Постанова

від 21.02.2017 по справі 910/16367/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа№ 910/16367/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко Н.О. - довіреність б/н від 03.06.2016.

від відповідача: Вінокуров В.О. - довіреність № 30/09-16 від 30.09.2016.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросток Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року

у справі № 910/16367/16 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватного підприємства „Імені Калашника"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросток Україна"

про захист ділової репутації

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року позов задоволено повністю. Визнано інформацію, яка поширена необмеженій кількості контрагентів ПП „Імені Калашника" ТОВ „Агросток Україна" у листі від 03.08.2016 року № 522 „Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП „Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної - недостовірною. Зобов'язано ТОВ „Агросток Україна" спростувати поширену у листі від 03.08.2016 року № 522 „Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" інформацію, шляхом направлення контрагентам ПП „Імені Калашника" відповідного листа з посиланням в ньому на недостовірність інформації, що містив лист від 03.08.2016 року № 522 „Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" з зазначенням в ньому рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/16367/16.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Агросток Україна" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року, зупинити провадження у справі № 910/16367/16 до вирішення пов'язаної з нею судової справи № 917/1651/16 та після вирішення судової справи № 917/1651/16 відмовити у задоволенні позову ПП „Імені Калашника" повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ „Агросток Україна" у справі № 910/16367/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2017 року за участю повноважних представників сторін.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання простить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 21.02.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України

У зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці та судді Пантелієнка В.О. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.02.2017 року для розгляду справи № 910/16367/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Чорна Л.В.

Ухвалою суду від 21.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ „Агросток Україна" прийнято до провадження.

Розглянувши в судовому засідання клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 910/16367/16 до вирішення пов'язаної з нею судової справи № 917/1651/16, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 910/16367/16 до вирішення пов'язаних з нею судової справою № 917/1651/16 та кримінального провадження № 12016170300000755, яке здійснюється Слідчим управлінням ГУ НП України в Полтавській області за заявою відповідача щодо незаконного привласнення позивачем товару та його подальшої розтрати.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач зазначав, що розгляд справи № 910/16367/16 є неможливим до вирішення згаданих судової справи № 917/1651/16 та кримінального провадження № 12016170300000755, які повинні встановити право власності відповідача на товар, факт незаконного привласнення та протиправної розтрати такого товару позивачем та, як наслідок, недобросовісність та протиправність дій позивача. Рішення у згаданих судовій справі та кримінальному провадженні, як вважає відповідач, матимуть преюдиціальну силу для вирішенні даної судової справи.

Приписами ст. 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно частини 2 наведеної статті господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаного з нею кримінального провадження № 12016170300000755 є неправомірним, оскільки відповідна підстава не встановлена ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у справі.

Крім того, на думку судової колегії, відсутні підстави і для зупинення провадження у даній справі № 910/16367/16 до вирішення судової справи № 917/1651/16, оскільки, як вбачається з роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (абз. 2, 3, 4 п. 3.16 наведеної постанови Пленуму ВГСУ).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами, предметом спору у даній справі господарського суду міста Києва № 910/16367/16, є вимога позивача (ПП „Імені Калашника") до відповідача (ТОВ „Агросток Україна") про визнання інформації у листі № 522 від 03.08.2016 щодо недобросовісності та ненадійності контрагента ПП „Імені Калашника" та його протиправних дій відносно привласнення товару - 20 тон селітри аміачної недостовірною та зобов'язання відповідача спростувати поширену інформацію.

Крім того, колегією суддів встановлено, що предметом спору у справі господарського суду Полтавської області № 917/1651/16 є вимога ТОВ „Агросток Україна" до ПП „Імені Калашника" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі втраченого майна (20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг), що становить 155000,40 грн.

Вказані вище обставини свідчать про різні предмети вказаних справ, а відтак, позови у даних справах заявлені з різних підстав та мають підтверджуватись відповідними доказами, які існували станом на час виникнення спірних правовідносин, враховуючи при цьому, що за приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено пов'язаність справ № 910/16367/16 та № 917/1651/16 щодо неможливості вирішення даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, то на думку судової колегії, відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з підстав зазначених у поданій скарзі, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року та відмовити у задоволенні позову ПП „Імені Калашника" повністю.

Позивач в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року - без змін.

21.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Агросток Україна" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП „Імені Калашника" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Агросток Україна" про захист ділової репутації та просило суд визнати інформацію, яка поширена необмеженій кількості контрагентів ПП „Імені Калашника" ТОВ „Агросток Україна" у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП „Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної - недостовірною; зобов'язати ТОВ „Агросток Україна" спростувати поширену інформацію, шляхом направлення контрагентам ПП „Імені Калашника" відповідного листа з посиланням в ньому на недостовірність інформації, що містив лист від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" з зазначенням в ньому відповідного рішення господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що дізнався від одного із своїх контрагентів про направлення на його адресу листа відповідача № 522 від 03.08.2016 року "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника", який, на його думку, містить недостовірну інформацію щодо природи взаємовідносин сторін, а інформація, що викладена в ньому є недостовірною, образливою та такою, що спрямована на знищення ділової репутації позивача. При цьому на підтвердження наявності у нього прав на спірний товар (20 тон аміачної селітри) позивач додав до позовної заяви Договір купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016 року, укладений між ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем, рахунок-фактуру № 67 від 17.05.2016 року, виставлений ТОВ "КРВ" позивачу, платіжне доручення 856 від 19.05.2016 року на суму 136 020,00 грн. оплати селітри згідно вказаного рахунку, накладну № 06/251 від 18.05.2016 року.

Крім того, позивач вважає, що дії відповідача щодо направлення всім можливим суб'єктам вищенаведеного листа з посиланням на незаконність отримання позивачем селітри та протиправність дій позивача, створюють для підприємства позивача несприятливі наслідки.

За результатами розгляду заявлених позовних вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року позов задоволено повністю. Визнано інформацію, яка поширена необмеженій кількості контрагентів ПП „Імені Калашника" ТОВ „Агросток Україна" у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП „Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної - недостовірною. Зобов'язано ТОВ „Агросток Україна" спростувати поширену у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" інформацію, шляхом направлення контрагентам Приватного підприємства „Імені Калашника" відповідного листа з посиланням в ньому на недостовірність інформації, що містив лист від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" з зазначенням в ньому рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/16367/16.

Скаржник з даним рішенням не погоджується та в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

На думку апелянта, позивачем не доведено факт відправки листа № 522 від 03.08.2016 року саме відповідачем, так як жодних доказів розсилання вказаного листа саме відповідачем позивачем не надано, рівно як і не вказано, кому саме і яким чином такий лист був надісланий; інформація, яка міститься у листі № 522 від 03.08.2016, не є недостовірною, так як позивачем не надано жодного документа, підписаного ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем, (видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо), які б підтверджували факт передачі товару від ТОВ "КРВ" до позивача.

За статтею 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач спірний товар у власність не набув.

Разом з тим, спірний товар на вимогу слідчого СВ Полтавського РВП був переданий відповідачем на відповідальне зберігання позивачу, про що було складено акт відповідального зберігання від 19.05.2016 року, товар було переміщено в комору № 5, розміщену на території позивача, вказане приміщення було опечатане, втім після отримання відповідачем довідки №Б-309 від 01.06.2016 року, виданої Слідчим відділом Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, відповідач не зміг отримати спірний товар, у зв'язку з відмовою позивача його повертати.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Імені Калашника" (надалі по тексту - позивач) дізналось від одного із своїх контрагентів про направлення на його адресу листа відповідача № 522 від 03.08.2016 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" (далі - Лист).

Зі змісту вказаного Листа, який підписаний директором ТОВ „Агросток Україна" (надалі по тексту - відповідач) ОСОБА_4, вбачається, що його адресовано невизначеному колу "керівників, юридичних відділів, комплаєнс служб та служб безпеки контрагентів".

Лист містив, зокрема, таку інформацію: "Цим листом висловлюємо Вам свою повагу та хочемо попередити про недобросовісні дії з боку Приватного підприємства „Імені Калашника"… 18.05.2016 року згадане ПП „Імені Калашника" незаконно, без будь-якої правової підстави привласнило належний ТОВ „Агросток Україна" товар, а саме 20 тон селітри аміачної, яку було передано на відповідальне зберігання ПП „Імені Калашника" за відповідним актом. Після звернення ТОВ „Агросток Україна" як законного та повноправного власника товару … з вимогою повернути належний йому товар, ми отримали категоричну, проте нічим не обгрунтовану відмову ПП „Імені Калашника", яке заявило, що відтепер товар належить йому і жодних намірів його повертати у ПП „Імені Калашника" немає. Вказаними діями недобросовісного контрагента нам було завдано лише прямих збитків на суму 160 000,00 грн. У зв'язку з вище викладеним, з метою мінімізації ризиків господарювання, не рекомендуємо співпрацювати з ПП „Імені Калашника" як недобросовісним та ненадійним контрагентом. У разі необхідності, готові надати для ознайомлення документи, які підтверджують протиправність дій ПП „Імені Калашника"."

На думку позивача, вищенаведена у Листі інформація є недостовірною щодо незаконного та без будь-якої правової підстави отримання позивачем товару. Позивач стверджує, що товар був оплачений ним та отриманий на законних підставах, на підтвердження чого надав Договір купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016 року, укладений між ТОВ "КРВ" як продавцем та позивачем як покупцем, рахунок-фактуру № 67 від 17.05.2016 року, виставлений ТОВ "КРВ" позивачу, платіжне доручення № 856 від 19.05.2016 року на суму 136 020,00 грн. про сплату позивачем селітри згідно вказаного рахунку та накладну № 06/251 від 18.05.2016 року.

Позивач також зазначив, що під час поставки товару він дізнався, що виконання умов наведеного договору купівлі-продажу з боку ТОВ "КРВ" відбувалось на умовах прямої поставки, тобто, продавець (ТОВ "КРВ"), одночасно купуючи товар (селітру аміачну) у ТОВ „Агросток Україна", у відповідних документах на поставку зазначив вже безпосередньо адресу підприємства позивача, як кінцевий пункт відвантаження.

Крім того, на думку позивача, є недостовірною наведена у Листі інформація щодо правової підстави відвантаження товару (передача товару на відповідальне зберігання позивачу). Позивач стверджує, що поставка товару відбувалась на виконання Договору купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016 року, укладеного між ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем. Відповідно до пункту 2 наведеного договору, його предметом є селітра аміачна виробництва України, в кількості 20 тон, запакована в мішки по 50 кг; а відповідно до п. 3 вказаного договору визначено місце передачі товару - склад покупця, розташований за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Калашники; будь-якого договору відповідального зберігання чи інших правовідносин, які б були оформлені та обліковані, позивач та відповідач не мають.

Крім того позивач зазначив, що завдання позивачем ТОВ „Агросток Україна" прямих збитків не підтверджено жодним судовим рішенням чи іншим документом, а не оплата товару відповідачу з боку покупця товару - ТОВ "КРВ" не має нічого спільного з діями ПП „Імені Калашника".

Посилаючись на подані ним докази, позивач стверджує, що зазначена у Листі інформація є недостовірною і такою, що порушує його права та його ділову репутацію.

На підтвердження розповсюдження спірної інформації у Листі саме відповідачем, позивач вказав, що вказаний лист був отриманий ним по факсу від контрагента, який, в свою чергу, отримав цей лист від відповідача. Також позивач долучив до матеріалів справи отримані від його контрагентів копії листів № 612 від 23.09.2016, № 1/1-09 від 07.09.2016, № 451 від 22.09.2016, якими відповідно директор ПП "Білоцерківська агропромислова група" ОСОБА_5, директор ТОВ "Техноторг-Полтава" ОСОБА_6, директор ТОВ "Полтрансоіл" ОСОБА_7 (останній з безпосереднім посиланням на отриманий від відповідача лист № 522 від 03.08.2016) підтвердили отримання листа відповідача з некоректними та жорсткими висловлюваннями щодо позивача, чим, як стверджує позивач, порушено його ділову репутацію.

При цьому, позивач зазначив, що не може бути обізнаним з повним колом підприємств, яким були надіслані листи наведеного змісту, а тому звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Агросток Україна" (відповідача) з вимогами визнати вищезазначену інформацію недостовірною та зобов'язати відповідача спростувати таку інформацію.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач пояснив, що він, як постачальник, та ТОВ "КРВ", як покупець, уклали між собою Договір поставки мінеральних добрив № 205-АС від 18.05.2016 року (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити (передати у власність покупця) в передбачені цим договором строки товар (мінеральні добрива (агохімікати)).

У Специфікації до Договору поставки сторони погодили, зокрема, найменування та кількість товару, що поставляється (селітра аміачна, 50 т), місце поставки товару (Полтавська обл., Полтавський район, с. Калашники), строк оплати товару (по факту поставки).

На виконання умов Договору поставки, відповідач 18.05.2016 року через перевізника ФОП ОСОБА_8 (надалі - перевізник) поставив товар за вказаною у Специфікації адресою (Полтавська обл., Полтавський район, с. Калашники), проте жодних представників ТОВ "КРВ" для прийняття товару за вказаною адресою не виявилось. Натомість для приймання товару з'явились представники позивача, які стверджувати, що товар належить позивачу, оскільки останній оплатив його вартість ТОВ "КРВ".

Оскільки жодних платежів за товар як від позивача, так і від ТОВ "КРВ" відповідач не отримував, жодних обставин та фактів, які б свідчили про перехід права власності на товар від відповідача до будь-яких інших осіб не існувало, то відповідач вважав, що ТОВ "КРВ" не мало права розпоряджатись товаром, в т.ч. не мало права його продавати чи іншим способом відчужувати на користь позивача чи будь-яких інших осіб, в свою чергу, позивач не міг отримати права власності на товар від ТОВ "КРВ". Відповідач вирішив повернути свій товар, проте співробітники позивача перешкоджали та викликали поліцію.

На вимогу слідчого СВ Полтавського РВП відповідач змушений був передати товар на відповідальне зберігання позивачу, про що представником відповідача ОСОБА_9 та представником позивача ОСОБА_10 було складено акт відповідального зберігання від 19.05.2016 року, а товар було поміщено в приміщення, розміщене на території позивача, яке було зачинене та опечатане. З огляду на наведене відповідач вважає, що товар вибув з його володіння проти його волі.

Втім після отримання відповідачем довідки №Б-309 від 01.06.2016 року, виданої Слідчим відділом Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, відповідач не зміг отримати спірний товар у зв'язку з відмовою позивача його повертати.

З метою захисту свого порушеного права власності на товар, відповідач звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області, відповідно до якого просив витребувати товар з незаконного володіння позивача.

На підставі вищезазначеного позову господарським судом Полтавської області було порушено провадження у справі № 917/1142/16, в процесі розгляду якої судом було встановлено, що товар позивачем був використаний в процесі його господарської діяльності 26.07.2016 року, а відтак повністю втрачений, у зв'язку з чим припинено провадження у справі № 917/1142/16 ухвалою від 30.09.2016 року за відсутністю предмету спору.

Крім того, Слідчим управлінням ГУ НП України в Полтавській області за заявою відповідача щодо незаконного привласнення позивачем товару та його подальшої розтрати здійснюється кримінальне провадження № 12016170300000755.

Подану позивачем позовну заяву відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою, оскільки: позивачем не доведено факт відправки листа № 522 від 03.08.2016 саме відповідачем; інформація, яка міститься у листі № 522 від 03.08.2016, не є недостовірною, оскільки позивачем не надано жодного документа, підписаного ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем (видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо), які б підтверджували факт передачі товару від ТОВ "КРВ" до позивача.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Приписами ст. 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно з ч. 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Положеннями ст. 34 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обв'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до частини першої наведеної статті ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7 статті 277 ЦК України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, причиною виникнення спору у даній справі стало надіслання контрагентам позивача листа № 522 від 03.08.2016 року "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника", в якому, станом на час складання цього листа - 03.08.2016 стверджувалось, зокрема, про "недобросовісні дії " ПП „Імені Калашника", яке 18.05.2016 року "незаконно, без будь-якої правової підстави привласнило належний ТОВ „Агросток Україна" товар, а саме 20 тон селітри аміачної, яку було передано на відповідальне зберігання ПП „Імені Калашника" за відповідним актом", що "вказаними діями недобросовісного конкурента нам було завдано лише прямих збитків на суму 160 000,00 грн.", у зв'язку з чим "не рекомендуємо співпрацювати з ПП „Імені Калашника" як недобросовісним та ненадійним контрагентом".

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 (в чинній редакції) визначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, поширення її в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа № 522 від 03.08.2016 року "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" підтверджується факт поширення цього листа із наведеною у ньому спірною інформацією шляхом передачі його по факсу невизначеному колу "керівників, юридичних відділів, комплаєнс служб та служб безпеки контрагентів".

При цьому, матеріали справи містять докази отримання вказаного листа щонайменше однією особою - ТОВ "Полтрансоіл", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа ТОВ "Полтрансоіл" № 451 від 22.09.2016 року.

Колегією суддів встановлено, що вказаний Лист підписано директором ТОВ „Агросток Україна" ОСОБА_4, а отже, посадовою особою відповідача. При цьому інформація стосовно того, що керівником відповідача - ТОВ „Агросток Україна" є ОСОБА_4 (як станом на час складання Листа, так і станом на час розгляду спору по суті та перегляду справи апеляційним судом), підтверджується наявними в матеріалах справи даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Апеляційним судом також встановлено, що у верхній частині Листа міститься найменування, місцезнаходження, телефон/факс, ідентифікаційний код ТОВ „Агросток Україна", 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Підвисоцького Професора, буд. 6-В, телефон/факс - (044) 495-27-69, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36086758).

Водночас, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на спростування факту відправлення спірного Листа з його факсового номеру. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку щодо поширення спірної інформації саме відповідачем, тоді як доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі стосовно того, що позивачем не доведено факт відправки листа № 522 від 03.08.2016 року саме відповідачем, судова колегія відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, колегією суддів встановлено, що спірна інформація (саме та інформація із загального змісту Листа, яка виділена по тексту цього Листа та наведена позивачем у поданій позовній заяві), яка була поширена відповідачем у Листі, стосується саме позивача - ПП „Імені Калашника".

При цьому, апеляційним судом відзначається, що наявні в матеріалах справи докази, а саме, Договір купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016 року, укладений між ТОВ "КРВ" як продавцем та позивачем як покупцем, рахунок-фактура № 67 від 17.05.2016 року, виставлений ТОВ "КРВ" позивачу на оплату спірного товару, платіжне доручення № 856 від 19.05.2016 року на суму 136 020,00 грн., яке підтверджує здійснення позивачем оплати спірного товару (селітри) згідно рахунку № 67 від 17.05.2016 року на рахунок ТОВ "КРВ", накладна № 06/251 від 18.05.2016 року, - свідчать, що поширена відповідачем спірна інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності.

Зокрема, наведені докази підтверджують отримання позивачем спірного товару за наявності правової підстави - вищенаведеного Договору купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016 року та з огляду на оплату позивачем спірного товару в сумі 136 020,00 грн. на рахунок продавця цього товару, а отже, спірний товар отримано позивачем законно.

Доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі щодо ненадання позивачем жодного документа, підписаного ТОВ "КРВ", як продавцем, та позивачем, як покупцем (видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо), які б підтверджували факт передачі товару від ТОВ "КРВ" до позивача, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, умовами укладеного між позивачем та ТОВ "КРВ" Договору купівлі-продажу № 64/1 від 17.05.2016 року, відповідно до умов якого, перехід права власності відбувається в момент передачі товару/оплати/, що оформлюється видатковою накладено/ актом приймання-передачі (п. 3.1 Договору), а відтак, сторони наведеного договору передбачили перехід права власності на товар в момент передачі товару/ оплати, водночас, договір не містить умови про те, що саме ТОВ "КРВ" буде здійснювати передачу спірного товару. Як зазначалось, факт оплати спірного товару позивачем на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням № 856 від 19.05.2016 року, а наявні в матеріалах справі накладна № 06/251 від 18.05.2016 року та товарно-транспортна накладена № Р0001650 від 18.05.2016 року підтверджують, що спірний товар перевозився ФОП ОСОБА_8, а вантажоодержувачем цього товару є ТОВ "КРВ". При цьому, колегія суддів відзначається, що правовідносини між відповідачем та ТОВ "КРВ" на підставі Договору поставки мінеральних добрив № 205-АС від 18.05.2016 року, в тому числі стосовно здійснення ТОВ "КРВ" оплати відповідачу за товар, не є предметом розгляду даного спору, який виник між позивачем та відповідачем стосовно визнання поширеної відповідачем спірної інформації недостовірною та спростування такої інформації.

Відповідно до абз. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Колегія суддів також вважає, що повідомлення відповідачем у Листі про те, що спірний товар "передано на відповідальне зберігання ПП „Імені Калашника" за відповідним актом", за відсутності при цьому у Листі іншої інформації про причини такої "передачі на відповідальне зберігання ПП „Імені Калашника" за відповідним актом" (відповідні обставини щодо неявки ТОВ "КРВ" для прийняття товару в с. Калашники, Полтавського району, Полтавської області, які відповідач наводить у відзиві на позовну заяву) фактично свідчать про неповноту викладених відповідачем відомостей та, в свою чергу, свідчать про недостовірність спірної інформації.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження (тобто судження без посилання на конкретні відомості) не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Проаналізувавши спірну інформації, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач наводить саме фактичну інформацію, правдивість якої може бути підтверджена або спростована.

В свою чергу, оскільки позивачем доведено судовій колегії, що спірна інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, судом досліджено, чи призвело поширення спірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вбачається таке: чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Частиною 2 статті 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

З урахуванням наведених норм та у зв'язку з доведенням факту повідомлення відповідачем у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" недостовірної інформації відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП „Імені Калашника", тобто такої, яка не відповідає дійсності, колегія суддів приходить до висновку, що поширення відповідачем зазначеної інформації є порушенням особистих немайнових прав позивача. При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що поширена відповідачем недостовірна інформація навіть одній особі завдає шкоди діловій репутації позивача. Водночас, наявні в матеріалах листи контрагентів позивача (лист ПП "Білоцерківська агропромислова група" № 612 від 23.09.2016 року, лист ТОВ "Техноторг-Полтава" № 1/1-09 від 07.09.2016 року, лист ТОВ "Полтрансоіл" № 451 від 22.09.2016 року) свідчать про завдану діловій репутації позивача шкоду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення щодо поширення відповідачем у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" недостовірної інформації відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП „Імені Калашника", яка стосується саме позивача та порушує особисті немайнові права останнього.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання інформації, яка поширена необмеженій кількості контрагентів ПП „Імені Калашника" ТОВ „Агросток Україна" у листі від 03.08.2016 року № 522 "Щодо недобросовісних дій контрагента ПП „Імені Калашника" відносно недобросовісності та ненадійності контрагента ПП „Імені Калашника" та його протиправних дій щодо привласнення товару - 20 тон селітри аміачної - недостовірною, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до норм частин 4, 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно абз. 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1, якщо суд ухвалює рішення, зокрема, про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення.

Щодо посилань скаржника на неправомірну відмову у задоволенні судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає, що в суді апеляційної інстанції було досліджено заявлене клопотання та за наслідком його розгляду відмовлено у його задоволенні через недоведеність скаржником пов'язаності справ № 910/16367/16 та № 917/1651/16 та неможливості вирішення даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року у даній справі є обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросток Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року у справі № 910/16367/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року у справі № 910/16367/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 910/16367/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

Л.В. Чорна