Постанова

від 03.10.2019 по справі 303/5849/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №303/5849/16-а

адміністративне провадження №К/9901/17137/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатського обласного ліцею - інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2016 року (суддя - Кость В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року (колегія суддів: Макарик В.Я., Большакова О.О.) у адміністративній справі №303/5849/16-а за позовом виконуючого обов`язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романик Р.В. в інтересах ОСОБА_1 до Закарпатського обласного ліцею - інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради, ОСОБА_2 про стягнення грошової допомоги,-

УСТАНОВИВ:

29 вересня 2016 року позивач - виконуючий обов`язків керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романик Р.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Закарпатського обласного ліцею - інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради в якому просив зобов`язати Закарпатський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради забезпечити за рахунок навчального закладу та виплатити в установленому законом порядку випускнику з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто 9090 грн..

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романик Р.В. задоволено повністю.

Зобов`язано Закарпатський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради (89600, м. Мукачево, вул. Духновича, 17, код ЄДРПОУ 30444332) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку у сумі 9090,00 грн. (дев`ять тисяч дев`яносто гривень 00 коп.).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 05 квітня 1994 року Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування передбачено виплату допомоги в розмірі 6 прожиткових мінімумів лише в разі працевлаштування випускника загальноосвітнього навчального закладу, проте в даному випадку ОСОБА_1 продовжує навчання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною-сиротою та навчався у Закарпатському обласному ліцеї - інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради, де перебував на повному державному утриманні. Після випуску позивач продовжує навчання в Ужгородському національному університеті.

При випуску з ліцею-інтернату у 2016 році ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 300 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 19 травня 2016 року.

ОСОБА_2 листом від 29.09.2016 року, який є законним представником ОСОБА_1 , звернувся до виконуючого обов`язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури захистити майнові права у судовому порядку на отримання спірної суми одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи в нарахуванні та виплаті спірної одноразової грошової допомоги, відповідач зазначає, що у зв`язку з закінченням ОСОБА_1 ліцею-інтернату та вступом до університету, йому, як дитині-сироті, виплачено передбачену п.п.1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05 квітня 1994 року Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування грошову допомогу у розмірі 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та придбано комплект одягу і взуття.

Не погоджуючись з діями відповідача прокурор в інтересах неповнолітнього дитини - сироти звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, виплативши позивачу. одноразову грошову допомогу у розмірі, встановленому п.п.1 п.13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05 квітня 1994 року Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - Постанова № 226), діяв всупереч вимогам ч.7 ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року № 2342-IV, якою передбачено розмір одноразової грошової допомоги - не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі - Закон № 2342) встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина 2 статті 9 цього Закону).

Частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Абзацом 16 статті 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

При цьому, частина 7 статті 8 Закону № 2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Отже, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років у 2016 році становив: з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1689 гривень.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, позивач при випуску із вказаного навчального закладу повинен був отримати одноразову грошову допомогу не менше чим 9186 грн, а не 96 грн, як йому виплачено відповідачем.

Відповідно до підпункту 5 пункту 13 Постанови № 226 діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, що перебувають під опікою (піклуванням), на період навчання у загальноосвітній школі забезпечуються безплатно шкільною і спортивною формами, обідами, у вищих навчальних закладах і професійних навчально-виховних закладах - обідами і гуртожитком. При працевлаштуванні після закінчення навчального закладу їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів, а також видається одяг і взуття на суму не менш як 16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Проте, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Положенням № 226.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Положення № 226 прийняті до набрання чинності Законом № 2342 та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону № 2342-IV, згідно якого одноразова грошова допомога підлягає виплаті позивачу у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатського обласного ліцею - інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук