Постанова

від 22.02.2017 по справі 916/2281/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р.Справа № 916/2281/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури - ОСОБА_1 - за посвідченням від 22.12.2014 року №030942;

від Національної академії аграрних наук України, м. Київ - не з'явився;

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - не з'явився;

від Селянського фермерського господарства «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області - не з'явився;

від Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області - ОСОБА_2 - за довіреністю від 03.01.2017 року;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2016 року

у справі № 916/2281/16

за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м. Київ, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до Селянського фермерського господарства «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області, Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Перший заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м.Київ, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області, Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області, в якій просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 791 га, розташованої на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), укладений 01.10.2014 року між Державним підприємством «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області та Селянським фермерським господарством «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року та зобов'язати Селянське фермерське господарство «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області повернути Державному підприємству «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 791 га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2016 року у справі №916/2281/16 (суддя Малярчук І.А.) (з урахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 02.02.2017 року у справі №916/2281/16 про виправлення описки) позов прокуратури задоволено частково, зобов'язано Селянське фермерське господарство «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області повернути Державному підприємству «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с.Великий Дальник Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 791 га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), відмовлено прокурору в задоволенні решти позовних вимог та відшкодовано прокуратурі за рахунок відповідачів судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Заступник прокурора Одеської області з рішенням суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2016 року у справі №916/2281/16 скасувати частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідачів судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

21.02.2017 року від представника Селянського фермерського господарства «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку до судового засідання. Судова колегія відхилила таке клопотання через обмеженість справи процесуальними строками, встановленими статтею 69 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року розгляд справи вже відкладався, явка сторін не була визнана обов'язковою, у юридичної особи є можливість, у разі необхідності, направити до судового засідання іншого представника, до того ж, до клопотання не надані докази неможливості участі вказаного представника.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники прокуратури та Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області висловили свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги. Представники Національної академії аграрних наук України, м. Київ і Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому, враховуючи те, що ухвалами Одеського апеляційного господарського по даній справі явка сторін не була визнана обов'язковою, справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями присутніх представників учасників судового процесу, а повний текст постанови направляється учасникам судового процесу по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/2281/16 та наданих присутніми учасниками судового процесу пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 03 . 11.2016 року у справі №916/2281/16 підлягає зміні, оскільки місцевим господарським судом помилково відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року із залишенням без змін в іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 03 . 11.2016 року у справі № 916/2281/16, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством Дослідне господарство Южний та Селянським (фермерським) господарством Лука було підписано договір на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року, відповідно до умов якого Селянське (фермерське) господарство Лука за завданням Державного підприємства Дослідне господарство Южний зобов'язалось на свій ризик виконати роботи по вирощуванню продукції.

Згідно з пунктом 1.2 договору площа виробництва складає 791 га, місцезнаходження - територія Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області. Найменування вирощуваної продукції за завданням Державного підприємства Дослідне господарство Южний - пшениця, ячмінь, соняшник. Конкретний вид діяльності визначається Селянським (фермерським) господарством Лука самостійно з урахуванням правил сівозміни.

Пунктом 3.1 договору визначено, що з метою забезпечення майнових інтересів Державного підприємства Дослідне господарство Южний , сторони встановили фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації даного договору, яку має отримати Державне підприємство Дослідне господарство Южний , яка у вартісному вираженні за згодою сторін становить 870100 грн., що становить 1100 грн. за 1 га. Селянське (фермерське) господарство Лука зобов'язалось в рахунок розрахунків за даним договором половину вказаної суми 435050 грн. сплатити протягом 10 робочих днів після підписання даного договору, решту (другу половину) сплатити після збирання урожаю 2015 року, але не пізніше 31 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року. Даний договір вважається пролонгованим на такий же період, якщо протягом 1-го місяця до закінчення строку його дії жодна із сторін не направить своїх заперечень іншій стороні.

Згідно норм статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди на момент вчинення правочину.

Отже, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір. Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб. Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

В даному випадку місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо неукладеності договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року, оскільки даний договір містить погодження сторін щодо всіх істотних умов, визначено предмет, ціну та строк дії договору.

Також в матеріалах справи містяться документи на підтвердження виконання умов даного договору, тоді як у підпункті 2.6 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05. 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.06.2011 року у справі №7/221-09, висновки якого є обов'язковими для всіх судів України в силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання позивача та суду першої інстанції на неукладеність договору оренди земельної ділянки судовою колегією не прийняті в зв'язку з недоведеністю матеріалами справи наявності у письмовому вигляді саме договору оренди земельної ділянки.

Одночасно з цим, судова колегія вважає, що договір на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року є недійсним в силу закону, виходячи з наступного.

За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до пункту 4.3 Статуту Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи це право, господарство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з чинним законодавством, статутом ОСОБА_3 та наукової установи, якій воно підпорядковане, і цим статутом відповідно до мети і статутних завдань господарства.

У пунктах 4.6, 4.7 Статуту Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області визначено, що господарство має право використовувати належне йому майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до цілей утворення та в межах його цивільної правоздатності. Господарство ефективно використовує належне йому майно та розпоряджається ним в межах, визначених законодавством, з метою розвитку науки і техніки для задоволення соціальних, економічних та інших потреб держави.

Згідно з пунктом 4.28 Статуту Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні господарства, не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Державному підприємству «Дослідницьке господарство «Южний» на підставі Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою належать земельні ділянки в межах Великодальницької сільської ради (за межами населеного пункту) з цільовим призначенням для ведення навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.

Пунктом 4.29 Статуту Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області передбачено, що земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні господарства та використовується для виробництва товарної сільськогосподарської продукції або для іншої діяльності може використовуватись без зміни цільового призначення суб'єктами господарювання, заснованими на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності), створеними за участю господарства, яке зберігає при цьому право на свої земельні ділянки.

З даного пункту статуту відповідача вбачається, що земельна ділянка, яка належить Державному підприємству «Дослідницьке господарство «Южний» на праві постійного користування, може використовуватись для виробництва сільськогосподарської продукції суб'єктами господарювання, створеними за участю господарства.

В даному випадку між Селянським фермерським господарством «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області та Державним підприємством «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області не укладалося договору про спільну діяльність і ніякого спільного підприємства створено не було, тому підписання між відповідачами договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року суперечить цілям і статутним завданням Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» , що є порушенням чинного законодавства України.

Отже, договір на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року є недійсним за нормами статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним за цими нормами господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону. Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Одночасно з цим доводи прокурора щодо удаваності правочину - договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки засобами доказування саме у господарському процесі неможливо встановити в даному випадку удаваність правочину як умисне діяння з обох сторін. У випадку встановлення судом загальної юрисдикції будь-яких інших фактів, дана справа може бути переглянута за нормами статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України за нововиявленими обставинами.

Також судовою колегією не прийняті до уваги доводи сторін щодо наявності або відсутності повноважень на підписання спірного договору ОСОБА_4, оскільки в даному випадку договір визнаний судом недійсним з інших підстав.

За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсним саме договору оренди земельної ділянки загальною площею 791 га, розташованої на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), укладеного 01.10.2014 року між Державним підприємством «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с.Великий Дальник Біляївського району Одеської області та Селянським фермерським господарством Лука не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність засобами доказування у господарському процесі удаваності правочину. Одночасно з цим підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсним укладеного сторонами 01.10.2014 року договору на вирощування сільськогосподарської продукції за мотивами, викладеними судом апеляційної інстанції. Тому в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Щодо позовних вимог про повернення земельної ділянки, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Одеської області правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині, виходячи з наступного.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, оскільки договір на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року є недійсним в силу закону, Селянське фермерське господарство „Лука» зобов'язано повернути Державному підприємству «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими, доведеними належним чином і такими, що правильно задоволені місцевим господарським судом .

Частиною 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог є правомірним. Проте виявлені апеляційною інстанцією недоліки щодо визнання договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року неукладеним як договору оренди земельної ділянки та одночасного зазначення про удаваність правочину є підставою для зміни рішення в цій частині та часткової відмови у позовних вимогах прокурора про визнання недійсним саме удаваного правочину оренди спірної земельної ділянки в зв'язку з недоведеністю існування такого правочину з задоволенням вимог про визнання недійсним спірного договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року як такого, що укладений з порушенням закону.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 03 . 11.2016 року у справі № 916/2281/16 частково не відповідає нормам матеріального і процесуального права України, тому підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року із залишенням без змін в іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 03 . 11.2016 року у справі №916/2281/16, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 03 . 11.2016 року у справі №916/2281/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03 . 11.2016 року у справі № 916/2281/16 - змінити.

Позовні вимоги першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м.Київ, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Селянського фермерського господарства «Лука» , с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області, Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області задовольнити частково.

Визнати недійсним договір на вирощування сільськогосподарської продукції від 01.10.2014 року.

Зобов'язати Селянське фермерське господарство „Лука» , 67744, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Монаші, вул. Механізаторів,78, код 19057770 повернути Державному підприємству «Дослідницьке господарство «Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області,67668, Одеська область, Біляївський район, с. В. Дальник, вул. Мацька дорога,26, код 05528906 земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 791га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 03 . 11.2016 року у справі № 916/2281/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_3