Рішення

від 01.11.2016 по справі 915/754/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 915/754/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 107 від 01.07.2016 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 19/08 від 19.08.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Банк В«Київська РусьВ» ,

04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А (ідентифікаційний код 24214088),

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«С.В.-ЄвротрансВ» ,

57280, Миколаївська область, Вітовський (Жовтневий) район, с. Прибузьке, вул. Толстого, 1-А (ідентифікаційний код 36896341),

про стягнення грошових коштів у сумі 625 110,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство В«Банк В«Київська РусьВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«С.В.-ЄвротрансВ» про стягнення грошових коштів у сумі 625 110,71 грн., з яких:

- 367 000,00 грн. - заборгованість за кредитом по Кредитному договору № 54187-46.1 від 25.06.2013 року на відкриття відновлювальної кредитної лінії;

- 28 615,91 грн. - заборгованість по відсоткам;

- 91 604,78 - пеня за порушення строків оплати кредиту;

- 3 095,36 - пеня за порушення строків оплати відсотків;

- 108 737,66 грн. - 30 % річних за порушення строків оплати кредиту;

- 26 057,00 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.07.2016 року.

Ухвалою суду від 26.07.2016 року розгляд справи відкладено на 08.08.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

08.08.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2016 року.

22.08.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 06.09.2016 року.

06.09.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 13.09.2016 року. Ухвалою суду від 06.09.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

13.09.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2016 року.

29.09.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2016 року.

11.10.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 18.10.2016 року.

18.10.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2016 року.

01.11.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

У поданому суду відзиві (том 2, а.с. 3-6) зазначив наступне.

Із посиланням на ст.ст. 640, 1046, 1047, 1054 ЦК України зазначає, що кредитний договір набуває чинності з моменту фактичної передачі банком у власність позичальника грошових коштів.

При цьому, позивачем не надано доказів надання позичальнику грошових коштів, відсутні договір між банком та позичальником на відкриття банківського рахунку та заява позичальника про відкриття рахунку.

Оскільки позивачем не надані докази надання позичальнику кредитних коштів, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством В«Банк В«Київська РусьВ» (ПАТ В«Банк В«Київська РусьВ» , Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Аллюр-ТрансВ» (ТОВ В«Аллюр-ТрансВ» , Позичальник) укладений Кредитний договір № 54187-46.1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі (том 1, а.с. 8).

Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах:

Ліміт кредитної лінії - 220 000,00 грн. (п. 1.1.1 Кредитного договору)

Кінцевий термін повернення кредиту - 24.06.2016 року (п. 1.1.2 Кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитом - 23 % річних (п. 1.1.5 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитним договором Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ В«Банк В«Київська РусьВ» , МФО 319092.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.5. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався повертати кредит у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитної лінії (Додаток 1), що є невід'ємною частиною Договору, сплачувати проценти за користування Кредитом щомісячно, в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця та здійснити остаточне повернення Кредиту не пізніше 01 вересня 2016 року.

Відповідно до п. 10.1 Кредитного договору він набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє по дату повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

09.09.2013 року між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, згідно з умовами якого був збільшений ліміт кредитної лінії до 500 000,00 грн., змінений кінцевий термін повернення кредиту - до 01.09.2016 року (том 1, а.с. 12).

29.05.2014 року між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору, згідно з умовами якого з 29.05.2014 року була збільшена процентна ставка за користування кредитом до 25 % річних (том 1, а.с. 15).

13.02.2015 року між Банком, Позичальником (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«С.В.-ЄвротрансВ» (ТОВ В«С.В.-ЄвротрансВ» , Новий боржник, відповідач) укладений Договір про переведення боргу, відповідно до п. 1.1 якого у відповідності до умов цього договору та за згодою Банку Первісний боржник передає Новому боржнику всі свої боргові зобов'язання за Кредитним договором, за яким Первісний боржник є позичальником, а Банк є кредитором (том 1, а.с. 25).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору про переведення боргу від 13.02.2015 року на дату укладання цього договору розмір основного боргу за Кредитним договором становить 377 000,00 грн., розмір відсотків становить 26 278,29 грн., а всього 403 278,29 грн.

Також, відповідно до п. 1.3 Договору про переведення боргу від 13.02.2015 року до Нового боржника перейшли зобов'язання сплачувати неустойки (пені, штрафи), передбачені Кредитним договором, зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом за період з 13.02.2015 року до дати фактичного повернення кредиту в повному обсязі, в розмірі і на умовах, передбачених Кредитним договором, а також зобов'язання у випадках, передбачених Кредитним договором та/або законодавством України достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених в Основному договорі), повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Кредитного договору.

13.02.2015 року між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін № 4 до Кредитного договору, згідно з умовами якого був зменшений ліміт кредитної лінії до 377 000,00 грн. та переведений борг на підставі Договору про переведення боргу від 13.02.2015 року на Товариство з обмеженою відповідальністю В«С.В.-ЄвротрансВ» , яке набуває статус Позичальника за Кредитним договором (том 1, а.с. 20).

Відповідачем умови Кредитного договору належним чином не виконані, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

09.07.2015 року Банком на адресу відповідача була направлена вимога № 922/46.3 від 08.07.2015 року про дострокове погашення заборгованості (том 1, а.с. 30), відповідно до якої Банк повідомив відповідача про відкликання кредиту у зв'язку з порушенням строків оплати відсотків та запропонував протягом 10 днів з дня отримання вимоги здійснити повне погашення заборгованості по Кредитному договору в сумі 418 526,44 грн. відповідно до наданого розрахунку.

Зазначена вимога отримана відповідачем 13.07.2015 року (том 1, а.с. 51), проте протягом 10 днів, тобто до 23.07.2015 року заборгованість відповідачем не оплачена.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором станом на 08.07.2016 року в сумі 625 110,71 грн., з яких:

- 367 000,00 грн. - заборгованість за кредитом по Кредитному договору № 54187-46.1 від 25.06.2013 року на відкриття відновлювальної кредитної лінії;

- 28 615,91 грн. - заборгованість по відсоткам;

- 91 604,78 - пеня за порушення строків оплати кредиту;

- 3 095,36 - пеня за порушення строків оплати відсотків;

- 108 737,66 грн. - 30 % річних за порушення строків оплати кредиту;

- 26 057,00 грн. - інфляційні витрати.

Детальний розрахунок позовних вимог наявний у матеріалах справи (том 1, а.с. 26).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 9.2 Кредитного договору передбачено право Банку на відкликання кредиту. Так, у випадку порушення Позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором, Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов договору. Позичальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі Банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди Банку, інші платежі за Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

Таким чином, надіславши відповідачу вимогу № 922/46.3 від 08.07.2015 року про дострокове погашення заборгованості, Банк скористався правом, передбаченим п. 9.2 Кредитного договору, у зв'язку із чим встановив новий строк виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема до 23.07.2015 року включно..

Доказів задоволення відповідачем вимоги Банку до 23.07.2015 року суду не надано.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом по Кредитному договору № 54187-46.1 від 25.06.2013 року на відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 367 000,00 грн. та заборгованості по відсоткам у сумі 28 615,91 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати кредиту в сумі 91 604,78 грн. та пені за порушення строків оплати відсотків у сумі 3 095,36 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені на суму 367 000,00 грн. (основна заборгованість за кредитом по Кредитному договору) за період з 13.07.2015 року по 12.01.2016 року в сумі 91 604,78 грн.

Перевіривши розрахунок розміру пені за несвоєчасну сплату процентів, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.07.2015 року по 12.01.2016 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 3 095,36 грн.

Як зазначено вище, відповідач повинен був задовольнити вимогу Банку № 922/46.3 від 08.07.2015 року про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором у строк до 23.07.2016 року включно.

Оскільки у вказаний строк вимога Банку відповідачем задоволена не була, Банк має право саме з 24.07.2016 року здійснювати нарахування пені.

Враховуючи викладене, судом за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» здійснений перерахунок пені з 24.07.2016 року, в результаті якого розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 24.07.2015 року по 12.01.2016 року склав 84 968,62 грн., розмір пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 24.07.2015 року по 12.01.2016 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі склав 2 718,31 грн.

