Постанова

від 07.11.2016 по справі 826/16732/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2016 року № 826/16732/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інфоторг-М» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоторг-М» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04 березня 2015 року №0000102204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків Акта перевірки від 09 лютого 2015 р. №418/26-58-22-04-15/37593202 щодо порушення товариством приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04 березня 2015 року №0000102204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надавши суду письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Ксіон Компані" (код за ЄДРПОУ 38738177) за липень 2014 року, про що складено відповідний Акт від 09 лютого 2015року №418/26-58-22-04-15/37593202 (надалі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України. п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого ним на 178512,00 грн. занижено суми податку на додану вартість за липень 2014 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04 березня 2015 року №0000102204, яким збільшено на 224205,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем на 179364,00 грн. та на 44841,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ксіон Компані», як Продавцем, укладено Договір поставки товару №10 від 25 липня 2014 року, відповідно до п. 1. якого Продавець зобов'язується продати і передати у власність Покупцю технологічне обладнання та інші товари (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Як зазначено в п. 3 зазначеного Договору поставка Товару за цим Договором здійснюється транспортом Продавця на склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 5.

А пунктом 4 Договору передбачено зокрема, що Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними Сторонами видатковими накладними. Продавець зобов'язаний надавати на кожну партію Товару такі документи: податкову накладну, рахунок-фактуру, видаткову накладну.

Як зазначено в п. 5 Договору, зокрема оплата проводиться Покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано: Податкові накладні від 28 липня 2014 року №42807 на загальну суму 280314,24 грн., у тому числі ПДВ - 46719,04 грн.; №52807 на загальну суму 338691,07 грн., у тому числі ПДВ - 56448,51 грн.; №62807 на загальну суму 265660,09 грн., у тому числі ПДВ - 44276,68 грн.; №32807 на загальну суму 191516,20 грн., у тому числі ПДВ - 31919,37 грн.; Видаткові накладні від 28 липня 2014 року №99 на загальну суму 265660,09 грн., у тому числі ПДВ - 44276,68 грн.; № 100 на загальну суму 191516,20 грн., у тому числі ПДВ - 31919,37 грн.; №101 на загальну суму 280314,24 грн., у тому числі ПДВ - 46719,04 грн.; №102 на загальну суму 338691,07 грн., у тому числі ПДВ - 56448,51 грн.; Рахунки від 28 липня 2014 року №98 на загальну суму 265660,09 грн., у тому числі ПДВ - 44276,68 грн.; №100 на загальну суму 191516,20 грн., у тому числі ПДВ - 31919,37 грн.; №101 на загальну суму 280314,24 грн., у тому числі ПДВ - 46719,04 грн.; №102 на загальну суму 338691,07 грн., у тому числі ПДВ - 56448,51 грн.

Перерахування грошових коштів на виконання зазначеного вище Договору Позивача з його контрагентом підтверджується Платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження факту подальшої реалізації Позивачем Товару, придбаного у його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксіон Компані", Позивачем надано до суду копії первинних документів, оформлених з іншими контрагентами.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно зі ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено при здійсненні яких операцій виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту, його визначення, складові та випадки, коли суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1., 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; зокрема при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження здійснення Позивачем з його контрагентами господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення правочинів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарських операцій, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідачем до суду будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання правочинів між Позивачем і його контрагентом недійсними не надано, у зв'язку з чим не доведено «безтоварності» здійснених Позивачем з його контрагентом господарських операцій, а відсутність факту їх здійснення спростовується матеріалами справи.

Відповідач в Акті, як на доказ «безтоварності» здійснених Позивачем господарських операцій, посилається на інформацію, наявну в інформаційних базах даних ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксіон Компані", а саме: кількість працюючих - 5 осіб (згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за ІІ квартал 2014 року); згідно даних АС "Податковий блок" інформація щодо основних засобів ТОВ "ТЕК-Комерс" відсутня; станом на дату перевірки стан платника податків - 0 "платник податків за основним місцем обліку".

Згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року №21-318а14 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» (далі - ТОВ) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - ДПІ), Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (далі - УДКСУ), за участю Прокуратури м. Києва, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування та зобов'язання вчинити дії, контролюючий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку. Водночас ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку і не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірки контрагентів платника податків, які були постачальниками/продавцями товарів/послуг, на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню. Таке розуміння зазначених норм права Верховний Суд України сформулював у постановах від 9 вересня 2008 року (справа № 21-500во08) та 1 червня 2010 року (справа № 21-573во10), суть якого полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд дійшов висновку щодо протиправності використання Відповідачем інформації про контрагента Позивача за ІІ квартал 2014 року, оскільки господарські операції між ними здійснювались у липні 2014 року.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат підлягає здійсненню у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми "Р" від 04 березня 2015 року №0000102204.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39471390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоторг-М" (код за ЄДРПОУ 37593202) 448 (чотириста сорок вісім) грн. 42 коп. суми судового збору, сплаченого Платіжним дорученням від 27 липня 2015 року №925.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук