Рішення

від 07.11.2016 по справі 910/16367/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016Справа №910/16367/16

За позовом Приватного підприємства "Імені Калашника"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна"

про захист ділової репутації

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Сергієнко Т.Г. за довіреністю б/н від 03.06.2016

від відповідача: Вінокуров В.О. за довіреністю № 30/09-16 від 30.09.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Імені Калашника" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" (відповідач) про захист ділової репутації, відповідно до якого просить суд:

- визнати інформацію, яка поширена необмеженій кількості контрагентів Приватного підприємства "Імені Калашника" Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП "Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної - недостовірною.

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" спростувати поширену інформацію, шляхом направлення контрагентам ПП "Імені Калашника" відповідного листа з посиланням в ньому на недостовірність інформації, що містив лист від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" з зазначенням в ньому відповідного рішення господарського суду.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що дізнався від одного із своїх контрагентів про направлення на його адресу листа відповідача № 522 від 03.08.2016 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника".

На думку позивача, вказаний лист містить недостовірну інформацію щодо природи взаємовідносин сторін, а інформація, що викладена в ньому є недостовірною, образливою та такою, що спрямована на знищення ділової репутації позивача. При цьому на підтвердження наявності у нього прав на спірний товар (20 тон аміачної селітри) позивач додав до позовної заяви Договір купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016, укладений між ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем, рахунок-фактуру № 67 від 17.05.2016, виставлений ТОВ "КРВ" позивачу, платіжне доручення 856 від 19.05.2016 на суму 136020,00 грн. оплати селітри згідно вказаного рахунку, накладну № 06/251 від 18.05.2016.

Позивач також вважає, що дії відповідача щодо направлення всім можливим суб'єктам вищенаведеного листа з посиланням на незаконність отримання позивачем селітри та протиправність дій позивача, створюють для підприємства позивача несприятливі наслідки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16367/16 та призначено розгляд справи на 26.09.2016 об 11:00 год.

15.09.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заявка про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

16.09.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою представника.

16.09.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

23.09.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/16367/16, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/16367/16 до вирішення пов'язаної з нею судової справи № 917/1142/16 та кримінального провадження № 12016170300000755, які повинні встановити право власності відповідача на товар, факт незаконного привласнення та використання такого товару позивачем та, як наслідок, недобросовісність та протиправність дій позивача.

26.09.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач повідомив, зокрема, що лист № 511 від 03.08.2016 із спірною інформацією був надісланий на адресу підприємства по факсу, тоді як оригінал цього листа поштовим відправленням на адресу підприємства не надсилався, щодо копій інших документів, зазначених у позовній заяві, то вони були вилучені у підприємства Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області згідно протоколу обшуку від 16.09.2016. Щодо надання доказів того, що поширена відповідачем спірна інформація є недостовірною, позивач зазначив, що твердження відповідача про завдання збитків підприємству (відповідачу) в сумі 160000,00 грн. внаслідок неправомірних та протизаконних дій позивача, - є такою, що не підтверджена жодними документами правового характеру, а тому є недостовірною. Доводи відповідача щодо привласнення позивачем товару (селітри) також не відповідають дійсності, оскільки позивачем надано докази законного придбання ним товару. Щодо надання доказів того, що поширена відповідачем інформація завдала немайнової шкоди позивачу, то останні вказав на отримання ним письмових підтверджень від підприємств, з якими позивач співпрацює, в яких останні підтвердили отримання ними листа про некоректні та жорсткі висловлювання щодо позивача, чим порушено ділову репутацію ПП "Імені Калашника", яка виявляється в негативній оцінці його діяльності відповідачем.

Судове засідання, призначене на 26.09.2016, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Після виходу судді Гумеги О.В. з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 призначено розгляд справи на 24.10.2016 о 12:10 год.

24.10.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю відповідача взяти участь у розгляді справи через перебування представника на лікарняному.

24.10.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/16367/16 до вирішення пов'язаних з нею судової справою № 917/1651/16 та кримінального провадження № 12016170300000755, а після їх вирішення - відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому згідно поданого відзиву відповідач вважає позовну заяву позивача безпідставною та необґрунтованою, оскільки:

- позивачем не доведено факт відправки листа № 522 від 03.08.2016 саме відповідачем, так як жодних доказів розсилання вказаного листа саме відповідачем позивачем не надано, рівно як і не вказано, кому саме і яким чином такий лист був надісланий;

- інформація, яка міститься у листі № 522 від 03.08.2016, не є недостовірною, так як позивачем не надано жодного документа, підписаного ТОВ "КРВ" як продавцем та позивачем як покупцем (видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо), які б підтверджували факт передачі товару від ТОВ "КРВ" до позивача. За статтею 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач спірний товар у власність не набув. Разом з тим, спірний товар на вимогу слідчого СВ Полтавського РВП був переданий відповідачем на відповідальне зберігання позивачу, про що було складено акт відповідального зберігання від 19.05.2016, товар було переміщено в комору № 5, розміщену на території позивача, вказане приміщення було опечатане, втім після отримання відповідачем довідки №Б-309 від 01.06.2016, виданої Слідчим відділом Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, відповідач не зміг отримати спірний товар, у зв'язку з відмовою позивача його повертати;

- дії позивача, пов'язані з незаконним привласненням та використанням товару, встановлюються іншими органами, рішення яких можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Як зазначив відповідач, він звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПП "Імені Калашника" про витребування товару з незаконного володіння останнього. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.09.2016 у справі №917/1142/16, порушеної за вказаним позовом, припинено провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки судом на підставі довідки ПП "Імені Калашника" було встановлено, що придбана у ТОВ "КРВ" селітра аміачна в кількості 20 тон була використана позивачем у господарських цілях 26.07.2016 та її запаси відсутні. За таких обставин відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПП "Імені Калашника" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі втраченого майна (20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг), що становить 155000,40 грн. Ухвалою Господарського суду Полтавської області за вказаним позовом порушено провадження у справі № 917/1651/16, розгляд справи призначено на 02.11.2016.

В судове засідання, призначене на 24.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 24.10.2016 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 24.10.2016 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, ухвали Господарського суду Полтавської області від 30.09.2016 по припинення провадження у справі № 917/1142/16. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 24.10.2016 судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 24.10.2016 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 відкладено розгляд справи на 07.11.2016 об 11:10 год.

03.11.2016 представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.11.2016 представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема, повідомлення про підозру від 31.10.2016 в рамках кримінального провадження № 12016170300000755. Також відповідач повідомив суд про відсутність у відповідача будь-яких документів, зокрема, журналу реєстрації вихідної кореспонденції, списків згрупованих відправлень, фіскальних чеків, квитанцій, описів вкладення, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень тощо, які б підтверджували перелік осіб, на адресу яких був надісланий лист № 522 від 03.08.2016.

В судове засідання, призначене на 07.11.2016, представники позивача та відповідача з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2016 не підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, подане 23.09.2016 через відділ діловодства суду, а підтримав клопотання, викладене у відзиві на позовну заяву, поданому 24.10.2016 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі № 910/16367/16 до вирішення пов'язаних з нею судової справою № 917/1651/16 та кримінального провадження № 12016170300000755, яке здійснюється Слідчим управлінням ГУ НП України в Полтавській області за заявою відповідача щодо незаконного привласнення позивачем товару та його подальшої розтрати.

На думку відповідача, розгляд справи № 910/16367/16 є неможливим до вирішення згаданих судової справи № 917/1651/16 та кримінального провадження № 12016170300000755, які повинні встановити право власності відповідача на товар, факт незаконного привласнення та протиправної розтрати такого товару позивачем та, як наслідок, недобросовісність та протиправність дій позивача. Рішення у згаданих судовій справі та кримінальному провадженні, як вважає відповідач, матимуть преюдиціальну силу для вирішенні даної судової справи.

В судовому засіданні 07.11.2016 судом розглянуте та відхилене зазначене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі як безпідставне з огляду на таке.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом , а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно частини 2 наведеної статті господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Отже, зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаного з нею кримінального провадження № 12016170300000755 є неправомірним, оскільки відповідна підстава не встановлена статтею 79 ГПК України для зупинення провадження у справі.

Водночас, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі № 910/16367/16 до вирішення судової справи № 917/1651/16.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18, вбачається, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (абз. 2, 3, 4 п. 3.16 наведеної постанови Пленуму ВГСУ).

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі Господарського суду міста Києва № 910/16367/16, є вимога позивача (ПП "Імені Калашника") до відповідача (ТОВ "Агросток Україна") про визнання інформації у листі № 522 від 03.08.2016 відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП "Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної недостовірною та зобов'язання відповідача спростувати поширену інформацію .

Судом також встановлено, що предметом спору у справі Господарського суду Полтавської області № 910/16367/16 є вимога ТОВ "Агросток Україна" до ПП "Імені Калашника" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі втраченого майна (20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг), що становить 155000,40 грн.

Наведене свідчить про різні предмети вказаних справ, а рівно, що позови у даних справах заявлені з різних підстав та мають підтверджуватись відповідними доказами, які існували станом на час виникнення спірних правовідносин , враховуючи при цьому, що за приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

Наразі суд зазначає, що відсутність у відповідача певних доказів на підтвердження заперечень позовних вимог у даній справі та необхідність встановлення, на думку відповідача, фактів недобросовісності та протиправності дій позивача (тоді як недобросовісність та протиправність дій позивача станом на дату складання спірного листа № 522 вже стверджувалась відповідачем ) не може бути підставою для зупинення розгляду даної справи до розгляду Господарським судом Полтавської області справи № 917/1651/16.

Отже, відповідачем не доведено суду пов'язаність справ № 910/16367/16 та № 917/1651/16, а рівно неможливість вирішення даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а тому суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання відповідача про зупинення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2016 заперечував позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 24.10.2016 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.11.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Імені Калашника" (позивач) дізналось від одного із своїх контрагентів про направлення на його адресу листа відповідача № 522 від 03.08.2016 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" (далі - Лист).

Зі змісту вказаного Листа, який підписаний директором ТОВ "Агросток Україна" Ю.М.Гичка, вбачається, що його адресовано невизначеному колу "керівників, юридичних відділів, комплаєнс служб та служб безпеки контрагентів".

Лист містить, зокрема, таку інформацію:

"Цим листом висловлюємо Вам свою повагу та хочемо попередити про недобросовісні дії з боку Приватного підприємства "Імені Калашника"…

18.05.2016 року згадане ПП "Імені Калашника" незаконно, без будь-якої правової підстави привласнило належний ТОВ "Агросток Україна" товар, а саме 20 тон селітри аміачної, яку було передано на відповідальне зберігання ПП "Імені Калашника" за відповідним актом.

Після звернення ТОВ "Агросток Україна" як законного та повноправного власника товару … з вимогою повернути належний йому товар, ми отримали категоричну, проте нічим не обгрунтовану відмову ПП "Імені Калашника", яке заявило, що відтепер товар належить йому і жодних намірів його повертати у ПП "Імені Калашника" немає .

Вказаними діями недобросовісного контрагента нам було завдано лише прямих збитків на суму 160 000,00 грн.

У зв'язку з вище викладеним, з метою мінімізації ризиків господарювання, не рекомендуємо співпрацювати з ПП "Імені Калашника" як недобросовісним та ненадійним контрагентом .

У разі необхідності, готові надати для ознайомлення документи, які підтверджують протиправність дій ПП "Імені Калашника" ".

На думку позивача, вищенаведена у Листі інформація є недостовірною щодо незаконного, без будь-якої правової підстави отримання позивачем товару. Позивач стверджує, що товар був оплачений ним та отриманий на законних підставах, на підтвердження чого надав Договір купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016, укладений між ТОВ "КРВ" як продавцем та позивачем як покупцем, рахунок-фактуру № 67 від 17.05.2016, виставлений ТОВ "КРВ" позивачу, платіжне доручення № 856 від 19.05.2016 на суму 136020,00 грн. про сплату позивачем селітри згідно вказаного рахунку, накладну № 06/251 від 18.05.2016.

Позивач зазначив, що під час поставки товару він дізнався, що виконання умов наведеного договору купівлі-продажу з боку ТОВ "КРВ" відбувалось на умовах прямої поставки, тобто, продавець (ТОВ "КРВ"), одночасно купуючи товар (селітру аміачну) у ТОВ "Агросток Україна", у відповідних документах на поставку зазначив вже безпосередньо адресу підприємства позивача, як кінцевий пункт відвантаження.

Також, на думку позивача, є недостовірною наведена у Листі інформація щодо правової підстави відвантаження товару (передача товару на відповідальне зберігання позивачу). Позивач стверджує, що поставка товару відбувалась на виконання Договору купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016, укладеного між ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем. Відповідно до пункту 2 наведеного договору, його предметом є селітра аміачна виробництва України, в кількості 20 тон, запакована в мішки по 50 кг; а відповідно до п. 3 вказаного договору визначено місце передачі товару - склад покупця, розташований за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Калашники; будь-якого договору відповідального зберігання чи інших правовідносин, які б були оформлені та обліковані, позивач та відповідач не мають.

Крім того позивач зазначив, що завдання позивачем ТОВ "Агросток Україна" прямих збитків не підтверджено жодним судовим рішенням чи іншим документом, а не оплата товару відповідачу з боку покупця товару - ТОВ "КРВ" не має нічого спільного з діями ПП "Імені Калашника".

Посилаючись на подані ним докази, позивач стверджує, що зазначена у Листі інформація є недостовірною і такою, що порушує його права та його ділову репутацію.

На підтвердження розповсюдження спірної інформації у Листі саме відповідачем, позивач вказав, що вказаний лист був отриманий ним по факсу від контрагента, який, в свою чергу, отримав цей лист від відповідача. Також позивач долучив до матеріалів справи отримані від його контрагентів копії листів № 612 від 23.09.2016, № 1/1-09 від 07.09.2016, № 451 від 22.09.2016, якими відповідно директор ПП "Білоцерківська агропромислова група" Р.В.Коваленко, директор ТОВ "Техноторг-Полтава" Г.А.Тер-Вартанов, директор ТОВ "Полтрансоіл" В.І.Жиденко (останній з безпосереднім посиланням на отриманий від відповідача лист № 522 від 03.08.2016) підтвердили отримання листа відповідача з некоректними та жорсткими висловлюваннями щодо позивача, чим, як стверджує позивач, порушено його ділову репутацію.

При цьому позивач зазначив, що не може бути обізнаним з повним колом підприємств, яким були надіслані листи наведеного змісту.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Агросток Україна" (відповідача) з вимогами визнати вищезазначену інформацію недостовірною та зобов'язати відповідача спростувати таку інформацію.

Відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив наступне.

Відповідач, як постачальник, та ТОВ "КРВ" (код за ЄДРПОУ 37231483), як покупець, уклали між собою Договір поставки мінеральних добрив № 205-АС від 18.05.2016 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити (передати у власність покупця) в передбачені цим договором строки товар (мінеральні добрива (агохімікати)).

У Специфікації до Договору поставки сторони погодили, зокрема, найменування та кількість товару, що поставляється (селітра аміачна, 50 т), місце поставки товару (Полтавська обл., Полтавський район, с. Калашники), строк оплати товару (по факту поставки).

На виконання умов Договору поставки, відповідач 18.05.2016 через перевізника ФОП ОСОБА_7 (надалі - перевізник) поставив товар за вказаною у Специфікації адресою (Полтавська обл., Полтавський район, с. Калашники), проте жодних представників ТОВ "КРВ" для прийняття товару за вказаною адресою не виявилось. Натомість для приймання товару з'явились представники позивача, які стверджувати, що товар належить позивачу, оскільки останній оплатив його вартість ТОВ "КРВ".

Оскільки жодних платежів за товар як від позивача, так і від ТОВ "КРВ" відповідач не отримував, жодних обставин та фактів, які б свідчили про перехід права власності на товар від відповідача до будь-яких інших осіб не існувало, то відповідач вважав, що ТОВ "КРВ" не мало права розпоряджатись товаром, в т.ч. не мало права його продавати чи іншим способом відчужувати на користь позивача чи будь-яких інших осіб, в свою чергу, позивач не міг отримати права власності на товар від ТОВ "КРВ". Відповідач вирішив повернути свій товар, проте співробітники позивача перешкоджали та викликали поліцію.

На вимогу слідчого СВ Полтавського РВП відповідач змушений був передати товар на відповідальне зберігання позивачу, про що представником відповідача Больбухом Б.Г. та представником позивача Макаренком В.В. було складено акт відповідального зберігання від 19.05.2016, а товар було поміщено в приміщення, розміщене на території позивача, яке було зачинене та опечатане. З огляду на наведене відповідач вважає, що товар вибув з його володіння проти його волі.

Втім після отримання відповідачем довідки №Б-309 від 01.06.2016, виданої Слідчим відділом Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, відповідач не зміг отримати спірний товар у зв'язку з відмовою позивача його повертати.

З метою захисту свого порушеного права власності на товар, відповідач звернувся з позовом до Господарського суду Полтавської області, відповідно до якого просив витребувати товар з незаконного володіння Позивача.

На підставі згаданого позову Господарським судом Полтавської області було порушено провадження у справі № 917/1142/16, в процесі розгляду якої судом було встановлено, що товар позивачем був використаний в процесі його господарської діяльності 26.07.2016, а відтак повністю втрачений, у зв'язку з чим припинено провадження у справі № 917/1142/16 ухвалою від 30.09.2016 за відсутністю предмету спору.

Окрім того, Слідчим управлінням ГУ НП України в Полтавській області за заявою відповідача щодо незаконного привласнення позивачем товару та його подальшої розтрати здійснюється кримінальне провадження № 12016170300000755.

Подану позивачем позовну заяву відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою, оскільки: позивачем не доведено факт відправки листа № 522 від 03.08.2016 саме відповідачем; інформація, яка міститься у листі № 522 від 03.08.2016, не є недостовірною, оскільки позивачем не надано жодного документа, підписаного ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем (видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо), які б підтверджували факт передачі товару від ТОВ "КРВ" до позивача.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як зазначено у статті 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обв'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до частини першої наведеної статті ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7 статті 277 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі стало надіслання контрагентам позивача листа № 522 від 03.08.2016 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника", в якому, станом на час складання цього листа - 03.08.2016 стверджувалось, зокрема, про "недобросовісні дії " ПП "Імені Калашника", яке 18.05.2016 "незаконно, без будь-якої правової підстави привласнило належний ТОВ "Агросток Україна" товар, а саме 20 тон селітри аміачної, яку було передано на відповідальне зберігання ПП "Імені Калашника" за відповідним актом", що "вказаними діями недобросовісного конкурента нам було завдано лише прямих збитків на суму 160000,00 грн.", у зв'язку з чим "не рекомендуємо співпрацювати з ПП "Імені Калашника" як недобросовісним та ненадійним контрагентом".

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 (в чинній редакції) визначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, поширення її в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Матеріалами справи, а саме копією листа № 522 від 03.08.2016 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" підтверджується факт поширення цього листа із наведеною у ньому спірною інформацією шляхом передачі його по факсу невизначеному колу "керівників, юридичних відділів, комплаєнс служб та служб безпеки контрагентів". При цьому матеріали справи містять докази отримання вказаного листа щонайменше однією особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтрансоіл" (ідентифікаційний код 37863008), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтрансоіл" № 451 від 22.09.2016.

Судом встановлено, що вказаний Лист підписано директором ТОВ "Агросток Україна" Ю.М.Гичка, а отже, посадовою особою відповідача. При цьому інформація стосовно того, що керівником відповідача - ТОВ "Агросток Україна" є Ю.М.Гичка (як станом на час складання Листа, так і станом на час розгляду спору по суті), підтверджується наявними в матеріалах справи даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом також встановлено, що у верхній частині Листа міститься найменування, місцезнаходження, телефон/факс, ідентифікаційний код ТОВ "Агросток Україна" , 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Підвисоцького Професора, буд. 6-В, телефон/факс - (044) 495-27-69, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36086758). Водночас, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на спростування факту відправлення спірного Листа з його факсового номеру.

З огляду на наведене, підставним є висновок про поширення спірної інформації саме відповідачем, тоді як доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що позивачем не доведено факт відправки листа № 522 від 03.08.2016 саме відповідачем, суд відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судом також встановлено, що спірна інформація (саме та інформація із загального змісту Листа, яка виділена по тексту цього Листа та наведена позивачем на стор. 2 позовної заяви), яка була поширена відповідачем у Листі, стосується саме Приватного підприємства "Імені Калашника" (позивача).

Крім того, наявні в матеріалах справи докази, а саме: Договір купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016, укладений між ТОВ "КРВ" як продавцем та позивачем як покупцем, рахунок-фактура № 67 від 17.05.2016, виставлений ТОВ "КРВ" позивачу на оплату спірного товару, платіжне доручення № 856 від 19.05.2016 на суму 136020,00 грн., яке підтверджує здійснення позивачем оплати спірного товару (селітри) згідно рахунку № 67 від 17.05.2016 на рахунок ТОВ "КРВ", накладна № 06/251 від 18.05.2016, - свідчать, що поширена відповідачем спірна інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності.

Зокрема, наведені докази підтверджують отримання позивачем спірного товару за наявності правової підстави - вищенаведеного Договору купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016 та з огляду на оплату позивачем спірного товару в сумі 136020,00 грн. на рахунок продавця цього товару, а отже, спірний товар отримано позивачем законно.

Наразі, доводи відповідача, викладені у позовній заяві, про те, що позивачем не надано жодного документа, підписаного ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем (видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо), які б підтверджували факт передачі товару від ТОВ "КРВ" до позивача, то такі доводи спростовуються, зокрема, умовами укладеного між позивачем та ТОВ "КРВ" Договору купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016. Так, відповідно до п. 3.1 Договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару/оплати /, що оформлюється видатковою накладено/ актом приймання-передачі.

Отже, сторони наведеного договору передбачили перехід права власності на товар в момент передачі товару/ оплати , водночас, договір не містить умови про те, що саме ТОВ "КРВ" буде здійснювати передачу спірного товару. Як зазначалось, факт оплати спірного товару позивачем на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням № 856 від 19.05.2016, а наявні в матеріалах справі накладна № 06/251 від 18.05.2016 та товарно-транспортна накладена № Р0001650 від 18.05.2016 підтверджують, що спірний товар перевозився ФОП ОСОБА_7, а вантажоодержувачем цього товару є ТОВ "КРВ". При цьому суд відзначає, що правовідносини між відповідачем та ТОВ "КРВ" на підставі Договору поставки мінеральних добрив № 205-АС від 18.05.2016, в тому числі стосовно здійснення ТОВ "КРВ" оплати відповідачу за товар, не є предметом розгляду даного спору, який виник між позивачем та відповідачем стосовно визнання поширеної відповідачем спірної інформації недостовірною та спростування такої інформації .

Відповідно до абз. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво , тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Суд вважає за необхідне також зазначити, що повідомлення відповідачем у Листі про те, що спірний товар "передано на відповідальне зберігання ПП "Імені Калашника" за відповідним актом", за відсутності при цьому у Листі іншої інформації про причини такої "передачі на відповідальне зберігання ПП "Імені Калашника" за відповідним актом" (відповідні обставини щодо неявки ТОВ "КРВ" для прийняття товару в с. Калашники, Полтавського району, Полтавської області, які відповідач наводить у відзиві на позовну заяву) фактично свідчать про неповноту викладених відповідачем відомостей та, в свою чергу, свідчать про недостовірність спірної інформації.

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження (тобто судження без посилання на конкретні відомості) не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Здійснивши аналіз спірної інформації, господарський суд дійшов висновку, що відповідач наводить саме фактичну інформацію, правдивість якої може бути підтверджена або спростована.

В свою чергу, оскільки позивачем доведено суду, що спірна інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, судом досліджено, чи призвело поширення спірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вбачається таке: чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно частини 2 статті 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

З урахуванням наведених норм та у зв'язку з доведенням факту повідомлення відповідачем у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" недостовірної інформації відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП "Імені Калашника", тобто такої, яка не відповідає дійсності, суд дійшов висновку, що поширення відповідачем зазначеної інформації є порушенням особистих немайнових прав позивача. При цьому суд погоджується з доводами позивача, що поширена відповідачем недостовірна інформація навіть одній особі завдає шкоди діловій репутації позивача. Водночас, наявні в матеріалах листи контрагентів позивача (лист ПП "Білоцерківська агропромислова група" № 612 від 23.09.2016, лист ТОВ "Техноторг-Полтава" № 1/1-09 від 07.09.2016, лист ТОВ "Полтрансоіл" № 451 від 22.09.2016) свідчать про завдану діловій репутації позивача шкоду.

Таким чином, судом по матеріалам справи встановлено сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення щодо поширення відповідачем у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" недостовірної інформації відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП "Імені Калашника", яка стосується саме позивача та порушує особисті немайнові права останнього.

В свою чергу, сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення є підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії, про що зазначається у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1.

Виходячи із вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання інформації, яка поширена необмеженій кількості контрагентів Приватного підприємства "Імені Калашника" Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП "Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної - недостовірною, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до норм частин 4, 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена .

Згідно абз. 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1, якщо суд ухвалює рішення, зокрема, про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення , включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" спростувати поширену у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" інформацію, шляхом направлення контрагентам Приватного підприємства "Імені Калашника" відповідного листа з посиланням в ньому на недостовірність інформації, що містив лист від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" з зазначенням рішення господарського суду, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2756,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати інформацію, яка поширена необмеженій кількості контрагентів Приватного підприємства "Імені Калашника" (38753, Полтавська обл., Полтавський район, село Калашники, вул. Лобача, будинок 20 А; ідентифікаційний код 03769669) Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, будинок 6-В; ідентифікаційний код 36086578) у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП "Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної - недостовірною.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, будинок 6-В; ідентифікаційний код 36086578) спростувати поширену у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" інформацію, шляхом направлення контрагентам Приватного підприємства "Імені Калашника" (38753, Полтавська обл., Полтавський район, село Калашники, вул. Лобача, будинок 20 А; ідентифікаційний код 03769669) відповідного листа з посиланням в ньому на недостовірність інформації, що містив лист від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП "Імені Калашника" з зазначенням в ньому рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/16367/16.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, будинок 6-В; ідентифікаційний код 36086578) на користь контрагентів Приватного підприємства "Імені Калашника" (38753, Полтавська обл., Полтавський район, село Калашники, вул. Лобача, будинок 20 А; ідентифікаційний код 03769669) 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.) судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.2016

Суддя Гумега О.В.