Постанова

від 03.11.2016 по справі 813/8333/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м. Львів № 813/8333/14

16 год. 51 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мазан О.І.;

відповідача: представник Булаш З.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Диференціал-4» до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Диференціал-4» звернулося до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту товариства на підставі акта за № 1242/23-04/32126959 від 08.09.2014 року; зобов'язання відновити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які товариство задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних по взаєморозрахунках з ПП «Петробуд» за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 4866464 грн. 00 коп. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних товариством по взаєморозрахунках з ТОВ НВП «Гетьман» за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 4866464 грн. 00 коп., коригування яких здійснено на підставі Акта за № 1242/23-04/32126959 від 08.09.2014 року; зобов'язання утриматися від використання відомостей про результати позапланової перевірки, оформленої Актом за № 1242/23-04/32126959 від 08.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків узгодження. Вважає, що оскаржувані дії відповідача призвели до настання для позивача негативних наслідків у вигляді помилкового обчислення податкових зобов'язань позивача та його контрагентів та вплинули на ділову репутацію позивача. Також просив врахувати рішення судів стосовно контрагента позивача ПП «Петробуд» та визнання протиправними дій контролюючого органу щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту вказаного підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Диференціал-4». Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, у яких зазначив, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень та вносити таку інформацію в електронні інформаційні системи. При цьому, оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки та їх відображенню в електронних інформаційних системах, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 08.09.2014 року за № 1242/23-04/32126959 «Про результати позапланової документальної виїзної ТОВ «Диференціал-4» з питань з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ПП «Петробуд» за квітень 2014 року, травень 2014 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення:

- вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Петробуд» за травень 2014 року в сумі 4866464 грн. 00 коп.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого безпідставно сформовано податкові зобов'язання по взаєморозрахунках з ТОВ НВП «Гетьман» за травень 2014 року на загальну суму 4866464 грн. 00 коп.

В подальшому дана інформація була відображена в аналітичній системі, що підтверджується витягом з цієї системи. Податкові повідомлення-рішення за наслідками податкової перевірки не приймались.

Позивач з діями контролюючого органу щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту не погодився, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК).

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Відтак, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03.11.2015 року у справі № 21-99а15, від 04.11.2015 року у справі № 21-2261а15 та від 15.12.2015 року у справі № 21-5231а15, яка є обов'язковою для врахування судом відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України. У зв'язку з наведеним, суд вважає необґрунтованим покликання позивача на рішення судів стосовно контрагента позивача ПП «Петробуд» та визнання протиправними дій контролюючого органу щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту вказаного підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Диференціал-4».

В той же час, судом не досліджуються обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Петробуд» та ТОВ НВП «Гетьман», оскільки такі не стосуються предмету спору у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, враховуючи п. 3 ст. 2, ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а також висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 31.05.2016 року, суд вважає, що відповідач, вчиняючи спірні дії, діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставини повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Позивач не надав належних та допустимих доказів протиправності спірних дій відповідача щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту при зверненні до суду за захистом своїх прав, не надав доказів впливу безпосередньо на його права і обов'язки оскаржуваних дій контролюючого органу, доказів порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, доказів порушення вказаних прав саме внесенням контролюючим органом до бази даних інформації на підставі відповідного акта перевірки, а відтак не довів обґрунтованість та законність підстав для задоволення позовних вимог. Натомість, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій, відтак дії контролюючого органу щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту позивача слід визнати такими, що відповідають вимогам частини 3 статті 2 КАС України. Отже, підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту товариства на підставі акта за № 1242/23-04/32126959 від 08.09.2014 року у суду відсутні.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які товариство задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних по взаєморозрахунках з ПП «Петробуд» за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 4866464 грн. 00 коп. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних товариством по взаєморозрахунках з ТОВ НВП «Гетьман» за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 4866464 грн. 00 коп., коригування яких здійснено на підставі Акта за № 1242/23-04/32126959 від 08.09.2014 року та зобов'язання утриматися від використання відомостей про результати позапланової перевірки, оформленої Актом за № 1242/23-04/32126959 від 08.09.2014 року, суд зазначає, що такі ґрунтуються на твердженні позивача про протиправність дій щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання та податкового кредиту товариства на підставі акта за № 1242/23-04/32126959 від 08.09.2014 року. Оскільки вказані дії відповідача не вплинули безпосередньо на права і обов'язки позивача, не порушили прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, підстави для задоволення адміністративного позову у цій частині відсутні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи пояснення сторін, а також висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 31.05.2016 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

З урахуванням положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.11.2016 року.

Суддя Клименко О.М.