Постанова
від 08.11.2016 по справі 904/3163/16
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 904/3163/16

Вищий господарський суд України у складі : суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр", м. Дніпро,

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016

зі справи № 904/3163/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" (далі - ПАТ "Дніпрометиз"), м. Дніпро,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр" (далі - ТОВ "Феро-Центр"), м. Дніпро,

про стягнення 143 331,11 грн. заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Халемін М.Б. предст. (дов. від 21.01.2016)

відповідача - Пуппо В.І. предст. (дов. від 01.11.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Дніпрометиз" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Феро-Центр" 143 331,11 грн. заборгованості (з них: 71 031,30 грн. заборгованість з орендних платежів з урахуванням інфляційних втрат, 16 078,92 грн. пеня за несвоєчасну сплату орендних платежів, 962,15 грн. 3% річних, 55 258,74 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Феро-Центр" зобов'язання з оплати орендних платежів за договором оренди (найму) майна від 01.12.2013 № 989/13 та зобов'язання з повернення об'єкта оренди після закінчення дії договору оренди.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 зі справи № 904/3163/16 (суддя Петренко І.В.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (судді Величко Т.А. - головуючий, Дармін М.О., Подобєд І.М.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Феро-Центр" на користь ПАТ "Дніпрометиз" 69 607,69 грн. основної заборгованості, 15 037,61 грн. пені, 949,04 грн. 3% річних, 1423,61 грн. інфляційних втрат, 55 258,74 грн. неустойки, 2 134,06 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Феро-Центр" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, справу скерувати на новий розгляд до місцевого господарського суду . Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дніпрометиз" просило суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.12.2013 ПАТ "Дніпрометиз" як орендодавцем та ТОВ "Феро-Центр" як орендарем укладено договір оренди (найму) майна № 989/13 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, платне та таке, що підлягає поверненню користування в якості об'єкту оренди наступне майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", 20 (на території орендодавця), є власністю орендодавця та описано в акті приймання-передачі, а саме:

площадка відкритого типу оснащена мостовим краном г/п 10т загальною площею 1000,0кв.м. (склад металу),

нежитлове приміщення загальною площею 79,2 кв.м. (побутові приміщення на 1-му поверсі АБК СПЦ-1),

нежитлове приміщення загальною площею 80,0 кв.м. (біля складу металу), далі у сукупності "майно";

- загальна оціночна вартість майна з урахуванням індексації складає 105 600,00 грн. (пункт 1.2 Договору);

- майно повинно бути передано орендарю протягом 3 (трьох) календарних днів за актом приймання-передачі, який після підписання сторонами є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.3 Договору);

- майно передається в оренду на строк з дня підписання акту приймання-передачі до 31.12.2015 або до дня дострокового розірвання даного договору у визначеному порядку (пункт 2.1 Договору);

- орендар зобов'язується виплачувати орендодавцю за користування майном орендну плату не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного за розрахунковим календарного місяця. При цьому в платіжному дорученні повинні бути вказані номер та дата укладення даного договору, призначення платежу (орендна плата), розрахунковий місяць, за який здійснюється оплата, а також можуть вказуватися номер та дата виставлених орендодавцем в порядку, передбаченому пунктом 3.5 даного договору, відповідних рахунків (пункт 3.3 Договору).

- по закінченню строку дії даного договору і у випадках його дострокового розірвання орендар зобов'язується у визначеному порядку протягом п'яти календарних днів повернути майно за актом приймання-передачі в тому ж стані, в якому воно було отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу, очистити приміщення від побутового сміття та побутових відходів, здійснити поточний ремонт майна, при цьому всі пристосування та поліпшення, здійснені орендатором під час користування майном, якщо вони не могли бути відокремлені без нанесення шкоди останньому, залишаються в розпорядженні орендодавця (пункт 4.1 Договору);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2015 або дня його дострокового розірвання в установленому порядку (пункт 7.1 Договору);

- на виконання умов укладеного сторонами Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.12.2013;

- додатковими угодами від 31.12.2014 та від 13.03.2015 сторонами внесено зміни до Договору в частині розміру орендної плати;

- позивачем направлено на адресу відповідача лист від 13.01.2016 за вих. № 40/22-15 з вимогою про погашення заборгованості за Договором та повідомленням про припинення дії Договору і необхідність повернення майна, який (лист) відповідач отримав 02.02.2016, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення;

- орендоване майно відповідачем позивачу за актом приймання-передачі не повернуто;

- відповідно до пункту 5.2 Договору за несвоєчасну сплату орендної плати орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення платежу, від суми боргу за кожен день прострочення;

- згідно з приписами пункту 5.2 Договору, якщо орендар по закінченні дії Договору і у випадках його дострокового розірвання у встановленому порядку та у визначені строки не повертає майно за актом приймання -передачі, він зобов'язаний сплатити орендодавцю подвійний розмір орендної плати за кожен календарний місяць з дня виникнення обов'язку повернути майно до дня його фактичного повернення (частини друга статті 785 Цивільного кодексу України);

- позивачем нараховані до стягнення відповідачу: заборгованість з орендних платежів за Договором з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, пені (у тому числі, заборгованість за період фактичного користування орендованим приміщенням), неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення речі на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендних платежів за Договором з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені (у тому числі, заборгованість за період фактичного користування орендованим приміщенням), неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення речі.

Згідно з приписами частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За наведених обставин, встановивши, що у період дії Договору заборгованість відповідача перед позивачем з орендних платежів склала 41 978,32 грн. (за період з серпня 2015 по грудень 2015), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Щодо вирішення спору в частині вимоги про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після 31.12.2015 у розмірі 27 629,37 грн. (за період з січня по березень 2016 року), Вищий господарський суд України зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до частини другої статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи встановлені обставини щодо своєчасного попередження орендодавцем орендаря про припинення дії Договору 31.12.2015, неповернення орендарем майна з оренди, з урахуванням приписів статті 629 ЦК України, частини другої статті 795 ЦК України вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщення (після 31.12.2015) обґрунтовано задоволена судами попередніх інстанцій (позиція щодо правомірності нарахування орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщення після розірвання договору оренди викладена у постанові ВСУ від 20.11.2012 зі справи № 12/75-2167-33/75-4/180).

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" у застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місця індексується за період з урахуванням цього місяця , а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені Рекомендації відповідно до пункту 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можуть враховуватися у застосуванні індексації.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням встановленого факту прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, перевіривши правильність розрахунків позивача у нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення 3% річних за розрахунком суду та стягнення інфляційних втрат за обґрунтованим розрахунком позивача (з урахуванням місяця, у якому мав бути здійснений платіж не пізніше 5 числа відповідного місяця).

У відповідно до приписів статті 611 ЦК України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено приписами статті 549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Місцевий господарський суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку позивача у нарахуванні пені (за період з 06.02.2015 по 11.04.2016), дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної вимоги за розрахунком суду у розмірі 15 037,61 грн. Апеляційний господарський суд підтримав зазначений висновок суду першої інстанції.

Однак, Дніпропетровський апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що відповідач в апеляційній скарзі посилався на пропуск позивачем позовної давності у зверненні з вимогою про стягнення пені за період січень та частково лютий, березень, серпень, вересень 2015 року. Тобто, в апеляційній скарзі відповідач заявив про застосування позовної давності до частини позовних вимог (пені) та посилався на неможливість подання власних заперечень у суді першої інстанції, у зв'язку з тим, що справу було розглянуто без участі представника відповідача. Крім того, відповідач зазначив про те, що пеня за період з січня по березень 2016 не підлягає нарахуванню, так як дія Договору закінчилася 31.12.2015.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

У зв'язку з наведеним, суду апеляційної інстанції слід було оцінити доводи відповідача щодо неможливості подання відповідної заяви в суді першої інстанції, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для прийняття відповідної заяви; у залежності від чого дослідити питання наявності чи відсутності підстав вважати позовну давність такою що сплинула щодо вимоги про стягнення пені за кожен період окремо, наслідків її пропуску (якщо останнє мало місце), наявності чи відсутності поважних причин пропуску позовної давності. Однак, судом апеляційної інстанції наведеного здійснено не було.

Також судом апеляційної інстанції не спростовано твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування пені за період з січня по березень 2016, з урахуванням того, що дія Договору закінчилася 31.12.2015.

Щодо вирішення спору в частині вимоги про стягнення неустойки за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна, Вищий господарський суд України зазначає наступне.

Відповідно до статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено приписами частини другої статті 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення майна орендарем).

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 55 258,74 грн. неустойки за невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна, нарахованої у відповідності до приписів частини другої статті 785 ЦК України за період з січня по березень 2016 року.

Посилання відповідача на те, що позивач не пропонував відповідачу підписати акт приймання-передачі майна судом відхиляються, з огляду на те, що саме на орендарі лежить обов'язок повернути майно орендодавцю після закінчення дії Договору з оформленням прийняття відповідним документом. При цьому, у випадку якщо орендодавець ухиляється від прийняття майна з оренди та оформлення акта приймання-передачі, орендар вправі звернутися до суду за захистом порушеного цивільного права.

У вирішенні даного спору апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у розгляді вимоги про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання із сплати відповідачем орендних платежів, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду у відповідній частині.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа у відповідній частині має бути передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (який припустився порушень норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи), під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір у переданій на новий розгляд частині відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 зі справи № 904/3163/16 скасувати в частині вирішення спору про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання із сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр" орендних платежів.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

3. У решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 зі справи № 904/3163/16 залишити без змін.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя В. Студенець

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення08.11.2016
Оприлюднено11.11.2016
Номер документу62593094
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/3163/16

Постанова від 12.12.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Широбокова Людмила Петрівна

Ухвала від 24.11.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Широбокова Людмила Петрівна

Постанова від 08.11.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Палій B.B.

Ухвала від 21.10.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Палій B.B.

Постанова від 07.09.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Величко Надія Леонидівна

Ухвала від 07.09.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Величко Надія Леонидівна

Ухвала від 25.07.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Величко Надія Леонидівна

Ухвала від 04.07.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Величко Надія Леонидівна

Ухвала від 13.06.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Величко Надія Леонидівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні