Постанова

від 07.11.2016 по справі п/811/160/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року Справа № П/811/160/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Круп'яний дімВ» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Круп'яний дімВ» (далі - позивач, ТОВ В«Круп'яний дімВ» ) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 22 вересня 2015 року №0000312201, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 343891,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 171946,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 22 вересня 2015 року №0000302201, в частині нараховання суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15637,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 7819,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 22 вересня 2015 року №0000332201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81186,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 22 вересня 2015 року №000032220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4220905,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

Зокрема, позивач послався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з його контрагентами, в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки правочин, за наслідками укладення якого, позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлений ними.

Відповідач адміністративний позов не визнав у повному обсязі, свої мотиви виклав у письмових запереченнях, в яких, зокрема, наголосив, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, оскільки позивачем порушено вимоги пп.136.1.2 п.136.1 ст.136, п.138.2, 138.4,138.8, 138.10.5 ст.138, пп.139.1.9, п.139 ст.139, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток.

В судове засідання 22.08.2016 року представники сторін не прибули; представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження; проти якого не заперечував представник податкового органу (т.9,а.с.58).

На підставі відповідної ухвали від 22.08.2016 року, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю В«Круп'яний дімВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт №76/11-23-22-01/32892495 від 07.09.2015 року (т.4,а.с.66-125), в якому зафіксовано порушення позивачем пп.136.1.2 п.136.1 ст.136, п.138.2, 138.4,138.8, 138.10.5 ст.138, пп.139.1.9, п.139 ст.139 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 343891,00 грн., (за 4 квартал 2012 року) та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4220905,00 грн. (за 2012 рік - 1117239,00 грн.; за 2013 рік - 1590319,00 грн.; за 2014 рік - 1513347,00 грн.); п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 94637,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 Декларації) на загальну суму 81186,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2015 року:

- №0000312201, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 343891,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 171946,00 грн.;

- №0000302201, в частині нараховання суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15637,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 7819,00 грн.;

- №0000332201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81186,00 грн.;

- №000032220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4220905,00 грн. (т.1,а.с.29-32).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат у перевіреному періоді за господарськими операціями з контрагентами позивача, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами обставини придбання, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: "здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України , при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення В«Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському облікуВ» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування податкового кредиту позивача з його контрагентами у перевіреному періоді у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій і дослідити наявні у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи на відповідність положенням Податкового кодексу України, вимог Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Круп'яний дімВ» 18.03.2004 р. зареєстроване як юридична особа (т.1,а.с.11-25), та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є, як на думку податкового органу, нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "АСКС-Україна", ПП "Арзаміт", ПП "Леодр-плюс", ТОВ "Люкор-Агро", ТОВ "Транскорп", ТОВ "Агрокомплекс Тульний", ТОВ "ТД ОСОБА_1", ТОВ "Сити комплекс", ТОВ "Анонсер торг", ПП "Експрес-хелп", ТОВ "Топогеокад", ТОВ "Укр-еко-транзит", ПП "Кіровоградський митний термінал", ПП "Троя-гранд".

При цьому, податковий орган звертає увагу, що у позивача було недостатньо власних основних засобів, необхідних для виконання господарської діяльності (т.4,а.с.128).

Основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю В«Круп'яний дімВ» за КВЕД, зокрема серед іншого є, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) (т.4,а.с.132-134).

З метою здійснення власної господарської діяльності позивачем у перевіреному періоді укладено правочини з рядом контрагентів (ТОВ "АСКС-Україна, ПП "Арзаміт", ПП "Леодр-плюс", ТОВ "Люкор-Агро", ТОВ "Транскорп", ТОВ "Агрокомплекс Тульний", ТОВ "ТД ОСОБА_1", ТОВ "Сити комплекс", ТОВ "Анонсер торг", ПП "Експрес-хелп", ТОВ "Топогеокад", ТОВ "Укр-еко-транзит", ПП "Кіровоградський митний термінал", ПП "Троя-гранд").

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Троя-гранд" укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - кукурудзи 3 класу, пшениці 2, 3, 6 класу, ріпака 1 класу, ячміню 3 класу, а саме:

- від 31.10.2013р. №380; від 24.10.2013р. №351; від 17.10.2013р. №333; від 08.10.2013р. №299; від 07.10.2013р. №296; від 03.10.2013р. №288; від 30.09.2013р. №273,271,270; від 27.10.2013р. №269; - від 11.09.2013р. №244; від 09.09.2013р. №235; від 05.09.2013р. №232; від 04.09.2013 р.№231; від 02.09.2013р. №221; від 02.09.2013р. №220; від 21.08.2013р. №195,189; від 13.08.2013р. №180; від 09.08.2013р. №171; від 06.08.2013р. №163; від 30.07.2013р. №131; від 29.07.2013р. №130,129;від 22.07.2013р .№ 121,120; від 17.07.2013р. №112; від 16.07.2013р. №107; від 15.07.2103р. №104; від 12.07.2013р. №91; від 11.07.2013р. №79,79; від 11.07.2013р. №77; від 09.07.2013р. №63; від 05.07.2013р. №55 (т.1,а.с.159-199).

Так, позивачем у року у ПП "Троя-гранд" придбано сільськогосподарської продукції на загальну суму 2 652 533,13 грн. (звільнений від нарахування ПДВ на підставі пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України).

На посвідчення факту придбання вказаного товару позивачем надано до суду податкові накладні (т.2,а.с.17-22,47-58,65-67,81-87,100-105,120-126), видаткові накладні (т.2,а.с.6-11,23-34,59-61,68-74,88-93,106-112), рахунки (т.2,а.с.12-16,35-46,62-64,75-80,94-99,113-119), реєстри якісних показників прийнятої сільськогосподарської продукції, складські квитанції на зерно, виписки з журналів надходження зерна, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою (т.5,а.с.159-252;т.6,а.с.1-252; т.7,а.с.1-28).

На посвідчення транспортування позивачем надано, товарно-транспортні накладні (т.2,а.с.127-200).

На підтвердження розрахунку за отриманий товар позивачем надано відповідні виписки по рахунку (т.2,а.с.звор.бік 11-17,35-46,62-65,75-80,94-99,113-119).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Сити комплекс" укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - кукурудзи 3 класу, ячменю 3 класу, пшениці 2 класу, а саме:

- від 02.10.2012р. №346; від 08.10.2012р. №364; від 10.10.2012р.№376; від 11.10.2012р. №375; від 12.10.2012р.№381; від 18.10.2012р. №396; від 22.10.2012р.№401; від 23.10.2012р.№408; від 24.10.2012р.№415; від 26.10.2012 р.№ 421; від 25.10.2012р.№ 420; від 26.10.2012р.№ 423; від 29.10.2012р. №425; від 06.11.02012р. №445; від 15.11.2012р.№466; від 19.11.2012р.№ 473; від 21.11.2012р.№478; від 22.11.2012р.№481; від 23.11.2012р.№486; від 27.11.2012р.№495; від 07.12.2012р.№522; від 12.12.2012р.№ 533; від 14.12.2012р.№540; від 29.01.2013о.№570; від 27.02.2013р.№ 607; від 29.03.2013р.№632; від 29.03.2013р.№635; від 24.04.2013 р. №656;від 29.08.2012р.№194;від 31.08.2012р.№204,209,208,207; від 04.09.2012р.№ 223,від 05.09.2012р.№ 235; від 06.09.2012р.№245,249; від 07.09.2012р.№250; від 10.09.2012р.№255; від 20.09.2012р.№295; від 24.09.2012р.№309;від 24.09.2012р.№308; від 27.09.2012р.№326; від 28.09.2012р.№331 (т.1,а.с.200-243).

Так, позивачем у року у ТОВ "Сити комплекс" придбано сільськогосподарської продукції на загальну суму 3 121 674,92 грн. (звільнений від нарахування ПДВ на підставі пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України).

На посвідчення факту придбання вказаного товару позивачем надано до суду податкові накладні (т.2,а.с.203,206;т.3,а.с.1-26), видаткові накладні (т.2,а.с.201,204,207-232), рахунки (т.2,а.с.202,205,233-258), акти здачі-прийняття (т.3,а.с.27-35), реєстри якісних показників прийнятої сільськогосподарської продукції, складські квитанції на зерно, виписки з журналів надходження зерна, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою (т.5,а.с.159-252;т.6,а.с.1-252; т.7,а.с.1-28).

На посвідчення транспортування позивачем надано, товарно-транспортні накладні (т.3,а.с.36-97).

На підтвердження розрахунку за отриманий товар позивачем надано відповідні виписки по рахунку (т.2,а.с.звор.бік 205,233-258).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ТД ОСОБА_1" укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - кукурудзи 3 класу, пшениці 6 класу, а саме:

- від 08.10.2012р.№ 363; від 12.10.2012р. №382; від 05.11.2012р.№ 441; від 28.11.2012р.№499; від 30.11.2012р.№ 504; від 03.12.2012р.№ 508; від 10.12.2012р. №527; від 07.12.2012р. №525; від 11.12.2012р.№ 530;від 01.02.2013р.№ 580 (т.1,а.с.244-253).

Так, позивачем у року у ТОВ "ТД ОСОБА_1" придбано сільськогосподарської продукції на загальну суму 618 091,10 грн. (звільнений від нарахування ПДВ на підставі пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України)

На посвідчення факту придбання вказаного товару позивачем надано до суду податкові накладні (т.3,а.с.115-123), видаткові накладні (т.3,а.с.98-107), рахунки (т.3,а.с.108-114), акти дачі-прийняття (т.3,а.с.124-125), реєстри якісних показників прийнятої сільськогосподарської продукції, складські квитанції на зерно, виписки з журналів надходження зерна, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою (т.5,а.с.159-252;т.6,а.с.1-252; т.7,а.с.1-28).

На посвідчення транспортування позивачем надано, товарно-транспортні накладні (т.3,а.с.126-139).

На підтвердження розрахунку за отриманий товар позивачем надано відповідні виписки по рахунку (т.3,а.с.зворот. бік 108-114).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Анонсер Торг" укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - ріпак 1 класу, ячмінь 3 класу, ріпак 1 класу, а саме:

- від 08.07.2014р.№ 98, від 04.07.2014 р. №86, 85, від 02.07.2014р. №77,від 26.06.2014р. №59 (т.2,а.с.1-5).

