Рішення

від 02.11.2016 по справі 916/2271/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2016 р.Справа № 916/2271/16

За позовом : Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача : Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8";

про стягнення 233 029,10 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - довіреність № 01/11-1307 від 31.12.2015р.;

від відповідача : не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство „Теплопостачання міста ОдесиВ» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 233 029,10 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 495,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №4458 від 01.11.2016р., в результаті чого у останнього в період з грудня 2014р. по липень 2015р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016р. порушено провадження у справі №916/2271/16 із призначенням розгляду в засіданні суду 28.09.2016р. В судовому засіданні 28.08.2016р., з урахуванням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також у зв’язку із невиконанням вимог ухвали суду, було оголошено перерву до 05.10.2016р.

Судове засідання, призначене на 05.10.2016р., не відбулося, з огляду на евакуацію всіх працівників та відвідувачів суду з адміністративної будівлі, у зв'язку із проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.

Ухвалою суду від 05.10.2016р. з урахуванням вищевказаних обставин, розгляд справи призначено на 17.10.2016р. В судовому засіданні 17.10.2016р. представником відповідача було надано клопотання, в якому він просив витребувати у позивача оригінали звітів за спожиту теплову енергію за договором за періоди з 28.02.2015р. по 31.03.2015р., з 31.01.2015р. по 28.02.2015р., з 31.12.2014р. по 31.01.2015р. та з 30.11.2014р. по 31.12.2014р., оригінали договору №4458 від 01.11.2006р. та додаткових угод до нього, а також зобов’язати відповідача надати суду письмові пояснення з приводу того, підпис якої особи зроблено в графі „абонентВ» в звітах про спожиту теплову енергію ЖБК „Вимпел-8В» за періоди з 28.02.2015р. по 31.03.2015р. та з 31.01.2015р. по 28.02.2015р., на якій правовій підставі та за яких обставин було зроблено вказаний підпис (а.с.71-72).

Водночас, представником відповідача було надано клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.73-74), згідно якого останній просив суд зупинити провадження у справі № 916/2271/16 до набрання законної сили рішенням у справі № 522/18558/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ЖБК „Вимпел-8В» та КП „Теплопостачання міста ОдесиВ» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору на постачання теплової енергії № 4458 від 01.11.2006р., який розглядається Приморським районним судом м. Одеси. У засіданні суду 17.10.2016р. судом було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на те, що зазначені відповідачем документи було надано позивачем в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було залишено судом відкритим. Ухвалою суду від 17.10.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п’ятнадцять днів.

01.11.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.86-90), згідно якого останній заперечуючи проти його задоволення, вказує, зокрема, про те, що він категорично не погоджується з розрахунком позивача, з огляду на те, що в ньому не враховано всіх платежів, що були здійснені в рахунок наданих послуг. Так, зазначає, що згідно звітів по його особовому рахунку, отриманих за допомогою системи Клієнт банк, за період з грудня 2014р. по травень 2015р. відповідач сплатив позивачу в рахунок постачання теплової енергії кошти на загальну суму 344 022,40 грн. Однак, як вказує відповідач, в розрахунку вказані суми враховані лише частково на загальну суму 36 937,12 грн., відтак, зазначає, що за вказаний період у нього не лише відсутня заборгованість, а навіть наявна переплата у сумі 74 056,18 грн. Крім того, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, вказує на ненадання позивачем доказів надання послуг з теплопостачання а також доказів виставлення відповідних рахунків на їх оплату, зокрема, вказує, що у наданих позивачем до суду звітах за період з 31.10.2015р. по 28.02.2015р. та з 28.02.2015р. по 31.03.2015р.в графі „абонентВ» підписи зроблено невідомою відповідачу особою та не зазначено прізвища, ім’я та по-батькові особи, що поставила підпис.

Водночас, ЖБКВ» Вимпел-8В» у поданому відзиві вказує на укладення 01.10.2009р. з позивачем угоди про відшкодування витрат за перерахування грошових коштів, відповідно до умов якої позивач зобов’язаний відшкодовувати відповідачу витрати за перерахування грошових коштів у розмірі 2% від суми сплаченої шляхом банківського переказу та зараховувати цю суму в рахунок майбутнього споживання теплової енергії. Так, зазначає, що позивач впродовж 2014р. здійснював зарахування відповідних коштів у розмірі 2 % від сплаченої суми, що підтверджується актом звіряння розрахунків № 4458 від 15.09.2015р., у графі „сума взаємних заліківВ» якого зазначені відповідні суми. При цьому з розрахунку заборгованості за період з грудня 2014р. по травень 2016р. вбачається, що такі суми за період з грудня 2014р. по травень 2016р. позивачем враховані не були, у зв’язку із чим вважає, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути, безпідставно завищена на 6 880,45 грн.

Разом з тим, відповідач стверджує, що договір, з огляду на повідомлення ним позивача про його розірвання, починаючи з 01.01.2016р. є припиненим на підставі п. 10.4 договору, що, на його думку, свідчить про неможливість стягнення заборгованості за період з січня по липень 2016р.

У судове засідання 02.11.2016р. представник відповідача не з’явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 17.10.2016р. (а.с.78).

Натомість, 02.11.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють участь представника відповідача в судовому засіданні 02.11.2016р., та продовження строку розгляду справ на необхідний строк (а.с.105-106).

В судове засідання 02.11.2016р. з’явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Щодо поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши у судовому засіданні 02.11.2016р. клопотання представника відповідача про відкладення та продовження строку розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного .

Згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо пов’язаним з особистістю будь-якого окремого представника. Таким чином, відповідачі, які є юридичними особами, не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Зворотне підлягає доведенню в порядку ст.33 ГПК України. Крім того, права та інтереси підприємства у суді має право представляти також його керівник.

Таким чином, відповідачем в порядку ст.33 ГПК України не доведена неможливість участі у судовому засіданні іншого представника або керівника підприємства.

Крім того, за змістом ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи у випадку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу .

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, приймаючи до уваги, що строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача (а.с.77) вже було продовжено на п’ятнадцять днів, який, у відповідності до ст. 69 ГПК України, закінчується 03.11.2016р., з огляду на те, що у матеріалах справи у повному обсязі наявна позиція відповідача, суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання та продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні судом також було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 916/2271/16 до набрання законної сили рішенням у справі № 522/18558/16-ц, з огляду на його необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України В«Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.

Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.275 ГК України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли в силу укладеного між сторонами договору на постання теплової енергії № 4458 від 01.11.2016р. (а.с.11-12), згідно п.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов’язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Згідно п. 2.1 договору, теплова енергія постачається Споживачу на опалення та на гаряче водопостачання приміщень житлового будинку за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 152, корп. 3 і житлового будинку за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 152, корп. 4 в обсягах, згідно додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.2.2 та п.3.2.5 договору, Споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, що передбачені цим договором; письмово оповіщати Теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Згідно п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії визначається: на опалення розрахунковим способом.

Згідно п. 6.2-6.5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим періодом розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим. Споживач та Теплопостачальна організація щомісяця до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується проведенні наступної оплати, згідно п. 6.3

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007р.п. 10.1 договору).

Згідно п.10.4, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як вбачається з матеріалів справи, і вказане не спростовано сторонами, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, забезпечивши відповідача в період з грудня 2014р. по березень 2015р. тепловою енергією.

Разом з тим, відповідач свої зобов’язання за договором на постачання теплової енергії щодо сплати її вартості в повному обсязі не виконував належним чином, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 233 029,10 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 233 029,10 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, а вказаний розмір боргу повністю був підтверджений ним у акті звірки (а.с.44), суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОдесиВ» обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Разом з тим, посилання відповідача щодо неврахування позивачем грошових коштів на суму 344 022,40 грн. в рахунок оплати теплової енергії за період з грудня 2014р. по травень 2015р. не приймаються судом до уваги, оскільки такі твердження повністю спростовуються вищевказаним актом звіряння розрахунків № 4458 від 15.09.2015р. (а.с.44), підписаним обома сторонами.

Суд також не надає оцінку посиланням позивача на припинення договору з 1.01.2016р., оскільки вимоги заявлені про стягнення заборгованості за теплову енергію, поставлену до березня 2015р. включно.

Також не можуть бути прийняті посилання на необхідність здійснення заліку суми у розмірі 6 880,45 грн. (344 022,40 *2%) згідно угоди від 01.10.2009р., враховуючи наступне.

Згідно з п.4.1, укладеної між сторонами угоди про відшкодування витрат за перерахування грошових коштів від 01.10.2009р. (а.с.99), угода діє з дня її підписання сторонами до 30.09.2010р. і щорічно вважається продовженою на 1 рік, якщо жодна із сторін не заявить про її розірвання (припинення).

Як встановлено судом, позивачем 28.01.2015р. повідомлено відповідача про розірвання вказаної угоди (а.с.110), таким чином, вона є припиненою з 30.09.2015р.

Водночас, згідно з п.2.1 угоди, ЖБК „Вимпел-8В» при переказуванні грошових коштів через банк подає КП „Теплопостачання міста ОдесиВ» заявку на відшкодування витрат по переказуванню грошей та додає до заявки фотокопію платіжного доручення з відміткою банку.

Відповідно до п. 2.2 вказаної угоди, КП „Теплопостачання міста ОдесиВ» на протязі 10 робочих днів з моменту отримання заявки (та підтвердження надходження платежу) відшкодовує ЖБК „Вимпел-8В» витрати понесені ним при перерахуванні грошових коштів відповідно до порядку, передбаченого розділом 3 даної угоди.

Згідно ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з заявкою про зарахування суми у розмірі 6 880,45 грн. тільки 13.05.2016р. (а.с.100), тобто вже після закінчення дії угоди. При цьому доказів звернення до позивача в період її дії матеріали справи не містять.

За таких обставин, підстави для відповідного зменшення стягуваної суми у суду відсутні.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОдесиВ» , витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" (65104, м. Одеса, Київський район, Люстдорфська дорога, буд. 152, корпус ?, код ЄДРПОУ 20996409) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОдесиВ» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 233 029 /двісті тридцять три тисячі двадцять дев’ять/грн.10 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 495 /три тисячі чотириста дев’яносто п’ять/ грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 листопада 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська