Ухвала

від 07.11.2016 по справі 809/946/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 р. № 876/6804/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроген Енерджі" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроген Енерджі" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроген Енерджі" про стягнення податкового боргу в сумі 459 666, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг, який останній в добровільному порядку не сплачує.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 р. адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд прийшов до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ "Гідроген Енерджі" подало апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з огляду не неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що предметом розгляду справи є податковий борг, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 7 від 03.03.2011 р. Івано-Франківської митниці, яке оскаржено в судовому порядку та постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. у справі № 2а-1246/11/0970 відмовлено у задоволенні позову про скасування наведеного вище рішення. В той же час згадано постанова суду оскаржена до суду касаційної інстанції, якою відкрито провадження та станом на 12.08.2016 не переглянуто рішення суду першої та апеляційної інстанцій. Однак, рішення суду касаційної інстанції може суттєво змінити законність та об'єктивність мотивів прийнятого судом першої інстанції рішення, предметом якого був предмет спору, який є предметом у даній справі.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що ТОВ "Гідроген Енерджі" зареєстроване 10.04.2009 р. виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як платник податків. Також ТОВ "Гідроген Енерджі" 23.04.2009 р. взято на облік Івано-Франківською митницею як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

Івано-Франківською митницею в період з 07.02.2011 р. по 17.02.2011 р. проведено перевірку дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Гідроген Енерджі" в період з 01.02.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.03.2011 р. № 7, яким ТОВ "Гідроген Енерджі" визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України у розмірі 367733,52 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 91933,38 грн. З вказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Гідроген Енерджі" не погодилось та звернулось до суду з позовом про його скасування.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014 у справі № 2а-1246/11/0970, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гідроген Енерджі".

Таким чином, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а-1246/11/0970 набрала законної сили, а податкові зобов'язання ТОВ "Гідроген Енерджі", визначені податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2011 № 7 у розмірі 459666,90 грн, є узгодженими.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1), податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 ПК України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 ПК України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. у справі № 2а-1246/11/0970, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014 р., тобто таким, що набрало законної сили, встановлено, що податкове повідомлення-рішення №7 від 03.03.2011 р. винесено позивачем правомірно, визначена відповідачу сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 459666,90 грн є узгодженою та підлягала сплаті відповідачем у строк, встановлений абзацом 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України.

Згідно підпункту 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог п. 59.1. ст. 59 ПК України надіслано відповідачу податкову вимогу за №60-23 від 22.12.2015 р. на суму 459 666,90 грн, яку останнім отримано 24.12.2015 р.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Отже, сума 367733,52 грн податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та 91933,38 грн штрафних (фінансових) санкцій утворюють податковий борг відповідача в розмірі 459666,90 грн, який ним не сплачено.

Відповідно до п. 113.1 ст. 113 ПК України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. цієї ж статті передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 цієї ж статті стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до п. 20.1.34. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4 цієї ж статті контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За приписами ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З урахуванням встановлених обставин та норм права колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 459666,90 гривень з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що недоречними є покликання апелянта на ухвалу касаційного суду від 02.06.2014 щодо відкриття касаційного провадження стосовно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а-1246/11/0970, яка набрала законної сили та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку щодо задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач не спростував доводи позову та не надав доказів сплати узгодженого податкового боргу.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи є несуттєвими та не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроген Енерджі" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 809/946/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Р.В. Кухтей

І.М. Обрізко

Повний текс виготовлено 08.11.2016р.