Постанова

від 20.11.2018 по справі 825/3776/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

м. Київ

справа №825/3776/15-а

касаційне провадження №К/9901/28786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 (суддя Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 825/3776/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрметал-Чернігов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрметал-Чернігов звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2015 № 0003432200, від 28.09.2015 № 0003442200, від 28.09.2015 № 0003452200, від 28.09.2015 № 0003462200.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 29.12.2015 адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.11.2016 залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 без змін.

Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 44.6 статті 44, пункту 57.1 статті 57, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на безтоварному характері розглядуваних господарських операцій.

Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТЕР ПЛЮС за серпень 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОЛАЙН-СТ за жовтень 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТАНІС за листопад - грудень 2014 року, з Приватним підприємством НАДІЕЛЬ , Товариством з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН ДЕРІК і Товариством з обмеженою відповідальністю ОСІНЬ ЗОЛОТА за березень 2015 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами, результати якої оформлено актом від 11.09.2015 № 1579/22/35686810.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Укрметал-Чернігов вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, пункту 57.1 статті 57, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні послуг з організації транспортного експедирування в Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТЕР ПЛЮС (договір від 03.03.2014 № 20), Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЛАЙН-СТ (договір від 30.01.2014 № 14), Приватного підприємства НАДІЕЛЬ (договір від 02.03.2015 № 6), Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН ДЕРІК (договір від 23.03.2015 № 12), послуг з поставки металопрокату в асортименті та борошна житнього в Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТАНІС (договір від 03.11.2014 № 43), арматури, канату, дроту, катанки в Товариства з обмеженою відповідальністю ОСІНЬ ЗОЛОТА (договір від 03.03.2015 № 7) з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області посилалась на неможливість здійснення контрагентами позивача взятих на себе зобов'язань в силу специфіки операцій, а також ненадання товариством під час здійснення контрольного заходу повного пакета документів, зокрема товарно-транспортних накладних, на підтвердження фактичного характеру вчинених операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 28.09.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003432200, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 216247,00 грн.; № 0003442200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307771,00 грн. за основним платежем та 153886,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003452200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 276993,00 грн. за основним платежем та 138497,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003462200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 138498,00 грн. за основним платежем та 69252,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Укрметал-Чернігов до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; актів здачі-приймання робіт (надання послуг); податкових накладних; товарно-транспортних накладних; виписок по рахунках; карток рахунків; оборотно-сальдових відомостей.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (зокрема товарно-транспортних накладних) на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Укрметал-Чернігов розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТЕР ПЛЮС , Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОЛАЙН-СТ , Приватним підприємством НАДІЕЛЬ , Товариством з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕН ДЕРІК , Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТАНІС , Товариством з обмеженою відповідальністю ОСІНЬ ЗОЛОТА господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області її правонаступником - Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі № 825/3776/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк