Постанова

від 02.11.2016 по справі 920/688/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа № 920/688/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.09.2016 року);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2537С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 09.08.2016 року у справі №920/688/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СахенерготехналадкаВ» , м. Харків,

до Селянського (фермерського) господарства В«ПеремогаВ» , с. Хухра, Охтирського району Сумської області,

про стягнення 190159,20 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 164 656 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 25 502 грн. 40 коп., нарахованих за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 29 від 04.05.2011 року; а також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.08.2016 року у справі №920/688/16 (суддя Джепа Ю.А.) у позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 09.08.2016 року у справі №920/688/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 163996,96 грн. інфляційних втрат за період з 06.07.2013 року та 3% річних у сумі 16662,38 грн. за період з 06.07.2013 року по 06.07.2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 10.10.2016 року.

06.10.2016 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10103) в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 10.10.2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 02.11.2016 року та зобов'язано позивача надати докази невиконання рішення суду від 24.09.2012 року у справі №5021/887/12.

На виконання вимог ухвали суду від 10.10.2016 року представником позивача надано суду Довідку з ГТУЮ у Сумській області управління Державної виконавчої служби від 25.10.2016 року №4/16, в якому зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції перебуває виконавче провадження №36606185 згідно наказу 5021/887/12 від 10.10.2012 про стягнення з Селянського фермерського господарства «Перемога» на користь ТОВ «Сахенерготсхналадка» заборгованості в сумі 188 496,00 грн., станом на 25.10.2016 заборгованість боржником не погашена. (вх.№10928 від 28.10.2016 року та вх.№11098 від 02.11.2016 року). Також представником позивача надано додаткові пояснення та розрахунки до апеляційної скарги.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу №29 від 04.05.2016 позивач передав у власність відповідача товар (картоплю насіннєву сорту Агаве) у кількості 50000 кг за ціною 9,24 грн. за 1 кг, на загальну суму 184800,00 грн. ( у тому числі ПДВ 30800,00 грн.).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань ТОВ В«СахенерготехналадкаВ» звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення у примусовому порядку 184800 грн. 00 коп. заборгованості.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.07.2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року у справі №5021/887/12 позов був задоволений, стягнуто з Селянського фермерського господарства В«ПеремогаВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«СахенерготехналадкаВ» 184800 грн. 00 коп. боргу, 3696 грн. 00 коп. судового збору.

Вищезазначене судове рішення набрало законної сили та 10.10.2012 року на його виконання господарським судом був виданий відповідний наказ. При цьому, доказів виконання зазначеного судового рішення та погашення вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

У позовній заяві, поданій до суду 11.07.2016 року позивач зазначає, що за час існування невиконаного зобов'язання відповідача по справі грошова одиниця України значно знецінилась, тому позивач змушений був звернутись до суду за захистом порушених прав та нарахував відповідачу до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з грудня 2011 року по травень 2016 року інфляційні збитки у сумі 164656,80 грн. та за період з 01.12.2011 року по 06.07.2016 року суму 3% річних у розмірі 25502,40 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього ж Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно із вказаною правовою нормою, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Тобто, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судового рішення щодо стягнення інфляційних нарахувань та річних (постанови Верховного Суду України від 20.12.2010 року у справі № 3-57гс10, від 07.07.2011 року у справі № 3-65гс11 року, від 12.09.2011 року у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 року у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 року у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 року у справі № 3-142гс11).

Відповідно до пп. 7.1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Вищий господарський суд України у своєму у інформаційному листі №01-8/685 від 20.11.2008 року вказав, що діюче законодавство не виключає можливості звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням збільшилась в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України проведено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати відповідачем заборгованості за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 29 від 04.05.2011 року.

Проте, місцевий суд відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності та відповідачем було подано відповідну заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Місцевим судом зазначено, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є додатковими, оскільки вони є похідними від основної вимоги, то позовна давність по основній вимозі спливла у червні 2015 року. Позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних було подано у липні 2016 року, а тому з огляду на приписи статей 257, 266 ЦК України суд дійшов висновку, що вказані вимоги були заявлені з пропуском позовної давності.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено відповідачем в своєму відзиві на позовну заяву, що станом на 06.07.2016 року строк позовної давності для стягнення 3% відсотків річних та інфляційних за період з 01.12.2011 року по 06.07.2016 року сплив.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(п. 1 ст. 261 ЦК України).

З огляду на вказані норми законодавства та виходячи з встановленого нормами ст. 625 ЦК України порядку нарахування інфляційних витрат та 3 % річних (за весь час прострочення), колегія суддів звертає увагу, що порушення прав позивача є триваючим.

За таких обставин, судова колегія вважає, що у позивача збереглося право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат лише протягом трьох років до подання позову, тобто в даному випадку з 11.07.2013 року -по 06.07.2016 року (встановлену судом та підтверджену матеріалами справи дату звернення із позовом у даній справі).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що на дату звернення з позовом до суду строк позовної давності для стягнення 3% річних та інфляційних витрат які виникли раніше 11.07.2013 року сплив, у зв'язку з чим стягненню підлягають саме 3% річних в сумі 16571,57 грн. за період з 11.07.2013 року по 06.07.2016 року та інфляційні витрати в сумі 163996,96 грн. за період з липня 2013 року по травень 2016 року.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, а також, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказане рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового судового рішення, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.08.2016 року у справі №920/688/16 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 163996,96 грн. інфляційних втрат та 16571,57 грн. 3% річних.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства В«ПеремогаВ» (61166, Харківська область, м.Харків, проспект Науки, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 31797490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«СахенерготехналадкаВ» (42750, Сумська область, Охтирський район, село Хухра, вул. Сердюка, буд.11, код ЄДРПОУ 23052074) 163996,96 грн. інфляційних втрат та 16571,57 грн. 3% річних; 2681,24 грн. судового збору за подання позовної заяви; 2949,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

В решті рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.11.2016 р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.