Так, позивачем у року у ТОВ "Анонсер Торг" придбано сільськогосподарської продукції на загальну суму 381 840,00 грн. (звільнений від нарахування ПДВ на підставі пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України)

На посвідчення факту придбання вказаного товару позивачем надано до суду податкові накладні (т.3,а.с.146-147,152-153), видаткові накладні (т.3,а.с.140-142,148-149), рахунки (т.3,а.с.143-145,150-151), реєстри якісних показників прийнятої сільськогосподарської продукції, складські квитанції на зерно, виписки з журналів надходження зерна, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою (т.5,а.с.159-252;т.6,а.с.1-252; т.7,а.с.1-28).

На підтвердження розрахунку за отриманий товар позивачем надано відповідні виписки по рахунку (т.3,а.с.зворот. бік 140-142,143-145,150-151).

З матеріалів справи вбачається, що придбана продукція сількогосподарського призначення, у вищезазначених контрагентів, в подальшому реалізовано позивачем ПІІ "Сєрна" за договором купівлі-продажу від 08.07.2014р., від 16.07.2013р.; ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" за договором поставки від 29.07.2014р.; ТОВ "Гавілон Україна" за догвором поставки від 31.07.2013р.; ТОВ "ОСОБА_2Топфер Інтернешенел (Україна)" за договором поставки від 10.07.2013р.,19.11.2012р., від 28.11.2012р.; ТОВ "Гермес-Трейдінг" за договором купівлі-продажу від 29.03.2013р., 06.02.2013р., 29.10.2012р.,26.10.2012р.; від ТОВ "Саторі-С" за договором купівлі-продажу від 30.01.2013р.; ТОВ "Нью ворлд ОСОБА_3" від 10.12.2012р., від 05.12.2012р., 10.10.2012р.; ТОВ "Альбіон-Агротрейд" від 24.10.2012р. (т.5,а.с.1-56).

Крім того, позивачем на посвідчення наявності виробничих потужностей надано до суду копію договору оренди комплексу будівель, виробничого обладнання №1,2,3 від 01.01.2011р., договору оренди виробничих приміщень від 01.01.2014р. №8,9,10; від 01.07.2012р. №6 укладених з ТОВ "Хлібодар" (т.4,а.с.187-236). При цьому, позивачем наголошено, що у власному розпоряджені товариство має сертифікований елеватор (за адресою: м.Кіровоград, вул. в.Терешкової,221) та виробничо-технічну лабораторію (т.4,а.с.237-240).

Натомість суд зазначає, що в долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, які надані позивачем для посвідчення факту перевезення сільськогосподарської продукції вантажовідправником та замовником послуг з перевезення зазначено місця навантаження:

- с. Терешки, с.Якимівка Вінницької області; с. Новопавлівка, с. Тарасівка, с. Приют, с. Степове, с. Іванівка, с. Мар'ївка, с. Якимівка Дніпропетровської області; с. Мар'ївка, с. Якимівка, с. Софіївка Запорізької області; с. Олексіївка, м. Бобринець, с. Аджамка, смт. Олександрівка, с. Дмитрівка, с. Червоновершка, с. В.Северинка, м. Долинська, с. Оситняжка, с. Турія, с. Колосівка, с. Іскрівка, с. Тарасівка, с. Первозванівка, с. Димне, с. Приют, смт. Новгородка, с. Кандаурове, с. Обознівка, с. Злинка, с. Іванківці, с. Оситна, с. Володимирівка, с. Іванівка, с. Каніж, с. Федорівка, с. Грузьке, с. Могутнє, с. Мар'ївка, с. Якимівка, с. Компаніївка, с.Глодоси, с.Виноградівка, с.Знам'янка, м. Знам'янка Кіровоградської області; смт. В.Олександрівка, с. Дмитрівка, с. Тарасівка, с. Степове, с. Іванівка, с. Федорівка, с. Грузьке, с. Германівка, с. Плоске Київської області; с. Новопавлівка, с. Колосівка, с. Степове, с. Іванівка, с. Федорівка, с. Мар'ївка, с. Софіївка Миколаївської області;с. Терешки, с. Мар'ївка Полтавської області; смт. В.Олександрівка, с. Новопавлівка, с. Тарасівка, с. Іванівка, с. Федорівка, с. Якимівка Херсонської області; с. Дмитрівка, с. Тарасівка, с. Терешки, с. Софіївка Черкаської області; в смт. Дмитрівка, с. Тарасівка Чернігівської області без зазначення адреси навантаження товару.

Згідно Порядку видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 р. №1294 (далі Порядок, який діяв на час винесенення спірних правовідносин), контроль за виконанням цього Порядку покладається на Держсільгоспінспекцію, що є спеціально уповноваженим державним органом у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.

Пунктом 4 Порядку визначено, що сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки відповідають правилам і стандартам, нормативно-правовим актам зберігання зерна та продуктів його переробки на зерновому складі (далі - правила і стандарти, нормативно-правові акти). Якщо у власності або оренді, лізингу юридичної особи перебуває кілька територіально відокремлених зерносховищ, він повинен мати сертифікат за місцем розташування кожного зерносховища. Форма сертифіката затверджується Держсільгоспінспекцією.

Відповідно до пункту 8 Порядку, сертифікація послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (далі - сертифікація послуг) є одним з основних напрямів здійснення державного контролю за відповідністю правилам і стандартам, нормативно-правовим актам послуг, що надаються зерновими складами, підтвердженням якої є видача сертифіката.

Як вбачається з матеріалів справи, частина поставки товару, була здійснена в зимовий період. Проте суд звертає увагу на те, що придбання такої сільськогосподарської продукції з-під комбайну у виробника виключається, тобто такий товар повинен був зберігатись у відповідному зерновому складі.

Ухвалою суду від 04.04.2016 року здійснено витребування інформації щодо наявності зареєстрованих зернових складів у населених пунктах, де здійснювалось (як зазначено в ТТН) навантаження продукції сільськогосподарського призначення від Державної інспекції сільського господарства в Вінницькій області, в Дніпропетровській області, Запорізькій області, Кіровоградській області, Київській області, Миколаївській області, Полтавській області, Херсонській області, Черкаській області, Чернігівській області про зареєстровані зернові склади за юридичними особами, яким видані відповідні сертифікати про сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки в с. Терешки, с.Якимівка Вінницької області; в с. Новопавлівка, с. Тарасівка, с. Приют, с. Степове, с. Іванівка, с. Мар'ївка, с. Якимівка Дніпропетровської області; в с. Мар'ївка, с. Якимівка, с. Софіївка Запорізької області; в с. Олексіївка, м. Бобринець, с. Аджамка, смт. Олександрівка, с. Дмитрівка, с. Червоновершка, с. В.Северинка, м. Долинська, с. Оситняжка, с. Турія, с. Колосівка, с. Іскрівка, с. Тарасівка, с. Первозванівка, с. Димне, с. Приют, смт. Новгородка, с. Кандаурове, с. Обознівка, с. Злинка, с. Іванківці, с. Оситна, с. Володимирівка, с. Іванівка, с. Каніж, с. Федорівка, с. Грузьке, с. Могутнє, с. Мар'ївка, с. Якимівка, с. Компаніївка, с.Глодоси, с.Виноградівка, с.Знам'янка, м. Знам'янка Кіровоградської області; смт. В.Олександрівка, с. Дмитрівка, с. Тарасівка, с. Степове, с. Іванівка, с. Федорівка, с. Грузьке, с. Германівка, с. Плоске Київської області; с. Новопавлівка, с. Колосівка, с. Степове, с. Іванівка, с. Федорівка, с. Мар'ївка, с. Софіївка Миколаївської області;с. Терешки, с. Мар'ївка Полтавської області; смт. В.Олександрівка, с. Новопавлівка, с. Тарасівка, с. Іванівка, с. Федорівка, с. Якимівка Херсонської області; с. Дмитрівка, с. Тарасівка, с. Терешки, с. Софіївка Черкаської області; в смт. Дмитрівка, с. Тарасівка Чернігівської області у 2012-2013 роках (т.5,а.с.132-133).

Державною інспекцію сільського господарства повідомлено суд , зокрема:

- Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області, в с. Терешки Полтавської області функціонує суб'єкт зберігання зерна ТОВ "Полтава-Сад", при цьому наголошено, що за час проведення сертифікаційних робіт Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області, зернових складів зареєстрованих за юридичними особами з місцезнаходженням в с.Мар'ївка Полтавської області, не було (т.7,а.с.153-154);

- Державною інспекцією сільського господарства в Вінницькій області, в с.Терешки, с.Якимівка Вінницької області зернові склади не зареєстровані та сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його інспекцією не видавались (т.7,а.с.156,183);

- Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, в смт. Якимівка Запорізької області зареєстровано два зернових склади, яким видавались сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (ПП "Аскон", ПАТ "Розівський елеватор" (13.06.20145р. змінено назву на ТОВ "Оптімус Плюс")), в с.Мар'ївка Запорізької області зареєстровано один зерновий склад ,якому було видановідповідний сертифікат ПрАТ "Полтавське ХПП"; в с. Софіївка Запорізької області зернових складів, яким було видано сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна продуктів його переробки не зареєстровано (т.7,а.с.158,195);

- Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, в с.Іванівка Богуславського району Київської області зареєстрований зерновий склад ПрАТ "Таганча" (т.7,а.с.160,191-194);

- Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області, в смт. Дмитрівка зареєстрованйи зерновий склад ПрАТ "Дмитрівське зернопереробне підприємство", роботи по сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки зернових складів в с.Тарасівка Чернігівської області Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області не проводила (т.7,а.с.162,181);

- Державною інспекцією сільського господарства в Херсонській області, в смт. Велика Олександрівка сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки мали ПрАТ "Полтавське ХПП" та ТОВ "Рівненський елеватор" (т.7,а.с.168,201);

- Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області, сертифікація зернових складів за суб'єктами зберігання зерна, які розташовані в с.Новопавлівка, с.Тарасівка, с.Приют, с.Степове, с.Іванівка ,с.Мар'ївка .с.Якимівка Дніпропетровської області не надавалися та заявки на проведення сертифікаційних робіт до інспекції від вказаних суб'єктів не надходили (т.7,а.с.170,204);

- Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області, сертифікати в с.Дмитрівка ,с.Тарасівка ,с.Терешки, с.Софіївка Черкаської області у 2012-2013 роках не видавались (т.7,а.с.179);

- Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області, зареєстровані зернові склади за юридичними особами, яким видавались сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів та його переробки в період з 2012-2013р. - ТОВ "Мосінвест", ДП ІІ"Сантрейд", ТОВ "АСТІ Знам'янський елеватор", ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія", ПП "Агрофірма "ОСОБА_2", ПП "Приватна агрофірма "МЮННТ", ТДВ "Фундукліївське ХПП", СФГ "Дєдов", ТОВ "Знам'янське ХПП", ТОВ "Долинський комбікормовий завод", ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ПраТ "Полтавське ХПП", ТДВ "Колос", ТОВ "АТ Каргіл", ТОВ "УкрАгроКом" (т.7,а.с.203).

Отже, судом приймається до уваги офіційна інформація Державно інспекці сільського господарства як доказ у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, з урахуванням недоліків складання описаних товарно-транспортних накладних, суд вважає ці документи є штучно створеними і не приймає їх в якості належних доказів на підтвердження фактичного переміщення товарів.

Вищеописане, дає суду підстави дійти висновку, що зернові складу у пунктах навантаження сільськогосподарської продукції не мали на зберігання такої продукції, яке було відвантажено позивачеві, що ставить під сумнів сам факт відвантаження такої продукції в зазначений період.

При цьому, відповідною ухвалою суду від 25.05.2016р. зобов'язано ПП "Аскон", ТОВ "Оптімус Плюс", ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", ПрАТ "Таганча", ПрАТ "Дмитрівське зернопереробне підприємство" ,ТОВ "Рівненський елеватор" надати докуменатально підтверджену письмову інформацію щодо взаємовідносин ПП В«АсконВ» з ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи зберігалась на складах ПП В«АсконВ» продукція, що належала ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи відвантажувалась зі складів ПП В«АсконВ» продукція на ім'я ТОВ В«Круп'яний ДімВ» (код - 32892495) у 2012 - 2013 роках; ТОВ В«Оптімус ПлюсВ» з ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи зберігалась на складах ТОВ В«Оптімус ПлюсВ» продукція, що належала ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи відвантажувалась зі складів ТОВ В«Оптімус ПлюсВ» продукція на ім'я ТОВ В«Круп'яний ДімВ» (код - 32892495) у 2012 - 2013 роках; ПрАТ В«Полтавське хлібоприймальне підприємствоВ» з ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи зберігалась на складах ПрАТ В«Полтавське хлібоприймальне підприємствоВ» продукція, що належала ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи відвантажувалась зі складів ПрАТ В«Полтавське хлібоприймальне підприємствоВ» продукція на ім'я ТОВ В«Круп'яний ДімВ» (код - 32892495) у 2012 - 2013 роках; ПрАТ В«ТаганчаВ» з ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи зберігалась на складах ПрАТ В«ТаганчаВ» продукція, що належала ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи відвантажувалась зі складів ПрАТ В«ТаганчаВ» продукція на ім'я ТОВ В«Круп'яний ДімВ» (код - 32892495) у 2012 - 2013 роках; ПрАТ В«Дмитрівське зернопереробне підприємствоВ» з ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи зберігалась на складах ПрАТ В«Дмитрівське зернопереробне підприємствоВ» продукція, що належала ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи відвантажувалась зі складів ПрАТ В«Дмитрівське зернопереробне підприємствоВ» продукція на ім'я ТОВ В«Круп'яний ДімВ» (код - 32892495) у 2012 - 2013 роках; ТО «гвненський елеваторВ» з ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи зберігалась на складах ТО «гвненський елеваторВ» продукція, що належала ПП В«Троя-ГрандВ» (код - 37839813), ТОВ В«Сити КомплексВ» (код - 37697452) та ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) у 2012 - 2013 роках; чи відвантажувалась зі складів ПрАТ ТО «гвненський елеваторВ» продукція на ім'я ТОВ В«Круп'яний ДімВ» (код - 32892495) у 2012 - 2013 роках (т.8,а.с.102-103).

Так, директором ПрАТ" Таганча" було повідомлено суд, що в період 2012-2013 років підприємство не мало взаємовідносин з ПП "Троя-Гранд", ТОВ "Сити-Комплекс", ТОВ "ТД ОСОБА_1", ТОВ "Круп'яний Дім" (т.8,а.с.139).

Від ТОВ "Рівненський елеватор", також на адресу суду надійшов лист, в якому повідомлено, що у 2012-2013 роках у взаємовідносинах з ПП"Троя-Гранд", ТОВ "Сити Комплекс", ТОВ "ТД ОСОБА_1" не перебувало; на складах підприємства продукція, що належала вказаним контрагентам не зберігалась, та на ім'я ТОВ "Круп'яний Дім" не відвантажувалась (т.8,а.с.141).

Аналогічний за своїм змістом лист надійшов до суду і від ПП "Аскон" (т.8,а.с.143).

Разом з тим, ТОВ "Оптімус Плюс" повідомило суд, що розпочало свою діяльність як зерновий склад лише у 2014 році (т.8,а.с.145).

