Постанова

від 12.12.2016 по справі 904/3163/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року Справа № 904/3163/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Антоніка С.Г., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №26/329 від 21.01.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 04.01.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі № 904/3163/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ",

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР",

м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди (найму) майна №989/13 від 01.12.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2015р. по справі №904/3163/16 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" 69607,69 грн основної заборгованості, 15037,61 грн пені, 949,04 грн трьох відсотків річних, 1423,61 грн інфляційних втрат, 55258,74 грн неустойки, 2134,06 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендних платежів до 31.12.2015р. у сумі 41978,32 грн, в решті позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом процесуальних прав Відповідача внаслідок розгляду справи без його участі, що призвело до порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та змагальності в судочинстві. Зазначив, що договір оренди припинив свою дію 31.12.2015р., тому подальше нарахування орендної плати, неустойки є безпідставним та неправомірним. Судом не зазначено, які саме помилки виявлені у розрахунку пені, 3%, інфляційних втрат, не визначено період правомірного задоволення позовних вимог в цій частині. Позивачем невірно розраховані інфляційні втрати, оскільки застосований коефіцієнт індексу інфляції безпосередньо з місяця, у якому мав бути здійснений платіж, а не з наступного. Позовні вимоги в частині стягнення пені за січень та частково за лютий, березень, серпень, вересень 2015 року заявлені за межами позовної давності, а також за період більше шести місяців, тому стягненню не підлягають.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. за результатами розгляду апеляційної скарги остання залишена без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/3163/16 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРО-ЦЕНТР» постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. скасована в частині вирішення спору про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати ТОВ В«ФЕРО-ЦЕНТР" орендних платежів. Справа у відповідній частині передана на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. У решті постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. залишена без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2016р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Антоніка С.Г., Орєшкіної Е.В.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Орєшкіної Е.В. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2016р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Антоніка С.Г., Кузнецової І.Л. (ухвала від 12.12.2016р.).

В судовому засіданні 12.12.2016р. представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено наступне.

01.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпрометиз" як орендодавцем (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" як орендарем (надалі - Відповідач) був укладений договір оренди (найму) майна №989/13 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу, а Відповідач прийняти в тимчасове, платне користування об'єкт оренди, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда",20, а саме: площадка відкритого типу, оснащена мостовим краном г/п 10т загальною площею 1000,0 кв.м (склад металу); нежитлове приміщення загальною площею 79,2 кв.м (побутові приміщення на 1-му поверсі АБК СПЦ-1); нежитлове приміщення загальною площею 80,0 кв.м (біля складу металу), далі у сукупності "майно".

Відповідно до п. 7.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2015р. або з дня його дострокового розірвання в установленому порядку. Додатковими угодами від 31.12.2014р., від 13.03.2015р. внесено зміни до Договору в частині розміру орендної плати. (а.с. 24-27).

Відповідно до пункту 3.3,4.1 Договору Відповідач зобов'язався виплачувати Позивачу за користування майном орендну плату не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного за розрахунковим календарного місяця. По закінченню строку дії Договору і у випадках його дострокового розірвання у визначеному порядку Відповідач зобов'язується протягом п'яти календарних днів повернути майно за актом приймання-передачі в тому ж стані, в якому воно було отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу, очистити приміщення від побутового сміття та побутових відходів, здійснити поточний ремонт майна, при цьому всі пристосування та поліпшення, здійснені Відповідачем під час користування майном, якщо вони не могли бути відокремлені без нанесення шкоди останньому, залишаються в розпорядженні Позивача.

На виконання умов укладеного між сторонами договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в оренду майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.12.2013р. (а.с. 22).

Позивачем на адресу Відповідача направлено претензію за вих.№40/22-15 від 13.01.2016р. з вимогою погашення заборгованості за Договором та повідомленням про припинення дії Договору, необхідністю повернення майна, яку Відповідач отримав 02.02.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28-29). Претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи неналежне виконання Договору Відповідачем, Позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з Відповідача заборгованість з орендних платежів до 31.12.2015р. у сумі 41978,32 грн, заборгованість з орендних платежів за період з січня по березень 2016 року, які нараховані згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України, у сумі 27629,37 грн, неустойку - 55258,74 грн, пеню за загальний період прострочення з 06.02.2015р. по 11.04.2016р. - 16078,92 грн, 3% річних за загальний період прострочення з 06.02.2015р. по 11.04.2016р. - 962,15 грн та інфляційні втрати за період з вересня 2015 року по березень 2016 року у сумі - 1423,61 грн.

Вказані обставини встановлені судом у цій справі у рішенні від 17.05.2015р. та постанові апеляційної інстанції від 17.09.2016р., які в цій частині залишені без змін касаційною інстанцією.

Справа переглядається лише в частині вимог щодо стягнення пені - 16078,92 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні відносини є відносинами оренди майна, що регулюються главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема, параграфом 1; параграфом 5 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судами у цій справі відповідач порушив свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за січень 2015р. - березень 2016р.

Відповідно до пункту 5.2 Договору за несвоєчасну сплату орендної плати Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення платежу, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З врахуванням вище наведеного пеня за період прострочення платежів з 06.02.2015р. по 11.04.2016р., розрахована окремо за кожний місяць заборгованості з врахуванням строків виникнення боргу складатиме в загальній сумі 15037,61 грн. В решті вимоги про стягнення пені безпідставні в зв'язку з невірним розрахунком, оскільки позивач не врахував положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (розрахунок за вересень 2015р.), до кількості днів прострочення включив день фактичної оплати боргу та не врахував зміну облікової ставки НБУ з 28.08. та 25.09 2015р. (розрахунок за серпень 2015р.).

Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд в частині пені, у постанові від 08.11.2016р. зазначив, що апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що «Відповідач в апеляційній скарзі посилався на пропуск Позивачем позовної давності у зверненні з вимогою про стягнення пені за період січень та частково лютий, березень, серпень, вересень 2015 року. Тобто, в апеляційній скарзі відповідач заявив про застосування позовної давності до частини позовних вимог (пені) та посилався на неможливість подання власних заперечень у суді першої інстанції, у зв'язку з тим, що справу було розглянуто без участі представника Відповідача. Крім того, Відповідач зазначив про те, що пеня за період з січня по березень 2016 року не підлягає нарахуванню, так як дія Договору закінчилася 31.12.2015р.»

Касаційний суд вказав, що судом апеляційної інстанції не спростовано твердження Відповідача в цій частині, а також не оцінено доводи останнього щодо неможливості подання відповідної заяви (про сплив позовної давності) в суді першої інстанції, не вирішено питання про наявність чи відсутність підстав для її прийняття, не спростовано твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування пені за період з січня по березень 2016р.

В силу ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як роз'яснено в підпункті 2.1 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2016р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.05.2016р. Зазначена ухвала суду була направлені Відповідачу у справі за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41.

Втім, повернулась до суду з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання", тобто не була отримана відповідачем.

Посилаючись на невчасне отримання ухвали відповідач заявив клопотання від 17.05.2016р. про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог суду щодо звірки розрахунків, підготовки відзиву та належного захисту своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції клопотання відповідача не задовольнив, вирішив спір у першому судовому засіданні без участі відповідача та будь-яких його пояснень по суті спору, пославшись на належне повідомлення його про час та місце розгляду справи, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - на необхідність вирішення спору упродовж розумного строку.

З такими доводами суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви з можливістю його продовження не більш як на п'ятнадцять днів, що і є розумним строком вирішення спору.

З врахуванням часу надходження позовної заяви (21.04.2016р.) строк вирішення спору становив - до 21.06.2016р. Незважаючи на те, що було достатньо часу суд першої інстанції не задовольнив обґрунтоване клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було подано вперше, помилково прийшовши до висновку про зловживання стороною своїми процесуальними правами.

Статтями 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Частиною 2 статті 9 цього Закону визначено, що суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР з заявами та застереженнями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції не забезпечив відповідачу гарантованого йому права на захист, в тому числі і шляхом подання заяви про застосування позовної давності.

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за порушення грошового зобов'язання, викладена в апеляційній скарзі, є прийнятною та підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції.

За загальним правилом ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік та застосовується за заявою сторони, що є підставою для відмови у позові у відповідній частині (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи дату звернення до суду із позовом - 21.04.2016р., позовна давність до вимог про стягнення пені за період з 06.02.2015р. по 08.04.2015р. у сумі 365,95 грн (розраховану за прострочення орендної плати за січень 2015 року), з 06.03.2015р по 20.04.2016р. у сумі 655,28 грн (розраховану за прострочення орендної плати за лютий 2015 року), з 07.04.2015р по 20.04.2015р. у сумі 196,18 грн (розраховану за прострочення орендної оплати за березень 2015 року), а всього на загальну суму 1217,41 грн, спливла, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в цій частині слід відмовити. Щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість за серпень, вересень 2015 року, то позивач звернувся з ними в межах позовної давності в один рік, тому заява відповідача про застосування позовної давності в цій частині відхиляється.

В решті вимоги про стягнення пені за загальний період з 22.04.2015р. по 11.04.2016р. у сукупності по кожному місяцю заборгованості з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України будуть становити 13820,20 грн. Отже, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. підлягає зміні в частині суми стягненої пені.

Судом також відхиляються доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування пені за прострочення орендної плати за січень - березень 2016р. в загальній сумі 1183,42 грн, оскільки вказана сума пені нарахована за прострочення саме грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача внаслідок неналежного виконання умов договору щодо вчасного повернення орендованого майна.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/3163/16 підлягає зміні в частині вирішення спору про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" орендних платежів, яка підлягає стягненню в сумі 13820,20 грн. У стягненні пені в сумі 1217,41 грн слід відмовити за спливом позовної давності.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі № 904/3163/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/3163/16 змінити в частині вирішення спору про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" орендних платежів та в цій частині викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" (49005, м. Дніпро, вул. Воскресенська,41, ідентифікаційний код 32793979) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" (49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20; ідентифікаційний код 05393145) пеню - 13820,20 грн (тринадцять тисяч вісімсот двадцять грн 20 коп).

В стягненні пені в сумі 1217,41 грн відмовити за спливом позовної давності».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" (49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20; ідентифікаційний код 05393145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" (49005, м. Дніпро, вул. Воскресенська,41, ідентифікаційний код 32793979) витрати по апеляційній скарзі - 23,65 грн (двадцять три грн 65 коп).

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Частково припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2016р. у справі №904/3163/16 в частині стягнення пені у сумі 15037,61 грн.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 19.12.2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.Л. Кузнецова