Постанова

від 03.11.2016 по справі 906/673/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" листопада 2016 р. Справа № 906/673/16

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:          

позивача- Савельєв О.Ю. (довіреність №1 від 06.07.2016р.);

відповідача- Чепура І.В. (довіреність від 29.12.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обме-женою відповідальністю «Церсаніт Інвест» на рішення господарського суду Житомирської об-ласті від 06.09.2016 року у справі №906/673/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ес Сі Ейч» м.Одеса

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача –

1. Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт»

м.Ізмаїл Одеської області

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»

с.Чижівка Новоград-Волинського району Житомирської області

про стягнення 35 637 грн. 75 коп. боргу, пені, інфляційних втрат та річних,-

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»

с.Чижівка Новоград-Волинського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ес Сі Ейч» м.Одеса

про стягнення 228 248 грн. 09 коп. збитків за договором,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.09.2016р. у справі №906/673/ 16 (суддя Тимошенко О.М.) відмовлено як у задоволенні первісного позову Товариства з обмеже-ною відповідальністю «Ес Сі Ейч» (надалі в тексті – ТзОВ «Ес Сі Ейч» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» (надалі в тексті – ТзОВ «Церсаніт Інвест») про стягнення 35637 грн. 75 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та річних, так і в задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Церсаніт Інвест» до ТзОВ «Ес Сі Ейч» про стягнення 228 248 грн. 09 коп. збитків за договором.(арк.справи 164-166).

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Позивач за первісним позо-вом не надав доказів понесення збитків в сумі 26 540 грн. 21 коп., тому позов в цій частині задово-ленню не підлягає. Через відмову у основній вимозі, суд відмовив і у стягненні з Відповідача за первісним позовом додаткових вимог – 6 534 грн. 53 коп. пені, 2 043 грн. 84 коп. інфляційних та 519 грн. 17 коп. -3% річних. Крім того, суд відмовив у задоволенні зустрічного позову виходячи з того, що підписавши Акти надання послуг ТзОВ «Церсаніт Інвест» прийняло роботи по прибира-нню вагонів та погодилось з якістю проведених робіт та не надало інших доказів понесення збит-ків, у зв'язку з неналежним виконанням ТзОВ «Ес Сі Ейч» обов'язків по перевезенню вантажу. (арк.справи 165-166).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ «Церсаніт Інвест» подало скаргу до Рів-ненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.09.2016р. в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове, яким зустрічний позов задоволити та стягнути з ТзОВ «Ес Сі Ейч» витрати на оп-лату судового збору.(арк.справи 187-192).

Скаржник зазначає, що суд не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, зро-бив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми ма-теріального та процесуального права. Вказує, що товар було завантажено у залізничні вагони, які містили залишки вугілля, у зв'язку з чим частина шпату у кількості 160,25 тонн виявилась непри-датною для подальшого використання. ТзОВ «Ес Сі Ейч» не відмовився від поданих залізницею неочищених вагонів, чим спричинив скаржнику збитки в сумі 228 248 грн. 09 коп., які підтверд-жені експертними висновками Житомирської торгово-промислової палати.(арк.справи 189-190).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. апеляційну скар-гу ТзОВ «Церсаніт Інвест» прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 185).

Ухвалою від 18.10.2016р. задоволено клопотання ТзОВ «Ес Сі Ейч» та відкладено розгляд справи на 03.11.2016р. Крім того, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявля-ють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача – Державне підприємство «Ізмаїль-ський морський торговельний порт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс». (арк.справи 200-201).

ТзОВ «Церсаніт Інвест» через канцелярію 03.11.2016р. подало докази направлення копій рішення та апеляційної скарги Третім особам.(арк.справи 206-212).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 18.10.2016р. та 03.11.2016р. представник Відпо-відача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив суд скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позо-ву та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити зустрічний позов. Представник Пози-вача подав відзив, у якому просить суд залишити апеляційну скаргу ТзОВ «Церсаніт Інвест» без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні первісно-го позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити первісний позов, а також запере-чив про ти доводів та вимог апеляційної скарги Відповідача, надав свої пояснення.

Крім того, представник Позивача подав у судовому засіданні відомості плати за користу-вання вагонами, у яких зазначено власників під'їзної колії ТзОВ «Укреколайн» та користувача ко-ліями ТзОВ «Церсаніт Інвест», зазначаючи, що вказані документи підтверджують понесені ним витрати за простій вагонів.

Апеляційний суд зауважує, що межі перегляду справи в апеляційній інстанції встановлені статтею 101 ГПК України. Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наяв-ними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази прий-маються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з при-чин, що не залежали від нього.