В свою чергу, ПрАТ "Дмитрівське зернопереробне підприємство" сповістило, що у 2012-2013 роках перебувало у господарських взаємовідносиинах з ТОВ "Троя-Гранд", за наслідком чого було укладено договір складського зберігання зерна. Поклажедавцем було завезено кукурудзу та отримано за переписом від ФОП ОСОБА_4; всю партію кукурудзи ТОВ "Троя-Гранд" переоформило без фізичного переміщення на ТОВ "ОСОБА_5 Комодітіз ЛТД". Зі складів ПрАТ "Дмитрівське зернопереробне підриємство" не відвантажувалась продукція на адресу ТОВ "Круп'яний Дім", в господарських взаємовідносинах з ТОВ "Сити Комплекс" та ТОВ "ТД ОСОБА_1" у 2012-2013 роках підприємство не перебувало (т.8,а.с.148-170).

ПрАТ "Полтавське хлібприймальне підприємство" своїм листом, повідомило суд із наданням підтверджуючих документів, що у 2012-2013 роках перебувало у господарських відносинах з ПП "Троя-Гранд" та ТОВ "Сити Комплекс" (т.8,а.с.173-249; т.9,а.с.1-42).

Також, ухвалою суду від 04.04.2016 р. було зобов'язано Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області, ГУ ДФС у Миколаївській області, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області надати суду всі додатки К1 до декларації з податку на прибуток по платникам - ПП В«ТРОЯ-ГРАНДВ» (код - 37839813) за 2013 рік; ТОВ В«СИТИ КОМПЛЕКСВ» (код - 37697452) за 2012 - 2013 роки; ТОВ В«ТД ОСОБА_1В» (код - 37046716) за 2012-2013 роки; ТОВ В«АНОНСЕР ТОРГВ» (код - 38852387) за 2014 рік.

Так, податковим органом повідомлено суд, за підсумками 2012 року з податку на прибуток була надана остання податкова декларація, починаючи з 2013 року ТОВ "Сити-Комплекс" до податкових органів з податку на прибуток не звітує та згідно даних АС "Податковий блок" (підсистеми "Реєстрація ПП") ТОВ "Сити-Комплекс" має стан до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей" (т.7,а.с.165-166, т.8,а.с.110-118).

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції (ТОВ "ТД ОСОБА_1", ТОВ "Сити комплекс", ПП "Троя-гранд", ПП "Троя-гранд") позивачеві за укладеними договорами, зокрема, з огляду на відсутність належних та достовірних доказів щодо походження цьої продукції (товару), та їх транспортування.

Аналогічних висновків суд доходить і при дослідженні правових підстав для формування ТОВ "Круп'яний Дім" податкового кредиту за взаємовідносинами з ПП "Арзаміт", ПП "Леодр-плюс", ТОВ "АСКС-Україна", ПП "Експрес-Хелп", ТОВ "Агрокомплекс Тульний", ТОВ "Транскорп", ТОВ "Укр-Еко-Транзит", ТОВ "Топогеокад".

Судом встановлено, що ТОВ "Круп'яний Дім" у ПП "Арзаміт" у жовтні, листопаді 2012р., січні, лютому, березні, квітні, серпні, липні, травні, червні 2013р. придбано товар різного ужитку (лампи, електропатрони,ізострічки, вимикачі, кабелі, індикатори та ін.) на загальну суму 44 990,11 грн. (із них ПДВ - 7498,55 грн.)

На посвідчення факту придбання вказаного товару позивачем надано до суду договори №27 від 15.01.2013р., від 24.01.2012р. №ДГ-00000045 (т.4,а.с.242-243), податкові накладні (т.3,а.с.189-212), видаткові накладні (т.3,а.с.154-168), рахунки (т.3,а.с.169-187).

На підтвердження розрахунку за отриманий товар позивачем надано відповідні виписки по рахунку (т.3,а.с.зворот. бік 169-187).

Судом встановлено, що позивач придбав у ПП "Леодр-плюс" у жовтні 2012 р. придбано товар на загальну суму 4051,73 грн. (із них ПДВ - 675,29 грн.)

На посвідчення факту придбання вказаного товару позивачем надано до суду податкові накладні (т.3,а.с.219-221), видаткові накладні (т.3,а.с.213-215), рахунки-фактури (т.3,а.с.216-218).

Разом, з тим, у серпні 2013 року, у жовтні 2012 р. позивач у ТОВ "Агрокомплекс Тульний" придбав ріпак 1 класу на загальну суму 73062,60 грн. (звільнений від нарахування ПДВ на підставі пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України)

На підтвердження вказаного до суду позивачем надано договір №182 від 14.08.2013р. (т.4,а.с.244), податкові накладні (т.3,а.с.224), видаткові накладні (т.3,а.с.223).

На підтвердження розрахунку за отриманий товар позивачем надано відповідне платіжне доручення (т.3,а.с.222).

На посвідчення транспортування позивачем надано, товарно-транспортні накладні (т.3,а.с.225-227).

У травні 2014 року ТОВ "Круп'яний Дім" придбав товар (втулки, шкворень, лінзи та ін.) у ТОВ "АСКС-Україна" на загальну суму 5560,00 грн. (із них ПДВ - 926,67 грн.), що посвідчується, рахунком (т.3,а.с.228), видатковою накладною (т.3,а.с.229), податковою накладною (т.3,а.с.230).

