Рішення

від 03.11.2016 по справі 494/790/16-ц

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.11.2016

Справа № 494/790/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Березівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, Головного управління юстиції в Одеській області про визнання договорів недійсними, скасування їх державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки власникам, -

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання договорів недійсними, скасування їх державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки власникам .

У своїй заяві позивач ОСОБА_1 зазначила, що являється власницею 1/3 частки земельної ділянки площею 6.0744 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0126, земельної ділянки №66 площею 5.9194 га кадастровий номер 5121280400:01:002:0418 та земельної ділянки площею 6.074 га кадастровий номер 5121280400:01:002:0127, які розташовані на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що являються власниками по 1/3 частки кожна земельної ділянки площею 6.0744 га, яка розташована на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області. Позивачі зазначили, що в березні 2015 року їм надійшла усна пропозиція від СФГ «Ірина» в особі керівника ОСОБА_4 щодо укладення договорів оренди земельної ділянки площею 6.0744 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0126, яка належить позивачам на праві спільної часткової власності по 1/3 частки, строком на 7 років, а також договорів оренди земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1. В березні 2015 року під час зустрічі з представником СФГ «Ірина», яка надала позивачам чисті бланки договорів, та пояснила, що їй відомо про домовленості позивачів з керівником СФГ «Ірина», та запевнила, що усі домовленості будуть відображені в договорі оренди. Позивачі зазначили, що представник СФГ «Ірина» пояснила, що вони повинні підписати чисті бланки договорів, щоб не витрачати час та не їхати до с. Анатоліївка, вказала, що підпис договору є лише формальністю, повіривши представнику вищевказаного підприємства, позивачі підписали чисті бланки договорів. Позивачі зазначили, що пізніше отримали копії договорів оренди, після чого з'ясувалось, що земельні ділянки були передані в оренду строком на 40 років, вказані договори орендар в односторонньому порядку зареєстрував Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Позивачі вважають, що вищевказані договори оренди земельних ділянок були складені з порушенням норм законодавства, а також, що при укладенні договорів відповідач своїми діями увів їх в оману, та не було досягнуто згоди щодо строку дії договорів. Окрім цього, договори оренди містять нормативну грошову оцінку, яка менша дійсної. Також, оплата за договорами складає 3% що також не відповідає вимогам діючого законодавства. У зв'язку з вищевказаним позивачі просять суд визнати недійсними вищезазначені договори оренди земельних ділянок, скасувати державну реєстрацію цих договорів та повернути їх власникам .

Ухвалою суду від 26.09.2016 року доповнення до позовної заяви позивачів - визнано неподаним та повернуто представнику позивачів (а.с.132).

Ухвалою суду від 26.09.2016 року замінено відповідача по справі Березівське міжрайонне управління юстиції в Одеській області на Головне управління юстиції в Одеській області (а.с.133-134)

Представник позивачів у судовому засіданні 03.11.2016 року позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судові засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви зазначив, що вимоги договору були виконанні, підписавши власноруч договори, отримали кошти за оренду земельної ділянки. Крім цього, договори були зареєстровані в реєстраційній службі по Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області. Також посилався на обставини зазначені у запереченнях на позовну заяву (а.с.109-112).

Представник головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання 03.11.2016 року не з'явився, разом з тим 19.10.2016 року на адресу суду направив заперечення проти позову, так як вважає себе неналежним відповідачем по справі, оскільки вимога позивачів стосується скасування саме державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, а не державної реєстрації речового права, але на теперішній час Державний реєстр правочинів припинив функціонування, а тому вважають вимогу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню (а.с.155-157).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, допитавши свідків, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільно процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV (далі - ЦПК України) «кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».

Згідно зі ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 земельної ділянки 6,074 га (а.с.9).

ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками кожна по 1/3 частини земельної ділянки площею 6.0744 га кадастровий номер 5121280400:01:002:0126, що підтверджується витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі, а також витягами з Даржавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10-17).

Окрім цього, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6.074 га кадастровий номер 5121280400:01:002:0127, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.22) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.23). Також ОСОБА_1 є власником земельною ділянки є власником земельної ділянки площею 5,9194 га кадастровий номер 5121280400:01:002:0418, що підтверджується свідоцтвом право на спадщину (а.с.29) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.30).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України від 16.01.2013 року зі змінами та доповненнями (далі -ЦК України): «договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Судом також встановлено, що позивачі та СФГ «Ірина», в особі директора ОСОБА_4 уклали відповідні договори оренди вищевказаних земельних ділянок (а.с.162-167, 140-141).

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Вказані договори оренди земельних ділянок зареєстровані реєстраційною службою по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, про що свідчать витяги про реєстрацію іншого речового права (а.с.24,31,142).

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України від 16.01.2013 року зі змінами та доповненнями (далі -ЦК України): «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди».

За приписами статті 13Закону України «Про оренду землі» , в редакції чинній на момент, укладання вищенаведеного договору, «договором оренди землі - договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства».

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що «договір оренди укладається у письмовій формі…».

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідків.

Відповідно до частини першої ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (який діяв на час підписання договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатись інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотних умов, суд повинен встановити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 вказаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з'сувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Такої правової позиції у своїй постанові від 09 грудня 2015 року № 6-849цс15 дійшов Верховний Суд України, що у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Аналізуючи та перевіряючи вищевказані договори оренди вимогам діючого законодавства України, суд доходить висновку про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо такої істотної умови як розмір орендної плати, виходячи з наступного.

Як вбачається з договорів оренди земельних ділянок у п.9 зазначено , що орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі - не менше 3%.

Проте, вказане не може слугувати чітким визначенням розміру орендної плати, оскільки не зрозумілим є саме вислів записаний від руки - не менше 3% (сторони не вказали - врожаю, нормативно грошової оцінки, тощо).

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що сторони напевне мали на увазі нормативно грошової оцінки земельних ділянок, оскільки нарахування орендної плати здійснювалось саме від оцінки земельних ділянок.

Водночас, згідно пункту 5 Об'єкт Оренди вказаних договорів вказано нормативно грошову оцінку земельної ділянки становить 100 254 грн. 32 коп.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказана нормативна грошова оцінка зазначена після усного звернення до установи, яка і надала таку інформацію.

Однак, надана представником позивача довідка від відділу Держгеокадастру у Березівському районі Одеської області від 31.10.2016 року (а.с.186) свідчить про те, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок станом на 27.03.2015 року (тобто на день підписання договорів) становить 125238 грн. 67 коп.

Тобто, навіть при врахуванні у п. 9 Договорів вислову - не менше 3% від нормативної грошової оцінки, а тому вказане свідчить про заниження орендної плати. Доказів нормативно грошової оцінки станом на 27.03.2015 року у розмірі 100 254 грн. 32 коп. представником відповідача не надано.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Проте як встановлено вище, вказані умови у договорах оренди не дотримані.

У судовому засіданні 31.10.2016 року допитані свідки, викликані відповідачем - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6 (родич позивачів) повідомив, що він лише передавав гроші за оренду земельних ділянок позивачам. ОСОБА_4 за допомогою телефону зв'язувався з ОСОБА_1 та через нього передавав кошти. Будь-яких довіреностей на отримання грошей за оренду землі від позивачів не надавались. Щодо обставин підписання та умов договору йому не відомо.

Водночас, у судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що за оренду землі від ОСОБА_1 кошти не отримувала, проте знає, що ОСОБА_6 якісь кошти передавав ОСОБА_1

Разом з цим, суд вважає зазначити, що посилання представника відповідача на сплату орендної плати, яка має бути доведена в судовому засіданні, не є підставою для визнання укладеного договору дійсним, а може бути розглядом питання щодо розірвання укладеного договору. Позивачами заявлено вимогу саме щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Допитана свідок ОСОБА_7 пояснила, що саме вона представляла інтереси СФГ «Ірина» в особі ОСОБА_4 по усній домовленості з ним. Саме вона вносила записи та проставляла цифри у договорах. Під час підписання договорів вона домовилась з позивачами про всі істотні умови договору, про що свідчать їх підписи. Позивачі самі зазначили про строк дії договору на 40 років, а тому нею було проставлено саме 40 років. Щодо визначення орендної плати, то нею було визначено не менше 3%. Також пояснила, що орендна плата становить саме 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Щодо встановлення нормативно грошової оцінки земельних ділянок, то свідок пояснив, що при зверненні до відповідної установи її усно було зазначено про нормативну грошову оцінку вищевказаних земельних ділянок у розмірі 100 254 грн. 32 коп., а тому вказану суму було внесено у договори. Після того як договори були підписані, свідок ОСОБА_7 передала ці договори до реєстраційної служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області для їх реєстрації за відсутності позивачів. Оригінали договорів оренди земельної ділянки позивачам вона не надавала.

Наведені показання свідків суд оцінює критично, так ОСОБА_6 взагалі не надав пояснення щодо умов договору, а лише зазначив про передачу грошей позивачам за оренду земельної ділянки. Щодо свідка ОСОБА_7, то заповнення саме цією особою договорів оренди земельних ділянок без відповідної довіреності або іншого уповноважую чого документу, суд вважає неприпустимим. Більш того, посилання свідка при заповненні договорів на усну нормативну грошову оцінку земельних ділянок, ненадання оригіналів договорів оренди позивачам є порушенням їх прав, свобод та інтересів, як власників земельних ділянок.

Таким чином, судом встановлено, що при укладанні договорів оренди земельної ділянки від 27.03.2015 року між позивачами та СВГ «Ірина» в особі ОСОБА_4 нормативна грошова оцінка земельних ділянок взагалі не була проведена та записана усно (п.5 Договорів), орендна плата визначена - не менше 3%, проте саме від якої величини - не зрозуміло, а тому вказане свідчить щодо не досягнення між сторонами істотних умов договору.

