Постанова

від 03.11.2016 по справі 303/5849/16-а

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 листопада 2016 року м. Мукачево Справа №303/5849/16-а

2а/303/306/16

Номер рядка стат. звіту-15

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Кость В.В.

при секретарі Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево адміністративну справу

за позовом виконуючого обов'язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романик Р.В. в інтересах ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

(1)Служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради

(2)ОСОБА_3

до відповідача Закарпатського обласного ліцею - інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради

про стягнення грошової допомоги,

За участю:

представника прокуратури - Улман А.І.;

представника відповідача - Захарчука І.І.;

представника третьої особи (1) - Степанової О.Р.,

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романик Р.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання провести нарахування та виплатити дитині одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку у сумі 9090,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права у ОСОБА_2, як у дитини позбавленої батьківського піклування, на отримання одноразової допомоги у спосіб та розмірі, які визначені статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV (надалі - Закон № 2342-IV), та яка не була йому виплачена після закінчення навчання у Закарпатському обласному ліцеї - інтернаті з посиленою військово - фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради (надалі - Ліцей).

Представник прокуратури, прийнявши участь у судовому розгляді справи, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що ОСОБА_2 після закінчення Ліцею не працевлаштувався, а вступив до Ужгородського національного університету і наданий час є студентом першого курсу денної форми навчання економічного факультету, де за рахунок держави забезпечується стипендією та має інші пільги як дитина, що позбавлена батьківського піклування, і відносно нього не можуть бути застосовані норми ст. 8 Закону № 2342-IV, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

За доводами представника відповідача, при вирішенні спору слід також керуватися положеннями п.п. 1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (надалі - Постанова №226), оскільки норми ст. 25 Закону № 2342-IV мають бланкетний характер та вказують на необхідність застосування Постанови №266, у якій зазначено, що тільки при працевлаштуванні дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування їм виплачується спірна грошова допомога після закінчення навчального закладу.

Представник третьої особи не висловила заперечень відносно можливості задоволення позовних вимог, вказавши, що такий варіант вирішення справи, буде відповідати положенням Закону № 2342-IV. Також зазначила, що позов прокурором подано в інтересах дитини та з метою забезпечення її відповідними соціальними преференціями.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового засідання та дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Не заперечується учасниками судового процесу та підтверджується матеріалами справи (а.с. 9, 10, 12, 13, 20, 57) обставини щодо наявності у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу дитини позбавленої батьківського піклування, а також те, що він закінчив Ліцей та продовжує навчання в Ужгородському національному університеті. Також, на час судового розгляду справи, ОСОБА_2 не працевлаштувався.

Не оспорюється представником відповідача також і розмір нарахованої до стягнення грошової допомоги, а заперечується сама можливість виплати дитині спірної одноразової грошової допомоги, з огляду на вищевказані аргументи, які були ним зазначені у письмовому запереченні на позов, а також висловлені у судовому засіданні по справі.

У листі від 29.09.2016 (а.с. 15) ОСОБА_3, який є законним представником ОСОБА_2, зазначено прохання до виконуючого обов'язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури захистити його майнові права у судовому порядку на отримання спірної суми грошової допомоги.

Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, суд виходить також з наступного.

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано наступне: «оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції України конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності з приписами частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 4 Закону № 2342-IV визначено заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, які гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

При цьому, державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо: мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку; мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського

Піклування.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання та нормативи забезпечення для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

За частиною першою статті 8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття (частина сьома статті 8 Закону № 2342-IV).

Згідно з положеннями частини другої статті 9 Закону № 2342-IV витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України. (стаття 39-9 вказаного Закону).

Матеріальне забезпечення та питання виплати спірної грошової допомоги регламентовано також положеннями Постанови №226, в абзаці першому п. 13 якої зазначено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Також підпункт 5 пункту 13 вищевказаної Постанови містить посилання на умову відносно того, виплата одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів проводиться за умови працевлаштування даної категорії дітей, до яких відноситься і ОСОБА_2

Поряд з цим, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №2342-ІV передбачено, що Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та з урахуванням того, що відповідні норми Постанови №226, на які посилався представник відповідача, діяли до прийняття та набрання чинності Законом №2342-ІV і не приведені у відповідність з ним, при вирішенні спірної по справі ситуації підлягають застосуванню положення ст. 8 Закону №2342- ІV, яка не ставлять у залежність від працевлаштування відповідної категорії дітей, до яких відноситься ОСОБА_2, можливість отримання одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років, з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1689 гривень.

Таким чином, розмір одноразової допомоги із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчання у 2016 році, повинен бути не менше за 9186 грн.

Отже, ОСОБА_2, при закінченні навчання у Ліцеї, повинен був отримати одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто 9186 грн., а навчальний заклад виплатив йому лише 96 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зменшення відповідачем розміру одноразової допомоги ОСОБА_2, як випускнику з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, порушує його соціальні та майнові права, а відтак дії Ліцею щодо невиплати йому грошової допомоги у повному обсязі слід визнати протиправними, із стягненням з відповідача решти суми допомоги, яка мала бути виплачена на користь дитини.

Слід також констатувати той факт, що стягнення з відповідача суми за предметом позову буде сприяти фактичній реалізації, визначених Законом №2342-ІV соціальних гарантій, які передбачені для дітей позбавлених батьківського піклування.

За таких обставин справи, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, із вирішенням питання щодо стягнення судових витрат за розгляд справи.

На підставі наведеного та керуючись статтями 7, 8, 18, 69, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Мукачівський міськрайонний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги виконуючого обов'язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романик Р.В. задоволити повністю.

2.Зобов'язати Закарпатський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради (89600, м. Мукачево, вул. Духновича, 17, код ЄДРПОУ 30444332) провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку у сумі 9090,00 грн. (дев'ять тисяч дев'яносто гривень 00 коп.).

3.Стягнути із Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради (89600, м. Мукачево, вул. Духновича, 17, код ЄДРПОУ 30444332) до спеціального фонду Державного бюджету України суму 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.) у відшкодування судових витрат.

4. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя В. В. Кость

Повний текст постанови суду виготовлено та підписано 08.11.2016.