Постанова

від 01.11.2016 по справі 910/6345/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа№ 910/6345/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Гаврилюка О.М.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Савко В.В. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 22.06.2016 року

у справі № 910/6345/16 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 281943,57 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон"

про стягнення 203418,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 281 943,57 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо перерахування позивачу його частини коштів за умовами агентського договору № 14-УЗШК від 06.02.2015.

Відповідач 10.05.2016 звернувся до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом про стягнення з позивача суми заборгованості з агентської винагороди та санкцій, у зв'язку з її несвоєчасною оплатою разом у сумі 203418,69 грн., оскільки вважає, що позивач у свою чергу винен йому кошти як комерційному агенту по даному агентському договору № 14-УЗШК від 06.02.2015.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/6345/16 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон" 281 943 грн. 57 коп. заборгованості, а також 4 229 грн. 15 коп. судового збору.

Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 120 740 грн. 66 коп. заборгованості, 2340 грн. 09 коп. втрат від інфляції, 12 074 грн. 06 коп. штрафу, 838 грн. 02 коп. 3% річних, а також 2039 грн. 89 коп. судового збору. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон» заборгованості, а саме стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суму заборгованості у розмірі 185 532 грн. 19 коп. основного боргу, 14 324,07 грн. 07 коп. - 10% штрафу згідно договору, 1 222 грн. 34 коп. - 3 % річних, та 2 340 грн. 09 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування обставин справи, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, що призвело до прийняття рішення, яке підлягає зміні.

Апелянт зазначає, що з 31.11.2015 року відповідачем по зустрічному позову не виконувалось зобов'язання по оплаті комерційної винагороди комерційному агенту, що призвело до порушення норм агентського договору (договору доручення).

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до п.п 2.1.3, 2.3 договору довіритель зобов'язаний протягом одного банківського дня з дати складання акту здачі-приймання наданих послуг сплатити комерційному агенту агентську винагороду в розмірі 15-ти (п'ятнадцять) відсотків від загальної суми послуг, а умовами договору не передбачено першочергової виключної умови щодо сплати довірителем 15-ти відсотків від загальної суми послуг, лише у разі перерахування комерційним агентом на розрахунковий рахунок довірителя коштів від загальної суми послуг.

Крім того, апелянт зазначає, що акти наданих послуг від 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016, 29.02.2016 сторонам підписані довірителем (відповідачем), але неоплачені протягом одного банківського дня з дати складання акту здачі-приймання наданих послуг, як це передбачено п.п 2.1.3, 2.3 договору, а тому судом мала бути стягнута сума основного боргу в розмірі 185 532,19, а не 120 740 грн. 66 коп.

Також апелянт вважає, що якщо суд прийшов до висновку, що акти наданих послуг не було оплачено, а тому зустрічне зобов'язання з перерахування комісійної винагороди не виникло, то задовольняючи позовні вимоги в розмірі 120 740 грн. 66 коп. (15 % від суми 368 965,68 грн (акт наданих послуг за листопад 2015 ) = 55 344,85 грн. та 15 % від суми 435 972,06 (акт виконаних послуг за грудень) = 65 395,81 грн.) суд не врахував, що позивачем була здійснена часткова оплата і за акт виконаних робіт за січень 2016 (акт виконаних робіт на суму 25З 389,64) в розмірі 150 000 тисяч, що 15 % від суми 150 000 грн буде становити 22 500 грн. За розрахунком апелянта сума до стягнення за зустрічним позовом становить не 120 740 грн. 66 коп., а 143 240,66 грн.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак поштова кореспонденція надіслана на його адресу повернулась на адресу суду з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року за №18 в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, оскільки він не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне.

06.02.2015 між ДП "Українська залізнична швидкісна компанія", правонаступником якого є відповідач (комерційний агент за договором), та позивачем (довіритель за договором) було укладено Агентський договір № 14-УЗШК та додаткові угоди до нього з №1 по №3.

На підставі укладеного договору позивачем були передані, а відповідачем прийняті послуги за грудень 2015 року, січень 2016 року та лютий 2016 року на загальну суму 867 915,63 грн., що підтверджується залученими до справи актами здачі-приймання робіт. Указані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та зауважень не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи у сукупності умови п.п. 1.1 та 2.1.3 договору, колегією встановлено, що під наведеними у вищеописаних актах "послугами" (далі - послуги) сторони розуміють саме встановлені п. 1.1 договору послуги з реалізація сервісних послуг харчування (продуктові набори та чай), від вартості яких обраховуються у встановленому договором порядку та розмірі агентська винагорода відповідача за сприяння (далі - агентські послуги, за які передбачена агентська винагорода) у вчиненні вищеописаних правочинів - послуг з реалізація сервісних послуг харчування.

Договір в силу положень ст. 204 ЦК України є дійсним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та на даний час він не визнаний судом недійсним.

Строк дії укладеного договору, з урахуванням додаткової угоди №3, встановлено до 01.03.2016.

Як вбачається із залучених до матеріалів справи актів звірки взаєморозрахунків, які підписані сторонами, окрім послуг на суму 867915,63 грн., позивачем було надано відповідачу також послуги по договору на суму 593 730,37 грн., а разом 1 461 646 грн.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача до позивача претензій щодо якості та/або комплектності вказаних послуг на суму 1 461 646 грн., і надання послуг на вказану суму не заперечується відповідачем.

Згідно банківської довідки відповідачем сплачено позивачу 1 179 702,43 грн. за надані згідно договору послуги у період з 01.12.2015 по 30.03.2016, а отже різниця між сумою наданих та оплачених послуг становить 281 943,57 грн. ( 1 461 646 грн. - 1179 702, 43 грн.), що є предметом спору по первісному позову.

Предметом зустрічного позову є стягнення відповідачем з позивача 185532,19 грн. - 15% агентської винагороди, нарахованої від вартості наданих позивачем у листопаді 2015 року, грудні 2015 року, січні 2015 року та лютому 2015 року та оплачених відповідачем послуг, а також нарахованих у зв'язку з несплатою санкцій: 14324,07 грн. 10% штрафу, 1222,34 грн. 3% річних та 2340,09 грн. інфляційних.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору комерційний агент (відповідач) у порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати довірителю (позивачу) послуги із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок позивача таких правочинів: реалізація сервісних послуг харчування (продуктові набори та чай) (послуги).

За умовами п. 2.1.3. договору відповідач веде облік з фактично наданих послуг та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, перераховує на розрахунковий рахунок позивача кошти від загальної суми послуг, зазначених в АВІЗО (наданих від залізниць України) з урахуванням ПДВ, надає позивачу акт наданих послуг та рахунок, а позивач зобов'язаний протягом одного банківського дня сплатити відповідачу агентську винагороду у розмірі 15 відсотків від загальної суми.

Відповідно до п. 3.2 договору позивач зобов'язаний сплатити відповідачу агентську винагороду у розмірі 15 відсотків від загальної суми послуг, зазначених в АВІЗО, наданих від залізниць України з урахуванням ПДВ.

Таким чином, сторони договору передбачили чітку послідовність дій: відповідач, ведучи облік з фактично наданих послуг, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, перераховує на розрахунковий рахунок позивача кошти загальної суми послуг, зазначених в АВІЗО (наданих від залізниць України), з урахуванням ПДВ, та на ці суми надає позивачу акти наданих послуг та рахунок, а позивач у свою чергу зобов'язався від суми отриманих коштів за послуги протягом одного банківського дня перерахувати відповідачу агентську винагороду у розмірі 15 відсотків від загальної суми послуг.

Відповідач стверджує, що ним було перераховано позивачу 100 % вартості послуг за договором за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року включно, згідно актів виконаних робіт (наданих обумовлених договором послуг з реалізація сервісних послуг харчування), тоді як позивач свої зобов'язання з перерахування агентської винагороди не виконує з 30.11.2015.

Колегія не приймає до уваги вищезазначене твердження відповідача, оскільки з залучених до матеріалів справи виписок (довідки) банку про рух коштів та актів звірки взаєморозрахунків вбачається, що станом на 30.11.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становила 593 730,37 грн. та виникла на підставі актів: № ОУ-0000019 від 30.09.2015 (2 шт.), № ОУ-0000020 від 31.10.2015 (3 шт.) та ОУ-0000023 від 30.11.2015 (3 шт.) та у зв'язку з несплатою 593 730,37 грн. заборгованості у позивача станом на 30.11.2015 всупереч твердженням відповідача не виникло обов'язку перерахувати відповідачу 15 відсотків комерційної винагороди, оскільки вона перераховується від суми перерахованих відповідачем позивачу сум в оплату послуг з реалізація сервісних послуг харчування.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судова колегія, перевіривши розрахунки позовних вимог по первісному та по зустрічному позовах, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір заборгованості за первісним позовом складає 281 943,57 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки останній всупереч встановленим договором строкам відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України не розрахувався з позивачем.

Вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню у розмірі 120 740,66 грн., оскільки по деяким актам відповідач неправильно визначив дату прострочення, а по деяким прострочення не настало (акт не було оплачено, тому зустрічне зобов'язання з перерахування комісійної винагороди не виникло). Місцевим судом було здійснено розрахунки, які перевірені апеляційним судом. В іншій частині вимог зустрічного позову про стягнення заборгованості судова колегія відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач за зустрічним позовом просить суд також стягнути з відповідача штраф 10 % у розмірі 14 324, 07 грн., 1222, 34 грн. 3% річних та 2 340, 09 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 193 ГК України ст.ст. 13, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання, в силу ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п.4.2. договору сторонами погоджено, що довіритель за порушення обов»язків протягом місяця за цим договором сплачує комерційному агенту штраф у розмірі 10 % від суми порушених зобов»язань.

За час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок місцевого господарського суду втрат від інфляції та 3% річних, колегія вважає його обгрунтованим.

Враховуючи те, що суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги зустрічного позову у частині стягнення 2340,09 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі (за розрахунком суду сума є більшою), а вимоги про стягнення штрафу та 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 074,06 грн. штрафу та 838,02 грн. 3% річних.

В іншій частині вимог зустрічного позову про стягнення штрафу та 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони розглядались місцевим господарським судом під час розгляду справи та спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/6345/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року справі № 910/6345/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6345/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді О.М. Гаврилюк

Ю.Б. Михальська