Постанова

від 25.10.2016 по справі 804/4377/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. Справа № 804/4377/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - П’ятигорець Ю.О. представника відповідача - Постольник О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000514002 від 07.06.2016 та № 0000524002 від 07.06.2016, -

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" (далі - ТОВ "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000514002 від 07.06.2016 та податкове повідомлення - рішення №0000524002 від 07.06.2016; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки вони не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС на підставі Наказу від 16.05.2016 №196 та направлення на перевірку від 16.05.2016 №323/28-01-40-02 ОСОБА_3 головному державному ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств машинобудування та інших галузей виробничої сфери управління податкового супроводження підприємств виробничої сфери, інспектору податкової служби І рангу на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах у червні 2014 року з ТОВ «Атлантида Груп» (код ЄДРПОУ 38567301).

За наслідками перевірки складено Акт №114/28-01-40-02-33612250 від 17.06.2016 (далі - Акт перевірки). Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено наступні порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 135.1., пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 137.16 статті 137 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, із змінами та доповненнями, ст.1 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» на суму безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від невстановлених осіб за доходи за 2014 рік на загальну суму 4 577 580 грн.; п. 198.1, П.198Д п. 198.6 ст.198 п.п и) п. 201.1, ст. 201, п.46.5 ст. 46 Податкового кодексу України, п.п 14.5 п. 14 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.11.13 №678 ТОВ ПІК «Енернгінвест» порушено порядок ведення податкового обліку 3 що призвело до рушення п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПКУ та заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на 672 930 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення - рішення № 0000514002 від 07.06.2016, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на суму 762 930,00грн., штрафні санкції 190 732,50 грн. та№ 0000524002 від 07.06.2016, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 392 230,00 грн.

Стосовно придбання концентрату залізорудного неагломерованого у ТОВ «Атлантида Груп» суд зазначає наступне.

Позивачем (Покупець) з ТОВ «Атлантида Груп» (Постачальник) 20.05.2014р. укладено Договір поставки №1505/14П. Відповідно до п.1.1. Постачальник постачає, а Покупець приймає товар згідно додатку специфікації, надалі Товар, марка, ціна, кількість та якісні показники якого узгоджені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Вартість Товару є вартістю цього договору і визначається згідно специфікаціям, які знаходяться у додатках до договору. Якість Товару повинно відповідати вимогам вказаним у додатках до договору і підтверджуватися посвідченням про якість заводу виробника (п.2.1).

Поставка товару здійснюється на умовах вказаних в специфікаціях та по реквізитам вказаних в специфікаціях або в Замовленнях Покупця. Поставка здійснюється- залізничним або авто транспортом (п. 3.1).

Згідно п. 3.3. Постачальник передає до кожної партії Товару наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну.

Датою поставки окремої кожної товару вважається дата, яка узгоджена сторонами, (п. 3.4.). Строк поставки товару у специфікаціях до договору (п. 3.5). Покупець здійсню оплату вартості постачає мого товару згідно дійсного , договору у порядку узгодженому в специфікаціях.

Представник позивача пояснив, що придбаний вищевказаним Договором у ТОВ «Атлантида Груп» товар проданий нерезиденту України за контрактом №1806/14 від 18.06.2014 укладеним позивачем з Компанією «PROMINVEST S.A.»

Позивачем на виконання умов Контракту № 1806/14 від 18.06.2014 в період з 23.06.2014 по 26.06.2014 відвантажено Товар Компанії «PROMINVEST S.A» по реквізитах вказаних останнім. Разом з Товаром Компанії «PROMINVEST S.A.» надано документи передбачені контрактом.

В оплату отриманого товару по Контракту № 1806/14 від 18.06.2014 Компанією «PROMINVEST S.A» в період з 25.06.2014 по 24.07.2014 перераховано загальну суму 325 664,89 доларів США. Всього в оплату за отриманий товар по контракту (з урахуванням передплати від 18.06.2014) позивачем отримано загальну суму 425 664,89 доларів США.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що роботи по завантаженню/розвантаженню та відправленню товару здійснював вантажовідправник ФОП ОСОБА_4 залізничним транспортом, відповідно до умов договору №14ЖРК на надання послуг від 01.04.2014.

З матеріалів справи вбачається, сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 01.04.2014до договору №14ЖРК на надання послуг від 01.04.2014, якою погоджено вартість послуг по навантаженню та відправленню товару.

На виконання умов угоди ФОП ОСОБА_5 було надано послуги та складено Акт надання послуг №22 від 30.06.2014, на загальну суму 200 519,06 грн.

Позивачем в оплату наданих ФОП ОСОБА_5 послуг за договором в період з 23.06.2014 по 27.06.2014 перераховано загальну суму 205 605,70 грн.

Так, транспортування товару та експедиційні послуги здійснювалися ТОВ «ТЕК Енерготранс» на підставі Договору №Є-08/06/12 від 08.06.2012 укладеного позивачем. Умовами вказаного Договору передбачено, Експедитор (ТОВ «ТЕК Енерготранс») зобов'язується організувати згідно з замовленнями Клієнта (Позивач) транспортно-експедиційні послуги, зв'язані з перевезенням вантажів залізничним складом (піввагони), які включають у себе вартість організації перевезення та винагороду за наданні послуги.

Експедитором надано позивачу Рахунок - накладну №96 від 30.06.2014 та підписано акт №96 від 30.06.2014 про надання експедиторських послуг за червень 2014 рік.

Позивачем в період з 20.06.2014 по 01.07.2014 здійснено розрахунок за надані послуги з ТОВ «ТЕК Енерготранс» Договору №Є-08/06/12 від 08.06.2012 на загальну суму 572 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу, що зміст Акту перевірки №874/04-64-22-04/05761850 не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення договорів, видаткових/податкових накладних, акту здачі-приймання робіт, фактів оплати та отримання товарів/послуг позивачем.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання товарів/послуг позивачем підтверджується наведеними вище первинними документами, які були досліджені судом під час судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" з Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантида - Групп».

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантида - Групп», свідчить, що вони оформлювались в рамках виконання умов вказаних договорів на придбання продукції, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд вважає, що Акт перевірки №114/28-01-40-02-33612250 від 17.06.2016 не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 94 КАС України, присудити з із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" (код ЄДРПОУ 33612250) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 14 304, 95 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000514002 від 07.06.2016 та № 0000524002 від 07.06.2016- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000514002 від 07.06.2016 та податкове повідомлення - рішення №0000524002 від 07.06.2016.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" (код ЄДРПОУ 33612250) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 14 304, 95 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 31.10.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар