Постанова

від 01.11.2016 по справі 915/205/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 915/205/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого Алєєвої І.В. , Дроботової Т.Б. за участю представників: позивачане з'явився відповідачаПалькевич Н.С.- дов. від 26.12.2015; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі№915/205/16 Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" простягнення 553397,82 грн

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" 553397,82 грн, у тому числі 441847,26 грн. річних за період з березня 2013 по лютий 2016 та 111550,56 грн інфляційних втрат за вересень 2015 року, нарахованих на заборгованість боржника за мировою угодою від 28.07.2004 в розмірі 4950024,53 грн за станом на 01.03.2013 та з врахуванням здійснених в подальшому часткових розрахунків, посилаючись на приписи статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому позивач вказав, що обставини щодо розміру основного боргу та підстав його виникнення встановлено рішеннями Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 по справі № 915/2140/14 та від 05.10.2015 по справі № 915/1395/15 та в силу частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування в межах даної справи; перебіг позовної давності за основною вимогою про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення грошових коштів почав спливати з 27.10.2014 - моменту отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження на виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди.

Відповідач просив застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення інфляції та річних, вказавши, що останнім днем платежу за мировою угодою (з врахуванням строків виконання мирової угоди, затверджених ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007) є 31.12.2011; у даній справі не розглядається питання спонукання відповідача до виконання мирової угоди, а визначається період прострочення виконання відповідачем як боржником грошового зобов'язання; мирова угода є розірваною, що виключає право позивача вимагати сплати 3% річних та інфляційні втрати за невиконання її умов.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 553397,82 грн заборгованості, з яких 441847,26 грн. річних та 111550,56 грн інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 8300,97 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (судді: Будішевська Л.О. - головуючий, Мишкіна М.А., Таран С.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з доповненнями від 21.09.2016 та від 28.10.2016), в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про те, що всупереч приписам статей 4-3, 32, 33, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України висновки господарських судів про розмір заборгованості не ґрунтуються на належних та допустимих доказах; суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення про позовну давність згідно з приписами статей 257, 267 Цивільного кодексу України, не врахували мораторій на нарахування інфляційних втрат та річних під час провадження у справі про банкрутство відповідача.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004, частково задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-сервіс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 у справі № 8/167, рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 у справі № 8/167, яким відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" заборгованості у сумі 8587435,83 грн. скасовано, позов задоволено та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Миколаївгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-сервіс" борг у сумі 7512118,08 грн. та збитки від інфляції у сумі 1075317,75 грн.

26.12.2003 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ, який був пред'явлений до виконання та на виконання якого відділ Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції м. Миколаєва виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2004.

На стадії виконання судового рішення позивач та відповідач уклали мирову угоду від 28.07.2007, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі № 8/167, у зв'язку з чим державний виконавець виніс постанову від 29.11.2004 про закінчення виконавчого провадження. В подальшому сторони укладали додаткові угоди до мирової угоди від 28.07.2007, а саме: 01.08.2006 сторони підписали додаткову угоду № 1, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2006; 03.01.2007 - додаткову угоду № 2, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007; 30.03.2007 - додаткову угоду № 3, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007; 05.07.2007 - додаткову угоду № 4, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007. Зазначені вище додаткові угоди є невід'ємними частинами мирової угоди від 28.07.2004.

Згідно з умовами мирової угоди від 28.07.2004 в редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007, остаточним терміном погашення заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" перед ТОВ "Зоря-Сервіс" є грудень 2011 року.

Натомість, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, у вересні 2007 року відповідач припинив виконувати графік погашення боргу, встановлений додатковою угодою № 4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004, у зв'язку з чим позивач звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження. 11.03.2008 постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.2007 у справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004.

Постановою від 25.03.2008 державний виконавець Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції зупинив виконавче провадження, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В подальшому вказане виконавче провадження було передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, постановою від 16.12.2008 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області прийняв його до виконання з привласненням номеру ВП №10706927.

01.03.2013 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області виніс три постанови у виконавчому провадженні ВП №10706927: про поновлення виконавчого провадження; про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство.

31.03.2014 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області поновив виконавче провадження ВП № 10706927, про що виніс постанову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 у справі № 8/167, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014, задоволено скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на дії органу державної виконавчої служби з тих підстав, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004 не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"; відповідно до судових рішень начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області прийняв постанову від 22.10.2014, якою скасував постанови державних виконавців, винесені у даному виконавчому провадженні.

24.10.2014 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, на підставі пункту 2 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі № 8/167, повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.2004 у справі № 8/167 і оригінал ухвали від 19.07.2007 супровідним листом № 02.1-24/6210 від 24.10.2014.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 у справі № 915/2140/14 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь позивача 100000,0 грн. заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004.

Суд зазначив, що за змістом рішень Господарського суду Миколаївської області у господарських справах №№ 915/2140/14 та 915/1395/15, які набрали законної сили у відповідності до чинного процесуального законодавства, відлік позовної давності за вимогами позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за невиконання в добровільному порядку грошових зобов'язань за мировою угодою від 10.08.2004, з урахуванням додаткових угод до неї, в тому числі додаткової угоди № 4, затверджених відповідними ухвалами Господарського суду Миколаївської області у справі № 8/167, належить починати з моменту отримання позивачем постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень від 24.10.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 по справі № 8/167, оскільки саме з цієї дати 27.10.2014 позивач довідався про порушення свого права.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що умови укладених сторонами мирової угоди від 28.07.2004 та додаткової угоди № 4 до неї, затверджених відповідними ухвалами суду, є обов'язковими для сторін щодо погашення заборгованості у визначені строки та сумах; перебіг позовної давності у спірних правовідносинах встановлено рішеннями Господарського суду Миколаївської області у господарських справах №№ 915/2140/14 та 915/1395/15, які мають преюдиціальний характер.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, щодо встановлених обставин справи та перебігу позовної давності.

Судова колегія зазначає, що за правилами, встановленими частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставинами справи є факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі, сукупність даних, які об'єктивно характеризують подію, що відбулася.

Встановлення судами обставин справи слід відрізняти від оцінки судами певних обставин; відповідно, помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення встановлених обставин справи з їх юридичною оцінкою.

Задовольняючи позов у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що рішеннями Господарського суду Миколаївської області у господарських справах №№ 915/2140/14 та 915/1395/15 встановлено преюдиціальні обставини про перебіг позовної давності щодо позовних вимог у даному спорі.

Судова колегія відзначає, що за приписами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; разом з тим, за частиною п'ятою вказаної вище статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги(стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 Цивільного кодексу України).

Зі змісту судових рішень Господарського суду Миколаївської області у господарських справах №№ 915/2140/14 та 915/1395/15 вбачається, що 27.10.2014 позивач отримав постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду, якою було затверджено мирову угоду.

Натомість відповідно до змісту частини другої статті 625 Цивільного кодексу України обов'язок сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, покладається на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання; порядок та строки виконання грошового зобов'язання визначаються відповідно до приписів статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Всупереч наведеному вище, суди попередніх інстанцій не з'ясували початок прострочення боржником грошового зобов'язання, виходячи з встановлених договором чи законом строків його виконання, помилково надавши преюдиціального значення оціночним судженням, наданим судом при розгляді спору про спонукання до виконання мирової угоди та стягненні частини суми за ухвалою про затвердження мирової угоди.

Суди також не врахували висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 по справі № 5-рп/2013 (пункт 3 мотивувальної частини), та правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-274цс15, щодо правової природи ухвали про затвердження мирової угоди та її невідповідності статусу виконавчого документу незалежно від наявності відповідної постанови державного виконавця.

Наведене свідчить про те, що, не з'ясувавши всупереч приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України строк виконання та початок перебігу позовної давності щодо грошового зобов'язання, на яке нараховані індекс інфляції та відсотки річних, суди дійшли передчасних висновків щодо задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами.

Як наслідок, прийняті апеляційним та місцевим судами рішення та постанова не відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі №915/205/16 Господарського суду Миколаївської області та рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова