Ухвала

від 08.11.2016 по справі 825/3776/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3776/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Карети О.О.,

відповідача - Ананко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів», звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2015 №№ 0003432200, 0003442200, 0003452200, 0003462200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРМЕТАЛ-ЧЕРНІГІВ» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39006869) за серпень 2014 року, з ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ» (код ЄДРПОУ 37882209) за жовтень 2014 року, з ТОВ «КОМПАНІЯ СТАНІС» (код ЄДРПОУ 39235961) за листопад-грудень 2014 року, з ПП «НАДІЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 36570752), ТОВ «ГОЛДЕН ДЕРІК» (код ЄДРПОУ 39607308) та ТОВ «ОСІНЬ ЗОЛОТА» (код ЄДРПОУ 39607088) за березень 2015 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами, за результатами якої складено акт від 11.09.2015 №1579/22/35686810 (том 1 а.с. 23-71).

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення:

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем, було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет на загальну суму ПДВ 307771,00 грн, у т.ч. за серпень 2014 року - 116988,00 грн, за жовтень 2014 року - 49953,00 грн, за листопад 2014 року - 57191,00 грн, за грудень 2014 року - 83639,00 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 216247 грн, у т.ч. за березень 2015 року на суму ПДВ 215247,00 грн;

- п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.6 ст. 44 п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем, занижено податок на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет, на загальну суму 276993,00 грн, у т.ч. за 2014 рік - 276993,00 грн;

- п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» №1213 від 28.09.2011 (зі змінами та доповненнями) та Наказу Міністерства Доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» №872 від 30.12.2013 підприємством занижено авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісячно протягом березня 2015 року - травня 2016 року на суму 23083,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015 №№ 0003432200, 0003442200, 0003452200, 0003462200.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи убачається, що у період який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Еколайн-СТ», ТОВ «Компанія Станіс», ПП «Надіель», ТОВ «Голден Дерік» та ТОВ «Осінь Золота».

Так, у ході ведення власної господарської діяльності між позивачем та іншими суб'єктами господарської діяльності було укладено ряд договорів, відповідно до умов яких ТОВ «Укрметал-Чернігів» виконувало поставку товару від контрагента. Так, зокрема, серед них були:

- ТОВ «Компанія Станіс» - продавець (договір поставки №43 від 03.11.2015 з додатковою угодою).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано первинні документи, а саме: копію виписка по рахунку №26004166077400 за період з 01.11.2014 по 11.11.2015 та з 01.11.2014 по 31.12.2014; копію картки рахунку 631 за період з 01.11.2014 по 11.11.2015; оборотно-сальдову відомість рах. 631 (контрагент ТОВ «Компанія Станіс»); копії видаткових накладних; копії податкових накладних; копії товарно-транспортних накладних

- ТОВ «Осінь Золота»: договір поставки № 7 від 03.03.2015 (том 1 а.с. 100-101) та додаткова угода до договору № 7 від 03.03.2015.

На підтвердження реальності виконання зобов'язань та подальшої реалізації придбаного товару позивачем надано первинні документи, а саме: копія виписки банку по рахунку №26004166077400 за період з 01.03.2015 по 11.11.2015; копію оборотно-сальдової відомості рах. 631 (контрагент ТОВ «Золота Осінь»); копії видаткових накладних; копії рахунків на оплату; копії товарно-транспортних накладних.

У зв'язку з відсутністю у ТОВ «Укрметал-Чернігів» транспорту необхідного для виконання вище перелічених зобов'язань, між ним (клієнт) та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Еколайн-СТ», ПП «Надіель», ТОВ «Голден Дерік» було укладено договори з організації послуг транспортного експедирування від 02.03.2015 № 6 (том 1 а.с. 213-215), 23.03.2015 № 12, 30.01.2014 № 14, 03.03.2014 № 20.

Відповідно до умов вищезазначених договорів експедитор зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони - клієнта, організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків за даним договором інших осіб та несе відповідальність за будь-яке порушення ними даного договору.

Вартість транспортно-експедиційного обслуговування складається з: вартості транспортування (включаючи транспортно-експедиційні послуги експедитора) та вартості експедиційних послуг клієнта.

Згідно із п. 5.2 Договорів оплата клієнтом здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок експедитора на протязі 35 банківських днів з моменту отримання оригіналів: рахунку, товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт експедитора. Якщо інше не вказано в заявці.

Реальність виконання договору з організації послуг транспортного експедирування від 02.03.2015 № 6 підтверджують первинні документи, наявні у матеріалах справи: копії виписок банку по рахунках; оборотно-сальдові відомості; копії Актів здачі-приймання робіт; копії рахунків; копії товарно-транспортних накладних; витяг з єдиного реєстру податкових накладних №35 від 21.12.2015.

Реальність виконання договору з організації послуг транспортного експедирування від 23.03.2015 № 12 підтверджують первинні документи, наявні у матеріалах справи: копія виписок банку по рахунку; оборотно-сальдові відомості; копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг); копії товарно-транспортних накладних.

Реальність виконання договору з організації послуг транспортного експедирування від 30.01.2014 № 14 підтверджують первинні документи, наявні у матеріалах справи копія виписок банку по рахунку; оборотно-сальдові відомості; копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг); копії товарно-транспортних накладних.

Реальність виконання договору з організації послуг транспортного експедирування від 03.03.2014 № 20 підтверджують первинні документи, наявні у матеріалах справи: копія виписок банку по рахунку; оборотно-сальдові відомості; копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг); копії товарно-транспортних накладних.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

На момент вчинення правочину підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Укрметал-Чернігів», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами суду першої інстанції в частині необґрунтованості посилань ДПІ у м. Чернігові на те, що на запити позивачем не були надані у повному обсязі усі запитувані документи.

Зі змісту п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України вбачається, що у разі коли запит податкового органу складено з порушенням вимог діючого законодавства щодо його оформлення або надсилання/вручення, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Водночас судом встановлено, що запити податкового органу не містять чіткого переліку документів, які необхідно надати на перевірку, не зазначено по якому контрагенту які саме документи потрібно надати.

В порушення вимог п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ні в запитах, ні в оскаржуваному наказі не зазначено чітких підстав надсилання та відповідно підстав видання наказу, як то виявлення конкретних фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації про конкретні порушення із їх зазначенням.

Відповідно до п. 3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Абзац 2 п. 3 ст. 73 ПКУ вказує, що «запит повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту».

Жоден із вищезазначених запитів не містить ні переліку інформації, що її треба надати, ні переліку документів, що її підтверджують, ні належним чином сформульованої конкретної підстави надання інформації, тобто складений з порушенням не тільки вимог п. 78.1 ст. 78 ПК України, а й вимог п. 3 ст. 73 цього Кодексу.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вищезазначені запити не є обов'язковими до виконання, а тому й не надання на них відповіді не створює жодних правових наслідків.

У свою чергу, у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 зазначено, що порушення Державною податковою службою Податкового кодексу України щодо підстав для проведення перевірки призводить до незаконної перевірки та відсутності правових наслідків такої. Отже, навіть з цих підстав винесені за наслідками такої перевірки податкові повідомлення-рішення є також протиправними.

Більш того, запит надано ревізором безпосередньо у процесі виїзної перевірки, тому необхідності надання письмової відповіді на нього не було. Співробітники ДПІ знаходячись під час перевірки безпосередньо на підприємстві, мали повний доступ до усієї первинної документації, в т.ч. до баз електронного обліку, які відносяться до предмету перевірки.

Крім того, про наявність всіх первинних документів, у заперечення протиправних доводів акту перевірки, зазначено у скарзі, яка подана при досудовому оскарженні податкових повідомлень-рішень, що не заперечувалось представниками відповідача.

Також, слід зазначити, що для позивача не є обов'язковим наявність ТТН, оскільки він замовляв послуги експедитування, а послуги перевезення замовляв його контрагент.

Щодо вимоги про конкретизацію виконаних робіт, зазначених у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) (зміст, обсяг, вартість, час та виконавці робіт), слід зазначити наступне.

Усі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) укладені з контрагентами позивача, на підтвердження факту належного виконання сторонами умов договорів з організації послуг транспортного експедирування, відповідають вимогам діючого законодавства і мають всі реквізити та інформацію необхідні для визначення, підтвердження змісту й обсягу, оформлених даними актами, господарських операцій.

Так, зміст - організація послуг транспортного експедирування за маршрутом м. Чернігів - с. Городище (Менський район) - м. Чернігів; обсяг - кількість організованих рейсів (поїздок) по всіх маршрутах; виконавець - підприємство (юридична особа) з якою укладено договір з організації послуг транспортного експедирування (при цьому не має значення чи контрагент виконував свої обов'язки силами власного персоналу чи залучав третіх осіб); одиниця виміру - послуга (організація перевезення по маршруту «організація Рейсу» є одна послуга); вартісний вираз - ціна однієї послуги та загальна вартість у грн.

Твердження відповідача про невідповідність ТТН вимогам про їх заповнення не відповідають дійсності, оскільки досліджені під час перевірки ТТН містять всі передбачені формою 1-ТН (затверджена наказ Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 № 983) реквізити (данні), в т.ч. щодо марки та номеру транспортного засобу, даних перевізника та водія, а також інформація про замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, про сам вантаж, супровідні документи та місця навантаження та розвантаження.

Як на підставу нікчемності угоди позивача із контрагентами відповідач посилається на податкову інформацію «Про неможливість проведення зустірічної звірки».

Однак, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Отже, наявний висновок, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В свою чергу, обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем і контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.09.2015 №№ 0003432200, 0003442200, 0003452200, 0003462200 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.11.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.