Рішення

від 03.11.2016 по справі 916/2281/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р.Справа № 916/2281/16

За позовом: Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідачів: 1) Селянського фермерського господарства „ЛукаВ»

2) Державного підприємства „Дослідницьке господарство „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від прокурора: Бондаревський О.М., згідно довіреності №05/1-1305вих16 від 07.06.2016р. та згідно посвідчення №030942 від 22.12.2014р.; ОСОБА_1, згідно посвідчення №005250 від 22.09.2012р.; ОСОБА_2, згідно посвідчення №035088 від 13.08.2015р.

від позивача - Національної академії аграрних наук України: не з`явився

від позивача - ГУ Держгеокадастру в Одеській області: не з`явився

від відповідача - СФГ „ЛукаВ» : не з`явився

від відповідача - ДП „ДГ „ЮжнийВ» : ОСОБА_3, згідно довіреності від 04.01.2016р.

Присутній: ОСОБА_4

В засіданні 03.11.2016р. приймали участь представники:

від прокурора: Бондаревський О.М., згідно довіреності №05/1-1305вих16 від 07.06.2016р. та згідно посвідчення №030942 від 22.12.2014р.

від позивача - Національної академії аграрних наук України: не з`явився

від позивача - ГУ Держгеокадастру в Одеській області: не з`явився

від відповідача - СФГ „ЛукаВ» : не з`явився

від відповідача - ДП „ДГ „ЮжнийВ» : ОСОБА_3, згідно довіреності від 04.01.2016р.

Суть спору: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 791га, розташованої на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), укладеного 01.10.2014р. між ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України та СФГ „ЛукаВ» шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014р.;

про зобов'язання СФГ „ЛукаВ» повернути ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 791га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги, подав пояснення від 29.09.2016р. за вх.№23668/16, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 01.10.2014р. між ДП „ДГ „ЮжнийВ» ІСГ Причорнромор`я НААН України та СФГ „ЛукаВ» укладено договір на вирощування сільськогосподарської продукції, згідно якого СФГ „ЛукаВ» здійснює вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, загальною площею 791га, що перебуває у постійному користуванні ДП „ДГ „ЮжнийВ» та зобов'язується сплачувати ДП „ДГ „ЮжнийВ» гарантований рівень частки доходу від реалізації даного договору, що становить 870100грн. Прокурор вважає, що спірний договір є удаваним та вчинений його сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. У позові прокурор вказує, що в порушення чинного законодавства земельна ділянка, яка перебуває у державній власності, передана у користування СФГ „ЛукаВ» без відповідного рішення органу виконавчої влади, без проведення земельних торгів та без припинення права ДП „ДГ „ЮжнийВ» на постійне користування вказаною земельною ділянкою, отже, на думку прокурора, є підстави визнати спірний договір недійсним. Крім того, на недійсність договору, як вважає прокурор, впливає той факт, що правом укладати договори від імені ДП „ДГ „ЮжнийВ» на момент укладення спірного правочину мав лише директор ОСОБА_5, тоді як договір підписано заступником директора ОСОБА_4, який згідно Статуту ДП „ДГ „ЮжнийВ» відповідними повноваженнями не наділений. На думку прокурора, будучи лише постійним користувачем спірною земельною ділянкою, ДП „ДГ „ЮжнийВ» неправомірно розпорядилось нею шляхом передачі її СФГ „ЛукаВ» у платне користування, наслідком чого є незаконне користування СФГ „ЛукаВ» цією земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що є підставою для зобов'язання користувача повернути цю ділянку постійному користувачу.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подало до суду пояснення від 21.09.2016р. за вх.№22934/16, із якого вбачається, що позивач позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі. Крім зазначеного прокурором у позові, позивач вказує на те, що передана у користування СФГ „ЛукаВ» земельна ділянка не була сформована як окрема земельна ділянка, тобто, вона не може бути об'єктом цивільних прав.

Позивач - Національна академія аграрних наук України позовні вимоги прокурора підтримує та просить їх задовольнити, про що виклав у письмових поясненнях від 10.10.2016р. за вх.№24568/16.

Відповідач - СФГ „ЛукаВ» у судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Відповідач - ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України проти позову заперечує, подав відзив на позов від 06.10.2016р. за вх.№24366/16, де вказує, що у позові взагалі не вказано в чому виявляється нанесення шкоди інтересам держави та якими доказами це підтверджується. Також, відповідач не погоджується із висновками прокурора та позивача в частині застосування до спірних правовідносин положень ст.ст.92, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, зокрема, щодо обов'язковості передачі ДП „ДГ „ЮжнийВ» земельної ділянки на користь СФГ „ЛукаВ» для провадження своєї діяльності виключно після проведення земельних торгів та припинення права ДП „ДГ „ЮжнийВ» на постійне користування земельною ділянкою. Відповідач вказує, що положення статті 92 ЗК України, що передбачають перелік осіб, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, не містять серед кола наведених осіб підприємств кооперативної або приватної форми власності, до якого і відноситься СФГ „ЛукаВ» . Крім того, оскаржуваний договір на вирощування сільськогосподарської продукції є строковим та не мітить у собі умови щодо передання земельної ділянки у користування, а тому для його укладення сторонам не потрібно проводити земельні торги та припиняти право постійного користування земельною ділянкою для ДП „ДГ „ЮжнийВ» . Також, відповідач вважає наявним у ОСОБА_4 права на підписання спірного договору на підставі наказу №43к від 01.09.2014р. Стосовно вимоги позивача повернути спірну земельну ділянку відповідач вказує, що на підставі акту №2 від 28.09.2015р. прийому-передачі сільськогосподарських робіт земельна ділянка була передана на користь ДП „ДГ „ЮжнийВ» .

Заяви ДП „ДГ „ЮжнийВ» від 29.09.2016р. за вх.№23667/16 про відкладення розгляду справи, від 06.10.2016р. за вх.№24365/16, від 06.10.2016р. за вх.№24367/16 про долучення документів до матеріалів справи судом задоволені.

Клопотання ДП „ДГ „ЮжнийВ» від 25.10.2016р. за вх.№26092/16 про ознайомлення з матеріалами справи було судом задоволено.

Ухвалою суду від 13.10.2016р., згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням прокурора від 13.10.2016р. за вх.№2-5460/16, строк розгляду справи було продовжено до 03.11.2016р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

01.10.2014р. між ДП „ДГ „ЮжнийВ» (сторона-1) та СФГ „ЛукаВ» (сторона-2) укладено договір на вирощування сільськогосподарської продукції, згідно умов якого за умовами даного договору сторона-2 за завданням сторони-1 зобов'язується на свій ризик виконати роботи по вирощуванню продукції. Площа виробництва складає 791 гектар, місцезнаходження - територія Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області. Найменування вирощуваної продукції за завданням сторони-1 - пшениця, ячмінь, соняшник. Конкретний вид продукції визначається стороною-2 самостійно з урахуванням правил сівозміни. Строки початку і закінчення робіт визначаються стороною-2 самостійно. Зобов'язання сторони-2 по забезпеченню врожаю продукції визначаються шляхом письмового повідомлення сторони-1 в залежності від виду вирощуваної культури, властивостей земельної ділянки. Збирання продукції за цим договором здійснюється стороною-2 за допомогою власних або орендованих стороною-2 технічних засобів у строк, що визначається стороною-2 (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 2.6. договору).

Відповідно до п.3.1. договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014р. з метою забезпечення майнових інтересів сторони-1, сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації даного договору, яку має отримати сторона-1, яка у вартісному вираженні за згодою сторін становить 870100грн., що складає 1100грн. за 1 гектар. Сторона-2 зобов'язується в рахунок розрахунків за даним договором половину вказаної суми 435050грн. сплатити протягом 10 робочих днів після підписання даного договору, решту (другу половину) сплатити після збирання врожаю 2015 року, але не пізніше 31.12.2015р.

У п.7.1. договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014р. він діє до 31.12.2015р. та вважається пролонгованим на такий же період, якщо протягом 1-го місяця до закінчення строку його дії жодна зі сторін не направить своїх заперечень іншій стороні.

Згідно п.п.3.1., 3.2., 3.5. Статуту ДП „ДГ „ЮжнийВ» господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання. Господарство є юридичною особою. Господарство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, в разі потреби реєстраційні рахунки у Відділеннях Держказначейства, діє за принципом повного господарського розрахунку, має печатку зі своїм повним найменуванням, ідентифікаційним кодом і належністю до НААН України, кутовий штамп та інші печатки, необхідні для ведення діловодства, знак для товарів і послуг.

Відповідно до п.4.3. Статуту ДП „ДГ „ЮжнийВ» майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи це право, господарство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з чинним законодавством, ОСОБА_6 та наукової установи, якій воно підпорядковано, і цим ОСОБА_6 відповідно до мети і статутних завдань господарства.

За положеннями п.4.22. Статуту ДП „ДГ „ЮжнийВ» використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - безстрокове безоплатне користування ОСОБА_6, здійснюється відповідно до законодавства України, ОСОБА_6 та наукової установи, якій підпорядковане Господарство, а також цього ОСОБА_6. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з ОСОБА_7.

ОСОБА_6 НААН України, затвердженим Постановою КМУ №315 від 28.03.2012р., визначено, що академія, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об'єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством.

Відповідно до довідки ДП „ДГ „ЮжнийВ» №86 від 30.06.2015р. посадовими особами ДП „ДГ „ЮжнийВ» , яким було надано право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи з правом першого підпису в період з 01.01.2014р. по 14.05.2015р., а саме - директор ДП „ДГ „ЮжнийВ» ОСОБА_5, а на період відсутності директора та його хвороби в даний період був ОСОБА_8 - головний зоотехнік, з правом підпису виробничих питань, каси господарства, без підпису руху грошей банківських рахунків.

Наказом ДП „ДГ „ЮжнийВ» №43к від 01.09.2014р. ОСОБА_4 призначений головним агрономом господарства з 01.09.2014р. з правом підпису договорів та звіту в ЦСУ по відділу рослинництва.

Згідно довідки Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області №19-1502-0.11-3681/2-15 від 02.06.2015р. ДП „ДГ „ЮжнийВ» використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 4482га, розташовані на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, які належать користувачу на праві постійного користування згідно Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 09.07.2010р.

На підставі договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014р. СФГ „ЛукаВ» сплачував на користь ДП „ДГ „ЮжнийВ» вартість обумовлених договором послуг в підтвердження чого ДП „ДГ „ЮжнийВ» подав виписку по рахунку.

Згідно акту №2 від 28.09.2015р. прийому-передачі виконаних сільськогосподарських робіт ДП „ДГ „ЮжнийВ» прийняв, а СФГ „ЛукаВ» передав у користування земельні ділянки для виконання сільськогосподарських робіт по умовам договору від 01.10.2014р., за період - четвертий квартал 2014р. та в об'ємі робіт - 791га, вартістю 870100грн. У цьому ж акті сторони посвідчили, що роботи виконані повністю та відповідають технології і якості виконаних робіт та іншим умовам договору, зауважень та претензій по виконаній роботі ДП „ДГ „ЮжнийВ» не має.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та їх правові позиції суд вважає заявлені Першим заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області частково доведеними з огляду на наступні положення законодавства.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 6.11.2009р. №9 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Положення ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно до ст.1 Закону України „Про оренду земліВ» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України „Про оренду земліВ» ).

Як то передбачено п.8 ст.93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

За положеннями ч.4 ст.4 Закону України „Про оренду земліВ» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Частин 5 ст.6 Закону України „Про оренду земліВ» передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 6.11.2009р. №9 передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Так, з умов договору на вирощування сільськогосподарської продукції, укладеного між ДП „ДГ „ЮжнийВ» ІСГ Причорнромор`я НААН України та СФГ „ЛукаВ» 01.10.2014р., вбачається, що його метою є надання відповідачу у тимчасове користування земельної ділянки за плату у вигляді фіксованого гарантованого рівня частки доходу від реалізації даного договору, яку має отримати господарство, яка у вартісному вираженні за згодою сторін становить 870100грн.

Досліджені судом матеріали справи, виписки по рахунку відповідача, акт №2 від 28.09.2015р. прийому-передачі виконаних сільськогосподарських робіт свідчать про те, що відбувалось фактичне користування відповідачем земельними ділянками ДП „ДГ „ЮжнийВ» за плату, із чого суд доходить висновку про те, що договір від 01.10.2014р. є удаваним правочином, так як укладений для приховування іншого правочину - договору оренди землі.

Спірна земельна ділянка відповідно до Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 09.07.2010р. належить ДП „ДГ „ЮжнийВ» на праві постійного користування, отже, ДП „ДГ „ЮжнийВ» не може бути орендодавцем спірної земельної ділянки.

Сторони не надали суду доказів дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду, визначеного ст.124 ЗК України, та отримання погодження НААН України, з огляду на що договір від 01.10.2014р. суперечить наведеним нормам законодавства.

Також, договір від 01.10.2014р. не містить доказів його реєстрації, тобто, реєстрації права оренди за відповідачем на спірну земельну ділянку, звідси, суд доходить висновку про те, що даний договір є не вчиненим.

Таким чином, не може бути визнаний судом недійсним договір, який неукладений, позаяк, не підлягає судом задоволенню позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 791га, розташованої на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), укладеного 01.10.2014р. між ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України та СФГ „ЛукаВ» шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014р.

Стосовно позовної вимоги прокурора щодо зобов'язання СФГ „ЛукаВ» повернути ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 791га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено судом вище, у відповідача відсутні правові підстави для користування вказаною земельною ділянкою. Одночасно, як свідчить акт №2 від 28.09.2015р. прийомки-передачі виконаних сільськогосподарських робіт ДП „ДГ „ЮжнийВ» прийняв, а СФГ „ЛукаВ» передав земельні ділянки для виконання сільськогосподарських робіт, обумовлені договором від 01.10.2014р. за період - четвертий квартал 2014р. та в об'ємі 791га, вартістю 870100грн., отже, даний акт не є доказом саме повернення земельної ділянки, а фактично слугує доказом передачі результатів вирощування на спірній земельній ділянці продукції, у зв'язку з чим суд вважає позовну вимогу прокурора щодо зобов'язання СФГ „ЛукаВ» повернути ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 791га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) - обґрунтованою та задовольняє її в повному обсязі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд в частині заявленої прокурором позовної вимоги щодо визнання договору від 01.10.2014р. недійсним відмовляє в її задоволенні, та задовольняє позов прокурора стосовно зобов'язання СФГ „ЛукаВ» повернути ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 791га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд судом даного позову в сумі 206700грн. підлягає відшкодуванню прокурору за рахунок відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора задовольнити частково.

2. Зобов'язати Селянське фермерське господарство „ЛукаВ» (67744, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Монаші, вул. Механізаторів,78, код 19057770) повернути ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України (67668, Одеська область, Біляївський район, с.В.Дальник, вул. Мацька дорога,26, код 05528906) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 791га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

3. Відмовити прокурору в решті частині заявлених позовних вимог.

4. Стягнути з Селянського фермерського господарства „ЛукаВ» (67744, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Монаші, вул. Механізаторів,78, код 19057770) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул.Пушкінська,3) 103350 (сто три тисячі триста п'ятдесят) грн. судового збору.

5. Стягнути з ДП „ДГ „ЮжнийВ» Інституту сільського господарства Причорнромор`я НААН України (67668, Одеська область, Біляївський район, с. В.Дальник, вул.Мацька дорога,26, код 05528906) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3) 103350 (сто три тисячі триста п'ятдесят) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 07 листопада 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук