Постанова

від 11.10.2016 по справі 2а-7715/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/15568/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

прокурора Ожог М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Прокуратури міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-ІММОБІЛІЄН» до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівська міська рада, про визнання дій протиправними, скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа» (правонаступником якої є ТзОВ «ІТМ-ІММОБІЛІЄН») звернулось до суду з позовом до Управління Держкомзему у м. Львові (правонаступником якого в частині спірних правовідносин є Державна інспекція сільського господарства у Львівській області), яким просило визнати протиправними дії головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Львові Кулеби І.П. щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оформленої актом від 04.06.2010 року; визнати протиправним і скасувати припис головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Львові Кулеби І.П. від 04.06.2010 року № 20.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 039434 від 1993 року право користування на земельну ділянку площею 0,66 га. по вул. 300-річчя Воз'єднання у м. Львові надано Спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест» для будівництва готельного комплексу. Проте перевірку дотримання вимог земельного законодавства та спірний припис було проведено і видано відносно позивача, хоч суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання вищевказаної земельної ділянки чи реєстрації будь-яких речових прав на неї на позивача. При цьому, позивачу було передано в користування лише об'єкт незавершеного будівництва (будівельний майданчик з огорожею), а не земельна ділянка, а тому під час використання цього об'єкта ним не було порушено територіальні межі земельної ділянки. Таким чином, жодних належних та допустимих доказів підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки саме позивачем в розмірі 0,23 га суду не надано. Також суд послався на надану позивачем копію Плану відводу земельної ділянки Спільному радянсько-австрійському підприємству «Галінвест» для будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз'єднання площею 1,47 га на підставі ухвали Львівської міської ради від 12.03.1990 року № 133, що свідчить про відведення значно більшої земельної ділянки аніж площа, яка зазначена в оскаржуваних акті перевірки та приписі. Крім того, суд зазначив, що спірна перевірка була проведена 04.06.2010 року, тобто під час дії законодавчого обмеження щодо проведення перевірок у сфері господарської діяльності, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року».

Постанову в апеляційному порядку оскаржив прокурор, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дії головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Львові щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оформлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.06.2010 року, відповідають вимогам чинного законодавства України. Також факт передачі в користування позивачу земельної ділянки по вул. Стара, 3 в м. Львові підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.03.2003 року, згідно з яким позивач набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс «Золотий Лев». Висновок суду першої інстанції про те, що позивачу було передано лише об'єкт нерухомості, але не земельну ділянку, на думку апелянта, суперечить вимогам ст. 120 Земельного кодексу України. При цьому, позивачу була передана земельна ділянка, яка перебувала в користуванні попереднього землекористувача згідно з Державним актом, площею 0,66 га, а під час перевірки за результатами геодезичної зйомки було встановлено, що позивач фактично використовує земельну ділянку площею 0,89 га, отже, частина ділянки площею 0,23 га є самовільно захопленою, оскільки в останнього відсутні будь-які правовстановлюючі документи на неї, визначені ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 04.06.2010 року головний державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Львові Кулеба І.П. на виконання припису Прокуратури Галицького району м. Львова провів позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа» при використанні земельної ділянки по вул. Стара, 3 у м. Львові, за наслідками якої був складений відповідний акт.

В акті зазначено, що у результаті перевірки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,23 га, на якій облаштовано ринок «Добробут» і проводиться ринкова торгівля.

За результатами перевірки головний державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Львові Кулеба І.П. виніс припис від 04.06.2010 року № 20, яким зобов'язав ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести використання земельної ділянки в раніше визначені межі згідно з Державним актом від 1993 року, а також виконати вимоги припису від 22.04.2010 року № 5.

У даному приписі зазначено, що при перевірці встановлено, що категорія земель - землі житлової та громадської забудови. На підставі акту прийому-передачі майна від 01.03.2003 року ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа» набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва готельний комплекс «Золотий Лев» від ТзОВ австрійське підприємство «ОСТ-ІНВЕСТ унд Баупроектменеджмент ГмбГ». На вказаній земельній ділянці, на яку виданий Державний акт і яка обмежена вулицями Торгова - Стара - Сянська - площа Осмомисла у м. Львові, функціонує ринок «Добробут». Згідно з топографічними знімками території, які виконано ліцензованою спеціалізованою землевпорядною організацією, фактична площа земельної ділянки становить 0,89 га, що на 0,23 га більше, ніж зазначено в Державному акті і в довідці про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що замовлена ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа». Отже, встановлено факт порушення земельного законодавства, що полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0,23 га для ведення ринкової торгівлі, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій та припису з таких підстав.

Щодо правомірності проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Абзацом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року № 224 «Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів», яка була чинною на час проведення оскаржуваної перевірки, було передбачено, що центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем).

Абзацом 2 цього пункту було визначено, що Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Згідно з п. 7 цього Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах , містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Пунктом 1 «Положення про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного значення)», затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, від 17.06.2008 року № 123, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 10.07.2008 року за № 626/15317 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), Управління (відділ) Держкомзему в місті (міст обласного та районного значення) (далі - управління (відділ)) є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області.

Відповідності до абз. 7 п. 3 цього Положення основними завданнями управління (відділ) є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

А згідно з пп. пп. 33, 34 п. 4 цього Положення встановлено, що управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів, а також обстежує земельні ділянки, яким заподіяно шкоду внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 6 цього Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб; перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 року за № 1223/8544 був затверджений «Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» (яки був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 цього Порядку було передбачено, що Держземінспекція та її територіальні органи проводяться такі види перевірок: планові; позапланові; оперативні.

Згідно з п. 3.2 цього Порядку позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи відповідного інспекційного органу Держкомзему. У разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних і фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежені строки на її проведення тощо ), вона проводиться без попереднього їх повідомлення, незалежно від кількості раніше проведених перевірок, за наявності таких обставин: отримання доручення від Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та Держземінспекції; отримання заяв, скарг чи звернень громадян, що подані в установленому законодавством порядку, у яких наведена інформація про порушення земельного законодавства чи можливість виникнення аварійних ситуацій, що можуть негативно вплинути на стан земельних ресурсів; проведення перевірки виконання заходів з ліквідації наслідків аварій, інших надзвичайних ситуацій, що призвели до забруднення чи знищення родючого шару ґрунту; виявлення недостовірності даних, поданих юридичними чи фізичними особами на запит інспекційного органу Держкомзему; за наявності інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки та використання її без правовстановлюючих документів ; при поданні юридичними чи фізичними особами письмової заяви до відповідного інспекційного органу Держкомзему про бажання проведення позапланової перевірки; у разі публікацій у засобах масової інформації матеріалів, що свідчать про порушення земельного законодавства; за ініціативи інспекційного органу Держкомзему, якщо ним виявлені факти, що свідчать про порушення земельного законодавства.

Судом встановлено, що підставою для проведення відповідачем зазначеної вище позапланової перевірки була вимога Прокуратури Галицького району м. Львова від 12.04.2010 року № 1011-10, внесена за зверненням ТзОВ «Агенція журналістських розслідувань» щодо додержання вимог земельного законодавства при функціонуванні ринку «Добробут».

Перевірку було проведено повноважною посадовою особою Управління Держкомзему у м. Львові - державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Кулебою І.П.

За результатами перевірки був складений акт встановленої форми з відображенням суті та обставин виявленого порушення вимог законодавства, а також видано припис про усунення встановлених порушень законодавства.

Враховуючи положення наведених вище нормативно-правових актів в контексті встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях відповідача порушень діючого законодавства при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства та виданні припису, оскільки перевірка була призначена з підстав, передбачених законодавством, проведена повноважною посадовою особою відповідача, а її результати оформлені в порядку, встановленому законодавством.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що зазначена вище перевірка була проведена головним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Львові Кулебою І.П. під час дії законодавчого обмеження щодо проведення перевірок у сфері господарської діяльності, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року».

Зазначеною постановою зобов'язано, зокрема, органи і посадових осіб, уповноважених законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, до 31.12.2010 року тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів). Органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності, до 31.12.2010 року повинні приймати рішення про застосування до суб'єкта господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень.

Із змісту вказаної постанови вбачається, що вона змінює порядок здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання державної дисципліни цін, який передбачений, зокрема, Законом України Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та іншими нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до цього Закону, які визначають порядок державного контролю за використанням та охороною земель і встановлюють відповідальність за його порушення.

А відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що при протиріччі наведених нормативних актів слід керуватися положеннями закону, а застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502, як правильно зазначає відповідач, можуть застосовуватись лише в частині, що не суперечать вимогам цього Закону.

Щодо встановленого під час перевірки факту порушення позивачем вимог земельного законодавства, які слугували підставою для внесення оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 16 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як встановив суд, згідно з Державним актом на право користування землею від 1993 року серії Б № 039434, право користування на земельну ділянку площею 0,66 га по вул. 300-річчя Воз'єднання у м. Львові надано Спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест» для будівництва готельного комплексу.

А згідно з актом прийому-передачі майна від 01.03.2003 року правонаступник Спільного українсько-австрійського підприємства «Галінвест» - ТзОВ австрійське підприємство «ОСТ-ІНВЕСТ-унд Баупроектменеджмент ГмбГ» передало ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа» об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс «Золотий Лев».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що згідно із зазначеним вище Державним актом право користування на земельну ділянку площею 0,66 га по вул. 300-річчя Воз'єднання було надане Спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест», однак перевірку дотримання вимог земельного законодавства та спірний припис було проведено і видано відносно ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа», хоч суду не надано належних доказів на підтвердження факту передання вищевказаної земельної ділянки чи реєстрації права на неї саме за позивачем.

Однак такий висновок, на думку колегії суддів, є помилковим і суперечить положенням ст. 120 Земельного кодексу України, частинами 1 і 2 якої передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні норми передбачені ст. 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм після переходу до ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа» об'єкта незавершеного будівництва - готельного комплексу «Золотий Лев» до нього перейшло право користування земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування цього об'єкта.

Твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа» було передано в користування лише об'єкт незавершеного будівництва (будівельний майданчик з огорожею), а не земельну ділянку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки будівництво та використання об'єктів нерухомості неможливе без користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Крім того, користування позивачем зазначеною вище земельною ділянкою підтверджується фактом сплати ним земельного податку за цю ділянку, чого позивач не заперечує.

Водночас колегія суддів зазначає, що до передачі позивачу цього об'єкта незавершеного будівництва в користуванні у ТзОВ австрійське підприємство «ОСТ-ІНВЕСТ-унд Баупроектменеджмент ГмбГ» перебувала земельна ділянка, призначена для його будівництва і обслуговування, площею 0,66 га.

Однак, як було встановлено під час зазначеної вище перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства ЗАТ «Інвестиційно-торгівельна мережа», позивач фактично використовував земельну ділянку площею 0,89 га, що підтверджується топографічною зйомкою території, виконаною ліцензованою землевпорядною організацією, тобто на 0,23 га більшою, ніж йому було передано в користування.

Жодних правовстановлюючих документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, які підтверджують право користування цією частиною земельної ділянки, чи належних доказів на спростування правильності встановлення фактичної площі земельної ділянки позивач суду не надав.

Посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, на копію Плану відводу земельної ділянки Спільному радянсько-австрійському підприємству «Галінвест» для будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Воз'єднання площею 1,47 га на підставі ухвали Львівської міської ради від 12.03.1990 року № 133, що, на думку позивача, свідчить про відведення значно більшої земельної ділянки аніж площа, яка зазначена у акті перевірки та спірному приписі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки право користування земельною ділянкою, в тому числі і визначення її розміру, підтверджується лише правовстановлюючими документами, передбаченими законодавством, зокрема, Державним актом на право постійного користування землею.

А як зазначено вище, згідно з Державним актом на право користування землею від 1993 року серії Б № 039434 у користуванні Спільного українсько-австрійського підприємства «Галінвест» перебувала земельна ділянка по вул. 300-річчя Воз'єднання у м. Львові площею саме 0,66 га, а не 1,47 га.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що фактичне використання позивачем земельної ділянки за відсутності передбачених законодавством правовстановлюючих документів являється неправомірним (самовільним) користуванням земельною ділянкою, а тому за наслідками проведення перевірки та встановлення факту самовільного використання земельної ділянки, інспектор відділу Держкомзему мав всі правові підстави для внесення спірного припису та був зобов'язаний в подальшому контролювати його виконання.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що дії головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Львові Кулеби І.П. щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оформлені актом перевірки від 04.06.2010 року, а також протиправність видання припису від 04.06.2010 року № 20 є протиправними, колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури міста Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 2а-7715/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-ІММОБІЛІЄН» до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівська міська рада, про визнання дій протиправними, скасування припису - скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Постанова складена в повному обсязі 17.10.2016 року