Постанова

від 03.11.2016 по справі 911/1221/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р. Справа№ 911/1221/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Суліма В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рибченко М.Н. - представник

від відповідача: Носков Ю.Ю. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 01.07.2016 року

у справі № 911/1221/16 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко"

до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України

про стягнення 213 701,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анко" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України про стягнення 213 701,18 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2016 року позов задоволено частково, стягнуто з Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Анко" 40 400 грн 00 коп. основної заборгованості, 713 грн. 92 коп. 3 % річних та судові витрати 616 грн. 72 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Анко" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник зветає увагу суду на те, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає, що суд не врахував всіх обставин справи, а саме: між сторонами виникли зобов'язання з договору гарантії, згідно якого, у відповідності до ч. І ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.І ст.561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

Приписами ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відмовляючи у стягненні з відповідача фінансової гарантії у еквіваленті 8000 доларів США по курсу НБУ на день перерахунку, місцевий суд зазначив, що питання щодо повернення фінансової гарантії регулюються умовами Посібника користувача книжки МДП ( у редакції від 21.05.2015р.). Скаржник не погоджується з даним висновком.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2016 року справу № 911/1221/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року, у зв'язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1221/16.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2016 року справу № 911/1221/16 передано для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Розпорядженням Керівника апарату від 22.09.2016р. № 09-52/5020/16 у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді Лобаня О.І. справу № 911/1221/16 передано на автоматичний розподіл.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко" передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Суліма В.В., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року апеляційна скарга була прийнята до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 05.11.2007 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття до складу асоційованих учасників Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.

Між позивачем та відповідачем 05.11.2007 р. було укладено договір про надання послуг № 217.

25.12.2007 р. між сторонами було укладено договір № 71580 з асоційованим учасником Асоціації (допущеним до роботи в системі МДП).

Відповідно до умов п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, асоціація надає послуги по забезпеченню перевізника необхідною інформацією і матеріалами для здійснення перевезень вантажів за процедурою МДП.

Згідно з п. 3.2. договору перевізник, у тому числі, зобов'язаний виконувати умови „Декларації - зобов'язань транспортної компанії по допуску до митної системи МДП та дозволу на користування звичайними книжками МДП", а також „Посібника для користувача книжки МДП".

Пунктом 4.1. визначено, що перед отриманням першої книжки МДП перевізником надається асоціації фінансова гарантія (гарантія допуску), яка вноситься у гривнях на рахунок асоціації в безготівковій формі по курсу НБУ на день перерахунку в розмірі не менш 8 000 доларів США.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що гарантія може бути заблокована при наявності фінансової претензії за порушення перевізником митних правил за системою МДП та використана на оплату цієї претензії.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що гарантія допуску повертається перевізнику через 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, використаної для перевезення.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що невитребувана перевізником гарантія допуску після закінчення терміну позовної давності переходить у власність асоціації згідно вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року.

Згідно з п. 7.2. договору договір вважається пролонгованим на невизначений строк, якщо за місяць до його закінчення жодна із сторін не заявить про його розірвання.

На виконання умов договору позивачем у грудні 2007 р. було виконано свій обов'язок по наданню фінансової гарантії, та перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 40 400, 00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 10.12.2007 р. на суму 30 400, 00 грн, фіскальним чеком № 9354 від 11.12.2007 р. на суму 10 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.05.2013 р. позивачем було отримано від відповідача останню книжку МДП, що підтверджується актом надання послуг № 38045 від 27.05.2013 р., витягами - інформацією про перевізника, наявними у матеріалах справи.

У березні 2014 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 28 від 10.03.2014 р., відповідно до якого, повідомив останнього про свій вихід із членів АСМАП з 01.03.2014 р. та просив повернути фінансову допомогу.

Відповідач, у квітні 2014 р. у відповідь на лист № 28 від 10.03.2014 р. звернувся до позивача із листом № 11/11-2/1763 від 08.04.2014 р., у якому повідомив останнього про виключення його із учасників АСМАП з 28.03.2014 р. та про повернення фінансової гарантії не раніше 27.08.2015 р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 8.1.-8.6. Розділу 20 - Посібника для користування книжок МДП, затвердженому рішенням Конференції учасників АСМАП України, (в редакції від 21.05.2015 р. - чинній станом на 27.08.2015 р.) передбачено, що фінансова гарантія (гарантія допуску), внесена Учасником Асоціації відповідно до п. 4.1. цього Розділу, повертається йому через 27 місяців з дня отримання ним останньої книжки МДП.

Кошти, що були внесені в іноземній валюті, повертаються в національній валюті України - гривні за курсом Національного банку України на дату повернення гарантії допуску.

Кошти, що були внесені в національній валюті України - гривні повертаються в національній валюті в тій же сумі, в якій вони були внесені.

При виході з Учасників Асоціації, сума гарантії допуску може переуступатися новому Учаснику, при умові взяття ним відповідальності, що виникає в результаті використання книжки МДП.

Дія пункту 8.1. поширюється на всі гарантії допуску, що вносились до Асоціації, незалежно від дати внесення.