Так, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2014 року ПП "Експрес-Хелп" надавало позивачеві послуги з дезинсекції складів, що посвідчується актом виконаних робіт (т.3,а.с.231), та податковою накладною (т.3,а.с.233). Факт оплати за виконані послуги посвідчується випискою по рахунку (т.3,а.с.232) на загальну суму 6360,00 грн. (із них ПДВ - 1060,00 грн.)

У травні 2013 року ТОВ "Транскорп" надавало позивачеві транспортно-експедиційні послуги (маршут Кіровоград-Вишенки) на загальну суму 3000,00 грн. (із них ПДВ - 500,00 грн.), на підтвердження вказаного позивачем надано договір №ТК-8 від 25.12.2012р. (т.4,а.с.245), акт виконаних робіт (т.3,а.с.234), товарно-транспортну накладну (т.3,а.с.237), податкову накладну (т.3,а.с.238). Факт оплати за надані послуги посвідчується випискою по рахунку (т.3,а.с.237)

При цьому, ТОВ "Укр-Еко-Транзит" у травні 2013 року надавало позивачеві послуги з організації та супроводу по визначенню в зразках вмісту або відсутності генетично-мдифікованих організмів, якісно та отриманню протоколу випробувань на загальну суму 2115,00 грн. (із них ПДВ -352,50 грн.) . На підтвердження вказаного позивачем надано до суду договір №3/КВ від 14.10.2012р. (т.4,а.с.247-248), податкові накладні (т.4,а.с.5-6), рахунки-фактури (т.4,а.с.1,), акти здачі-прийняття (т.4,а.с.2,4), на посвідчення факту оплати надано виписки по рахунку (т.4,а.с.3 зворот.)

Разом з тим, вбачається, що у жовтні, листопаді 2013 року позивач отримав від ТОВ "Топогеокад" послуги із супроводу і визначення в наданих зразках кукурудзи вмісту або відсутності генетично-модифікованих організмів та супровід і визначення в наданих зразках кукурудзи показників безпеки. На посвідчення вказаного ТОВ "Круп'яний Дім" надано до суду договір №14/КВ від 25.09.2013р. (т.4,а.с.249-250), податкові накладні (т.4,а.с.11-12) рахунки-фактуру (т.4,а.с.7,9), виписку по рахунку (т.4,а.с. зворот.7), акт здачі-приймання (т.4,а.с.8,10)

Вартість послуг за взаємовідносинами позивача з ТОВ "Топогеокад" склала 22 480,00 грн. (із них ПДВ - 3 746, 67 грн.).

Суд зазначає, що Закон України В«Про автомобільний транспортВ» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу -юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Між тим, відсутність документів, які засвідчували б, зокрема, транспортування придбаного позивачем товару до місцезнаходження позивача чи місця його зберігання (використання), доказів, якими підтверджувався б факт використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності ТОВ В«Круп'яний ДімВ» , обумовлює висновок суду про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.

Позивач стверджує, що у грудні 2012 року, лютому, червні, липні 2013 року ТОВ В«Люкор-АгроВ» надало позивачеві інформаційно-консультаційні та представницькі послуги відповідно до договору від 04.01.2012р. №2 (т.4,а.с.246).

Між позивачем та його контрагентом (ТОВ В«Люкор-АгроВ» ) були підписані акти про здачу-приймання наданих послуг (т.3,а.с.243-246), рахунки-фактури (т.3,а.с.239-242), а ТОВ В«Люкор-АгроВ» - видані податкові накладні (т.3,а.с.247-250).

Позивачем на підтвердження оплати послуг надано також виписки по рахунку (Т.3,а.с.239-241).

Вартість послуг за взаємовідносинами позивача з ТОВ В«Люкор-АгроВ» склала 13350,00 грн. (із них ПДВ - 2225,00 грн.).

При цьому, позивач вказує, що у жовтні, листопаді 2012 року ПП В«Кіровоградський митний терміналВ» надало йому брокерські послуги за договором-доручення від 05.01.2012р.№3 (т.4,а.с.241).

Між позивачем та його контрагентом (ПП В«Кіровоградський митний терміналВ» ) були підписані акти про здачу-приймання наданих послуг (т.4,а.с.31-41), рахунки-фактури (т.4,а.с.42-59), а ПП В«Кіровоградський митний терміналВ» - видані податкові накладні (т.4,а.с.15-30).

Позивачем на підтвердження оплати послуг надано також виписки по рахунку (Т.4,а.с.42-59).

Вартість послуг за взаємовідносинами позивача з ПП В«Кіровоградський митний терміналВ» склала 23 310,00 грн. (із них ПДВ - 3885,05 грн.).

Проте, суд звертає увагу, що наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ В«Люкор-АгроВ» взяло на себе зобов'язання інформувати, консультувати та здійснювати представництво, а ПП "Кіровоградсьий митний термінал", в свою чергу зобов'язання надавати брокерські послуги.

Пунктами 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинними документами визнаються документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції та які повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як обсяг господарської операції , одиниці її виміру .

Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 зазначив, що В«податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг містять лише відповідні результати (наприклад, інформаційно-консультаційні та представницькі послуги, брокерські послуги, тощо) та не конкретизують осіб, яким надавалися послуги, не визначають часу надання таких послуг та загалом не розкривають сутності спірної господарської операції.

Жодного розрахунку вартості виконаних робіт, з огляду на вартість часу роботи фахівця та кількість людино/годин, надані позивачем документи також не містять.

Відтак, наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

За таких умов, у контексті спірних правовідносин, щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами, доречним є застосування доктрини В«ділова метаВ» .

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відтак, у спірних правовідносинах дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції разом із намірами позивача одержати економічний ефект від таких господарських операцій.

Згідно із зазначеним та на виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суддею було зобов'язано позивача надати до суду документально підтверджені письмові пояснення щодо руху активів у процесі здійснення спірних господарських операцій; наявності основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій; зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і власною господарською діяльністю; наявності господарської мети при укладенні правочинів вищевказаними контрагентами.

У той же час, позивач обмежився наданням письмових пояснень щодо змісту відповідних господарськиї операцій виключно на підставі вищеперелічених документів.

У той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Однак, матеріали справи не місять доказів наявності у контрагентів позивача матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, основних фондів, інформації про наявність дозволів та ліцензій, спеціалістів (працівників) організаційних структур, складських приміщень для зберігання, які економічно необхідні для здійснення відповідних видів діяльності.

Більше того, з огляду на суму понесених позивачем витрат на придбання сільськогосподарської продукції від контрагентів та суму, отриману ТОВ "Круп'яний Дім" від контрагентів, суд вважає недоведеним те, що в результаті проведення спірних господарських операцій відбулося збільшення економічних вигод підприємства.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування можливості придбання товару, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується із доводами контролюючого органу щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту.

Викладене обумовлює висновок суду про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2015р. №0000302201, №0000332201, №000032220 прийняті відповідачем обґрунтовано та правомірно, в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Разом з тим, оскаржуване ТОВ В«Круп'яний дімВ» податкове повідомлення-рішення №0000312201 від 22.09.2015р. , якою позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 343 891,00 грн за основним платежем та 171 946,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, ґрунтується на висновках акту перевірки про завищення позивачем витрат внаслідок протиправного включення до рядка 06.3 Декларації „Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу УкраїниВ« за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року відсотків за користування банківським кредитом в сумі 1557434,61,00 грн (Т.4, а.с. 105).

Надаючи правову оцінку таким твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит визначено як кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника (п.п. 14.1.95 п.14.1 ст.14 ПК України).

Пунктом 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, яким визначено особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, вказано, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Водночас, підпункт 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України містить застереження, за яким до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Судом встановлено, що відповідно кредитного договору №КБ-ВКЛ.006/11 від 06.05.2011 р., Банк (Публічне акціонерне товариство В«ВТБ БанкВ» ) зобов'язався надати ТОВ В«Круп'яний дімВ» (позичальник) кредит у сумі 22 500 000,00 грн., позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит, та сплатити плату з кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним догвором. При цьому, кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії в межах ліміту кредитування визначеного відповідно до графіка вказаного у даному договорі (т.1,а.с.58-79).

Банк зобов'язався видавати кредит у безготівковій формі на підставі заявок Позичальника шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника 26001013058221 відкритий у відділенні "Кіровоградська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ "Банк". Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 26 квітня 2013 року (Т.1,а.с.60).

Відповідно до пункту 1.2. зазначеного кредитного договору кредит надавався із цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів (т.1,а.с.59).

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно кредитного договору №НК-241 від 10.04.2012 р., Банк (Публічне акціонерне товариство В«ТАСкомбанкВ» ) зобов'язався надати ТОВ В«Круп'яний дімВ» (позичальник) кредит у сумі 30 000 000,00 грн., позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані у рахунок кредитної лінії, сплатити проценти та комісії за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 09 квітня 2015 року (т.1,а.с.98-108).

Водночас, оплата процентів за користування вищевказаними кредитами здійснювалась позивачем єдиними платежами, безвідносно до цільового спрямування використаних кредитних коштів, що підтверджується наданими до суду відповідними підтвердженням електронного переказу (т.1,а.с.80-97,107-119,162-164).

Представиком позивача пояснено, що кредитні кошти, які отримані в банківських установах, буи використані в господарській діяльності товариства для придбання сільськогосподарської продукції, при цьому позивач наголошує, що за 9 місяців 2012 року було придбано зернових культур на загальну суму 8000971,24 грн. (т.7,а.с.35-134), а відсотки за користування кредитами включались у ціну продажу готової продукції (т.4,а.с.65).

В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у розрізі вищевказаних господарських операцій, також втсановлено те, що кредит позивачем в господарській діяльності не використовувався, а тому суд приходить до висновку, що сплата відсотків за кредитом не є витратами позивача, що можуть зменшувати його валовий дохід.

Таким чином вказане обумовлює висновок суду про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №0000312201 від 22.09.2015р. прийняте податковим органом також обґрунтовано та правомірно.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Круп'яний дімВ» задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів понесення судових витрат у цій справі, пов'язаних із залученням свідків чи проведенням судових експертиз, питання про їх стягнення з позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«Круп'яний дімВ» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасуванння податкових повідомлень - рішень від 22 вересня 2015 року №0000312201, №0000302201, №0000332201, №000032220 - відмовити .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук