Рішення

від 31.10.2016 по справі 902/585/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2016 р. Справа № 902/585/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-БТІ", м.Вінниця

про спонукання до виконання договору

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 31.07.2016 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УДМС України у Вінницькій області 25.12.2013 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-БТІ" про спонукання до виконання договору шляхом видачі технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Ухвалою суду від 18.07.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/585/16 та призначено її до розгляду на 07.09.2016 р.

Ухвалою суду від 07.09.2016 р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу проведення якої доручено ТОВ "Подільський центр судових експертиз". Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.

Супровідним листом № 902/585/16/1696/16 від 09.09.2016 р. матеріали справи надіслано до експертної установи.

21.10.2016 р. до суду надійшли матеріали господарської справи № 902/585/16 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 24.10.2016 р. провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 31.10.2016 р.

Відповідач в судове засідання 31.10.2016 р. не з'явився, витребуваних доказів, зокрема, відзиву не подав, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 24.10.2016 р. надісланої за адресою місцезнаходження відповідача: вул. Першотравнева, буд.88, м.Вінниця, 21020, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отримання якої останнім підтверджується наявними у справі реєстром відправки поштової кореспонденції №1175 та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого слідує, що ухвала суду від 24.10.2016 р. вручена адресату особисто 29.10.2016 р. (а.с.26, т.1).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд приймає до уваги те, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що відповідачем, при наявності доказів його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши інвентарну справу на житловий будинок АДРЕСА_1, в тому числі приміщення № 110 та приміщення № 109, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи предметом заявленого позову являється вимога про спонукання до виконання договору шляхом видачі технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

В якості підстави позовних вимог позивач посилається на наявність договору № 91-16-ТП від 10.03.2016 р. укладеного з відповідачем за умовами якого останній зобов'язувався дотримуючись Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна провести поточну технічну інвентаризацію приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та за її результатами виготовити та видати Замовнику технічний паспорт на об'єкт відповідно до положень Інструкції (а.с. 13, 14, т.1).

Пунктом 1.2 Договору сторони встановили термін надання послуг - з 10.03.2016 р. по 10.04.2016 р.

Вартість послуг обумовили в розмірі 400,00 грн без ПДВ та вирішили, що оплата послуг здійснюється замовником протягом 10-ти календарних днів після складання акта надання послуг. Протягом 3-х днів після підписання Договору замовник сплачує аванс в розмірі 50 % від суми договору (п.п.2.1 - 2.3 Договору).

Згідно з п.3.2.1 Договору Виконавець зобов'язаний дотримуючись Інструкції провести технічну інвентаризацію Об'єкта та за її результатами виготовити і видати Замовнику технічний паспорт на Об'єкт.

Здача - надання послуг оформлюється Актом, який підписується та скріплюється печатками сторін протягом десяти днів з часу надання технічного паспорту. Підписання замовником акту є підтвердженням факту відсутності претензій з його боку до виконавця (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Розділом 6 Договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов Договору.

Договір діє з моменту укладення та діє до повного його виконання (п.4.1 Договору).

Із змісту позовної заяви слідує, що відповідачем було виготовлено технічний паспорт станом на 10.03.2016 р. в якому на плані приміщення № 110 проставлено штамп "Самочинно збудовані будинки (частини будинків) або переобладнання" із зазначенням приміщень № № 3, 4, 8, 9 як самочинно збудованих під час переобладнання (а.с.15-17, т.1).

Незгода позивача із вказаними діями відповідача (щодо проставляння відповідного штампа), які на за твердженням позивача суперечать Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна слугувала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оскільки, в даному спорі необхідно було встановити факт наявності та/або відсутності самочинного будівництва на об'єкті нерухомого майна належного на праві власності позивачу, а також відповідності поточної технічної інвентаризації та виготовленого відповідачем станом на 10.03.2016 р. технічного паспорту положенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, судом в процесу розгляді справи було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

За наслідками проведеного дослідження експертом зроблено такі висновки відповідно до поставлених питань:

- у приміщенні АДРЕСА_1 перепланування не проводилось , відсутнє втручання у зовнішні несучі конструкції, віконні та дверні отвори не влаштовувались та не закладались, при цьому, в приміщенні № 109 зміна призначення приміщень відсутня;

- проведена ТОВ "Приват - БТІ" поточна інвентаризація приміщень АДРЕСА_1 та виготовлений за її результатами технічний паспорт відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та Методичним рекомендаціям з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Щодо питання суду чи можна вважати об'єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 самочинно збудованими, експерт в своєму висновку вказав, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 316 від 29.09.1988 р. про затвердження акту Державної комісії по прийомці до експлуатації першої черги 107-ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 затверджено наданий Державною приймальною комісією акт прийомки до експлуатації закінченого будівництвом першої черги 107 кв. житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 4186, житловою площею 2460 згідно БНІПу всіх видів робіт.

Дослідивши при цьому нормативні документи в галузі будівництва, які діють на території України станом на час проведення дослідження, експерт надав висновок, що прибудова літ. "А1" у якій розташоване приміщення № 110 житлового будинку АДРЕСА_1 та підвал літ "п/А", у якому розташоване приміщення № 109 житлового будинку АДРЕСА_1 не самочинно збудовані.

Пунктом 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна визначено, що до самовільного відноситься будівництво будинків та господарських будівель, реконструкція та капітальний ремонт, прибудови, надбудови, здійснені без одержання дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно - будівельного контролю. Всі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта прийомки, незалежно від того, значились вони до одержання акта прийомки в проектній документації чи ні, вважаються самовільними.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 927/11207 визначено, що реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог; перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків; переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

В абзаці 74 п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 127 від 24.05.2001 р. з наступними змінами вказано, що не належить до самочинного будівництва для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків зміна призначень невиробничих приміщень (пункт 3.2 розділу 3 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 404 (z1538-12 ) від 09.08.2012).

Таким чином, не може вважатись самочинним будівництвом нерухоме майно, функціональне призначення якого змінене без проведення будь - яких будівельних робіт .

Як вказувалось вище предметом даного спору є вимога про спонукання до виконання договору шляхом видачі технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Для вирішення цього спору визначальним, як було вказано вище в даному рішенні, є саме доведеність факту наявності (відсутності) самочинного будівництва на об'єкті нерухомого майна належного на праві власності позивачу, а також відповідності поточної технічної інвентаризації та виготовленого відповідачем станом на 10.03.2016 р. технічного паспорту положенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Факт відсутності самочинного будівництва на об'єкті нерухомого майна належного на праві власності позивачу доводиться, зокрема але не виключно (оцінюється судом у сукупності з іншими доказами ), усіма наданими сторонами доказами, а також висновком експертного дослідження Подільського центру судових експертиз за результатом проведення будівельно - технічної експертизи.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ч.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зважає й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним " як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява N 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права , а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Приймаючи рішення суд приймає також до уваги правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11 в якій наголошено на тому, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом . Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням .

В силу положень ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

Оскільки, матеріалами справи доведено та судовою експертизою підтверджено, що приміщення № 110 житлового будинку АДРЕСА_1 та підвал літ "п/А", у якому розташоване приміщення № 109 житлового будинку АДРЕСА_1 не самочинно збудовані, суд вважає, що позивачем доведено допустимими та належними доказами факт порушення відповідачем Інструкції щодо безпідставного проставлення штампу з відтиском "Самочинно збудовані будинки (частини будинків) або переобладнання" на плані приміщення № 110 із зазначенням приміщень № № 3, 4, 8, 9 як самочинно збудованих під час переобладнання згаданих об'єктів нерухомого майна №№ 109 та 110 у житловому будинку АДРЕСА_1 на підставі чого позов слід задовольнити в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

31.10.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-БТІ", вул.Першотравнева, 88, м.Вінниця, 21020 (ідентифікаційний код - 39216755) виконати договір № 91-16-ТП від 10.03.2016 р. шляхом видачі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 23227 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна без проставлення штампу "Самочинно збудовані будинки (частини будинків) або переобладнання".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-БТІ", вул.Першотравнева, 88, м.Вінниця, 21020 (ідентифікаційний код - 39216755) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 23227 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 1 378 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору та 3 800 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судової будівельно-технічної експертизи.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 листопада 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Першотравнева, буд.88, м.Вінниця, 21020.