Для повернення вказаної у п. 8.1 гарантії допуску перевізник подає до Асоціації письмову заяву за підписами керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання, скріплених печаткою. У заяві зазначаються банківські реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Заява і лист погодження (додаток 12) розглядає Секретаріат Асоціації, у разі відсутності неврегульованих повідомлень митних органів чи несплачених претензій, членських внесків і штрафів, передбачених п.п. 10.2., 10.3. цього розділу, Президенту Асоціації подається обґрунтування для прийняття остаточного рішення.

За наявності повідомлень чи претензій з боку митних органів, а також порушень, передбачених п. 4.3 цього розділу, гарантія допуску повертається після їх фінансового врегулювання.

При поверненні гарантії допуску перевізнику, Асоціацією утримується заборгованість по членських внесках та штрафах, передбаченими п.п. 10.2., 10.3. цього розділу.

Невитребувана гарантія допуску після закінчення терміну позовної давності переходить у власність Асоціації згідно з вимогами чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повернення фінансової гарантії (гарантії допуску) у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 40 400, 00 грн, що підтверджується договором № 71580 від 25.12.2007 р. з асоційованим учасником Асоціації (допущеним до роботи в системі МДП), випискою з банківського рахунку позивача за 10.12.2007 р. на суму 30 400, 00 грн, фіскальним чеком № 9354 від 11.12.2007 р. на суму 10 000, 00 грн, актом надання послуг № 38045 від 27.05.2013 р., витягами - інформацією про перевізника, наявними у матеріалах справи.

Заперечення позивача щодо того, що відповідач зобов'язаний повернути перевізнику гарантію допуску через 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, використаної для перевезення, у сумі внесених коштів, еквівалентній 8 000 доларів США, є необґрунтованими, оскільки згідно з умовами договору перевізник, у тому числі, зобов'язаний виконувати умови „Декларації - зобов'язань транспортної компанії по допуску до митної системи МДП та дозволу на користування звичайними книжками МДП", а також „Посібника для користувача книжки МДП", фінансова гарантія (гарантія допуску) була внесена позивачем на рахунок АСОЦІАЦІЇ у національній валюті України і щодо врегулювань питань повернення фінансової гарантії підлягають застосуванню положення Посібника для користувача книжки МДП, що діють станом на момент спливу 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, використаної для перевезення.

Заперечення відповідача щодо того, що у спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов'язок щодо повернення у повному обсязі фінансової гарантії (гарантії допуску) за договором, так як позивачем відповідна заява була подана передчасно до спливу 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП без дотримання умов та процедури повернення фінансової гарантії (гарантії допуску) є необґрунтованими, оскільки відповідна заява (лист) № 28 від 10.03.2014 р. була підписана директором ТОВ „Анко" ОСОБА_4 із зазначенням у ній реквізитів банківського рахунку для повернення фінансової гарантії (гарантії допуску) за договором, а тому є достатньою для виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення у повному обсязі фінансової гарантії (гарантії допуску) за договором після спливу 27 місяців з дня отримання позивачем останньої книжки МДП, а передчасне подання позивачем вказаної заяви - до спливу 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, не є і не може бути підставою для невиконання чи звільнення від виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення у повному обсязі фінансової гарантії (гарантії допуску) за договором.

Колегія суддів підтримує місцевий суд стосовно висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості по фінансовій гарантії (гарантія допуску) за договором № 71580 від 25.12.2007 р. з асоційованим учасником Асоціації (допущеним до роботи в системі МДП) у розмірі 40 400, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг з 28.08.2015 р. по 29.03.2016 р. всього на загальну суму 3 683, 91 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості за договором наступний: період заборгованості - з 28.08.2015 р.- по 29.03.2016 р., сума основної заборгованості - 40 400, 00 грн, кількість днів заборгованості - 215 днів, розмір річних - 3, 00 %.

40 400, 00 грн х 0, 03 % х 215/365 = 713, 92 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором№ 71580 від 25.12.2007 р. з асоційованим учасником Асоціації (допущеним до роботи в системі МДП) у вищевказані періоди становить 713, 92 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 713, 92 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 000, 00 грн. збитків, понесених позивачем на оплату правової допомоги.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу; самі збитки та їх заявлений розмір; наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.

Докази, додані позивачем до позовної заяви при зверненні в суд та надані ним у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, а саме договір № 7 про правову допомогу від 17.03.2016 р., укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ „Анко", замовлення б/н від 17.03.2016 р., платіжне доручення № 39 від 18.03.2016 р. на суму 10 000, 00 грн, акт виконаних робіт б/н від 17.03.2016 р., не є належними та допустимими доказами, що підтверджують вищевказані заявлені збитки позивача, та достовірно не підтверджують факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, збитки, їх обов'язковий характер та їх заявлений розмір, а також достовірно не підтверджують наявність будь-якого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне: враховуючи те, що недоведеними є факти заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а тому вимога позивача про стягнення із відповідача збитків на оплату юридичних послуг у розмірі 10 000, 00 грн., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому не вбачається підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2016 року у справі № 911/1221/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2016 року у справі № 911/1221/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1221/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

В.В. Сулім