Загальний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 87 686,93 грн. (2 718,31 + 84 968,62)

Враховуючи зміст відзиву відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підтверджене фінансовими звітами за 2015-2016 роки (т. 2 а.с. 90-91; 100-106), а також, що відповіжачем не виконання зобов'язань за кредитним договором частково відбулось у зв'язку із введанням тимчасової адміністрації до банку, що зумовило не можливість контрагентів боржника, у яких відкриті рахунки в ПАТ В«Банк В«Київська РусьВ» , розрахуватись із ТОВ "С.В.-Євротранс" на суму 142623,23 грн., суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 70 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 % річних за порушення строків оплати кредиту в сумі 108 737,66 грн. та інфляційних втрат у сумі 26 057,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору у випадку порушення Позичальником строків (термінів) повернення Кредиту та/або процентів, Позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Відповідно до п. 8.6 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за договором, починаючи з дня, наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.

Перевіривши розрахунок 30 % річних, судом встановлено, що нарахування здійснено на суму основної заборгованості по Кредитному договору (367 000,00 грн.) за період з 13.07.2015 року по 07.07.2016 року.

Судом здійснено перерахунок 30 % річних за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» та встановлено, що сума 30 % річних за період з 24.07.2015 року по 07.07.2016 року складає 105 419,58 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що нарахування здійснено на суму основної заборгованості по Кредитному договору (367 000,00 грн.) за період з 13.07.2015 року по 31.05.2016 року.

Судом за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» здійснено перерахунок інфляційних втрат. При цьому, перерахунок здійснено судом за період з 01.08.2015 року по 31.05.2016 року, оскільки відповідно до положень абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Отже, інфляційні втрати за період з серпня 2015 року по травень 2016 року складають 30 051,16 грн., що більше суми інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, а тому в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 26 057,00 грн. позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів передачі Банком Позичальнику грошових коштів спростовуються матеріалами справи.

Так, при укладанні Договору про переведення боргу від 13.02.2015 року між Банком, Позичальником (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«С.В.-ЄвротрансВ» (Новий боржник) сторони у пунктах 1.2, 1.3 погодили, що на дату укладання цього договору розмір основного боргу за Кредитним договором становить 377 000,00 грн., розмір відсотків становить 26 278,29 грн., а всього 403 278,29 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні заява ТОВ В«Аллюр-ТрансВ» на відкриття поточного рахунку від 19.06.2013 року (том 2, а.с. 17), договір банківського рахунку № 54943-46 від 19.06.2013 року, укладений між Банком і Позичальником (том 2, а.с. 18-20), заяви директора ТОВ В«Аллюр-ТрансВ» на перерахунок грошових коштів та меморіальні ордери про здійснення такого перерахунку (том 2, а.с. 24-27).

Також в матеріалах справи наявні заява ТОВ В«С.В.-ЄвротрансВ» на відкриття поточного рахунку від 26.02.2014 року (том 2, а.с. 28) та договір банківського рахунку № 22622-46 від 26.02.2014 року, укладений між Банком і ТОВ В«С.В.-ЄвротрансВ» (том 2, а.с. 29-31).

Керуючись ст. ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«С.В.-ЄвротрансВ» (57280, Миколаївська область, Вітовський (Жовтневий) район, с. Прибузьке, вул. Толстого, 1-А, ідентифікаційний код 36896341) на користь Публічного акціонерного товариства В«Банк В«Київська РусьВ» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088, МФО 300001, р/р 32072103801026):

- 367 000,00 грн. (триста шістдесят сім тисяч грн. 00 коп.) - заборгованості за кредитом по Кредитному договору № 54187-46.1 від 25.06.2013 року на відкриття відновлювальної кредитної лінії;

- 28 615,91 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 91 коп.) - заборгованості по відсоткам;

- 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.) - пені за порушення строків оплати кредиту та відсотків;

- 105 419,58 грн. (сто п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять грн. 58 коп.) - 30 % річних за порушення строків оплати кредиту;

- 26 057,00 грн. (двадцять шість тисяч п'ятдесят сім грн. 00 коп.) - інфляційних витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 07.11.2016 року.

Суддя В.О. Корицька