Оскільки, Позивач не навів апеляційному суду поважних причин неподання таких доказів суду першої інстанції та обставин предмета доказування у даній справі, які підтверджують дані до-кази – колегія суддів, з підстав ч.1 ст.101 ГПК України, не приймає до розгляду зазначені відомості плати за користування вагонами.(арк.справи 217-223).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

                     ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з атеріалів справи, ТзОВ «Ес Сі Ейч»-експедитор та ТзОВ «Церсаніт Інвест»-клієнт 21.07.2015р. уклали договір №31072015-ЭСЭ на транспортно-експедиторське обслугову-вання (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого експедитор зобов'язується за доручен-ням та за рахунок клієнта організувати виконання робіт, передбачених цим Договором, пов'язаних із перевезенням вантажів відповідно до умов цього Договору, а клієнт зобов'язується оплатити на-дані послуги. Перелік послуг зазначається у заявці-додатку до договору, яка є його невід'ємною частиною.(арк.справи 10-17).

Сторона, яка завдала своїми діями (бездіяльністю) збитки іншій стороні цього договору, зо-бов'язана відшкодувати потерпілій стороні всі завдані їй прямі (реальні) збитки, в порядку згідно з чинним законодавством України та цим Договором.(п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.10 Договору, усі додаткові витрати, які виникли при перевезені, пов'яза-ні з характером вантажу або невідповідностями, які не були зазначені в заявці, або викликані не-правильним оформленням клієнтом (його вантажовідправником) транспортних або товаросупро-відних документів або їх відсутністю, неналежною упаковкою вантажу, oплачуються клієнтом з наданням експедитором відповідних документів.

Прийом і здача виконаних робіт, згідно п.п. 6.1, 6.2 Договору, здійснюється на підставі Ак-ту виконаних робіт. При цьому, факт виконання доручення експедитором при перевезенні підт-верджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомо-більних, авіаційних накладних, коносаментів тощо). Не повернення Акту/Акта звірки або неподан-ня заперечень по ньому в 10-дений строк з дня отримання трактується сторонами як підписання Акту клієнтом без заперечень і згоду на оплату його в повному обсязі.

Оплата рахунку здійснюється протягом 3 (трьох) днів після його виставлення експедитор-ром. Рахунки можуть виставлятися експедитором за допомогою факсу, електронної пошти або ін-шим засобом.(п.5.2 Договору).

Матеріалами справи стверджено, що згідно підписаного сторонами 03.08.2015р. Додатку №1 до Договору – експедитор зобов'язався організувати перевезення належного Відповідачу ванта-жу – польовий шпат Е-10 та Е-40, що був частково навалом, а частково у мішках біг-бегах, загаль-ною вагою майже 2 750 т, що, за маршрутом: порт Гюллюк (Туреччина) – Ізмаїльський морський порт/перевалювання вантажу (Україна) та залізнична станція Новоград-Волинський, Україна.(арк. справи 18-20).

Договір та Додаток до нього підписані директорами товариств, скріплені відтисками печаток сторін.(арк.справи 17, 20).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору Позивач (експедитор) згід-но Коносаменту №1 від 14.08.2015р. та Коносаменту №2 від 14.08.2015р. здійснив перевезення мо-рем вантажу з порту Гюллюк (Туреччина) до Ізмаїльського морського порту, а згідно залізничних накладних №40766750 від 20.08.2015р., №40767022 від 21.08.2015р., №40879694 від 26.08.2015р., №40879652 від 26.08.2015р., №40879934 від 27.08.2015р., №41065962 від 04.09.2015р., №41066119 від 04.09.2015р., №41267287 від 13.09.2015р., №41295940 від 14.09.2015р., №41356411 від 17.09. 2015р., №41356429 від 17.09.2015р., №41390618 від 18.09.2015р. здійснив перевезення вантажу у 41 залізничному вагоні з Ізмаїльського морського порту до залізничної станції Новоград-Волинський Південно-Західної залазниці.(арк.справи 25-38)

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем залишені без підпису та без реагування от-римані 09.10.2015р.: Акт надання послуг №2-22/А від 31.08.2015р., з якого вбачається, що вартість надання послуг в частині перевезення вантажу з порту Гюллюк, Туреччина до Ізмаїльського мор-ського порту та перевезення 15 залізничних вагонів з вантажем з Ізмаїльського морського порту, Україна до залізничної станції Новоград-Волинський Україна становить 1 843 482 грн. 26 коп.; Акт надання послуг №2-22/А/9 від 30.09.2015р. на суму 767 067 грн. 24 коп. за перевезення 26 залізнич-них вагонів з вантажем з Ізмаїльського морського порту до залізничної станції Новоград-Волин-ський та рахунок №ВАNМ0000028 від 30.09.2015 року з Актом надання послуг №2-22/А/10 від 30.09.2015р. на суму 26 540 грн. 21 коп. за простій 19-ти вагонів з часу забирання Відповідачем з колії залізничної станції Новоград-Волинський на колії, що є підзвітними йому та до фактичного часу повернення залізничних порожніх вагонів на залізничну станцію Новоград-Волинський.(арк. справи 21, 22-24, 155-158).

Матеріали справи також свідчать, що ТзОВ «Ес Сі Ейч»-замовник та ТзОВ «Лемтранс»- екс-педитор 14.08.2015р. уклали договір №413/15 про організацію перевезення вантажу у власному (орендованому) рухомому складі, на виконання умов якого експедитор надав послуги по перевезен-ню польового шпату зі станції Ізмаїл-Експорт Одеської залізниці до станції Новоград-Волинський Південно-західної залізниці, що підтверджується накладними №41267287, №41295940, №41356429, №41356411, №41390618 і нарахована плата за користування 19-ма вагонами згідно звітів експеди-тора №28094100002, №30094100002 в сумі 22 116 грн. 84 ком.(арк.справи 147-153).

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2015р. ТзОВ «Лемтранс» виставило Позивачу ра-хунок №Э1015142 для оплати наданих послуг в сумі 22 116 грн. 84 грн. В той же день, ТзОВ «Ес Сі Ейч» виставило ТзОВ «Церсаніт Інвест» рахунок №ВАNM0000028 від 30.09.2015р. для оплати наданих ТзОВ «Лемтранс» послуг в сумі 26 540 грн. 21 коп. в т.ч.ПДВ 4 423 грн. 37 коп. (арк.спра-ви 23, 24, 150), який не був оплачений Відповідачем.

Матеріали справи також містять:

- адресовану ТзОВ «Ес Сі Ейч» претензію ТзОВ «Лемтранс» №426 від 15.06.2016р. щодо сплати боргу за надані послуги в сумі 15 221 грн. 04 коп.(арк.справи 154);

- експертні висновки Житомирської торгово-промислової палати №В-2250 та №В-2501 від 07.10.2015р. та Акти приймання вантажу від 14.09.2015р. №1 та від 01.10.2015р. №2, з яких вба-чається, що при розвантаженні польового шпату F501 та Е10 на cтанції призначення Новоград-Во-линський 1, у 34 вагонах виявлені домішки вугілля в польовому шпаті. На переконання Житомир-ської торгово-промислової палати вага непридатного польового шпату F501 та Е10 становить 160.25 тон на суму 228 248 грн. 09 коп.(арк.справи 67,76, 65,74);

- виставлені ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» для оплати ТзОВ «Ес Сі Ейч» рахунки на оплату послуг з прибирання вагонів подачі/прибирання вагонів, розвантажувально-на-вантажувальних робіт шпату польового та надання інших послуг: №2741/11 від 25.08.2015р., №2760/11 від 27.08.2015р., №2867/11 від 07.09.2015р., №2921/11 від 15.09.2015р., №2923/11 від 15.09.2015р., №2945/11 від 17.09.2015р., №2988/11 від 22.09.2015р., №2991/11 від 22.09.2015р. та акти приймання-передачі вказаних виконаних робіт: №2741/11 від 20.08.2015р., №2760/11 від 26.08. 2015р., №2867/11 від 03.09.2015р., №2921/11 від 12.09.2015р., №2923/11 від 13.09.2015р., №2945/ 11 від 15.09.2015р., №2988/11 від 16.09.2015р., №2991/11 від 17.09.2015р., а також двосторонні ак-ти замовника-ТзОВ «Церсаніт Інвест» та виконавця-ТзОВ «Ес Сі Ейч» про надання послуг (вико-нання робіт) з подачі/прибирання вагонів, роботи докерів та механізмів та зберігання майна: №2-22/А/1 від 20.08.2015р., №2-22/А/2 від 26.08.2015р., №2-22/А/3 від 03.09.2015р., №2-22/А/4 від 12.09.2015р., №2-22/А/5 від 13.09.2015р., №2-22/А/6 від 15.09.2015р., №2-22/А/7 від 16.09.2015р., №2-22/А/8 від 17.09.2015р.(арк.справи 111-146).

Вважаючи несплату ТзОВ «Церсаніт Інвест» 26 540 грн. 21 коп. є неправомірною, покликаю-чись на ст.217 ГК України, ст.ст. 611, 625 ЦК України та пункти 4.9, 6.2 Договору – ТзОВ «Ес Сі Ейч» нарахувало 6 534 грн. 53 коп. пені та 519 грн. 17 коп. -3% річних за період 12.10.2015р. – 06.07. 2016р., 2 043 грн. 84 коп. втрат від інфляції за період з 12.10.2015р. по 31.05.2016р.(арк.справи 4-5).

Крім того, під час провадження в суді першої інстанції, 25.07.2016р. ТзОВ «Церсаніт Ін-вест» подав зустрічний позов, в якому покликаючись на ст.ст. 175, 193, 226 ГК України, ст.ст. 610, 611, 917, 920 ЦК України – просив стягнути з ТзОВ «Ес Сі Ейч» 228 248 грн. 09 коп. збитків, розмір яких підтверджено експертними висновками Житомирської торгово-промислової палати про пош-шкодження шпату польового, оскільки останній було завантажено у залізничні вагони, які місти-ли залишки вугілля, у зв'язку з чим частина товару у кількості 160,25 тонн виявилась непридат-ною для подальшого використання. Позаяк ТзОВ «Ес Сі Ейч» не відмовилось від поданих на заван-таження неочищених вагонів, то має нести матеріальну відповідальність.(арк.справи 46-51).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом як первісного, так і зустрічного позовів є стягнення збитків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Господарські зобов'язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні гос-подарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ст.638 ЦК України – договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Вказана норма кореспондується з приписами ст.180 ГК України, згідно якої госпо-дарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів дано-го виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто зго-ди.

Згідно положень ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом виклада-ється у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, підставою виникнення зобов'язань між Позивачем та Відповідачем є договір №31072015-ЭСЭ від 21.07.2015р. на транс-портно-експедиторське обслуговування, який за своєю правовою природою є договором транспор-тного експедирування. (арк.справи 10-17).

Транспортна експедиція, згідно ч.4 ст.306 ГК України, є допоміжним видом діяльності, по-в'язаним з перевезенням вантажу. Відповідно до ч.1 ст.929 ЦК України, ст.316 ГК України догово-ром транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Експедитор має право залучити до вико-нання своїх обов'язків інших осіб.(ч.1 ст.932 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (надалі в тексті – Закон), транспортно-експедиторська діяльність – підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпорт-них, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експеди-тори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіа-підприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. (ст.4 Закону).

Обов'язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України.

ТзОВ «Ес Сі Ейч» вважає, що йому завдано збитків неправомірним затягуванням ТзОВ «Цер-саніт Інвест» зі сплатою 26 540 грн. 21 коп. за простій вагонів та штрафних санкцій всього в сумі 35 637 грн. 75 коп. При цьому, як на докази покликається на копію претензії і розрахунок ТзОВ «Лемтранс» щодо кількості вагонів та часу простою та акт надання послуг за простій 19 вагонів за 1 081 год. використання (арк.справи 23, 152-153, 154), який Відповідачем не підписано, тому відпо-відно до п.6.2 Договору неповернення в 10-ти денний строк зазначеного акта – Позивач розцінює як його підписання. Крім того, на вказану суму витрат Позивач нарахував 6 534 грн. 53 коп. пені, 2 043 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 519 грн. 17 коп. -3% річних.

Разом з тим, у зустрічному позові та апеляційній скарзі, ТзОВ «Церсаніт Інвест» зазначило, що зазнало 228 248 грн. 09 коп. збитків через неналежне виконання ТзОВ «Ес Сі Ейч» зобов'язань за Договором, оскільки при вивантаженні на станції призначення у польовому шпаті F501 E-10 ви-явлено домішки вугілля, які перешкоджають його подальшому використанню у виробництві. При цьому, як на докази посилається на експертні висновки Житомирської торгово-промислової пала-ти (арк.справи 64, 76). ТзОВ «Церсаніт Інвест» вважає, що перед завантаженням шпату ТзОВ «Ес Сі Ейч» повинно було перевірити чи очищені подані залізницею вагони, але не зробило цього, то-му і вина за збитки покладається на експедитора.

Переглядаючи дану справу колегія суддів зазначає, що особа, якій завдано збитків в резуль-таті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в силу ст.22 ЦК України. Збит-ки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодуван-ня у меншому або більшому розмірі, а згідно ст.614 ЦК України – особа яка порушила зобов'язан-ня, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встанов-лено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відш-кодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втра-ченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) до-даткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобо-в'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка заз-нала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою сторо-ною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Разом з тим, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, пот-рібно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення борж-ником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зо-бов'язання і врахувати, що за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, – наслідком такого порушення. При цьому, слід враховувати, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сто-рона, вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, вона повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Судова колегія звертає увагу, що вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені ли-ше у випадку, якщо Позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зо-бов'язання, доказується кредитором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушен-ня, якщо інше не передбачене законом. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкрі-пити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визна-чену дату.

Крім застосування принципу вини при розгляді спорів про відшкодування шкоди господар-ським судам також необхідно враховувати, що збиток підлягає відшкодуванню за умови безпосе-реднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи заподіяла шкоду і самим збит-ком. Така правова позиція підтримується Вищим господарським судом України, що вбачається з роз'яснення №02-5/215 від 01.04.1994р. (чинної на сьогодні зі змінами та доповненнями від 29.12. 2007р.) «Про деякі питання практики розгляду спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди».

Правовий аналіз зазначених положень законодавства та дослідження матеріалів справи на-дають колегії суддів підстави для висновку, що ТзОВ «Ес Сі Ейч» не довело жодними належними доказами факту понесення витрат на відшкодування залізниці простою вагонів. При цьому, пре-тензія та розрахунки ТзОВ «Лемтранс» відхиляються апеляційним судом, оскільки Позивач за пер-вісним позовом не надав суду підтвердження суми нарахування за простій та доказів фактичної сплати таких платежів. В судовому засіданні 03.11.2016р. представник ТзОВ «Ес Сі Ейч» підтвер-див, що не оплачував рахунків ТзОВ «Лемтранс», тому апеляційний суд робить висновок, що По-зивач витрат не зазнав.

Таким чином, ТзОВ «Ес Сі Ейч» не довело наявності в діях ТзОВ «Церсаніт Інвест» складу цивільного правопорушення, а саме збитків та їх розміру. А через суперечність обов'язку довести склад і факт завдання збитків не може бути прийнятий до розгляду як такий, що не підтверджує надання послуг (виконання робіт) акт №2-22/А/10 від 30.09.2015р. про виконання експедитором робіт з простою 19 вагонів та умова безспірності і згоди на оплату в разі неповернення або непід-писання акту/акту звірки, яка закріплена пунктом 6.2 Договору. З огляду на зазначені обставини, в задоволенні первісного позову належить відмовити. При цьому, оскільки збитки нараховані без-підставно то і в задоволенні додаткових вимог теж належить відмовити.

На переконання колегії суддів – не підлягає задоволенню зустрічний позов, оскільки ні До-говором, ні додатками до нього не передбачено особливих умов перевезення товару – польового шпату. Матеріали справи не містять, а ТзОВ «Церсаніт Інвест» не надав судам належних доказів на підтвердження вини експедитора у завданні збитків через псування вантажу. Не доводять вини експедитора і експертні висновки Житомирської торгово-промислової палати №В-2250 та №В-2501 від 07.10.2015р. Крім того, апеляційний суд вважає, що підписавши акти надання послуг (вико-нання робіт) з подачі/прибирання вагонів, роботи докерів та механізмів та зберігання майна: №2-22/А/1 від 20.08.2015р., №2-22/А/2 від 26.08.2015р., №2-22/А/3 від 03.09.2015р., №2-22/А/4 від 12.09. 2015р., №2-22/А/5 від 13.09.2015р., №2-22/А/6 від 15.09.2015р., №2-22/А/7 від 16.09.2015р., №2-22/ А/8 від 17.09.2015р. – сторони у справі фактично погодили придатність поданих напіввагонів для завантаження шпату польового.(арк.справи 113, 118, 124, 129, 133, 137, 141, 146).

Колегія суддів вважає безпідставними посилання сторін на положення Статуту залізниць, оскільки залізниця не є учасником спірних правовідносин. Всі інші доводи сторін у судових засі-даннях не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Переглядаючи оскаржуване у даній справі рішення, колегія суддів також зауважує, що від-мовивши в задоволенні обох позовів – суд першої інстанції не навів жодних мотивів та не обґрун-тував підстав прийняття такого рішення. Разом з тим, зазназначений недолік не є безумовною під-ставою скасування даного рішення, оскільки не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеля-ційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд, що знайшло відображен-ня у п.12 постанови пленуму №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування роз-ділу XII Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржу-ваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» на рішен-ня господарського суду Житомирської області від 06.09.2016р. у справі №906/673/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/673/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.