Ухвала

від 09.11.2016 по справі 2а-10151/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/63608/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпін О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р.

у справі №2а-10151/12/1370

за позовом Приватного акціонерного товариства «Галичина»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Приватне акціонерне товариство «Галичина» (далі - позивач, ПАТ «Галичина») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові від 20.06.2012 р. № 0000860801/4612, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 278 020,70 грн., у т.ч. за основним платежем 223 096,83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54923,87 грн.; від 20.06.2012 р. № 0000870801/4611, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 12 249,35 грн., у т.ч. за основним платежем 10 392,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 856,38 грн.; від 03.09.2012 р. № 0001310801/8950, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 2 069,59 грн., у т.ч. за основним платежем 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 069,59 грн.; від 03.09.2012 р. № 0001300801/8948, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 1 521,51 грн., у т.ч. за основним платежем 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 521,51 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р., позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС № 0000860801/4612 від 20.06.2012 р., №0000860801/4611 від 20.06.2012 р., № 0001310801/8950 від 03.09.2012 р., № 0001300801/8948 від 03.09.2012 р.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за червень та липень 2011 року, ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» (ЄДРПОУ 35382611) за січень 2010 року та ТОВ «ТД «Онікс» (ЄДРПОУ 37478844) за травень, червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2012 р. № 254/08-10/25553579.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ , що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2010 року на суму 209597,01 грн., за квітень 2011 року на суму 4 313,60 грн. та на суму 3 639,2 грн., за червень 2011 року на суму 4 138,99 грн. та на суму 3 043,01 грн., за липень 2011 року на суму 3 710,76 грн. та на суму 5 047,24 грн.

На підставі акта перевірки 20.06.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000860801/4612, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість що сплачується до бюджету переробними підприємствами на суму 278 020,70 грн., в тому числі за основним платежем - 223 096,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54 923,87 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000870801/4611, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 12 249,35 грн., в тому числі за основним платежем - 10 392,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 856,38 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, 03.09.2012 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001310801/8950, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 069,59 грн. та № 0001300801/8948, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 521,51 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо неправомірності дій СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість як за основним платежем так і за застосованими штрафними (фінансовими) санкціями з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_2 за червень та липень 2011 року, ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» за січень 2010 року та ТОВ «ТД «Онікс» за травень, червень 2011 року.

Такі висновки обґрунтовані тим, що права та обов'язки позивача як платника податків щодо формування власних податкових зобов'язань та сплати податків врегульовані нормами діючого податкового законодавства і не можуть залежати від фактичних обставин здійснення господарської діяльності та дотриманням вимог податкового законодавства його контрагентами.

У зв?язку з чим безпідставними є висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС викладені в акті перевірки від 06.06.2012 р. №254/08-10/25553579 про порушення позивачем вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ та завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Торговий дім «Онікс», а також порушення позивачем вимог п.198.6, п.198.1 ст.198 ПК України та завищення ПАТ «Галичина» податкового кредиту за червень 2011 року на суму 7182,00 грн. та за липень 2011 року на суму 8758,00 грн., який був включений у вартість поставок товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу №19/05/10-1 від 19.05.2010 р. у між ПАТ «Галичина» та ФОП ОСОБА_2, а також податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 року на суму 209597,00 грн., включеного у вартість поставки товарно-матеріальних цінностей від ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» до ПАТ «Галичина» згідно видаткової накладної №РН1-3100010 від 31.01.2010 р. та податкової накладної №1310000004 від 31.01.2010 р.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини щодо реального надання, передбачених договором, товарів (робіт, послуг) та порядок документального оформлення результатів виконання цих операцій як підстави для формування даних податкового обліку позивача. Видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

У той час як висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за операціями з ТОВ «Торговий дім «Онікс», ФОП ОСОБА_2 та ПП «Фінансово-промислова група «Каскад» базуються виключно на наявності у позивача виданих контрагентами податкових накладних, які відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за відповідний період.

При цьому, доводи відповідача щодо необхідності надання інших первинних документів на підтвердження фактів поставки товару від контрагентів, судами визнано безпідставними.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов?язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

У справі, що розглядається, суди не дослідили, чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентами реальні зміни в майновому стані позивача.

Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 р., відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України та не має зворотної дії в часі.

Таким чином, положення Податкового кодексу України можуть поширюватися лише на ті податкові зобов'язання, які виникають з підстав, визначених в цьому Кодексі, однак зазначене не знайшло свого відображення в судових рішеннях при оцінці доводів відповідача щодо протиправного формування позивачем податкового кредиту за січень 2010 року.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін