давності, які були заявлені відповідачем ОСОБА_3 під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Позивачем в суді не доведено, що винними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_9