Окрім цього, суд вважає зазначити, що у договорі від 27.03.2015 року між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_2 щодо земельної ділянки 6,074 га (а.с.164), не повністю зазначений кадастровий номер земельної ділянки.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» ), при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_6 проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України , загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

З огляду на вказані положення, суд вважає, що підписання ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок строком на 40 років, у віці 57 років, також можуть свідчить на не справедливі істотні умови договору щодо строку дії договору. Оскільки, фактично дія договорів припинить свою дію у віці позивача 97 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.ст. 319 , 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_8 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначив, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушені, оскільки навряд чи у віці 97 років ОСОБА_1 зможе користуватись своєю власністю.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України .

Частиною першою ст. 203 ЦК України передбачено , що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В правових позиціях Верховного Суду України, викладених у Постанові від 18.07.2012 року по справі № 6-77цс12, також зазначено , що відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати вищевказані договори оренди земельних ділянок недійсними, а тому підлягають до задоволення похідні вимоги щодо скасування державної реєстрації вказаних договорів та зобов'язання СФГ «Ірина» повернути їх власникам.

Проте, щодо вимог до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, то суд вважає зазначити наступне:

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу підставу та предмет позову може визначити виключно позивач. Суд не вправі визначити предмет, підставу (інше) позову також у зв`язку із принципом змагальності цивільного процесу.

Так, Розпорядженням КМУ від 20 квітня 2016 року №304-р «Про припинення надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців деяким органам державної реєстрації» припинено надання утворення Міністерствам юстиції України органам державної реєстрації адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців».

Позов подано до суду 24 квітня 2016 року, про що свідчить штемпель канцелярії Березівського районного суду Одеської області.

Як встановлено вище, замінено відповідача по справі Березівське міжрайонне управління юстиції в Одеській області на Головне територіальне управління юстиції в Одеській області

Водночас, 16.06.2016 року Березівське районне управління юстиції в Одеській області припинено.

Судом також встановлено, що головне територіальне управління юстиції в Одеській області не є правонаступником Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, оскільки відбулась ліквідація юридичної особи. Крім того, ГУЮ в Одеській області не наділено функціями щодо реєстрації речових прав.

Таким чином, Головне управління юстиції в Одеській області є неналежним відповідачем, а тому вимоги до нього задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги у розмірі по 200 грн. кожному, то представником позивачів не надані докази саме надання послуг у вказаному розмірі, а тому вимоги не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.

Щодо інших судових витрат, то вони підлягають задоволенню відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивачів щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації вказаних договорів та зобов'язання СФГ «Ірина» повернути земельні ділянки власникам, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення повинно відповідати вимогам статтей 213, 215 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями 10 , 11 , 57 , 60 , 79 , 88 , 209, 212-215 , 218 Цивільно-процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, Головного управління юстиції в Одеській області про визнання договорів недійсними, скасування їх державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки власникам - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,0744 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0126, яка розташована на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області, укладений 27.03.2015 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, зареєстрований реєстраційною службою по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 30.03.2015 року.

Скасувати державну реєстрацію від 30.03.2015 договору оренди земельної ділянки площею 6,0744 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0126, яка розташована на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області, укладений 27.03.2015 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, номер запису про інше речове право: 9271090.

Зобов'язати селянське (фермерське) господарство «Ірина» в особі керівника ОСОБА_4, повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 належну їм по 1/3 частини кожній земельну ділянку площею 6,0744 га., кадастровий номер 5121280400:01:002:0126, яка розташована на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,9194 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0418, яка розташована на масиві 7-8 на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області, укладений 27.03.2015 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, зареєстрований реєстраційною службою по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 30.03.2015 року.

Скасувати державну реєстрацію від 30.03.2015 договору оренди земельної ділянки площею 5,9194 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0418, яка розташована на масиві 7-8 на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області, укладений 27.03.2015 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, номер запису про інше речове право: 9267184.

Зобов'язати селянське (фермерське) господарство «Ірина» в особі керівника ОСОБА_4, повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 5,9194 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0418, яка розташована на масиві 7-8 на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,074 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0127, яка розташована на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області, укладений 27.03.2015 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, зареєстрований реєстраційною службою по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 31.03.2015 року.

Скасувати державну реєстрацію від 31.03.2015 договору оренди земельної ділянки площею 6,074 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0127, яка розташована на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області, укладений 27.03.2015 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Ірина», в особі керівника ОСОБА_4, номер запису про інше речове право: 9288053.

Зобов'язати селянське (фермерське) господарство «Ірина» в особі керівника ОСОБА_4, повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 6,074 га, кадастровий номер 5121280400:01:002:0127, яка розташована на території Анатоліївської сільської ради Березівського району Одеської області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.11.2016 року.

Суддя Римар І.А.