Рішення

від 30.11.2016 по справі 128/2384/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2384/15-ц Провадження № 22-ц/772/3607/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 6 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Голоти Л.О.,

за участі: секретаря судового засідання Топольської В.О.,

позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідачів адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Вінницька міська рада, Вінницька - Хутірська сільська рада, Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та додатково обґрунтувавши позовні вимоги, просив: визнати за ним право власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці за кадастровим номером № 0520681000:01:001:0185 нерухоме майно та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що на його земельній ділянці ОСОБА_4 самовільно побудував будинок з господарськими спорудами, який вже узаконив. Спочатку відповідач повідомив позивача про те, що заступив на його земельну ділянку близько 50 см, однак, як виявилось забудова фактично розташована на ділянці позивача, що чітко видно на схемах кадастрової карти та знімках супутника. Тому, вважає, що своїми незаконними діями відповідач порушив його права як власника земельної ділянки, зазначає що він є інвалідом, має перелік складних невиліковних хвороб, переніс інсульт, згідно висновку МСЕК йому протипоказані будь-які психічні навантаження. ОСОБА_4 завдав йому значної моральної шкоди, внаслідок чого позивач опинився в умовах психо-неврологічного стресу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що зведений ОСОБА_4 будинок не має ознак самочинного, діями відповідачів права ОСОБА_2 не порушені, а тому не має підстав задовольняти і моральну шкоду.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте рішення, ухвалити нове, яким задовольнити його позов в порядку ч.5 ст. 376 ЦК України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує наступним: висновок суду про те, що збудований на його земельній ділянці будинок не є самочинним, постановлений з порушенням вимог закону.

1.Суд не взяв до уваги такі ознаки самочинності:

- у відповідача не було декларації для початку будівництва та проектної документації;

- відповідач збудував будинок на чужій земельній ділянці, яка має призначення - для ведення селянського господарства, а не для будівництва, сертифікат відповідності державним нормам № ВН 001634 ОСОБА_4 отримав шляхом подання до інспекції підробленого державного акту, в якому вказано цільове призначення для будівництва, в той час коли в оригіналі - для ведення особистого селянського господарства, в зв'язку з цим відкрито кримінальне провадження, факт підроблення документів виявлено перевіркою ОСОБА_7 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області обл. ;

2. Суд виніс неправосудні ухвали про залучення до розгляду справи співвідповідача ОСОБА_6 за клопотанням відповідача, про залучення третьої особи без самостійних вимог служби у справах дітей;

3. Суд не дослідив на яке саме майно ОСОБА_4 набув право власності, згідно інвентарної справи він є власником майна побудованого на земельній ділянці ОСОБА_4 під кадастровим номером 0520681000:01:001:0232 за адресою: 3-й пров. Східний, 39, а ОСОБА_2 заявив позов про визнання права власності на майно, побудоване на земельній ділянці ОСОБА_2 під кадастровим номером 0520681000:01:001:0185 за адресою: 3-й пров. Східний, б/н, а тому задоволення заявлених ним вимог не порушуватиме прав ОСОБА_4.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав. ОСОБА_4 та представник відповідачів адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представники третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Від служби в справах дітей Вінницької міської ради та від Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що збудований ОСОБА_4 будинок на земельній ділянці ОСОБА_2 не має ознак самочинного, оскільки на даний будинок за ОСОБА_4 з 29.11.2010 року у встановлену законом порядку зареєстровано право власності, а тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на будинок, право власності якого вже зареєстровано за ОСОБА_4, не ґрунтуються на вимогах закону. Не доведеним суд вважав і факт спричинення неправомірними діями відповідача моральної шкоди позивачеві.

Такий висновок суду є невірним, постановлений з неповним з'ясуванням обставин справи, судом невірно визначено правовідносини, які склалися між сторонами та дано їм неправильну оцінку.

По справі встановлено наступне:

- ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, яка розташована у Вінницько-Хутірській сільській раді Вінницького району Вінницької області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 052068100:1000:01:001:0185, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 668941, виданим 21 червня 2007 року на підставі розпорядження № 143 Вінницької районної державної адміністрації від 01 лютого 2006 року (т. 1 а.с. 3-4).

- ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої у Вінницько-Хутірській сільській раді Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0520681000:1000:01:001:0232 (на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2008 року ) (т. 1 а.с. 162, 163).

- Рішенням виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 343 від 26 листопада 2010 року житловому будинку, який збудував ОСОБА_4, присвоєно поштову адресу: Вінницька обл., Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, провулок Східний, 3, будинок 39 вирішено оформити право приватної власності на цілий житловий будинок літ. «А», загальною площею 157,8 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м., ганок, літ. «Б» - гараж, пандус, № 1 криницю, які розташовані в с. Вінницькі Хутори, 3 провулок Східний, № 39, Вінницького району, Вінницької області на ім'я ОСОБА_4 згідно сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам ВН 001634 від 15 листопада 2010 року (т. 1 а.с. 195).

- 27 листопада 2010 року Виконавчий комітет Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області видав ОСОБА_4 Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно (т. 1 а.с. 165), яке було зареєстровано КП «Вінницьке ООБТІ» 29 листопада 2010 року (т. 1 а.с. 164).

- Відповідач ОСОБА_4 не заперечує та підтверджено матеріалами справи, що збудований ним житловий будинок літ. «А», загальною площею 157,8 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м., ганок, літ. «Б» - гараж, пандус, № 1 криницю, - розташований на земельній ділянці, яка належить позивачеві ОСОБА_2 та яка є суміжною з належною йому земельною ділянкою.

Статтею 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

Не зважаючи на те, що у ОСОБА_4 є свідоцтво про право власності на збудований ним будинок (а.с.165, т.1), висновок суду першої інстанції про те, що на будинок набуто право власності у встановленому законом порядку є невірним: по-перше, питання законності набуття права власності не було предметом розгляду в даній справі, а тому суд не вправі був встановлювати законність чи незаконність такого набуття (ст.11 Диспозитивність цивільного судочинства). По-друге, суд залишив поза увагою те, що будинок збудовано ОСОБА_4 на чужій земельній ділянці і власник заперечує проти такого будівництва, цільове призначення земельної ділянки, на якій збудовано будинок, «для ведення особистого селянського господарства» (ОСОБА_8 а.с.3, т.1), для отримання Сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам реєстраційний номер ВН 001634 від 15 листопада 2010 року (т.2, а.с.17) відповідачем ОСОБА_4 було подано копію державного акту, в якому зазначено цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», а у оригіналі - «для ведення особистого селянського господарства» (ОСОБА_7 ДАБІ у Вінницькій області - а.с.14-15, т.2). Не зважаючи на те, що факт наявності у ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на житло на даний час існує і таке свідоцтво ніким не оспорено, це не позбавляє збудований ним будинок статусу самочинного та не може свідчити про те, що права позивача не порушені діями відповідача ОСОБА_4, однак вирішення долі цього будівництва без оскарження права влансості на нього, - є неможливим.

Разом з тим, немає підстав для визнання за позивачем права власності на збудований на його земельній ділянці, але не ним житловий будинок і споруди, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право на забудову земельної ділянки і набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше майно (ч.2 ст. 375 ЦК України).

Як звернув увагу судів Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", п.12, «власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК)». Тобто можливість набуття власником земельної ділянки права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно законодавець пов'язує із умовою будівництва цього майна саме власником земельної ділянки, а не третьою особою та з умовою не порушення при цьому прав інших осіб (що знову ж таки свідчить про неможливість вирішення виниклого спору без оскарження свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на збудований ним будинок).

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити не з підстав його недоведеності як про те зазначив суд першої інстанції, а з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту є передчасним та його застосування без скасування свідоцтва про право влансості ОСОБА_4 на збудовану нерухомість є неможливим. Також слід зазначити, що ОСОБА_2 як власник земельної ділянки не позбавлений можливості обрати інші способи захисту його порушеного права.

Судом першої інстанції також були допущені порушення норм процесуального права: всупереч положенням ст. 33 ЦПК України суд залучив до справи в якості співвідповідача ОСОБА_6 за заявою відповідача ОСОБА_4 (Ухвала від 18.04.2016р. - а.с. 142, т.1), тоді як право визначати коло відповідачів належить виключно позивачеві.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове: про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2016 року скасувати та ухвалити нове:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Вінницька міська рада, Вінницька - Хутірська сільська рада, Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/ ОСОБА_9

Судді: /підпис/ ОСОБА_10

/підпис/ ОСОБА_11

Згідно з оригіналом: ОСОБА_9